Рішення

від 24.05.2017 по справі 914/394/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017р. Справа № 914/394/16

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» , м. Львів

до відповідача-1: Приватної фірми «ФРЕЙ-СЛВВ» , м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудмеханізація» , с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник; ОСОБА_2 - представник;

від відповідача-1 : не з'явився;

від відповідача-2 : ОСОБА_3 - представник, ОСОБА_4 - представник.

В судовому засідання проводиться технічна фіксація судового процесу.

Зміст ст. 22 ГПК України представникам позивача та відповідача-2 роз'яснено.

Розглядається справа № 914/394/16 за позовом публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (перейменоване на приватне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» ) до приватної фірми «ФРЕЙ-СЛВВ» та до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудмеханізація» про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 у справі № 914/394/16 у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016, рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 у справі № 914/394/16 скасовано, постановлено нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 у справі № 914/394/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Внаслідок автоматизованого розподілу при новому розгляді, справу № 914/394/16 розподілено судді Горецькій З.В. Ухвалою суду від 07.03.2017 заяву судді Горецької З.В. про самовідвід від участі в розгляді справи № 914/394/16 задоволено.

Внаслідок автоматизованого розподілу справу № 914/394/16 передано на розгляд судді Манюку П.Т. Ухвалою суду від 14.03.2017 справу прийнято до провадження та призначено на 03.04.2017.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 10.05.2017 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача-1 вимог суду, зазначених в ухвалах про відкладення розгляду справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали суду скеровувалися відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві: 79007, АДРЕСА_1. Однак, поштові конверти, які направлялися на зазначену адресу повернулися до суду з відміткою відділення зв'язку «За закінченням терміну зберігання» .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням приватної фірми «ФРЕЙ-СЛВВ» є: 79007, АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представники відповідача-2 в судових засіданнях щодо позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» , правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Фірма Нафтогазбуд» , (надалі - позивач, ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» ) звернулося в господарський суд з позовом до приватної фірми «ФРЕЙ-СЛВВ» (надалі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудмеханізація» (надалі - відповідач-2, ТОВ «Нафтогазбудмеханізація» ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003, укладеного між ЗАТ «Фірма «Нафтогазбуд» (правонаступник - ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» ) та приватною фірмою «ФРЕЙ-СЛВВ» та про витребування від товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудмеханізація» належного публічному акціонерному товариству «Фірма «Нафтогазбуд» майна: нежитлових приміщень (комплекс, який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т. Запитів, вул. Київська, буд. № 193 (надалі - майно).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в архіві підприємства було виявлено копію договору купівлі-продажу, який укладено 09.10.2003 між закритим акціонерним товариством - фірмою "Нафтогазбуд" як продавцем та приватною фірмою "ФРЕЙ-СЛВВ" як покупцем майна (ремонтно-механічної майстерні), що належало позивачу (надалі - договір). Позивач зазначає, що у спірному договорі купівлі-продажу та акті приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 (надалі - акт) від імені позивача проставлено підпис головою правління - генеральним директором ОСОБА_5, від імені відповідача проставлено підпис директора ОСОБА_6 Підписи скріплено печатками юридичних осіб. Однак, підпис з боку продавця за договором не належить ОСОБА_5

Позивач зазначає, що ЗАТ «Фірма «Нафтогазбуд» , правонаступником якого є ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» , не отримувало будь-яких коштів за договором, а отже, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

В додаткових поясненнях позивач зазначає, що на примірниках договору та акта приймання-передачі нанесені відтиски печатки, які візуально відрізняються від відбитків оригінальної печатки ЗАТ «Фірма «Нафтогазбуд» , що нанесені на документах підприємства за той час, що ставить під сумнів справжність печатки, якою нанесені відбитки на примірниках договору та акті. Зокрема, написи по зовнішньому колу відбитків печатки, які виконані на примірниках договору та акта, зміщені відносно логотипу підприємства, що розташований в центрі відбитку, приблизно на 4 мм в лівий бік у порівнянні з написами, які розташовані на відбитках справжньої печатки підприємства, які виконані на всіх документах. Візуально відрізняються розмір шрифту, його товщина, є інші відмінності.

За таких обставин, позивач вважає, що договір є недійсним, оскільки вищенаведене свідчить про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна.

У подальшому згадані об'єкти нерухомого майна були відчужені приватною фірмою "ФРЕЙ-СЛВВ" товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" за договором купівлі-продажу від 31.12.2013, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 4840.

Оскільки, на думку позивача, спірне нерухоме майно вибуло з володіння належного власника - ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» поза його волею - шляхом підробки договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003, то відповідно до норми ст. 388 ЦК України власник - ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» має право витребувати майно від добросовісного набувача - ТОВ «Нафтогазбудмеханізація.

Відповідач-1 письмових відзиву, заяв чи клопотань до суду не подав, хоча ухвали суду скеровувалися відповідачу-1 на його адресу.

Відповідач-2 щодо позову заперечує з підстав, що спірний договір купівлі-продажу було укладено в період дії ЦК Української РСР від 18.09.1963, тому в силу приписів ст. 58 Конституції України, п. 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України 2004 року, застосуванню підлягають правові норми, чинні станом на дату виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами спору. Крім того, сам факт підписання договору від імені директора ЗАТ "Фірма "Нафтогазбуд" іншою особою не може свідчити про недійсність оспорюваного договору купівлі-продажу ремонтно-будівельної майстерні, а такі обставини як, зокрема, ненадання під час розгляду справи позивачем доказів подальшої експлуатації спірного майна та його утримання; наявність відтиску справжньої печатки ЗАТ "Фірма "Нафтогазбуд" на примірнику договору свідчить про його укладення згідно волі продавця та спрямованості останнього на виникнення юридичних наслідків. Тому відсутні підстави стверджувати, що майно позивача було відчужено приватній фірмі "ФРЕЙ-СЛВВ" поза волею власника.

Крім того, відповідач-2 на підтвердження оплати за договором купівлі-продажу від 31.12.2013 надав копію простого векселя серії АА № 2559651, складеного 10.01.2014, за яким відповідач-2 зобов'язується заплатити в термін до 10.01.2020 проти цього простого векселя відповідачу-1 суму в розмірі 1 303 497, 00 грн на розрахунковий рахунок у ПАТ «АКТАБАНК» № 26000001312922, МФО 307394.

Також заперечуючи позовні вимоги, відповідачем-2 подано клопотання про застосування строків позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом, однією із позовних вимог є визнання недійсним договору між закритим акціонерним товариством - фірма «Нафтогазбуд» (продавець) та приватною фірмою «ФРЕЙ-СЛВВ» (покупець) купівлі продажу ремонтно-механічної майстерні, датованого 09.10.2003.

Відповідно до розділу 1 договору, продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на нижчевикладених умовах ремонтно-механічну майстерню (інвентарний номер 0201), що знаходиться за адресою: Львівська область, Кам'янко-Бузький р-н, смт. Запитів. Майно належить продавцеві на праві власності, що підтверджується листом Фонду державного майна України від 15.09.2002 № 10-21-1966 та переліком нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендної будівельно-монтажної фірми «Нафтогазбуд» . Перехід права власності на майно від продавця до покупця відбувається після підписання акту приймання-передачі майна та скріплення його печатками сторін.

Як вбачається із акта приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003, ЗАТ - фірма «Нафтогазбуд - продавець в особі генерального директора ОСОБА_5 і приватна фірма «Фрей-СЛВВ» - покупець в особі директора ОСОБА_6, склали акт про те, що продавець передав, а покупець прийняв у власність ремонтно-механічну майстерню (інвентарний номер 0201), що знаходиться за адресою: Львівська область Кам'янко-Бузький район, смт. Запитів. У даному акті зазначено, стан майна-задовільний, що з моменту підписання даного акту, майно вважається переданим у власність покупця, що покупцем оплачено вартість майна згідно договору.

У спірному договорі купівлі-продажу та акті приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 від імені позивача проставлено підпис головою правління - генеральним директором ОСОБА_5, від імені відповідача проставлено підпис директора ОСОБА_6 Підписи скріплено печатками юридичних осіб.

У подальшому об'єкти нерухомого майна приватною фірмою "ФРЕЙ-СЛВВ" були відчужені відповідачу-2 за договором купівлі-продажу від 31.12.2013, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 4840.

В лютому 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до приватної фірми "ФРЕЙ-СЛВВ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" про визнання недійсним договору та витребування від ТОВ "Нафтогазбудмеханізація" майна.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 у справі № 914/394/16 було відмовлено у задоволенні позовних вимог, зокрема з мотивів пропуску позовної давності.

Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 рішення першої інстанції у справі № 914/394/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано, постановлено нове рішення в цій частині, яким позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 у справі № 914/394/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Вищий господарський суд України у постанові від 06.02.2017 зокрема вказав, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставини переходу права власності на спірне нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 09.10.2003 до приватної фірми "ФРЕЙ-СЛВВ", виконання сторонами умов цього договору, у чиєму володінні з 09.10.2003 перебувало вказане майно, також не надано ніякої оцінки запереченням відповідача - 2 про те, що він є добросовісним набувачем цього майна, оскільки отримав його за договором від 31.12.2013 від приватної фірми "ФРЕЙ-СЛВВ", у цьому зв'язку не з'ясовано обставин щодо виконання сторонами умов цього договору, у тому числі здійснення відповідачем - 2 оплати за придбане ним нерухоме майно.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (стаття 111- 12 ГПК України).

З огляду на це, судом встановлено наступне.

В процесі первісного розгляду справи, ухвалою суду від 05.04.2016 у справі № 914/394/16 була призначено судову почеркознавчу експертизу.

Як вбачається із висновку експерта від 17.06.2016 № 1989 (з врахуванням листа від 29.06.2016 № 3778 про технічну помилку (опечатку)), підписи від імені ОСОБА_5, розташовані в графах «Голова правління-генеральний директор» перед записом «ОСОБА_5Г.» на договорі купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003р., укладеного між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» та «Фрей-СЛВВ» , акті приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003, укладеного між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» та «Фрей-СЛВВ» виконані не ОСОБА_5, а іншою особою з намаганням їх виконавця ретельно наслідувати справжні підписи ОСОБА_5

Таким чином, експертизою встановлено, що підпис вчинено іншою невідомою особою, волевиявлення якої встановити неможливо.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст. 640 ЦК України). Тобто, обидві сторони договору мають бути ознайомлені про факт існування названої згоди.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.3 постанови від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (надалі - Постанова № 11) зазначив, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

У постанові від 13.04.2016 у справі № 3-291гс 16 Верховний Суд України зазначив таке: «Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК. Отже, ЦК України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину» .

Відповідно до положень аналізу окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , суди, встановивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, мають виходити з того, що такий договір є вчиненим. Зазначене вище є підставою для визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є законодавчо встановленою підставою для визнання такого правочину недійсним.

Представлені позивачем копії протоколів засідання правління, якому згідно з п 10.19.6 статуту позивача, чинного станом на 09.10.2003, належало право прийняття рішень про продаж належного товариству майна, свідчать що товариством рішення про продаж спірного майна не приймалося.

Позивачем до матеріалів справи долучено, зокрема, кадрові накази за 2006 - 2009 роки, докази сплати позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою під ремонтно-механічною майстернею за адресою: Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, смт. Запитів, вул. Київська, буд. № 193, копії рахунків на оплату реактивної енергії та активної електроенергії, що свідчать про ведення позивачем господарської діяльності щодо спірного майна. До сьогодні спірне майно позивачем обліковується в його балансі, а за земельну ділянку під ним сплачується земельний податок (підтверджується наявними у справі актом інвентаризації основних засобів, балансами (звітами про фінансовий стан) з відповідною розшифровкою суми рядка 1010 колонки 4 у них, деклараціями із земельного податку, платіжними дорученнями, довідкою від 03.10.2016, листом Червоноградської ОДПІ від 28.09.2016 № 3557/13-01-07-02.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 3.4. Постанови № 11 визначено, що доказами схвалення правочину, вчиненого від імені юридичної особи з перевищенням повноважень, або особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника або вчинення зазначеним органом дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Як вбачається із листа Червоноградського МБТІ, станом на 31.12.2012 технічну інвентаризацію вказаного спірного майна БТІ не проводило, інвентаризаційну справу не формувало, реєстрацію права власності на спірне майно не здійснювало. З вищенаведеного вбачається, що відповідач-1 з часу укладення спірного договору до 2013 року не підтверджував свого права власності на нерухомість відчужену йому за договором купівлі-продажу від 09.10.2003.

Крім того, позивач зазначає, що ЗАТ «Фірма «Нафтогазбуд» , правонаступником якого є позивач, не отримувало будь-яких коштів за договором купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003.

В той же час відповідачем-1 не представлено суду доказів щодо володіння та користування спірним майном починаючи з 09.10.2003 по 31.12.2013, оплати позивачу за придбане майно, обставин переходу права власності на спірне майно за договором та його реєстрації.

Ці обставини, на думку суду, свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна. Вищезазначене свідчить, що спірний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто в момент вчинення правочину не були дотримані вимоги ч. 3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо визнання правочину недійсним.

Щодо позовної вимоги про витребування майна із володіння відповідача-2 суд зазначає таке.

Спірні об'єкти нерухомого майна 31.12.2013 були відчужені відповідачем-1 відповідачу-2 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 4840.

Норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Як встановлено судом, спірний договір було укладено без волі позивача, у подальшому ним не схвалено, а відтак майно вибуло поза його волею. Оскільки відповідач-1 не був належним власником спірного нерухомого майна і не мав права його відчужувати, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог до відповідача-2.

На підтвердження оплати за договором купівлі-продажу від 31.12.2013 представником відповідача-2 в судовому засіданні 24.05.2017 було надано копію (завірену директором відповідача-2) простого векселя серії АА № 2559651, складеного 10.01.2014, за яким відповідач-2 зобов'язується в термін до 10.01.2020 заплатити проти цього простого векселя відповідачу-1, на розрахунковий рахунок у ПАТ «АКТАБАНК» № 26000001312922, МФО 307394 суму в розмірі 1 303 497, 00 грн. Представник відповідача-2 на пропозицію суду представити для огляду в судовому засіданні оригінал вказаного векселя повідомив, що вказаний вексель знаходить у відповідача-1 та представити його для огляду немає можливості.

Суд зазначає, що копія даного векселя, за відсутності оригіналу, не може бути належним і допустимим доказом в розумінні ст.ст. 32, 36 ГПК України, оскільки не відповідає вимогам ст. 67, 68, 77 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі. Крім цього, видача вказаного векселя не узгоджується з вимогами ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» , відповідно до якої умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі, однак в договорі купівлі-продажу від 31.12.2013 вказані умови не передбачені.

Що ж стосується строку позовної давності, про застосування якого подав заяву відповідач-2, то суд прийшов до висновку про те, що позивачем він не був пропущений з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у листопаді 2015 року позивачем було прийнято рішення про продаж належної йому нерухомості та в процесі переговорів з потенційними покупцями нерухомості, останні виявили та повідомили ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» , що спірні об'єкти нерухомого майна зареєстровані на праві власності за ТОВ «Нафтогазбудмеханізація» та були придбані вказаним товариством за договором купівлі-продажу від 31.12.2013р., посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. Тому, після отримання згаданої вище інформації було проведено ретельну перевірку архівів документації підприємства та виявлено договір від 09 жовтня 2003 року та копію відповідного акту приймання-передачі майна, за якими згадані вище об'єкти нерухомості були нібито продані та передані ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» (попередня назва ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» ) приватній фірмі «ФРЕЙ-СЛВВ» .

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право через суд.

Виходячи із того, що висновком судової почеркознавчої експертизи від 17.06.2016 № 1989 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5, розташовані в графах «Голова правління-генеральний директор» перед записом «ОСОБА_5Г.» на договорі купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003р., укладеного між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» та «Фрей-СЛВВ» , акті приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003, укладеного між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» та «Фрей-СЛВВ» виконані не ОСОБА_5, а іншою особою з намаганням їх виконавця ретельно наслідувати справжні підписи ОСОБА_5, тобто договір підроблений, в суду відсутні підстави для висновку, що дата його вчинення, зазначена в правочині, відповідає справжній даті виготовлення цього договору.

Позивач міг довідатися про порушення свого права після 13.09.2013, коли інформація про реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем-1 була внесена до відповідного державного реєстру. Дана інформація стала загальнодоступною з 01.01.2015 року

Долучені позивачем до матеріалів справи докази свідчать що він дізнався про порушення свого права лише у 2015 році за наведених вище обставин, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності, який з урахуванням викладених вище обставин не є пропущеним.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України, зокрема в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає порівно на відповідачів.

При цьому суд зауважує, що згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 (надалі - Постанова № 7), у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Частиною 2 ст. 4 Закону України »Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду), встановлено розміри ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат) та позовної заяви немайнового характеру (1 розмір мінімальної заробітної плати).

При цьому, ст. 55 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується.

В ухвалі Вищого господарського суду України від 21.11.2016 у справі № 914/394/16 зазначено, що предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння. Вартість майна згідно договору купівлі - продажу від 31.12.2013 складала 1 303 497,00 грн. Тобто позов містить майнову та немайнову вимоги.

Таким чином, за подання позову до господарського суду слід було сплатити 20 930,46 грн судового збору, з яких 19 552, 46 грн - за майнову вимогу та 1 378, 00 грн - за немайнову вимогу, а за подання апеляційної скарги - 23 023, 51 грн.

Згідно з платіжними дорученнями від 08.02.2016 № 1726 на суму 1 378, 00 грн, від 08.02.2016 № 1725 на суму 4 500, 00 грн, від 08.02.2016 № 1724 на суму 689, 00 грн позивачем сукупно сплачено судовий збір за подання даного позову і заяви про його забезпечення до Господарського суду Львівської області в розмірі 6 567 грн. Крім того, позивачем сплачено 2 862, 60 грн за проведення судової експертизи.

Згідно з платіжним дорученням від 28.07.2016 № 3270, позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмір 6 465, 81 грн.

У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору (п. 2.7 Постанови № 7).

Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору необхідно стягнути за результатами розгляду справи в дохід Державного бюджету України з відповідачів.

Отже, загальна сума судового збору (12 343, 81 грн) та судових витрат (3 551, 60 грн), сплачених позивачем становить 15 895, 41 грн та підлягає до стягнення на його користь порівно з відповідача-1 та відповідача-2. Недоплачена сума судового збору в розмірі 31 610, 16 грн підлягає до стягнення порівно з відповідача-1 та відповідача-2 у дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003, укладений між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» (правонаступник приватне акціонерне товариство -«Фірма «Нафтогазбуд» ) та приватною фірмою «ФРЕЙ-СЛВВ» .

3. Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудмеханізація» (08130, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Леніна, 2Б, Код ЄДРПОУ 38379617) належне приватному акціонерному товариству «Фірма «Нафтогазбуд» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144, код ЄДРПОУ 01293961) майно: нежитлові приміщення (комплекс, який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), сварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т. Запитів, вул. Київська, буд. №193.

4. Стягнути з приватної фірми «ФРЕЙ-СЛВВ» (79007, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 19336151) на користь приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144, код ЄДРПОУ 01293961) 7 947, 71 грн судового збору та судових витрат.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудмеханізація» (08130, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Леніна, 2Б, Код ЄДРПОУ 38379617) на користь приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144, код ЄДРПОУ 01293961) 7 947, 71 грн судового збору та судових витрат.

6. Стягнути з приватної фірми «ФРЕЙ-СЛВВ» (79007, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 19336151) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15 805, 08 грн.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудмеханізація» (08130, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Леніна, 2Б, Код ЄДРПОУ 38379617) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15 805, 08 грн.

8. Накази видати в порядку передбаченому ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31.05.2017.

Суддя Манюк П.Т.