Ухвала

від 17.05.2017 по справі 818/4998/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року м. Київ К/800/14178/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Олендера І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 у справі №818/4998/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автодом Пассаж до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автодом Пассаж до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сумах від 03.06.2013 №0000332230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 254297,00грн. та №0000342230 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 273018,25грн., у тому числі за основним платежем - 258407,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14611,25грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області 14.03.2014 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.03.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, частини першої статті 16 Закону України Про інформацію , статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2013 ДПІ у м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Автодом Пассаж з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.4.1 пункту 135.4, пункту 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті137, Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено доходи всього у сумі 1105640грн., за рахунок того, що підприємством в деклараціях по податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, за 2-3 квартали 2011 року, за 2-4 квартали 2011 року невірно було визначено та відображено дохід від реалізації товарів, надання послуг та виконання робіт; порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 251712грн. за рахунок того, що підприємством в деклараціях по податку на додану вартість за квітень 2011 року, за травень 2011 року, за червень 2011 року, за вересень 2011 року невірно було визначено та відображено податкові зобов'язання по податку на додану вартість від реалізації товарів, надання послуг та виконання робіт.

За результатами перевірки складено акт №1674/2230/32462510/24 від 20.05.2013 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013: № 0000332230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 254297грн та №0000342230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 274018,25грн., у тому числі за основним платежем - 259407грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14611,25грн.

Щодо висновків податкового органу про те, що дані первинних, банківських та касових документів, а також документів бухгалтерського та податкового обліку, які були надані позивачем для перевірки не відповідають даним відображеним в деклараціях по податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, за 2-3 квартали 2011 року, за 2-4 квартали 2011 року та даним, відображеним в деклараціях по податку на додану вартість за квітень 2011 року, травень 2011 року, за червень 2011р року, за вересень 2011 року, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (чинного на час складання акта перевірки позивача), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Акт перевірки не містить переліку господарських операцій, за результатами яких позивачем занижено оподатковуваний доход, контрагентів позивача за такими операціями, не вказано первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази що підтверджують наявність факту порушення. Єдиний висновок відповідача, викладений в акті перевірки, є невідповідність між даними бухгалтерського та податкового обліку позивача та даними відображеними в деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанції, з метою перевірки доводів податкового органу, для повного та всебічного встановлення обставин справи, було витребувано та досліджено документи бухгалтерського та податкового обліку позивача за період з квітня 2011 року по вересень 2011 року, які надавались ним до перевірки, зокрема оборотно-сальдові відомості (т.1 а.с.168-176, т.3 а.с. 21-28, 35-42, 49-56, 63-70, 77-84, 91-98, 105-112, 119-126, 133-141), рахунки (т.3 а.с. 29-34, 43-48, 57-62, 71-76, 85-90, 99-104, 113-118, 127-132, 142-147), податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість за відповідні періоди (т.1 а.с. 77-167).

При співставленні показників зазначених документів, судами попередніх інстанцій встановлено, що дані податкових декларацій позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідають показникам відображеним в бухгалтерському обліку.

За таких обставин, висновки податкового органу про заниження позивачем доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість з зазначених ним підстав, не знайшли свого підтвердження.

Щодо висновків акта перевірки про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 6695грн. за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт у ТОВ СП Технополіс , які фактично вищевказаним підприємством не надавались та не постачались, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю СП Технополіс підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договором купівлі-продажу газу, актами приймання-передачі природного газу, податковими накладними, договором між Товариством з обмеженою відповідальністю Автодом Пассаж та ВАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз про надання послуг з транспортування природного газу, договором між Товариством з обмеженою відповідальністю Автодом Пассаж та Дочірньою компанією Укртрансгаз НАК Нафтогаз України з транспортування природного газу магістральними газопроводами, актами приймання-передачі послуг з транспортування природного газу.

На момент вчинення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю СП Технополіс було зареєстровано в установленому законом порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Судами також встановлено, що в подальшому придбаний позивачем обсяг газу було використано позивачем у власній господарській діяльності, що свідчить про намір останнього отримати економічний ефект у результаті проведених операцій, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями лічильників газу, абонентських книжок.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Крім того, відповідачем не надано беззаперечних доказів відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю СП Технополіс можливості поставки позивачу природного газу у передбачених договором обсягах, які базуються виключно на запереченні реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Аверс Плюс ЛТД .

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 у справі №818/4998/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М.Шипуліна

Судді:

---

Г.К.Голубєва

---

І.Я.Олендер