Рішення

від 12.03.2020 по справі 2а-6592/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Київ № 2а-6592/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства ТЕМІО доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Прийняв до уваги наступне

Приватне акціонерне товариство ТЕМІО (далі - позивач, ПАТ ТЕМІО ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ від 25 квітня 2012 року № 0000552305, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 279252,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 34423,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року, в позові ПАТ ТЕМІО - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ТЕМІО задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі № 2а-6592/12/2670 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вищевказані рішення, Вищий адміністративний суд України вказав, що суди не перевірили обставини щодо використання придбаних позивачем послуг у господарській діяльності, зміни у складі активів та/або зобов`язань ПАТ ТЕМІО під час здійснення спірних операцій, наявність ділової мети, яка передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту у результаті господарської діяльності, установлення зв`язку між фактом придбання послуг із господарською діяльністю платника податку, як і заперечення ПАТ ТЕМІО проти наданих податковим органом доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку платника податків, щодо наявності у товариства відповідних первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, які також надавались контролюючому органу під час перевірки, як такі, що підлягають оцінці у сукупності з іншими доказам, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічному змісту, та які відповідно до ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмету доказування при розгляді цього адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року прийнято справу до свого провадження та призначено судове засідання на 19 вересня 2017 року о 16:15 год. Витребувано від позивача письмові пояснення та всі раніше не подані докази виконання робіт за договорами з контрагентами з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції.

21.08.2017 позивачем через канцелярію суду подано письмові пояснення по справі.

В подальшому представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача письмових пояснень/заперечень не надав, в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду.

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання), суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено невиїзну перевірку позивача - ПАТ ТЕМІО з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Трансенерго-Консалт за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 та з ТОВ Снайпер Медіа за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом складено акт невиїзної документальної перевірки № 678/22-50/23161579 від 09.04.2012, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 279 252 грн, в т.ч.: за лютий 2011 року на суму 141 567 грн, за грудень 2011 року на суму 137 685 грн.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 № 0000552305, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, послуг за основним платежем 279 252 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями 34 423 грн.

Так, згідно наданих документів, між позивачем ПАТ ТЕМІО та контрагентами ТОВ Трансенерго-Консалт , ТОВ Снайпер Медіа в перевіряємому періоді були укладені договори:

- № 20 від 20.08.2010 (із ТОВ Трансенерго-Консалт ) щодо виконання випробувально-налагоджувальних робіт; отримано податкову накладну на загальну суму 849 400 грн (в т.ч. ПДВ -141 566,67 грн);

- № 431/7 від 04.07.2011 (із ТОВ Снайпер Медіа ) щодо виконання налагоджувальних робіт; отримано податкову накладну на загальну суму 336 520 грн (в т.ч. ПДВ -56 086,67 грн);

- № 432/7 від 04.07.2011 (із ТОВ Снайпер Медіа ) щодо виконання налагоджувальних робіт; отримано податкову накладну на загальну суму 489 588 грн (в т.ч. ПДВ - 81 598 грн).

Зазначені суми ПДВ в загальному розмірі 279 252 грн по правовідносинах із ТОВ Трансенерго-Консалт та ТОВ Снайпер Медіа були включені позивачем до складу податкового кредиту:

- в лютому 2011 року в сумі 141 567 грн;

- в грудні 2011 року в сумі 137 685 грн.

Як також встановлено, що до ДПІ у Деснянському районі м. Києва надійшов акт невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року ТОВ Трансенерго-Консалт від 07.03.2012 № 286/3/23-04/33888872, складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Вказаним актом перевірки встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ Трансенерго-Консалт відсутні, посадові особи за адресою, вказаною в реєстраційних документах: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 25-А, оф. 2, не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб не відомо.

Проведеною перевіркою відображеного показника за лютий 2011 року встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 1 (колонки Б) Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% , всього у сумі 141 567,00 грн.

У ході перевірки декларації ТОВ Трансенерго-Консалт за лютий 2011 року були опрацьовані розбіжності. Згідно бази даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів , встановлено відхилення між податковими зобов`язаннями та задекларованим податковим кредитом по взаємовідносинах із ПАТ ТЕМІО в сумі ПДВ 141 566,70 грн.

Крім того, як вбачається з деталізованої інформації бази ДПА, зазначеним контрагентом позивача ТОВ Трансенерго-Консалт в податковій звітності в розрізі ПАТ ТЕМІО були визначені нульові показники, що, відповідно, вказує на те, що податкові зобов`язання ТОВ Трансенерго-Консалт до Державного бюджету не сплачувались.

Також, від ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва було отримано висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ Снайпер Медіа

При проведенні перевірки контрагентів позивача ТОВ СНАЙПЕР-МЕДІА та ТОВ Трансенерго-Консалт , контролюючим органом було встановлено відсутність фактичного виконання договірних зобов`язань та укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Господарські операції за перевіряємий період, щодо надання ТОВ СНАЙПЕР-МЕДІА та ТОВ Трансенерго-Консалт послуг контрагентам-замовникам, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Таким чином, всі операції ТОВ СНАЙПЕР-МЕДІА та ТОВ Трансенерго-Консалт вказаного періоду (в тому числі по взаємовідносинах із позивачем) не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що 30.03.2012 було анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ СНАЙПЕР-МЕДІА , а також до ЄДР внесено запис про відсутність товариства за місцезнаходженням.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведеного вище вбачається, що законодавством передбачено правовий зв`язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відтак, формальна наявність договорів, накладних та платіжних доручень не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що в розглядуваному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з контрагентами, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися. Вказані факти з урахуванням встановлених відповідачем у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставин, які не одержали спростування під час вирішення даного спору, розцінюються як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника.

Платник не підтвердив належними первинними документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 р. у справі № 2а-12436/11/2670, який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами ТОВ СНАЙПЕР-МЕДІА та ТОВ Трансенерго-Консалт не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки суми ПДВ (що були включені позивачем до складу податкового кредиту в перевіряємому періоді) зазначеними контрагентами до державного бюджету не сплачувалися, а, відповідно такі, правовідносини здійснювалися з метою надання податкової вигоди позивачу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас суд звертає увагу, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.06.2019 р. у справі № 807/2202/15 (876/7243/16), який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У даній справі, під час нового розгляду, позивач не надав суду будь-якої інформації та доказів на її підтвердження щодо використання придбаних позивачем послуг у господарській діяльності, зміни у складі активів та/або зобов`язань ПАТ ТЕМІО під час здійснення спірних операцій, наявності ділової мети, яка передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту у результаті господарської діяльності, установлення зв`язку між фактом придбання послуг із господарською діяльністю платника податку.

Будь-яких додаткових пояснень, окрім викладених у позові, позивач не надав, як і будь-яких доказів, окрім первинних документів, які складені формально та не доводять реальності господарських операцій.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наявність сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій позивача з із ТОВ СНАЙПЕР-МЕДІА та ТОВ Трансенерго-Консалт , а під час судового розгляду справи встановлено, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах своїх повноважень, у відповідності до вимог законодавства, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства ТЕМІО (02156, м.Київ, вул.Шалом Алейхема, 15 б, код ЄДРПОУ 23161579) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (02217, м.Київ, вул.Закревського, 41, код ЄДРПОУ: невідомий) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ від 25 квітня 2012 року № 0000552305 - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій