Постанова
від 26.07.2017 по справі 914/394/16
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Справа № 914/394/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазбудмеханізація , б/н від 12.06.2017 р., (вх. № ЛАГС 01-05/2791/17 від 15.06.2017 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 24 травня 2017 року

у справі № 914/394/16 (суддя Манюк П.Т.),

порушеній за позовом

позивача: Приватного акціонерного товариства Фірма Нафтогазбуд , м. Львів,

до відповідача-1: Приватної фірми Фрей-СЛВВ , м. Львів,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазбудмеханізація , с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області,

про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача-2: не прибув,

від позивача: ОСОБА_2 - п/к на за довіреністю від 02.03.2017 р., ОСОБА_3 - п/к за довіреністю від 07.03.2017 р., договором про надання правової допомоги від 07.03.2017 р., ордеру серії КС № 120336 від 07.03.2017 р., свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3823/10 від 27.11.2008 р.;

від відповідача-1: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило. За клопотанням представників технічна фіксація судового процесу не проводилася.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 р. справу № 914/394/16 розподілено колегії у складі: ОСОБА_4 (головуючий суддя) та суддям Орищин Г.В. та Галушко Н.А. (том VІ, а. с. 186).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 р. поновлено апелянту/відповідачу-2 встановлений для апеляційного оскарження строк по справі № 914/394/16 (том VІ, а. с. 187), ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 р. апеляційну скаргу ТзОВ Нафтогазбудмеханізація , б/н від 12.06.2017 р., (вх. № ЛАГС 01-05/2791/17 від 15.06.2017 р.) прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 19 липня 2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою, що підтверджується матеріалами даної справи.

У судове засідання, яке відбулося 19.07.2017 р., апелянт/відповідач-2 (ТзОВ Нафтогазбудмеханізація ) уповноваженого представника - не направив, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав: заяву про відкладення розгляду справи (вх. №ЛАГС 01-04/4857/17 від 18.07.2017 р.) (том VІ, а. с. 202) та заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що апелянтом вирішено змінити своїх представників (том VІ, а. с. 203-204) з долученням: ордеру на надання правової допомоги серії КВ № 37558 від 14 липня 2017 р. адвокатом ОСОБА_5 та договору про надання правової допомоги від 14 липня 2017 р. (том VІ, а. с. 205, 206-212); клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги за вх. №ЛАГС 01-05/3423/17 від 19.07.2017 р., підписаного представником відповідача-2 ОСОБА_6 (том VІ, а. с. 213) з доказами про те, що останній приймає участь у інших судових справах призначених на 19.07.2017 р. (том VІ, а. с. 214-217); клопотання про відкладення розгляду даної справи за вх. №ЛАГС 01-04/4882/17 від 19.07.2017 р. (том VІ, а. с. 218), підписаного представником відповідача-2: ОСОБА_6, з доказами про те, що представник ОСОБА_6 приймає участь у інших судових справах призначених на 19.07.2017 р. (том VІ, а. с. 219-222); клопотання про відкладення розгляду справи за вх. №ЛАГС 01-04/4872/17 від 19.07.2017 р. за підписом представника скаржника ОСОБА_7 (том VІ, а. с. 223) у зв'язку із зайнятістю цього представника у іншому судовому засіданні у Жовківському районному суді Львівської області; заяву про відкладення розгляду справи за вх. №ЛАГС 01-04/4893/17 від 19.07.2017 р. за підписом представника скаржника ОСОБА_5 (том VІ, а. с. 224-225) для ознайомлення з матеріалами даної справи, при цьому представник скаржника долучив: ордер на надання правової допомоги серії КВ № 37558 від 14 липня 2017 р. адвокатом ОСОБА_5 та договору про надання правової допомоги від 14 липня 2017 р. (том VІ, а. с. 226, 227-233).

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 року та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ Фірма Нафтогазбуд до ТОВ Фрей-СЛВВ , ТОВ Нафтогазбудмеханізація про визнання недійсним договору та витребування майна у повному обсязі (п. 2 прохальної частини апеляційної скарги ) та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.03.2016 р. у справі № 914/394/16, а саме: зняти арешт з нежитлових приміщень (комплекс який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т. Запитів, вул. Київська, буд. № 193 (п.3 прохальної частини апеляційної скарги ) та покласти на позивача судові витрати (п.4 прохальної частини апеляційної скарги )(том VІ, а. с. 191-197).

Представники позивача прибули, подали заперечення на апеляційну скаргу (вх. №ЛАГС 01-04/4343/17 від 18.07.2017 р.), проти відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи заперечили та пояснили, що інтереси скаржника представляють також: ОСОБА_8, діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 03.04.2017 р., який укладено строком на 3 (три) роки, і строк дії цього договору ще не закінчився, доказів про припинення дії цього договору, розірвання та/або визнання його недійсним скаржником не подано, останній приймав участь під час нового розгляду даної справи судом першої інстанції; ОСОБА_9, діє на підставі довіреності виданої 01.10.2016 р. дійсна до 01.10.2017 р., за підписом цього представника подана апеляційна скарга у даній справі від 12.06.2017 р., довіреність не скасована, а відтак неможливість прийняти участь у судовому засіданні представниками скаржника: ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не може слугувати підставою для відкладення розгляду справи. Як зазначили представники, п/к ОСОБА_5 у клопотанні про відкладення розгляду справи не вказані поважні причини неможливості прийняти участь у судовому засіданні не раніше ніж 09.08.2017 р., згідно ордеру від 14.07.2017 р. та договору про надання правової допомоги № 30 від 14.07.2017 р., останній мав можливість ознайомитися з матеріалами даної справи, зазначили, що інтереси скаржника представляє також ОСОБА_6, у клопотанні про продовження строків апеляційної скарги, ним не зазначено підстав для продовження строків розгляду спору, просять всі клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та про продовження строків розгляду справи відхилити, представники позивача у судовому засіданні надали пояснення по суті апеляційної скарги, проти апеляційної скарги заперечили, просять рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 повноважного представника у судове засідання не направив, про причини неприбуття уповноваженого представника суд не повідомив.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 26.07.2017 р., про що представники сторін були повідомлені відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України (том VІ, а. с. 247, 250-251/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 26.07.2017 р., апелянт/відповідач-2, повторно, уповноваженого представника - не направив, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду поступило: повідомлення телеграфом вх. №ЛАГС 01-04/5034/17 від 26.07.2017 р. від п/ка ОСОБА_5 про відкладення розгляду даної справи не раніше 09.08.2017 р. призначеної на 19.07.2017 р. для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи; подано клопотання за вх. №ЛАГС 01-04/5027/12 про відкладення розгляду справи, за підписом представника ТзОВ Нафтогазбудмеханізація ОСОБА_7, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання, так як приймає участь у іншій справі Львівському окружному адміністративному суді, клопотання № ЛАГС 01-05/3527/17 від 26.07.2017 р. про витребування доказів та призначення експертизи та клопотання за вх. №ЛАГС 01-05/3528/17 від 26.07.2017 р. про витребування документів, за підписом представника відповідача-2: ОСОБА_7

У апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 року та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ Фірма Нафтогазбуд до ТОВ Фрей-СЛВВ , ТОВ Нафтогазбудмеханізація про визнання недійсним договору та витребування майна у повному обсязі; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2016 р. у справі № 914/394/16, а саме: зняти арешт з нежитлових приміщень перерахованих у пункті 3 прохальної частини апеляційної скарги, та покласти на позивача судові витрати (том VІ, а. с. 191-197).

Представники позивача прибули, проти відкладення розгляду справи за клопотанням представника скаржника ОСОБА_5 заперечили та пояснили, що оскільки адвокатом ОСОБА_5 у клопотанні про відкладення розгляду справи не вказані поважні причини неможливості прийняти участь у судовому засіданні як 19.07.2017 р., так і 26.07.2017 р. не раніше ніж 09.08.2017 р., тим більше, що п. Новак А.І. у повідомленні телеграфом від 26.07.2017 р. покликається на судове засідання призначене на 19.07.2017 р. , та, що останній знав про день, час та місце розгляду даної справи, 14.07.2017 р. Адвокатським об'єднанням із скаржником укладено договір № 30 про надання правової допомоги, яку безоплатно згідно ордеру серії КВ № 375586 від 14.07.2017 р. Уповноважено надавати п. Новак А.І., відтак останній мав можливість ознайомитися з матеріалами даної справи, а нормами ГПК України не передбачено право адвоката встановлювати для суду дату розгляду справи. Крім того інтереси скаржника представляють: п/к ОСОБА_8, діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 03.04.2017 р., який укладено строком на 3 (три) роки, і строк дії цього договору ще не закінчився, доказів про припинення дії цього договору, розірвання та/або визнання його недійсним скаржником не подано; п/к ОСОБА_9, яка уповноважена представляти інтереси ТзОВ Нафтогазбудмеханізація на підставі довіреності виданої 01.10.2016 р. дійсна до 01.10.2017 р., п/к ОСОБА_6, діє на підставі довіреності від 04.04.2016 р. дійсна до 04.04.2019 року, довіреність не скасована, та п/к ОСОБА_7 діє на підставі довіреності від 27.04.2017 р. строком до 27.04.2018 р., довіреність не скасована, представник не відмовився від вчинення дій, які були визначені довіреністю, п/к ОСОБА_10, яка діє на підставі довіреності, яка дійсна до 01.02.2019 р., довіреність не скасована, та п/к ОСОБА_11 діє на підставі довіреності від 20.01.2017 р. строк дії якої не закінчився, просять відхилити клопотання апелянта, подане його представниками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи, а також відхилити клопотання скаржника від 26.07.2017 р. про витребування доказів та призначення експертизи та клопотання від 26.07.2017 р. про витребування документів, як безпідставні; представники позивача у судовому засіданні надали пояснення по суті апеляційної скарги, проти апеляційної скарги заперечили, просять рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 (ПФ Фрей-СЛВВ ), повторно, повноважного представника у судове засідання не направив, про причини неприбуття уповноваженого представника суд не повідомив, рекомендована кореспонденція, яка надсилалася судом на юридичну адресу відповідача-1, зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том VІ, а. с. 237-245) та апеляційній скарзі: 79007, АДРЕСА_1, повернулася на адресу суду 24.07.2017 р. (вх. № 01-16/7419/17) без вручення адресату з написом працівника поштового відділення: Пов. Л-10 за не запитом , згідно штампів на конверті, за закінченням терміну зберігання.

Колегія суддів заслухавши думку представників позивача, які прибули в дане судове засідання, дослідила подані у справу докази, з'ясувала фактичні обставини справи, що стосуються заявлених скаржником клопотань про чергове відкладення розгляду даної справи, але не раніше 09.08.2017 р. , приходить до висновку, зазначені клопотання про відкладення розгляду справи відхилити, виходячи з такого.

По-перше, ні у клопотанні не зазначено, ні до клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, але не раніше 09.08.2017р. , не долучено доказів поважності причин та/або обставин неможливості бути присутнім у судовому засіданні, з матеріалів справи вбачається, що цей представник скаржника знав про день, час та місце розгляду даної справи, та про дату, на яку розгляд справи було відкладено, що підтверджується заявою про відкладення розгляду справи (том VІ, а. с. 203-204), повідомленням телеграфом від 26.07.2017 р. (вх. №ЛАГС 01-04/5034/17), а так як 14.07.2017 р. скаржник уклав з Адвокатським об'єднанням ОСОБА_12 ОСОБА_1 договір № 30 про надання правової допомоги (том VІ, а. с. 227-233) і представляти безоплатно інтереси скаржника зобов'язувався адвокат ОСОБА_5, за ордером серії КВ № 375586 від 14 липня 2017 р. (том VІ, а. с. 226), останній мав можливість для ознайомлення з матеріалами даної справи.

По-друге, як вбачається з матеріалів справи, скаржник уклав Договір про надання правової допомоги від 03.04.2017 р., строком на 3 (три) роки з адвокатом ОСОБА_8 (том ІV, а. с. 71-72), Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1977 видане ОСОБА_8 на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08.09.2012 р. № 9 (том ІV, а. с. 73, 74). ОСОБА_8 діє на підставі вищезазначеного Договору від 03.04.2017 р., строк дії якого, на час розгляду справи апеляційним судом, не закінчився, доказів про припинення дії цього договору, розірвання та/або визнання його недійсним, скаржником суду не подано. Представник скаржника ОСОБА_8 приймав участь під час нового розгляду даної справи судом першої інстанції, що підтверджується Протоколом судового засіданні від 03.04.2017 р. та ухвалою місцевого суду від 03.04.2017 р., Протоколом судового засідання від 24.04.2017 р. та ухвалою місцевого суду від 24.04.2017 р., Протоколом судового засіданні від 10.05.2017 р. та ухвалою місцевого суду від 10.05.2017 р. у даній справі (том ІV, а. с. 76-77, 78-79, том VІ, а. с. 109-110, 111-112, 122-123, 124-125). В матеріалах справи є довіреність видана скаржником представнику ОСОБА_9 (оригінал довіреності знаходиться в матеріалах справи - том ІІІ, а. с. 79, належним чином посвідчена копія - том VІ, а. с. 199) представляти його інтереси в усіх органах державної влади і управління, правоохоронних органах, ... у судах загальної юрисдикції, ... в господарських судах з усіма правами визначеними ГПК України та іншими повноваженнями визначеними представнику ОСОБА_9 у цій довіреності від 01.10.2016 р., довіреність дійсна до 01.10.2017 р., зазначена довіреність не скасована, не відкликана юридичною особою, такі докази в матеріалах справи відсутні, апелянтом, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, не подані. Як вбачається з матеріалів даної справи за підписом представника Відповідача-2: ОСОБА_9, була подана апеляційна скарга від 12.06.2017 р., вхідний номер суду першої інстанції № 602/17-1 від 12.06.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2791/17, 01-05/2803/17 від 15.06.2017 р. (том VІ, а. с.191-197). В матеріалах справи є довіреність від 04.04.2016 р. видана скаржником представнику ОСОБА_6 з повноваженнями визначеними у цій довіреності строком її дійсності до 04.04.2019 року (оригінал довіреності - знаходиться в матеріалах справи - том І, а. с. 142, належним чином посвідчена її копія - том ІV, а. с.70, том ІІІ, а. с. 86), довіреність не скасована, не відкликана апелянтом, такі докази в матеріалах справи відсутні, апелянтом, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, не подані. В матеріалах справи є довіреність від 27.04.2017 р. видана скаржником представнику ОСОБА_7 (том VІ, а. с.114) строком до 27.04.2018 р., з повноваженнями представляти інтереси Товариства: - в загальних судах, господарських судах, адміністративних судах України (в т.ч. апеляційних, касаційних інстанціях та Верховному Суді України) з повноваженнями наданими ОСОБА_7 цією довіреністю від 27.04.2017 року, довіреність не скасована, не відкликана апелянтом на час розгляду справи апеляційним судом, є дійсною, останній знайомився з матеріалами справи (том VІ, а. с.113) та подавав 26.07.2017 р. клопотання про відкладення розгляду справи, про витребування доказів, документів та призначення експертизи. В матеріалах справи є довіреність від 01.02.2016 р. видана скаржником представнику ОСОБА_10 (оригінал довіреності знаходиться в матеріалах справи - том І, а. с. 141, належним чином посвідчені її копії - том І, а. с. 138, 140), яка є дійсною до 01.02.2019 р., з повноваженнями визначеними для представника у цій довіреності, довіреність не скасована, не відкликана апелянтом, такі докази в матеріалах справи - відсутні. В матеріалах справи також є довіреність від 20.01.2017 р. видана скаржником представнику ОСОБА_11 (оригінал довіреності знаходиться в матеріалах справи - том ІІІ, а. с. 85), яка є дійсною до 20.01.2020 р., з повноваженнями визначеними для представника у цій довіреності, довіреність не скасована, не відкликана апелянтом, такі докази в матеріалах справи - відсутні.

Разом з тим, апелянтом суду не представлено доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України про скасування ТзОВ Нафтогазбудмеханізація вищезазначених довіреностей та припинення представництва за цими довіреностями відповідно до ст. 248, 249 ЦК України, а також відсутні докази про відмову вищезазначених представників скаржника від вчинення дій, які були передбачені довіреностями у порядку ст. 250 ЦК України.

Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язаний або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини другої статті 244 ЦК України, представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Згідно з частиною 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою і ншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 ЦК України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно із ст. 247 ЦК України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Відповідно до частини третьої ст. 247 ЦК України, довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

Припинення представництва за довіреністю визначено у статті 248 ЦК України. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності;

7) смерті особи, якій видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності;

З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення (ч. 2 ст. 248 ЦК України).

У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність (ч. 3 ст. 248 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 249 ЦК України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною (ч. 1 цієї статті).

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність (ч. 2 цієї статті).

Довіреності, правову оцінку яким надано вище у цій постанові, видані юридичною особою скаржника: ТзОВ Нафтогазбудмеханізація , містять дату їх вчинення, визначено повноваження представників та у довіреностях зазначено строк їх чинності, оригінали довіреностей та їх належним чином засвідчені копії - знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Отже, виходячи із вищенаведеного, сторони, в т.ч. апелянт не були позбавлені судом апеляційної інстанції конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, сторони, в т.ч. апелянт, своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами даної справи, (том VІ, а. с.189, 202, 203-204, 213, 218, 223, 224-225, 246, 251/зворот) та клопотаннями апелянта вх. №ЛАГС 01-04/5034/17 від 26.07.2017 р. про відкладення розгляду справи, вх. №ЛАГС 01-04/5027/12 про відкладення розгляду справи; № ЛАГС 01-05/3527/17 від 26.07.2017 р. про витребування доказів та призначення експертизи; вх. №ЛАГС 01-05/3528/17 від 26.07.2017 р. про витребування документів.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників апелянта бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалами Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/394/16 від 19.06.2017 р. (п. 6 резолютивної частини ухвали ) та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/394/16 від 19.07.2017 р. (п. 4 резолютивної частини ухвали ) участь уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась (том VІ, а. с. 188, 250-251).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/394/16 з підстав наведених у клопотаннях апелянта/відповідача-2 про відкладення розгляду справи від 26.07.2017 р. вх. №ЛАГС 01-04/5034/17 та вх. №ЛАГС 01-04/5027/12, а постійна зайнятість одного із вищезазначених представників скаржника у інших судових засіданнях (представник ОСОБА_7В.) не є підставою для відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-1 вимог суду, зазначених в ухвалах суду від 19.06.2017 р. та від 19.07.2017 р. не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали суду скеровувалися відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві: 79007, АДРЕСА_2. Однак, поштові конверти, які направлялися на зазначену адресу повернулися до суду з відміткою відділення зв'язку «Пов. Л-10. за не запитом , згідно відтисків штампу на конверті, із закінченням терміну зберігання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням приватної фірми «Фрей-СЛВВ» є: 79007, АДРЕСА_2 (том VІ, а. с. 237-245).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Колегія суддів також приходить до висновку, що не підлягає до задоволення клопотання апелянта про продовження строку розгляду апеляційної скарги (вх. №ЛАГС 01-05/3423/17)(том VІ, а. с. 213), вирішення якого судом було відкладено на 26.07.2017 р., виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 69 ГПК України визначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У клопотанні апелянта про продовження строків розгляду апеляційної скарги (вх. №ЛАГС 01-05/3423/17 (том VІ, а. с. 213), не наведено обставин, які б слугували винятковою підставою для продовження строків розгляду спору, а неможливість одного із представників скаржника брати участь у судовому засіданні, через постійну зайнятість у інших судових засіданнях, при наявності чинних довіреностей виданих скаржником іншим особам, які уповноважені представляти його інтереси, в т.ч. у господарських судах України усіх рівнів: ОСОБА_8 (том ІV, а. с. 71-72), ОСОБА_9 (оригінал довіреності в матеріалах справи - том ІІІ, а. с. 79, копія - том VІ, а. с. 199), ОСОБА_6 (оригінал довіреності в матеріалах справи - том І, а. с. 142, копія - том ІV, а. с.70, том ІІІ, а. с. 86), ОСОБА_10 (оригінал довіреності в матеріалах справи - том І, а. с. 141, копія - том І, а. с. 138, 140), ОСОБА_11 (оригінал довіреності в матеріалах справи - том ІІІ, а. с. 85) та ОСОБА_5 за договором № 30 про надання правової допомоги від 14.07.2017 р. та ордеру серії КВ № 375586 від 14.07.2017 р., не може слугувати підставою для продовження строків розгляду спору відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у справі № 914/394/16.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

За наведених вище обставин, враховуючи те, що сторони були належним чином, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника апелянта/позивача та відповідача-1 за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Колегією суддів розглянуто клопотання апелянта вх. №ЛАГС 01-05/3528/17 від 26.07.2017 р. про витребування документів та клопотання вх. № ЛАГС 01-05/3527/17 від 26.07.2017 р. про витребування доказів та призначення експертизи і дослідивши обставини справи в їх сукупності приходить до висновку, відхилити зазначені клопотання, з огляду на таке.

Так, апелянт у клопотанні за вх. №ЛАГС 01-04/5028/17 від 26.07.2017 р . про витребування документів апелянт просить суд: витребувати у ПрАТ Фірма Нафтогазбуд такі документи: 1) первинні та звітні документи, що підтверджують факт постановки на облік, перебування на обліку та здійснення амортизаційних нарахувань щодо спірної нежитлової будівлі, в т.ч. балансові та звітні документи та оборотно-сальдові відомості за період з 2003 по 2015 роки; 2) Витребувати від Франківського відділення Залізничної ОДПІ ГУ ДВС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) інформацію, чи направлялися на адресу ПрАТ Фірма Нафтогазбуд чи його структуних підрозділів, звернення, листи, повідомлення ... про існування заборгованості із земельного податку за 2014 р. щодо земельної ділянки у смт. Запитів, Львівської області; 3) Витребувати від Франківського відділення Залізничної ОДПІ ГУ ДВС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) акти перевірок за період з січня 2013 р. по травень 2017 р. стану сплати земельного податку ПрАТ Фірма Нафтогазбуд за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Львівська обл., смт. Запитів, вул. Київська, 193; у клопотанні вх. № ЛАГС 01-05/3527/17 від 26.07.2017 р . про витребування доказів та призначення експертизи скаржник просить витребувати у позивача довідку щодо вичерпного переліку та зразків круглих печаток, які обліковувалися на підприємстві - ЗАТ - фірма Нафтогазбуд протягом 2002-2004 років та надати відповідні відбитки печаток, документи щодо отримання дозвільної документації на їх виготовлення, фінансово-господарську документацію із зразками відбитих круглих печаток ЗАТ - фірма Нафтогазбуд у кількості не менше 20 штук за 2002, 2003, 2004 роки по кожному виду круглої печатки (п. 1 прохальної частини клопотання ), 2. Призначити по справі судову експертизу з метою вирішення питань, зазначених у п.п. 1, 2, 3 та 4 пункту 2 прохальної частини клопотання.

Колегією суду встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що позивачем до матеріалів справи долучено та місцевим судом досліджено є наявними в матеріалах справи, зокрема, кадрові накази БУ-7 до складу якого входить ремонтно-механічна майстерня (за текстом - РММ та/або РМД) за 2006 - 2009 роки (том V, а. с. 31-134, 146-217, 219, 221-232, 238-241, 245-246, 249, 250-255), накази, плани-графіки роботи постійно-діючої комісії по охороні праці по перевірці стану охорони праці БУ-7, до складу якого входить РММ та/або РМД, що знаходиться в смт. Запитів, Камянка-Бузького району, графіки звітів матеріально-відповідальних осіб БУ-7, до складу якої входить РММ та/або РМД ЗАТ- фірма Нафтогазбуд за 2003р., 2004р., 2005 р., 2006 р. (том V, а. с. 135-145, 218, 220, 233-234, 235, 236-237, 242, 243, 244, 247-248); докази сплати позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою БУ-7 під ремонтно-механічною майстернею за адресою: Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, смт. Запитів, вул. Київська, буд. № 193, копії рахунків на оплату реактивної енергії та активної електроенергії за БУ-7, в т.ч. за період на який покликається апелянт (том VІ, а. с. 1-21, том VІ, а. с. 27-57), покази лічильників БУ-7 на спірній дільниці, які знімалися представниками позивача (том VІ, а. с. 22-26), Інвентаризаційний опис необоротних активів БУ-7 до складу якої входить РММ та/або РМД (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від 04.12.2015 р. (том ІІ, а. с. 77-80), витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки БУ-7 площею 12540,00 кв.м., місцезнаходження: смт. Запитів, ПАТ Фірма Нафтогазбуд видану Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 12.02.2016 р. № 1163/16-16-99.3 (том ІІ, а. с. 81), що свідчать про ведення позивачем господарської діяльності, оплату праці працюючим робітникам, надання їм відпусток, призначення відповідальних осіб по охороні праці, в т.ч. щодо спірного майна.

З аналізу вищенаведених документів вбачається, що починаючи з часу придбання ремонтно-механічної майстерні (далі за текстом - РММ), в т.ч. за період зазначений апелянтом у клопотанні, позивачем, для роботи на РММ наймалися працівники, які виконували покладені на них трудовим договором обов'язки з обслуговування РММ, яка входить до складу БУ-7, на території РММ виконувалися роботи, перебувала різна будівельна техніка. Підтвердженням наявності трудових відносин між ЗАТ-фірма Нафтогазбуд та особами, які виконували трудові функції з обслуговування РММ, є відповідні накази, особові рахунки з виплати заробітної плати, премій, звільнення з роботи, прийняття на роботу, тощо.

Принагідно зазначити, що у внутрішніх наказах БУ № 7 - РММ (ремонтно-механічна майстерня) іменується і як РМД - ремонтно-механічна дільниця. Так, наказом БУ-7 від 27.05.2003 р. № 3 для контролю за правильною експлуатацією будівель, споруд та запобіганню можливих аварій на об'єктах призначено відповідальних осіб, зокрема, по РММ в смт. Запитів - ОСОБА_13 (в інших документах за цей період вказується, що ОСОБА_13 був начальником РМД в смт. Запитів - наказ від 07.02.2003 р. № 6, а з наказу від 16.11.2004 р. № 77 вбачається, що скорочення РМД слід розуміти, як ремонтно-механічна майстерня.

Слід також зазначити, що як вбачається з дослідження поданих у справу матеріалів РММ та/або РМД БУ№ 7 після 16.11.2014 р. позначена з індексом 20.

У наказі від 28.05.2003 р. № 28 наведений перелік дільниць БУ № 7, серед яких 5 дільниць та ремонтно-механічна майстерня у смт. Запитів, що відповідає Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендної будівельно-монтажної фірми Нафтогазбуд (том І, а. с. 57), у якому зазначено, що покупцем у складі цілісного майнового комплексу придбано будівельне управління № 7, до якого входить ремонтно-механічна майстерня, що знаходиться у смт. Запитів. Поданими до справи документами підтверджується господарська діяльність на спірному об'єкті (РМД) протягом всього 2003 р., 2004 р., що підтверджується наявними у справі документами, зокрема, наказами БУ-7: від 05.01.2004 р. № 2, від 08.04.2004 р. № 25, від 16.04.2004 р. № 29, від 19.04.2004 р. № 30, так наказом від 30.06.2004 р. № 42-а призначено відповідальних за дотримання вимог, які визначені законодавством та нормативними актами України, щодо навколишнього середовища, на виробничій базі БУ-7 в смт. Запитів - РМД, начальника РМД ОСОБА_14, а також наказами № 68 від 24.09.2004 р., від 16.11.2004 р. № 79 за РМД закріплено відповідно будівельну техніку. Поданими до справи документами підтверджується господарська діяльність на спірному об'єкті (РМД) протягом 2005 року, що підтверджується, зокрема, наказом БУ-7 від 09.03.2005 р. № 9 Про створення пожежно-технічної комісії та добровільних пожежних дружин , яким зараховано у добровільні пожежні дружини ... ОСОБА_14 - начальник РМД - голова ДПД, наказом БУ-7 від 09.03.2005 р. № 8 та іншими за 2005 р.; протягом 2006 р., що підтверджується наказом БУ-7 від 10.01.2006 р. № 2-к Про надання щорічних відпусток, звільнення з роботи , про надання відпусток (пункти 7, 8, 16, 20 цього наказу), наказом БУ-7 від 03.04.2006 р. № 17-к (п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 6), наказом БУ-7 від 02.08.2006 р. № 51-к (п. 6), від 07.08.2006 р. № 53-к (п. 1), від 01.09.2006 р. № 59-к (п. 3), від 04.09.2006 р. № 60-к (п. 3) та іншими наказами за 2006 р.; протягом 2007 року трудові відносини працівників БУ-7 у РМД врегульовувались, зокрема, наказами від 02.01.2007 р. № 2-к (п. 3), від 03.01.2007 р. № 3-к (п. 2), від 15.01.2007 р. № 6-к (п. 8), від 30.01.2007 р. № 8-к (п. 1) та іншими наказами за 2007 р.. в т.ч. про прийняття на роботу та надання щорічних відпусток (наказ від 05.03.2007 р. № 14-к (п.1) та іншими; протягом 2008 року трудові відносини працівників БУ-7 у РМД врегульовувались, наказами БУ-7 про прийняття на роботу від 24.11.2008 р. № 89-к (п.1) та іншими, від 03.11.2008 р. № 85-к (п. 6), від 01.10.2008 р. № 74-к (п. 7), протягом 2009 р., які є в матеріалах справи, в т.ч. рахунками працівників БУ-7 РММ про виплату заробітної плати, БУ-7 ЗАТ-фірма Нафтогазбуд регулярно сплачувало рахунки за активну та реактивну енергію, що використовувалась при експлуатації РММ, що підтверджується копіями квитанцій, рахунків, які є в матеріалах справи, та за земельну ділянку.

Місцевим судом встановлено, що до сьогодні спірне майно позивачем обліковується в його балансі, а за земельну ділянку під ним сплачується земельний податок (підтверджується наявними у справі актом інвентаризації основних засобів, балансами (звітами про фінансовий стан) з відповідною розшифровкою суми рядка 1010 колонки 4 у них, деклараціями із земельного податку БУ-7, платіжними дорученнями, довідкою від 03.10.2016 р., листом Червоноградської ОДПІ від 28.09.2016 р. № 3557/13-01-07-02, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки БУ-7 площею 12540,00 кв.м., місцезнаходження: смт. Запитів, ПАТ Фірма Нафтогазбуд видану Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 12.02.2016 р. № 1163/16-16-99.3, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

В той же час, ані відповідач-1, ані відповідач-2 не надали суду будь-яких доказів на спростування доказів про використання відчуженого майна, наданих позивачем. Отже, при оцінці доказів суд виходив лише з того, що позивачем надані докази експлуатації ремонтно-механічної майстерні, сплати орендної плати за користування земельною ділянкою під майном, в той час, як відповідач-1, відповідач-2 не надали жодного доказу на підтвердження обставин використання ними такого майна або для підтвердження заперечень щодо експлуатації такого майна позивачем.

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату вказані у договорі)(далі за текстом - ЗК України) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може виникати на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Згідно з підпунктом г пункту 18 постанови Пленуму ВС України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 p., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК ( 2768-14 ) до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після ж 31 грудня 2001 р. право власності на земельну ділянку або її частину може переходити відповідно до ст. 120 ЗК на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладеного відповідно відчужувачем або набувачем.

Отже, стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки знаходиться в прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, і передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладанні угод з придбання права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного та цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

За таких обставин, у разі, якщо спірний договір укладався у 2003 році, приватна фірма Фрей-СЛВВ при одержанні у власність нерухомості мала б звернутись у цей період до Запитівської сільської ради для оформлення договору оренди земельної ділянки.

В той же час, в матеріалах справи є лист Запитівської селищної ради від 30.03.2017 року № 125/02-07, згідно з яким, до 2014 року Запитівською селищною радою рішень стосовно припинення права постійного користування земельною ділянкою під РММ не приймалось, інших рішень стосовно відведення земельної ділянки до 2014 року не приймалось. Тобто, до 2014 року ні позивач, ні відповвідач-1, ні відповідач-2 до Запитівської селищної ради з приводу оформлення права користування земельною ділянкою не звертались.

Як вбачається з матеріалів справи, у структурі ПрАТ Фірма Нафтогазбуд наявне будівельне управління № 7, до якого належить (т. 1, а. с. 57): побутовий корпус, гуртожиток на 65 місць, які розташовані у м. Львів, та ремонтно-механічна-майстерня, що розташована у смт. Запитів. В той же час, з платіжних документів за реактивну та активну електроенергію вбачається, що рахунки на оплату виставлялись Будівельному управлінню № 7 Кам'янка-Бузьким РЕМ за надання відповідних послуг саме на ремонтно-механічну майстерню, оскільки інші господарські структури будівельного управління БУ № 7 знаходились у м. Львові.

Крім того, у смт. Запитів знаходиться також виробнича база (входить до складу іншого підрозділу позивача - СУ-14) та башта Рожновського, яка входить до складу іншого підрозділу позивача - СУ-14, тож за постачання реактивної та активної енергії на зазначені об'єкти сплачувало СУ-14, а не Будівельне управління № 7.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про те, що суд не звернув уваги на те, що платіжні документи на оплату активної та реактивної енергії не конкретизують відомостей про об'єкт, на якому здійснювалось споживання, є спростованими наявними у матеріалах справи доказами, оскільки ремонтно-механічна майстерня була єдиним господарським об'єктом у складі Будівельного управління № 7, що споживала відповідну енергію у смт. Запитів Кам'янка-Бузького району та за споживання якої БУ № 7 сплачувало кошти саме Кам'янка-Бузькому РЕМ.

Відтак відсутні підстави для вчинення судом запитів на вимогу апелянта у Франківське відділення Залізничного ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

В матеріалах справи є наявними поданими позивачем докази експлуатації позивачем ремонтно-механічної майстерні протягом 2003-2013 років. Зокрема, надані докази підтверджують, що у ремонтно-механічній майстерні був виробничий процес, для роботи на РММ позивачем наймались працівники, які виконували покладені на них трудовим договором обов'язки з обслуговуванням РММ. Зазначене випливає саме з наданих документів, де місцем роботи вказано конкретно ремонтно-механічну майстерню БУ № 7, а не в загальному управління. Крім того, у ремонтно-механічній майстерні протягом спірного періоду виконувались роботи, перебувала різна будівельна техніка, що також зазначено в наданих копіях наказів про закріплення будівельної техніки та інвентаря, про демонтаж такої техніки тощо саме у приміщеннях ремонтно-механічної майстерні (том V, а. с. 8-255, том VІ, а. с. 1-57), які досліджувалися місцевим господарським судом.

Як встановлено висновком почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_15, розташовані в графах Голова правління-генеральний директор перед записом ОСОБА_15Г. на договорі купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 року, укладеного між ЗАТ-фірма Нафтогазбуд та Фрей-CJIBB , та акті приймання-передачі нежитлових приміщень виконані не ОСОБА_16, а іншою особою з намаганням їх виконавця ретельно наслідувати справжні підписи ОСОБА_15Г.

Доводи апелянта/відповідача-2 про те, що позивач шляхом проставлення відтиску печатки на договорі від 09.10.2003 року схвалив його таким чином, не відповідають положенням законодавства, позиціям ВС України, за якими схваленням правочину є прийняття оплати за договором чи іншого виконання, крім того, правочин не може бути схваленим шляхом вчинення дій особою, яка вчинила такий правочин (надсилання листів, підписання накладних тощо), та, договір купівлі-продажу не міг бути схвалений проставленням печатки. Зокрема, у статті 63 ЦК УРСР в редакції 1963 року та у статті 241 ЦК України, набрала чинності з 01.01.2004 р.) йдеться про укладення правочину представником без повноважень на укладення такої угоди (ЦК УРСР) та про укладення правочину представником з перевищенням повноважень (ЦК України), в той же час, договір від 09.10.2003 року підписаний не представником юридичної особи, а взагалі невстановленою особою, як встановлено висновком почеркознавчої експертизи - іншою особою з намаганням виконавця ретельно наслідувати справжні підписи ОСОБА_15Г. , відтак доводи апелянта про схвалення договору купівлі-продажу шляхом проставлення печатки не заслуговують на увагу, оскільки печатка на примірниках документів проставляється для засвідчення підпису особи, сама по собі печатка без підпису не свідчить про волевиявлення учасника цивільних відносин. Зазначене узгоджується з ДСТУ 4163-2003 Вимоги до оформлювання документів , де вказано, що відбитком печатки організації засвідчують на документі лише підпис відповідальної особи. В той же час, у ситуації, коли підпис особи на договорі підроблений, особа яка його виконала, не встановлена, печатка не може засвідчувати справжність такого підпису, тобто не виконує вже належної функції.

Слід зазначити, що як Приватна фірма Фрей-СЛВВ , так і Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазбудмеханізація у порушення ст. 33 ГПК України будь-яких доказів на підтвердження експлуатації Приватною фірмою Фрей-СЛВВ протягом 2003 - 2014 років ремонтно-механічної майстерні не надали, як не надали і належних і допустимих доказів оплати за договором купівлі-продажу від 09.10.2003 року, так і за договором від 31.12.2014 року. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, не спростовано апелянтом, що Приватна фірма Фрей-СЛВВ взагалі не вчиняла будь-яких дій щодо прийняття та реєстрації права власності на нерухомість.

Так, у відповідності до пункту 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (у редакції від 28.01.2003 № 6/5), обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Така реєстрація за приписами пункту 1.4. Тимчасового положення здійснюється БТІ за місцезнаходженням нерухомого майна. Згідно листа Червоноградського МБТІ від 29.03.2017 року вбачається, що БТІ станом на 31.12.2012 року технічну інвентаризацію вказаного майна не проводило, інвентаризаційну справу не формувало, реєстрацію права власності на спірне майно не здійснювало. За таких обставин, відповідач-1 будь-яким чином не підтверджував свого права власності на спірну нерухомість відчужену за договором купівлі-продажу від 09.10.2003 року.

Клопотання апелянта про витребування від позивача первинних та звітних документів, акти інвентаризації з тим, щоб перевірити доводи про використання майна за період з 2009 року по 2016 рік, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені документи підтверджують не експлуатацію (використання) майна, а дотримання підприємством вимог стосовно обліку та звітності. Більше того, у балансі підприємств відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 Баланс , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 № 87, не ідентифікується відповідне, а лише зазначається вартість (розмір) активів, заборгованостей тощо. Баланс (Звіт про фінансовий стан) позивача на 30.06.2016 р. знаходиться в матеріалах справи (том ІІ, а. с. 131-152) та Перелік основних засобів БУ-7 ПАТ Фірма НГБ на 01.07.2016 р. (том ІІ, а. с. 153-156).

Крім того, у матеріалах справи наявні надані позивачем інвентаризаційні акти, зокрема, Інвентаризаційний опис необоротних активів БУ № 7 ПАТ Фірма Нафтогазбуд на 04.12.2015 р. (том ІІ, а. с. 77-80), Перелік основних засобів БУ-7 ПАТ Фірма НГБ на 01.07.2016 р. (том ІІ, а. с. 153-156), ОСОБА_14 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки смт. Запитів ПАТ фірма Нафтогазбуд від 12.02.2016 р. № 1163/16-16-16-99.3 (том ІІ, а. с. 81), згідно з якими у позивача обліковувалась спірна нерухомість та нараховувалась амортизація.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, клопотання апелянта про витребування доказів вх. № ЛАГС 01-04/5028/17 від 26.07.2017 р. - відхилити.

Щодо клопотання апелянта вх. № 01-05/3527/17 від 26.07.2017 р. в частині призначення судової експертизи (у клопотанні не зазначено якої саме експертизи, установи, яка на думку апелянта має її проводити та не вказано платника за проведення експертизи), то слід зазначити, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (абзац 2, п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи від 23.02.2012 року № 4).

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з ч.5 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

Колегія суддів приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази, у даній справі, можуть замінити висновок експерта.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

При цьому, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, зупинення провадження у даній справі за відсутності достатніх підстав, передбачених ст. 79 ГПК України, порушує розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу є порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права сторони на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав в національному органі.

Слід також зазначити, що зупинення провадження у даній справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після грунтовного вивчення судом обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 12 постанови від 23.03.2012 № 4 зауважив про необхідність врахування того, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Отже, дослідивши клопотання апелянта про витребування доказів та призначення експертизи від 26.07.2017 р. вх. №ЛАГС 01-05/3527/17 суд апеляційної інстанції встановив відсутність належного обґрунтування проведення судової експертизи та зупинення провадження у справі, враховував, приписи чинного законодавства, зокрема, п. 2.3.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 р. № 144/5, а також правову позицію щодо розгляду справи упродовж розумного строку, приходить до висновку, клопотання апелянта про витребування доказів та призначення експертизи від 26.07.2017 р. відхилити.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 р. у справі № 914/394/161 (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003, укладений між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» (правонаступник Приватне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» ) та Приватною фірмою «Фрей-СЛВВ» . Витребувано від ТзОВ «Нафтогазбудмеханізація» (08130, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Леніна, 2Б, Код ЄДРПОУ 38379617) належне ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144, код ЄДРПОУ 01293961) майно: нежитлові приміщення (комплекс, який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т. Запитів, вул. Київська, буд. № 193 (пункти 1, 2, 3 резолютивної частини судового рішення ). Стягнуто з Приватної фірми «Фрей-СЛВВ» на користь ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» 7947,71 грн судового збору та судових витрат. Стягнуто з ТзОВ «Нафтогазбудмеханізація» на користь ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» 7 947, 71 грн судового збору та судових витрат. Стягнуто з Приватної фірми «ФРЕЙ-СЛВВ» в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15 805, 08 грн. Стягнуто з ТзОВ «Нафтогазбудмеханізація» в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15 805, 08 грн. (пункти 4-7 резолютивної частини судового рішення )(том VІ, а. с. 159-160, 161 - 174).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазбудмеханізація ) звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 12.06.2017 р., (вх. № ЛАГС 01-05/2791/17 від 15.06.2017 р.), просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2017 р. та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Фірма Нафтогазбуд до Приватної фірми Фрей-СЛВВ , Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазбудмеханізація про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння у повному обсязі та скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2016 р. по справі № 914/394/16, а саме: зняти арешт з нежитлових приміщень (комплекс, який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т. Запитів, вул. Київська, буд. № 193 (том VІ, а. с. 191-197).

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд постановив рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, обгрунтував судове рішення виключно на доводах позивача, порушив норми матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Так, апелянт покликається на те, що хоч місцевим судом встановлено та висновком графологічної (почеркознавчої експерти) підтверджується, що договір купівлі-продажу від 09.10.2003 р. підписано не директором ЗАТ Фірма Нафтогазбуд , а іншою особою, та, що відсутні докази подальшого схвалення спірного договору з боку ЗАТ Фірма Нафтогазбуд , правонаступником якого є позивач, однак, на думку скаржника, суд безпідставно не взяв до уваги безспірних доказів, що позивач після вчинення оспорюваного правочину обліковував спірне майно на балансі, сплачував рахунки за реактивну енергію та земельний податок, відтак позивач був обізнаним про відчуження спірного майна і воно не вибуло з володіння позивача поза межами його волі.

Апелянт стверджує, що місцевий суд помилково не взяв до уваги ту обставину, що ТзОВ Нафтогазбудмеханізація , як покупець, розрахувався з продавцем спірного майна ПФ Фрей-СЛВВ в 2013 р. векселем.

На думку апелянта місцевим судом безпідставно відхилено клопотання скаржника про витребування від позивача балансових документів щодо спірного майна з 2009 р. по 2016 рік , з податкових органів Кам'янка-Бузького району щодо наявності повідомлень чи вимог про існування заборгованості з земельного податку за 2014 рік, тощо, які повинні були підтвердити, що позивач задовго до 2015 року знав про відчуження спірного майна та не висував будь-яких претензій з цього приводу.

Скаржник вважає, що оскільки судом першої інстанції до правовідносин за договором купівлі-продажу від 09.10.2003 р. не застосовано ЦК України 1963 року, які діяли на дату укладення спірного договору, і спір вирішено за приписами ст. 215, 388 ЦК України, в судовому рішенні відсутні посилання на ст. 48 ЦК УРСР та інші законодавчі акти, діючих на дату укладення спірного договору, рішення є незаконним, підлягає скасуванню.

Скаржник, зокрема, в апеляційній скарзі покликається на те, що суд безпідставно не застосував до даних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, про застосування яких клопотав апелянт, оскільки договір укладено 09.10.2003 р., відтак позивачем пропущено, без поважних причин, строк позовної давності у три роки, і у задоволенні позову слід відмовити.

Скаржник стверджує, що покликання позивача, яке судом взято до уваги, що ним 2015 році було виявлено у власному архіві оригінал договору купівлі-продажу від 09.10.2003 р. та копію акту приймання-передачі, за якими спірне майно було продане та передане ЗАТ Фірма Нафтогазбуд до ПФ Фрей-СЛВВ є безпідставним та таким, що не заслуговує на увагу суду, оскільки у клопотанні про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи від 01.04.2016 р. останній уже представив і оригінал договору купівлі-продажу від 09.10.2003 р., і оригінал акту приймання-передачі від 09.10.2003 р., хоча попередньо стверджував про відсутність оригіналу акту приймання-передачі від 09.10.2003 р., що підтверджує, на думку скаржника, ту обставину, що оригінали вищевказаних документів були наявними у позивача, на цих договорах був проставлений оригінальний відбиток печатки позивача, яка була знищена в 2009 році, однак підпис від імені керівника позивача був виконаний іншою особою. Наявність в архіві позивача відповідних документів від 09.10.2003 р., свідчить про пропуск строку позовної давності для пред'явлення позовних вимог.

Апелянт також стверджує, що застосування до даних правовідносин ст. 388 ЦК України незаконним і, що суд прийшов до хибного висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння останнього поза його волею, так як апелянт вважає, що позивач з власної волі, свідомо, відчужив спірне майно відповідачу-1, 2003 році, який продав спірне майно відповідачу-2, а останній розрахувався з відповідачем-1 векселем, що не було взято місцевим судом до уваги, так як не було представлено оригіналу векселя і в договорі купівлі-продажу не зазначено про можливість використання вексельної форми розрахунків, а так як оригінал векселя має знаходитися в ТзОВ Фрей-СЛВВ і матеріали справи не містять доказів його витребовування судом у ТзОВ Фрей-СЛВВ , відтак висновки місцевого суду вважає помилковими.

Апелянт зазначає, що на підставі викладеного в апеляційній скарзі, наявні в матеріалах справи доказів в своїй сукупності не доводять посилань позивача на відсутність його волі на укладення оспорюваного договору та порушення прав останнього внаслідок його вчинення, що виключає можливість задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 12.12.2016 р. позивач (Приватне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» ) подав до Господарського суду Львівської області позовну заяву (том І, а. с. 6-8) до відповідача-1: Приватної фірми «Фрей-СЛВВ» до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудмеханізація» про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння (том І, а. с. 6-8).

В процесі розгляду даної справи місцевим господарським судом, ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2016 р. у справі № 914/394/16 (том І, а. с. 179-182) заяву ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення (комплекс, який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т. Запитів, вул. Київська, буд. № 193.

Ухвалою місцевого господарського суду від 05.04.2016 р. у справі № 914/394/16 (том І, а. с. 187-191) призначено проведення судової почеркознавчої експертизи у даній справі та провадження у справі зупинено до повернення матеріалів даної справи з експертизи.

За наслідками розгляду даної справи Господарським судом Львівської області 19.07.2016 р. було ухвалено рішення у справі № 914/394/16, яким у задоволенні позову відмовлено повністю (абзац перший резолютивної частини рішення ) та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 22.03.2016 р. у справі № 914/394/16, а саме: знято арешт з нежитлових приміщень (комплекс, який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т. Запитів, вул. Київська, буд. № 193 (абзац перший резолютивної частини рішення ) (том ІІ, а. с. 50, 51-60).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016, рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 у справі № 914/394/16 скасовано, постановлено нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено (абзаци перший - сьомий резолютивної частини постанови ). В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2016 року у справі № 914/394/16 залишено без змін (абзац восьмий резолютивної частини постанови ) (том ІІ, а. с. 247-248, 249-254).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 у справі № 914/394/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудмеханізація» задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 скасовано, справу № 914/394/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області (том ІІІ, а. с. 87-92).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, позивачем у позовній заяві заявлено дві вимоги: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством - фірма «Нафтогазбуд» та Приватною фірмою «Фрей-СЛВВ» ; 2) витребування від ТзОВ Нафтогазбудмеханізація належного ПАТ Фірма Нафтогазбуд майна, перелік якого вказаний у п. 2 прохальної частини позову, яке знаходиться за адресою: Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н., смт. Запитів, вул. Київська, буд. № 193 (том І, а. с. 6-8).

В частині вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством - фірма «Нафтогазбуд» (правонаступником якого є ПАТ Фірма Нафтогазбуд , після реорганізації - ПрАТ Фірма Нафтогазбуд ) та Приватною фірмою «Фрей-СЛВВ» колегія суддів зазначає наступне.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, між Закритим акціонерним товариством - фірма «Нафтогазбуд» (продавець), правонаступником якого є ПАТ Фірма Нафтогазбуд , після реорганізації - ПрАТ Фірма Нафтогазбуд та Приватною фірмою «Фрей-СЛВВ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні, датованого 09.10.2003 р., за яким позивач продав, а відповідач-1 придбав нежитлові приміщення (комплекс, який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т. Запитів, вул. Київська, буд. № 193.

У подальшому вищезазначені об'єкти нерухомого майна Приватною фірмою "Фрей-СЛВВ" були відчужені відповідачу-2 за договором купівлі-продажу від 31.12.2013 р., посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_17, зареєстрованим в реєстрі за № 4840.

Враховуючи дату укладення Договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні - 09.10.2003 р., який є предметом спору у даній справі, та те, що на його підставі мало місце наступне відчуження спірних об'єктів відповідачем-1 відповідачу -2 за договором купівлі-продажу від 31.12.2013 р., відтак суд приходить до висновку, що до першої вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2003 р. укладеного між ЗАТ - фірма Нафтогазбуд (правонаступник - ПАТ Фірма Нафтогазбуд , після реорганізації правонаступником яких стало ПрАТ Фірма Нафтогазбуд ) та Приватною фірмою Фрей-СЛВВ (п. 1 прохальної частини позовної заяви ) слід застосовувати приписи Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р. та нормативно-правові акти у редакції, які були чинними на час укладення спірного договору.

Стаття 58 Конституції України закріплює принцип, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. у справі № 1-7/99, № 1-рп/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Ні ЦК, ні ГК України, які набрали чинності з 01.01.2004 р., не містять прямої вказівки про зворотну дію в часі до правовідносин щодо визнання правочинів (договорів, угод) недійсними, які були укладені до набрання цими нормативними актами чинності.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

З огляду на вимоги частини першої ст. 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими актами та/або нормативно-правовим актам, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Статтею 4 ЦК УРСР в редакції 1963 р. було передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і України, а також із дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних правил та змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 цієї статті).

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР в редакції 1063 р., угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків, а частиною другої вказаної статті передбачено, що угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Частиною першою статті 42 ЦК УРСР передбачалося, що угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій або нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду (ч. 2 ст. 42 ЦК УРСР).

Статтею 43 ЦК УРСР передбачалося порядок укладення усних угод, а статтею 44 ЦК УРСР - письмових угод.

Частиною першою ст. 44 ЦК УРСР передбачалися випадки, коли угоди повинні були укладатись у письмовій формі.

Частиною 2 ст. 44 ЦК УРСР визначено, що письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до ст. 45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо зазначений в законі, це недодержання нотаріальної форми укладення договору (ст. 47 ЦК УРСР).

Статтею 46 ЦК УРСР передбачено наслідки недодержання простої письмової форми.

Статтею 48 ЦК УРСР визначено, що недійсна угода, не відповідає вимогам закону, в тому числі, яка які порушують особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість в грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом (ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР).

Статтею 50 ЦК УРСР було передбачено, що недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. До таких угод відповідно застосовуються наслідки передбачені статтею 48 або 49 даного Кодексу.

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє (ст. 59 ЦК УРСР).

Відповідно до приписів ст. 63 ЦК УРСР, угода укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення (ч. 2 ст. 63 ЦК УРСР).

Статтею 153 ЦК УРСР передбачалося, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визначені такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди (ч. 2 ст. 153 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 154 ЦК УРСР, коли сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Якщо згідно законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає (ч. 2 ст. 154 ЦК УРСР). В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення (ч. 3 ст. 154 ЦК УРСР).

Спірний договір від 09.10.2003 р. за своїми основними та не основними ознаками є договором (угодою) купівлі-продажу (ОСОБА_1 20 ЦК УРСР в редакції 1963 р.).

Статтею 224 ЦК УРСР передбачалося, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Статтею 145 ЦК УРСР передбачалося, що якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набував не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею .

Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2 ст. 145 ЦК УРСР).

Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках (ч. 3 ст. 145 ЦК УРСР).

Продаж майна проводиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не встановлено законодавчими актами (ст. 228 ЦК УРСР).

Главою 20 Розділу ІІ ЦК УРСР в редакції 1963 р. не передбачено обов'язкової умови для юридичних осіб укладення договору купівлі продажу нерухомого майна у письмовій формі, крім договору купівлі-продажу жилого будинку (ст. 227 ЦК УРСР) та нотаріального посвідчення такого договору (ст. 47 ЦК УРСР).

В матеріалах справи є наявним оригінал Договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні (том І, а. с. 219-220)(оригінал оспорюваного договору), складений у простій письмовій формі, датований 09.10.2003 року.

Відповідно до розділу 1 договору датованого 09.10.2003 р., продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на нижчевикладених умовах ремонтно-механічну майстерню (інвентарний номер 0201), що знаходиться за адресою: Львівська область, Кам'янко-Бузький р-н, смт. Запитів. Майно належить продавцеві на праві власності, що підтверджується листом Фонду державного майна України від 15.09.2002 р. за № 10-21-1966 та переліком нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендної будівельно-монтажної фірми «Нафтогазбуд» . Перехід права власності на майно від продавця до покупця відбувається після підписання акту приймання-передачі майна та скріплення його печатками сторін.

Як вбачається із Акта приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 р., ЗАТ - фірма «Нафтогазбуд - продавець в особі генерального директора ОСОБА_15 і Приватна фірма «Фрей-СЛВВ» - покупець в особі директора ОСОБА_18, склали акт про те, що продавець передав, а покупець прийняв у власність ремонтно-механічну майстерню (інвентарний номер 0201), що знаходиться за адресою: Львівська область Кам'янко-Бузький район, смт. Запитів. У даному акті зазначено, стан майна-задовільний, що з моменту підписання даного акту, майно вважається переданим у власність покупця, що покупцем оплачено вартість майна згідно договору.

У спірному договорі купівлі-продажу та акті приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 р., від імені позивача проставлено підпис, далі за текстом, Голова правління - генеральний директор ОСОБА_15, від імені відповідача проставлено підпис директора ОСОБА_18 Підписи скріплено печатками юридичних осіб.

У подальшому об'єкти нерухомого майна приватною фірмою "Фрей-СЛВВ" були відчужені відповідачу-2 за договором купівлі-продажу від 31.12.2013 р., посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_17, зареєстрованим в реєстрі за № 4840.

12.02.2016 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до приватної фірми "Фрей-СЛВВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" про визнання недійсним договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09 жовтня 2003 року, укладений між ЗАТ-фірма Нафтогазбуд (правонаступник - ПАТ Фірма Нафтогазбуд , після реорганізації - ПрАТ Фірма Нафтогазбуд ) та Приватною фірмою Фрей-СЛВВ та витребування від ТзОВ "Нафтогазбудмеханізація" належного ПАТ Фірма Нафтогазбуд майна, переліченого у п. 2 прохальної частини позову.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 у справі № 914/394/16 було відмовлено у задоволенні позовних вимог, зокрема, з мотивів пропуску позовної давності.

Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 рішення першої інстанції у справі № 914/394/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано, постановлено нове рішення в цій частині, яким позов задоволено повністю. В іншій частині судове рішення залишено без змін (абзац восьмий резолютивної частини постанови ) (том ІІ, а. с. 247-248, 249-254).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 у справі № 914/394/16 касаційну скаргу відповідача-2 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення, у постанові від 06.02.2017 р. по даній справі, зокрема, вказав, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставини переходу права власності на спірне нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 09.10.2003 до приватної фірми "Фрей-СЛВВ", виконання сторонами умов цього договору, у чиєму володінні з 09.10.2003 р. перебувало вказане майно, також не надано ніякої оцінки запереченням відповідача - 2 про те, що він є добросовісним набувачем цього майна, оскільки отримав його за договором від 31.12.2013 р. від Приватної фірми "Фрей-СЛВВ", у цьому зв'язку не з'ясовано обставин щодо виконання сторонами умов цього договору, у тому числі здійснення відповідачем - 2 оплати за придбане ним нерухоме майно.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (стаття 111 12 ГПК України).

Під час нового розгляду даної справи, враховуючи вказівки ВГСУ викладені у постанові від 06.02.2017 р. у справі № 914/394/16, судом встановлено наступне.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що в процесі первісного розгляду справи, ухвалою місцевого суду від 05.04.2016 у справі № 914/394/16 було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Як вбачається із висновку № 1989 криміналістичної експертизи з дослідженням підписів по матеріалах господарської справи № 914/394/16 складений 17.06.2016 року (том І, а. с. 203-204)(з врахуванням листа від 29.06.2016 № 3778 про технічну помилку (опечатку), підписи від імені ОСОБА_15, розташовані в графах «Голова правління-генеральний директор» перед записом «ОСОБА_15Г.» на договорі купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 р., укладеного між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» та «Фрей-СЛВВ» , акті приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 р., укладеного між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» та «Фрей-СЛВВ» виконані не ОСОБА_15, а іншою особою з намаганням їх виконавця ретельно наслідувати справжні підписи ОСОБА_15

Судовою криміналістичною експертизою проведеною у даній справі встановлено, що підпис від імені ОСОБА_15, вчинено іншою невідомою особою, волевиявлення якої встановити неможливо.

За приписами статті 153 ЦК УРСР у редакції 1963 р., вищенаведені обставини не віднесено до істотних умов договору, для даного типу угод (Купівля-продаж, Глава 20 ЦК УРСР в редакції 1963 р.). Недодержання вищевказаної вимоги, при відсутності інших доказів, які свідчать про наступне схвалення угоди (договору) повноважними особами чи загальними зборами, отримання коштів у сумі вартості спірних приміщень, опрацювання балансів підприємства (списання з балансу відчужених приміщень), складення звітів, висновків, що надавалися зборами учасників ТОВ для затвердження, і роблять угоди чинними з моменту укладення, може призвести до визнання такого договору недійсним, а не неукладеним.

Як зазначено вище у цій постанові, відповідно до ст. 41 ЦК УРСР, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків, письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх вчиняють (ч. 2 ст. 44 ЦК УРСР).

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з висновку № 1989 криміналістичної експертизи з дослідженням підписів по матеріалах господарської справи № 914/394/16 складений 17.06.2016 року (том І, а. с. 203-204)(з врахуванням листа від 29.06.2016 № 3778 про технічну помилку (опечатку), що спірний договір Головою правління - генеральним директором ОСОБА_15 не підписувався, а іншою особою з намаганням їх виконавця ретельно наслідувати його справжні підписи. Відповідно до ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Згідно з ст. 12 Закону від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ Про господарські товариства (у редакції чинній на час укладення спірного договору)(надалі - Закон № 1576) та ст. 25 Закону України від 07 лютого 1991 р. № 697-ХІІ Про власність (був чинним на дату укладення спірного договору, втратив чинність 27.04.2007 р. на підставі ЗУ № 997-V)(надалі - Закон № 697), акціонерне товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником акцій. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 697 власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом (положенням).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 1576 управління товариством здійснюють його органи. Згідно з ст. 4 цього Закону акціонерні товариства створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. За змістом частин 1, 2 ст. 47 Закону № 1576 виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є управління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Стаття 48 цього Закону передбачає, що голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Судом досліджувалися умови Статуту ЗАТ-фірма Нафтогазбуд у редакції затвердженій станом на 09.06.2003 року (том І, а. с. 96-99), чинній на дату укладення спірного договору, згідно з п. 10.18.1. статуту Товариства, Правління є виконавчим органом ЗАТ, що здійснює управління поточною діяльністю ЗАТ. Правління формується Головою правління - Генеральним директором ЗАТ і затверджується Радою ЗАТ. До складу правління входять: Голова правління-Генеральний директор, заступник голови правління і по одному представнику від підрозділів ЗАТ.

До відання Правління віднесені всі питання діяльності ЗАТ, за винятком тих, які входять виключно в компетенцію Загальних зборів акціонерів та Ради ЗАТ (п. 10.18.2.). Правління організовує виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Ради ЗАТ і підзвітне їм (п. 10.18.3.). Згідно з п. 10.19 Статуту, до компетенції правління, серед іншого, належать: п. 10.19.4. затвердження господарських договорів, укладених на суму, що перевищує 500000 гривень; п. 10.19.5. прийняття рішень про продаж, здачу в оренду, обмін, тимчасове оплатне користування або позику належні ЗАТ будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списання їх з балансу. Відповідно до п. 10.21 цього Статуту, Правління очолюється Головою правління-Генеральним директором, який обирається Загальними зборами акціонерів терміном на п'ять років і без доручення виступає від імені ЗАТ, та діє в межах своєї компетенції.

Компетенція Голови правління - Генерального директора ЗАТ визначена у п.п. 10.22.1. -10.23. цього Статуту, зокрема, передбачено, що останній, серед іншого, подає на затвердження загальних зборів акціонерів річний звіт та баланс ЗАТ (п. 10.22.8.); забезпечує виконання рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ (п. 10.22.9.); приймає рішення щодо інших питань поточної діяльності ЗАТ (п. 10.22.10.); репрезентує ЗАТ в будь-яких організаціях та підприємствах на території України і за кордоном без особливого доручення (п. 10.22.11.); розпоряджається майном Товариства в межах, що визначені умовами пункту 10.22.13. цього Статуту; укладає будь-які угоди, сума яких не перевищує 500 000 грн., інші юридичні акти, видає довіреності, відкриває в банках розрахункові та інші рахунки (п. 10.22.13.); здійснює інші дії, спрямовані на досягнення цілей ЗАТ в межах його компетенції (п. 10.22.14.); організовує поточну роботу ... видає накази, розпорядження, підписує договори, угоди, контракти; має право зажадати будь-які документи, довідки по укладених контрактах, договорах і угодах, ... (п. 10.22.18.); звітує про свою діяльність перед загальними зборами акціонерів та Радою ЗАТ (п. 10.22.20.). Правління і Голова правління-генеральний директор діють на підставі Положення про Правління, що затверджується Радою ЗАТ (п. 10.22.23.).

Перелік структурних підрозділів, що входять в склад ЗАТ визначений у Додатку № 1 до Статуту ЗАТ (том І, а. с. 83, 100). Слід зазначити, що у структурі ПрАТ Фірма Нафтогазбуд наявне Будівельне управління № 7, до якого належить (том І, а. с. 57): побутовий корпус, гуртожиток на 65 місць, однак розташовані ці об'єкти у м. Львові та не є предметом спору у даній справі, спірний об'єкт : ремонтно-механічна майстерня (РММ та/або РМД, інвентарний № 0201), яка розташована у смт. Запитів, Камянка-Бузького району, Львівської області, теж входить до складу БУ-7 та обліковується як основний засіб на балансі ПАТ Фірма Нафтогазбуд , правонаступником якого є ПрАТ Фірма Нафтогазбуд за інвентарним № 0201.

Крім того, як зазначено вище у цій постанові, у смт. Запитів знаходиться виробнича база (входить до складу СУ-14) та башта Рожновського (входить до СУ-14), відтак постачання реактивної та активної енергії на зазначені об'єкти сплачувало СУ-14, а не Будівельне управління № 7.

Отже твердження апелянта, що суд не звернув уваги на те, що платіжні документи на оплату активної та реактивної енергії не конкретизують відомостей про об'єкт, на якому здійснювалося споживання, спростовуються матеріалами даної справи, оскільки ремонтно-механічна майстерня було єдиним господарським об'єктом у складі БУ № 7, що споживала відповідну енергію у смт. Запитів, Кам'янка-Бузького району, Львівської області) та за споживання якої будівельне управління № 7 сплачувало кошти саме Кам'янка-Бузькому РЕМ, за місцем знаходження спірного майна.

Аналогічно вищенаведеними доказами, що є в матеріалах справи, спростовуються доводи апелянта, що наданими позивачем доказами підтверджується лише забезпечення кадрової роботи БУ № 7 і взагалі не підтверджується наявність у ремонтно-механічній майстерні виробничого обладнання та інвентаря.

Судом надано правову оцінку доказам експлуатації позивачем ремонтно-механічної майстерні, в т.ч. в складі БУ-7, протягом 2003-2013 років, які підтверджують, що у ремонтно-механічній майстерні був виробничий процес, для роботи на РММ та/або РМД позивачем наймались працівники, звільнялися з роботи, їм виплачувалась заробітна плата, премії, закріплювалися відповідальні працівники за техніку, будівлі, тощо (оцінку кадровим наказам надано вище у цій постанові), які виконували покладені на них трудовим договором обов'язки з обслуговуванням РММ та або РМД, при цьому, зазначене випливає саме з наданих документів, де місцем роботи вказано конкретно ремонтно-механічну майстерню Будівельного управління № 7, а не в загальному управління.

Крім того, у ремонтно-механічній майстерні протягом спірного періоду виконувались роботи, перебувала різна будівельна техніка, що також зазначено в наданих копіях наказів про закріплення будівельної техніки та інвентаря, про демонтаж такої техніки тощо саме у приміщеннях ремонтно-механічної майстерні, оцінку яким надано вище у цій постанові та знаходяться в матеріалах справи (том V, а. с. 31-58, 128-255).

Колегією суддів досліджувалися наступні документи позивача: Свідоцтво про власність (том І, а. с. 52); договір купівлі-продажу № КП-148 від 07.09.1993 року, укладений між Фондом державного майна України (Продавець) та Організацією орендарів орендної будівельно-монтажної фірми Нафтогазбуд (Покупець) (правонаступником якого є ЗАТ-фірма Нафтогазбуд (том І, а. с. 53-55, том ІІ, а. с. 119-122), а правонаступником ЗАТ-фірма Нафтогазбуд є ПАТ Фірма Нафтогазбуд , після реорганізації - ПрАТ Фірма Нафтогазбуд , згідно якого вбачається, що продавець продав, а покупець купив майно цілісного майнового комплексу, згідно Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендної будівельно-монтажної фірми Нафтогазбуд (том І, а. с. 57-64), в т.ч. ремонтно-механічна майстерня, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Кам'янко-Бузький р-н, смт. Запитів, індивідуальний № об'єкта 0201, загальна вартість на 01.07.1993, 2433200 крб. (порядковий № 10 Переліку )(том 1, а. с. 57), яке є предметом спору у даній справі.

Майно за договором купівлі-продажу від 07.09.1993 р. в т.ч. спірне було передано продавцем (ФДМУ) покупцю (ОО орендної фірми Нафтогозбуд ) за Актом прийому передачі сплаченої визначеної вартості цілісного майнового комплексу від 08.10.1993 р. (том ІІ, а. с. 123).

З тексту Акту прийому передачі сплаченої визначеної вартості цілісного майнового комплексу від 08.10.1993 р. вбачається, що позивач купив у Фонду державного майна України /продавця/ та сплатив, а останній передав позивачу та отримав кошти за наступне майно станом на 1 липня 1993 року: основні засоби балансовою вартістю /тис. крб./ - 1241801; - залишковою вартістю основних засобів - 584814 тис. крб.; запаси та витрати /за врахуванням зносу малоцінних і швидкозношувальних предметів - 5563527 тис.крб.; фінансові активи /сума статей активу балансу/ в тис. крб. - 10565281; кредиторську заборгованість /сума статей пасиву балансу/ в тис. крб.- 13248526; фінансові активи з урахуванням перекриття заборгованості - - 2683245; капітальні вкладення та аванси за вирахуванням вартості незавершеного будівництва в тис. крб. - 516515; відновна вартість незавершеного будівництва - 18227; сума дооцінки основних засобів, що мають 100% знос - 17380. Вартість цілісного майнового комплексу /тис. крб./ - 4017218; безкоштовно передаються основні засоби - ; майно, що належить орендарю в тис. крб. - 3378227; майно, для якого встановлені пільги - ; майно, для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації - 36649. Вартість майна, що підлягає приватизації - 602342; зональний коефіцієнт - 2,548; вартість майна з урахуванням зонального коефіцієнта - 1534768.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 005381 від 18.10.1995 року, земельна ділянка площею 1,254 га під спірним майном була виділена позивачу у постійне користування для виробничих потреб на підставі рішення Запитівської селищної ради народних депутатів від 14 вересня 1995 року № 49, Акт складений та зберігається у селищній Раді народних депутатів, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за 60 № 3 (том ІІ, а. с. 24-25), якою останній володів до 22.05.2014 р.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Запитівська селищна рада 22.05.2014 року прийняла рішення № 5 Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки для передачі в оренду , яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою за замовленням ТзОВ Нафтогазбудмеханізація , а 27.05.2016 р. прийнято рішення № 21 Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (том ІІ, а. с. 96 -101) та 27.04.2016 р. земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі за відповідачем-2 (том ІІ, а. с. 96-106).

Запитівська селищна рада листом від 30.03.2017 року № 125/02-07 повідомила позивача про те, що рішень про вилучення з користування земельної ділянки від ПАТ Фірма Нафтогазбуд до 22.05.2014 р. не приймалось.

Отже, Організація орендарів орендної будівельно-монтажної фірми Нафтогазбуд правонаступником якої став ЗАТ-фірма Нафтогазбуд , правонаступником ЗАТ - ПАТ Фірма Нафтогазбуд , після реорганізації - ПрАТ Фірма Нафтогазбуд (п. 4.5. Статуту в редакції за 2016 р.) (том ІV, а. с. 24-26, 21-23, 27) є власником майна, в т.ч. спірного майна ремонтно-механічної майстерні, яка знаходяться за адресою: смт. Запитів, Кам'янка-Бузького р-ну, Львівської області, вул. Київська, 193, з 10.09.1993 р., яке позивач набув за договором купівлі-продажу від 10.09.1993 р. № КП-148, зареєстрованого п'ятою Львівською державною нотаріальною конторою 07.09.1993 р. за № 6570 та додатку до нього від 02.02.1994 р., що підтверджується матеріалами даної справи.

Крім того судом досліджувалися записи про інші угоди позивача на відчуження майна та встановлено, що 30.01.2004 р. згідно договору купівлі-продажу частини виробничої бази, посвідченого 30.01.2004 р. приватним нотаріусом Тисменицького нотаріального округу ОСОБА_19 за реєстровим № 1-61, позивачем було продано 8/100 ідеальних часток виробничої бази, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н., с. Угринів, вул. Залізнична 2А, а саме: столярну майстерню ТзОВ Акант ; згідно договору купівлі-продажу частини виробничої бази, посвідченого 30.01.2004 р. приватним нотаріусом Тисменицького нотаріального округу ОСОБА_19 за реєстровим № 1-65, продано 18/100 ідеальних часток тієї ж виробничої бази, а саме: розчинно-бетонний вузол гр. ОСОБА_20; згідно договору купівлі-продажу 11.07.2003 року за № 956 посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_21, ЗАТ-фірма Нафтогазбуд продала споруди постдіагностики, насосної станції, котельної, що знаходиться в місті Рівне, провулок Робітничий, 3, Приватному підприємцю-фізичній особі ОСОБА_22; згідно договору купівлі-продажу частини виробничої бази, від 14.01.2004 р. зареєстрований за реєстровим № 1-6 приватним нотаріусом Тисменицького нотаріального округу ОСОБА_19, ЗАТ фірма Нафтогазбуд продала 84/100 ідеальних частки виробничої бази, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н., с. Угринів, вул. Залізнична 2А, та лінії електропередач покупцю ТзОВ Ітеко .

Слід зазначити, що серед договорів купівлі-продажу, за якими продавцем у 2003 - 2004 роках виступала ЗАТ фірма Нафтогазбуд договір купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні (смт. Запитів, Кам'янка-Бузького р-ну, Львівської області), дозвіл на укладення яких було надано Правлінням ЗАТ голові правління-генеральному директору, що вбачається з Протоколів засідання правління ЗАТ - не значиться.

Судом досліджувалися Протоколи загальних зборів представників акціонерів та акціонерів ЗАТ-фірма Нафтогазбуд від 26.03.1999р. № 7 (том І, а. с. 67-70), згідно якого ОСОБА_15 був обраний головою правління-генеральним директором ЗАТ строком на 5-ть років; № 12 від 05.03.2004 р. згідно якого, ОСОБА_15 був переобраний на посаду голови правління-генеральним директором ЗАТ строком на 5-ть років (том І, а. с. 71-74), повноваження останнього достроково припинилися за рішенням загальних зборів представників акціонерів та акціонерів ЗАТ-фірма Нафтогазбуд від 17.11.2006 р. (Протокол № 15)(том І, а. с. 75) та Протоколи засідання Правління ЗАТ-фірма Нафтогазбуд за 2003 рік, тобто на дату укладення спірного договору (том ІV, а. с. 121-190), підшиті і пронумеровані у єдиній книзі, а саме: Протокол № 1 засідання Правління ЗАТ фірма Нафтогазбуд від 10.01.2003 р. (том ІV, а. с. 122-124) та додатки до нього № 1 і № 2 про затвердження списання і продаж основних засобів (том ІV, а. с. 125-126, 127), Протокол № 2 від 05.02.2003 р. (том ІV, а. с. 128-129) та додатки до нього № 1 і № 2 про затвердження списання і продаж основних засобів (том ІV, а. с. 130, 131-132); Протокол № 3 спільного засідання Правління та Ради ЗАТ від 05.02.2003 р. (том ІV, а. с. 133-135) та додатки до нього №№ 1, 2, 3, 4, 5 про затвердження списання і продаж основних засобів (том ІV, а. с. 136-140); № 4 від 28.03.2003 р. (том ІV, а. с. 142); Протокол № 5 від 07.04.2003 року (том ІV, а. с. 143-144) та додаток до нього № 1 (том ІV, а. с. 145), довідки на зменшення витрат на утримання автомобілів (том ІV, а. с. 146), клопотання дати дозвіл на реалізацію транспортних засобів (том ІV, а. с. 147); Протокол № 6 від травня 2003 року (том ІV, а. с. 148-149) з додатками до нього на продаж основних засобів, згідно додатку № 1 та № 2 до протоколу (том ІV, а. с. 150, 151-152) та списання основних засобів згідно додатку № 3 до протоколу (том ІV, а. с. 153); Протокол № 7 від 03.06.2003 року (том ІV, а. с. 154-156) з додатками до нього на списання основних засобів, згідно додатку № 1 (том ІV, а. с. 157); Протокол № 8 від 04.07.2003 року (том ІV, а. с. 158-160) з додатками до нього на продаж основних засобів, згідно додатку № 1 до протоколу (том ІV, а. с. 161) та списання основних засобів згідно додатку № 3 до протоколу (том ІV, а. с. 153); № 9 від 04.08.2003 року (том ІV, а. с. 162-164); Протокол № 10 від 05.09.2003 року (том ІV, а. с. 165 - 167) з додатками до нього на списання і продаж основних засобів додаток № 1, № 2 (том ІV, а. с. 168, 169); Протокол № 11 від 06.10.2003 року з порядком денним: про відкриття кредитних ліній в банку та передачу у заставу банку основних засобів (том ІV, а. с. 171-172) і наступний Протокол № 11 від 06.10.2003 року (том ІV, а. с. 173-176) з додатками № 1 та № 2 до протоколу про списання та продаж основних засобів (том ІV, а. с. 177, 178); Протокол № 12 спільного засідання Правління та Ради ЗАТ від 04.11.2003 року (том ІV, а. с. 179-181) з додатками № 1 та № 2 до протоколу про списання основних засобів (том ІV, а. с. 182, 183); Протокол № 13 засідання Правління від 04.12.2003 року (том ІV, а. с. 184-186) з додатками № 1, № 2, № 3 до протоколу про списання і продаж основних засобів (том ІV, а. с. 187, 188, 189).

Ні у одному із вищенаведених Протоколів, в т.ч. Протоколах засідання Правління ЗАТ-фірма Нафтогазбуд за 2003 рік у порядку денному не стояло питання продажу основних фондів, а саме: майна ремонтно-механічної майстерні в смт. Запитів, Кам'янка-Бузького району, Львівської області, вул. Київська, 193, які є предметом спору у даній справі, а також Правління ЗАТ не вирішувало на жодному із своїх засідань протягом 2003 року питання про надання згоди на продаж основних фондів: майна ремонтно-механічної майстерні в смт. Запитів, Кам'янка-Бузького району, Львівської області, вул. Київська, 193, та не уповноважувало Голову Правління-Генерального директора ОСОБА_15 на підписання власне з Приватною фірма Фрей-СЛВВ (відповідач-1 - по справі) будь-яких угод (договорів), в т.ч. на укладення /підписання/ спірного договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 р. на відчуження майна.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, спірне майно обліковується позивачем в його балансі, що підтверджується актом інвентаризації основних засобів, балансами (звітами про фінансовий стан) з відповідною розшифровкою суми рядка 1010 колонки 4 у них, деклараціями із земельного податку, які знаходяться в матеріалах справи ( том ІІ, а. с. 171-194) за період 2008 - 2016 роки та докази оплати за землю за БУ-7 - виписки з особових рахунків за 2012 р. та за 2013 р. (том ІІ, а. с. 195-209) та другі примірними платіжних доручень №№ 346, 689, 922, 1239, 1384 з призначенням платежу: податок на землю за БУ-7, з відповідними кутковими печатками банку про проведення платежу за 2015 р.(том ІІ, а. с. 210-214) та №№ 1658, 1890, 2208, 2434, 2721, 3015, 3132, 3562, 3792 за 2016 р. (том ІІ, а. с. 215-223).

Так, відомості наявності ОФ по групах та видах станом на 01 січня 2004 р., Протокол засідання інвентаризаційної комісії БУ-7, ЗАТ фірма Нафтогазбуд , довідка про балансову вартість основних засобів (том ІV, а. с. 90, 91, 83-89), відомості наявності ОФ по групах та видах станом на 01 січня 2005 р., довідка про балансову вартість основних засобів (том ІV, а. с. 92-98, 99), Відомості наявності ОФ по групах та видах станом на 01 січня 2006 р., довідка про балансову вартість основних засобів (том ІV, а. с. 100-106, 107), Відомості наявності ОФ по групах та видах станом на 01 січня 2008 р., довідка про балансову вартість основних засобів, Протокол засідання інвентаризаційної комісії БУ-7 ЗАТ фірма Нафтогазбуд (том ІV, а. с. 108-113, 114, 115), Відомості наявності ОФ по групах та видах станом на 01 січня 2009 р. (том ІV, а. с. 116-120, Баланс (Звіт про фінансовий стан) позивача на 30.06.2016 р. знаходиться в матеріалах справи (том ІІ, а. с. 131-152) та Перелік основних засобів БУ-7 ПАТ Фірма НГБ на 01.07.2016 р. (том ІІ, а. с. 153-156), Інвентаризаційний опис необоротних активів БУ № 7 ПАТ Фірма Нафтогазбуд на 04.12.2015 р. (том ІІ, а. с. 77-80), Перелік основних засобів БУ-7 ПАТ Фірма НГБ на 01.07.2016 р. (том ІІ, а. с. 153-156), ОСОБА_21 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки смт. Запитів ПАТ фірма Нафтогазбуд від 12.02.2016 р. № 1163/16-16-16-99.3 (том ІІ, а. с. 81), згідно з якими у позивача обліковувалась спірна нерухомість та нараховувалась амортизація.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що голова правління-генеральний директор ЗАТ-фірма Нафтогазбуд не був уповноважений ні Правлінням ЗАТ-фірма Нафтогазбуд , ні загальними зборами акціонерів позивача у 2003 році на укладення спірного Договору.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема висновком № 1989 криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами даної справи від 17.06.2016 р., останній такого Договору не підписував, підписи від імені ОСОБА_15 виконані не ОСОБА_15, а іншою особою з намаганням їх виконавця ретельно наслідувати справжні підписи ОСОБА_15

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що у преамбулі Договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 р. зазначено, що Голова правління-генеральний директор ОСОБА_15 діє на підставі Статуту від 04.06.2003 р., в той час, коли Статут ЗАТ-фірма Нафтогазбуд (нова редакція із змінами і доповненнями) був затверджений рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства від 28 березня 2003 року (Протокол № 11), а державна реєстрація цієї редакції Статуту проведена - 09 червня 2003 року, що підтверджується матеріалами справи (том ІV, а. с. 191). Статуту у редакції від 04.06.2003 р. - згідно пояснень представника - не реєструвався, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /розгорнута форма /(том І, а. с. 26-38).

Судом досліджено витяги Статутів ЗАТ-фірма Нафтогазбуд у редакції від 07.05.1999 р. (том І, а. с. 79-82) з Додатком № 1 Перелік структурних підрозділів, що входять в склад ЗАТ (том І, а. с. 83), згідно якого спірне майно входить до складу структурних підрозділів ЗАТ; у редакції від 19.05.2000 р. (том І, а. с. 84-86) з Додатком № 1 Перелік структурних підрозділів, що входять в склад ЗАТ (том І, а. с. 87), згідно якого спірне майно входить до складу структурних підрозділів ЗАТ; у редакції від 16.07.2001 р. (том І, а. с. 88-90) з Додатком № 1 Перелік структурних підрозділів, що входять в склад ЗАТ (том І, а. с. 91), згідно якого спірне майно входить до складу підрозділів ЗАТ; у редакції від 02.07.2002 р. (том І, а. с. 92-94) з Додатком № 1 Перелік структурних підрозділів, що входять в склад ЗАТ (том І, а. с. 95), згідно яких спірне майно входить до складу підрозділів ЗАТ; у редакції від 09.06.2003 р. (том І, а. с. 96-99, том ІV, а. с. 191-194) з Додатком № 1 Перелік структурних підрозділів, що входять в склад ЗАТ (том І, а. с. 100, том ІV, а. с. 205), згідно якого спірне майно входить до складу підрозділів ЗАТ; у редакції від 31.05.2005 р. (том І, а. с. 101-103) з Додатком № 1 Перелік структурних підрозділів, що входять в склад ЗАТ (том І, а. с. 104), згідно яких спірне майно входить до складу підрозділів ЗАТ, яким в процесі господарської діяльності позивача змінювали найменування, керівників, що в свою чергу підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /розгорнута форма /(том І, а. с. 26-38).

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, колегією суддів перевірено та підтверджується матеріалами справи, що не відбулося (не здійснювалося) подальшого схвалення спірного договору повноважними особами чи загальними зборами ЗАТ-фірма Нафтогазбуд та/або його виконавчими органами. Представлені позивачем копії протоколів засідання правління, якому згідно з п. 10.19.6 Статуту позивача, чинного станом на час укладення спірної угоди (09.10.2003 р.), належало право прийняття рішень про продаж належного товариству майна, свідчать, що Товариством рішення про продаж спірного майна - не приймалося.

Доводи відповідача-2, які наведені в апеляційній скарзі про те, що позивач шляхом проставлення відтиску печатки на договорі від 09.10.2003 року схвалив його таким чином, не відповідають положенням законодавства, позиціям ВС України, за якими схваленням правочину є прийняття оплати за договором чи іншого виконання, крім того, угода (договір) не може бути схваленим шляхом вчинення дій особою, яка вчинила такий правочин (надсилання листів, підписання накладних тощо).

Будь-яких доказів, які свідчили б про схвалення правочину позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 суду не представлено, до апеляційної скарги не долучено.

Більше того, договір купівлі-продажу не міг бути схвалений проставленням печатки, так як у статті 63 ЦК УРСР у редакції 1963 року та у статті 241 ЦК України, яка набрала чинності з 01.01.2004 р., йдеться про укладення угоди (правочину) представником без повноважень на укладення такої угоди (ЦК УРСР) та про укладення правочину представником з перевищенням повноважень (ЦК України).

В той же час, договір від 09.10.2003 року підписаний не представником юридичної особи, а взагалі невстановленою особою.

Відтак доводи апелянта про те, що схвалення договору купівлі-продажу шляхом проставлення печатки не заслуговують на увагу, оскільки печатка на примірниках документів проставляється для засвідчення підпису особи, сама по собі печатка без підпису не свідчить про волевиявлення учасника цивільних відносин.

Зазначене узгоджується з ДСТУ 4163-2003 Вимоги до оформлювання документів , де вказано, що відбитком печатки організації засвідчують на документі лише підпис відповідальної особи.

В той же час, у ситуації, коли підпис особи на договорі підроблений, особа яка його виконала, не встановлена, печатка не може засвідчувати справжність такого підпису, тобто не виконує вже належної функції.

В матеріалах справи є наявною довідка ПрАТ Фірма Нафтогазбуд (том ІІ, а. с. 170), відповідно до якої, ЗАТ-фірма Нафтогазбуд , правонаступником якого є ПрАТ Фірма Нафтогазбуд , не отримувало будь-яких коштів за договором купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 року.

Доказів на спростування зазначених обставин відповідачем-1 та апелянтом/відповідачем-2, не надано, до апеляційної скарги не долучено.

Отже, надані позивачем суду докази свідчать, що ремонтно-механічна майстерня вибула від позивача поза його волею - шляхом підписання невідомою особою договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від імені позивача з проставленням підробленої печатки. При чому, позивач не вчиняв будь-яких дій, що свідчать про схвалення договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 року, натомість протягом усього спірного періоду з 2003 року і по даний час користується майстернею.

У відповідності до пункту 2.3. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обгрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Як вбачається з матеріалів даної справи Господарський суд Львівської області ухвалою від 14.03.2017 року ухвалив витребувати у сторін (позивача, відповідача-1) додаткові письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 06.02.2017 p., зокрема, щодо: володіння та користування спірним майном, починаючи з 09.10.2003 р. по 31.12.2013 р., у відповідача-1: оплати позивачу за придбане згідно з договором від 09.10.2003 р. майно; обставин переходу права власності на спірне нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 09.10.2003 р.; у відповідача-2: додаткові письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 06.02.2017 p.: докази володіння та користування спірним майном після 31.12.2013 р. докази виконання умов договору від 31.12.2013 р. в тому числі здійснення оплати за придбане майно (том VІ, а. с. 103-104).

Принагідно зазначити, що як Приватна фірма Фрей-СЛВВ , так і Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазбудмеханізація на виконання вищевказаної ухвали місцевого суду у порушення ст. 33 ГПК України будь-яких доказів на підтвердження експлуатації Приватною фірмою Фрей-СЛВВ протягом 2003 - 2014 років ремонтно-механічної майстерні - не надали, як не надали і належних і допустимих доказів оплати за договором купівлі-продажу від 09.10.2003 року, так і за договором від 31.12.2014 року.

Крім того, мною надано докази, які свідчать, що Приватна фірма Фрей-СЛВВ взагалі не вчиняла будь-яких дій щодо прийняття та реєстрації права власності на нерухомість.

Так, у відповідності до пункту 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (у редакції від 28.01.2003 № 6/5), обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Така реєстрація за приписами пункту 1.4. Тимчасового положення здійснюється БТІ за місцезнаходженням нерухомого майна.

Згідно листа Червоноградського МБТІ від 29.03.2017 року вбачається, що БТІ станом на 31.12.2012 року технічну інвентаризацію вказаного майна не проводило, інвентаризаційну справу не формувало, реєстрацію права власності на спірне майно не здійснювало.

За таких обставин, відповідач-1 будь-яким чином не підтверджував свого права власності на нерухомість нібито відчужену за договором купівлі-продажу від 09.10.2003 року.

З викладеного вище вбачається, що відповідачем-1, відповідачем-2 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження обставин переходу права власності за договором купівлі-продажу від 09.10.2003 року, не надано доказів реєстрації права власності за таким договором, як і не надано доказів на підтвердження оформлення договору оренди землі, інвентаризаційних описів тощо.

Покликання апелянта на те, що ним витребовувались від позивача первинні та звітні документи, акти інвентаризації з тим, щоб перевірити доводи про використання майна за період з 2009 року по 2016 рік, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені документи підтверджують не експлуатацію (використання) майна, а дотримання підприємством вимог стосовно обліку та звітності. Більше того, у балансі підприємств відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 Баланс , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 № 87, не ідентифікується відповідне, а лише зазначається вартість (розмір) активів, заборгованостей тощо. Крім того, у матеріалах справи наявні надані позивачем інвентаризаційні акти, згідно з якими у позивача обліковувалась спірна нерухомість та нараховувалась амортизація.

Відповідно до положень ст. 63 ЦК УРСР угода, від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. Судом встановлено, що подальшого схвалення юридичною особою договору не відбулося, спірна угода суперечить ст. 63 ЦК УРСР .

Статтею 26 ЦК УРСР встановлено, що юридична особа має цивільну правоздатність у відповідності з встановленими цілями її діяльності. При цьому предмет та цілі діяльності юридичної особи визначаються її установчими та статутними документами.

Відповідно до статутних документів до основних цілей діяльності ЗАТ-фірма Нафтогазбуд , у редакції на дату укладення спірного договору (09.06.2003 року) належить забезпечення процесу організації будівельної, будівельно-монтажної, виробничо-господарської, наукової, комерційної та іншої діяльності, спрямованої на впровадження у виробництво нових розробок і технологій, одержання прибутку, а також задоволення на підставі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів Засновників ( п. 4.1. Статуту). Відповідно до п. 4.2.1. Статуту, для досягнення мети своєї діяльності, ЗАТ буде виконувати функції генерального підрядника і вирішувати завдання в галузі: будівництва промислових, сільськогосподарських, житлових, соціальної сфери та інших об'єктів і споруд, будівництва трубопроводів різноманітного призначення, їх реконструкції і капітального ремонту; випуску будівельної, промислової та проектної продукції; виконання монтажних робіт; влаштування внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж і устаткування (сантехнічних, електротехнічних та інш.); монтаж технологічного обладнання; здійснення ремонту власної та сторонньої техніки та механізмів; виготовлення столярних виробів; здійснення експлуатації житлово-побутових приміщень та об'єктів соціального призначення.

Крім того, місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що ЗАТ-фірма Нафтогазбуд , правонаступником якого є ПАТ Фірма Нафтогазбуд , після реорганізації - ПрАТ Фірма Нафтогазбуд не отримував будь-яких коштів за договором купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 р., не надав таких доказів суду ні відповідач-1, ні відповідач-2, в матеріалах такі докази - відсутні, що в свою чергу суперечить п. 1.1., 2.1., 2.2., 3.2. договору купівлі-продажу від 09.10.2003 р. та суперечить цілям діяльності ЗАТ, правонаступником якого є, станом на дату прийняття постанови, ПрАТ Фірма Нафтогазбуд , зокрема, одержувати прибуток.

Як вбачається з пояснень позивача, що за наведених обставин, відчуження спірного майна відповідачем-1 відповідачу-2, поза волею позивача: комплексу нежитлових приміщень ремонтно-механічної майстерні (вул. Київська, 193, смт. Запитів, Кам'янка-Бузького району, Львівської області), який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» ), прямо суперечить предмету і цілям діяльності ЗАТ та позбавить останнього вести господарську діяльність у вказаних приміщеннях, гаражі, ремонтувати власну техніку (автомобілів, тракторів, бульдозерів, самоскидів, тягачів, трубоукладальників тощо) та механізми (зварювальні агрегати, установки) ЗАТ та структурних підрозділів, які входять до складу ЗАТ та додатково одержувати прибуток.

Колегія суддів з урахуванням вищенаведеного вважає, що спірна угода, крім зазначеного вище, прямо суперечить цілям діяльності юридичної особи, зазначеним в установчих документах (ст. 50 ЦК УРСР).

Позивачем до матеріалів справи долучено та місцевим судом досліджено є наявними в матеріалах справи, зокрема, кадрові накази за 2006 - 2009 роки (том V, а. с. 31-134, 146-217, 219, 221-232, 238-241, 245-246, 249, 250-255), накази, плани-графіки роботи постійно-діючої комісії по охороні праці БУ-7 по перевірці стану охорони праці на дільницях управління, в т.ч. на спірній дільниці, смт. Запитів, Камянка-Бузького району, графіки звітів матеріально-відповідальних осіб ЗАТ-фірма Нафтогазбуд , в т.ч. по ремонтно-механічній майстерні в смт. Запитів за 2003р., 2004р., 2005 р., 2006 р. (том V, а. с. 135-145, 218, 220, 233-234, 235, 236-237, 242, 243, 244, 247-248); податкові розрахунки земельного податку БУ-7 встановленого зразка за 2008-2016 роки (том ІІ, а. с. 171-194), докази сплати позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою (том ІІ, а. с. 195-223) під ремонтно-механічною майстернею за адресою: Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, смт. Запитів, вул. Київська, буд. № 193, копії рахунків на оплату реактивної енергії та активної електроенергії (том VІ, а. с. 1-21, том VІ, а. с. 27-57), покази лічильників БУ-7 на спірній дільниці, які знімалися представниками позивача за 2006 (том VІ, а. с. 22-26), Інвентаризаційним описом необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) БУ-7 від 04.12.2015 р. (том ІІ, а. с. 77-80), витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки БУ-7 площею 12540,00 кв.м., місцезнаходження: смт. Запитів, ПАТ Фірма Нафтогазбуд видану Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 12.02.2016 р. № 1163/16-16-99.3 (том ІІ, а. с. 81), що свідчать про ведення позивачем господарської діяльності щодо спірного майна.

Колегією суддів перевірено, місцевим судом встановлено, що до сьогодні спірне майно позивачем обліковується в його балансі, а за земельну ділянку під ним сплачується земельний податок (підтверджується наявними у справі актом інвентаризації основних засобів, балансами (звітами про фінансовий стан) з відповідною розшифровкою суми рядка 1010 колонки 4 у них, деклараціями із земельного податку, платіжними дорученнями, довідкою від 03.10.2016 р., листом Червоноградської ОДПІ від 28.09.2016 р. № 3557/13-01-07-02 (том ІІ, а. с. 224-225), витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 12540,00 кв.м., місцезнаходження: смт. Запитів, ПАТ Фірма Нафтогазбуд видану Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 12.02.2016 р. № 1163/16-16-99.3, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Колегією суддів з'ясовано, що у резолютивна частина судового рішення (п. 2 резолютивної частини) про визнання недійсним договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 р., укладений між ЗАТ-фірма Нафтогазбуд (правонаступником якого є ПАТ Фірма Нафтогазбуд , після реорганізації - ПрАТ Фірма Нафтогазбуд ) та Приватною фірмою Фрей-СЛВВ є правильною, хоча відповідні висновки в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 року належним чином обгрунтовані у мотивувальній частині рішення з покликанням на приписи статей 202, 203, 204, 215, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 640 ЦК України, які набули чинності з 01.01.2004 року, однак зазначене не є підставою для скасування судового рішення в цій частині.

У пункті 12 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України передбачено, що так само не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обгрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині рішення не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів в частині спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2003 р. зазначає власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Виходячи із приписів чинного на дату складання спірного договору (09.10.2003 р.), законодавства, аналізу статутних документів, протоколів зборів товариства за спірний період, баланси та річні звіти за спірний період, в т.ч. станом на 30.06.2016 р., перелік основних засобів БУ-7 за спірний період, в т.ч. станом на 01.07.2017 р., особові рахунки, кадрові та інші документи, судом встановлено, що спірний договір - не підписано зі сторони позивача особою, яка укладала цей договір, що є порушенням ч. 2 ст. 42, ч. 2 ст. 44 ЦК УРСР; не відбулося (не здійснювалось) наступного схвалення спірного договору повноважними особами, виконавчим органом чи загальними зборами ЗАТ- фірма Нафтогазбуд , що є порушенням ст. 63 ЦК УРСР; вказаний вище договір прямо суперечить цілям діяльності юридичної особи, зазначеним в установчих документах (ст. 50 ЦК УРСР), що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею, що в сукупності, є підставою відповідно до ст. 48 ЦК УРСР для визнання такого договору недійсним, оскільки зазначений договір не відповідає вимогам закону.

У відповідності з вимогами ст. 59 ЦК УРСР визнана недійсною угода, вважається недійсною з моменту її укладення.

За правилами частини другої статті 48 ЦК УРСР у редакції 1963 р., по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Статтею 48 ЦК УРСР передбачено загальні засади недійсності угоди, що не відповідає вимогам закону. Виходячи із змісту частини першої ст. 48 ЦК УРСР, наслідком недійсної угоди є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін договору.

Однак, згідно із частиною другою ст. 48 ЦК УРСР загальні наслідки недійсності договору застосовуються, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

ЦК УРСР в редакції 1963 р. було передбачено засади захисту права власності (ОСОБА_1 13 ЦК УРСР).

Так, у ст. 145 ЦК України у редакції 1963 р. було передбачено, що якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого частинами першою та другою ст. 48 ЦК УРСР. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 145 ЦК УРСР, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами даної справи, що спірні об'єкти нерухомого майна 31.12.2013 р. були відчужені відповідачем-1 відповідачу-2 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_17, зареєстрованим в реєстрі за № 4840.

В частині другої позовної вимоги позивача про витребування майна із володіння відповідача-2, слід зазначити наступне.

До цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (частина друга ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Відповідно до ст. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Цивільним кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., передбачено засади захисту права власності.

Норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як встановлено колегією суддів, зазначено вище у цій постанові та підтверджується матеріалами справи, спірне майно вибуло з володіння позивача іншим шляхом поза його волею, про що зазначено вище у цій постанові, відтак останній має право витребувати це майно у добросовісного набувача з підстав передбачених статтею 388 ЦК України.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого статтями 215 ЦК України (недійсність правочину), 216 ЦК України (правові наслідки недійсності правочину).

Пунктом 3.4. Постанови № 11 визначено, що доказами схвалення правочину, вчиненого від імені юридичної особи з перевищенням повноважень, або особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника або вчинення зазначеним органом дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Як вбачається із листа Червоноградського МБТІ, станом на 31.12.2012 технічну інвентаризацію вказаного спірного майна БТІ не проводило, інвентаризаційну справу не формувало, реєстрацію права власності на спірне майно не здійснювало (том V, а. с. 17).

З вищенаведеного вбачається, що відповідач-1 (Приватна фірма Фрей-СЛВВ ), з часу укладення спірного договору 09.10.2003 р. до 13.09.2013 року (п. 1.2. Договору купівлі-продажу від 31.12.2013 р., реєстраційний № 4840) не підтверджував свого права власності на нерухомість відчужену йому за Договором купівлі-продажу від 09.10.2003 р., не містять такої інформації і зібрані судом докази по даній справі, не подав таких доказів апелянт по даній справі.

Крім того, позивач зазначає, що ЗАТ «Фірма «Нафтогазбуд» , правонаступником якого є позивач, не отримувало будь-яких коштів за договором купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 р., і в матеріалах справи такі докази відсутні, апелянтом теж не подані.

В той же час відповідачем-1 не представлено суду доказів щодо володіння та користування спірним майном, починаючи з 09.10.2003 по 13.09.2013 р. та/або по 31.12.2013 роки (дата укладення договору купівлі-продажу від 31.12.2013 р. реєстровий № 4840), оплати позивачу за придбане майно, обставин переходу права власності на спірне майно за договором та його реєстрації.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 р. за № 67/7388), було затверджено Порядок ведення реєстру на нерухоме майно (зазначений наказ втратив чинність на підставі наказу МЮУ № 1844/5 від 14.12.2012 р.), відповідно до приписів якого передбачалося внесення до Реєстру прав в т.ч. прав власності, перехід права власності на нерухоме майно, записи до якого вносилися відповідними БТІ.

З 14.12.2012 р. порядок реєстрації прав власності, перехід права власності тощо, проводилося на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 1844/5, зареєстрованого в МЮУ 18.12.2012 р. за № 2102/22414.

Абзац п'ятий підпункту 5 пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141: з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна: відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю).

Реєстрація права власності на спірне майно за Відповідачем-1 з дати укладення спірного договору та передачі майна за актом 09.10.2003 р. по, фактично, 13 вересня 2013 року (п. 1.2. Договору купівлі-продажу від 31.12.2013 р., укладеного між Приватною фірмою Фрей-СЛВ (Продавець) та ТзОВ Нафтогазбудмеханізація (Покупець), нотаріально посвідчений 31.12.2013 р. зареєстрований в реєстрі за № 4840) не проводилася, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що якщо сторонами угоди, пов'язаної з переходом права власності (повного господарського відання) на майно, не дотримано вимог нормативних актів стосовно реєстрації майна, наприклад, правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, то сама лише ця обставина не є підставою для визнання відповідної угоди недійсною, оскільки реєстрація майна не є елементом форми угоди. В зв'язку з цим, відсутність державної реєстрації спірного об'єкту нерухомості жодним чином не впливає на відповідність договору купівлі-продажу

нерухомого майна від 09.10.2003 р. чинному на той час цивільному законодавству, оскільки власне договір купівлі-продажу є належним правовстановлюючим документом.

Місцевим господарським судом на виконання вказівок ВГС України, які викладені у постанові від 06.02.2017 р. у справі № 914/394/16, досліджено обставини переходу права власності на спірне нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 09.10.2003 р. до Приватної фірми Фрей-СЛВВ та встановлено, що з урахуванням вищенаведених обставин справи, такого переходу від ЗАТ «Фірма «Нафтогазбуд» , правонаступником якого є позивач до Приватної фірми Фрей-СЛВВ - не відбулося, позивач не отримував будь-яких коштів за договором купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003 р., і в матеріалах справи такі докази відсутні. В той же час відповідачем-1 не представлено суду жодних доказів щодо володіння та користування спірним майном, починаючи з 09.10.2003 по 13.09.2013 р.(дата реєстрації спірного майна відповідачем-1) та/або по 31.12.2013 роки (дата укладення договору купівлі-продажу від 31.12.2013 р. реєстровий № 4840), оплати позивачу за придбане майно, обставин переходу права власності на спірне майно за договором та його реєстрації.

З умов договору купівлі-продажу від 31.12.2013 р., укладеного між Приватною фірмою Фрей-СЛВ (Продавець) та ТзОВ Нафтогазбудмеханізація (Покупець), договір нотаріально посвідчений ОСОБА_17 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області 31.12.2013 р., зареєстрований в реєстрі за № 4840 (том І, а. с. 19-20) вбачається (п. 1.2. Договору), що об'єкт продажу, визначений у п. 1.1. цього Договору, належить Продавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу приміщень, укладеного між Закритим акціонерним товариством - фірмою Нафтогазбуд та Приватною фірмою Фрей-СЛВВ 09 жовтня 2003 року, акту приймання-передачі нежитлових приміщень до договору купівлі-продажу приміщень, підписаного 09 жовтня 2003 року Закритим акціонерним товариством - фірмою Нафтогазбуд та Приватною фірмою Фрей-СЛВВ , право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 вересня 2013 року, номер запису про право власності 2519915, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 вересня 2013 року, виданий Реєстраційною службою Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області, індексний номер витягу 9510170.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 158908446221 - належить відповідачу-2 у даній справі.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (том І, а. с. 21), 31.12.2013 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 158908446221, спірні нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, смт. Запитів, вул. Київська, буд.193, зареєстровано за юридичною особою: ТзОВ Нафтогазбудмеханізація , код ЄДРПОУ 38379617.

Отже, відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазбудмеханізація (код ЄДРПОУ 38379617) є добросовісним набувачем спірного майна за договором купівлі-продажу від 31.12.2013 р., укладеного між Приватною фірмою Фрей-СЛВ (Продавець) та ТзОВ Нафтогазбудмеханізація (Покупець), договір нотаріально посвідчений ОСОБА_17 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області 31.12.2013 р., зареєстрований в реєстрі за № 4840 (том І, а. с. 19-20).

Добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Як встановлено судом, спірний договір було укладено без волі позивача, у подальшому ним не схвалено, про що зазначено вище у цій постанові, а відтак майно вибуло поза його волею. Оскільки відповідач-1 не був належним власником спірного нерухомого майна і не мав права його відчужувати, що підтверджується матеріалами справи, місцевий суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог до відповідача-2.

На підтвердження оплати за договором купівлі-продажу від 31.12.2013 р., який укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2, відповідача-2 в судовому засіданні 24.05.2017 було надано копію (завірену директором відповідача-2) простого векселя серії АА № 2559651, складеного 10.01.2014 р. (том VІ, а. с. 142), за яким відповідач-2 зобов'язується перед Приватною фірмою Фрей-СЛВВ , а не перед позивачем, в термін до 10.01.2020 заплатити проти цього простого векселя відповідачу-1, на розрахунковий рахунок у ПАТ «АКТАБАНК» № 26000001312922, МФО 307394 суму в розмірі 1 303 497, 00 грн. Представник відповідача-2 на пропозицію місцевого суду представити для огляду в судовому засіданні оригінал вказаного векселя повідомив, що вказаний вексель знаходить у відповідача-1 та представити його для огляду немає можливості.

Відповідач-2 не надав для огляду у суді апеляційної інстанції оригіналу простого векселя серії АА № 2559651, складеного 10.01.2014, оскільки за твердженнями останнього, вказаний вексель знаходить у відповідача-1 та представити його для огляду немає можливості.

Відповідач-1: Приватна фірма Фрей-СЛВВ в судові засідання повноважного представника жодного разу не направив, вимог ухвал суду - не виконував (поштові відправлення поверталися на адресу суду з написом працівників пошти За закінченням терміну зберігання )(том І, а. с. 5-в, 5-г, 5-з, том ІІ, а. с. 64-66, 241-243, том ІІІ, а. с. 26-28, 32-34, 46-48, 52-54, 96-98106-107 том ІV, а. с. 48-50, том VІ, а. с. 96-98, 100-101, 105-107, 116-118, 127-129, 176-177), а також рекомендованою кореспонденцією за штрихкодовим № 79010 0909250 4, яка надсилалася ЛАГС - 20.06.2017 р. /згідно відтиску поштового штампа на конверті/ на адресу відповідача-1, та повернулася через місяць в суд, 24.07.2017 р. за вх. № 01-16/7418/17, у зв'язку із закінченням терміну зберігання, без вручення адресату з написом працівника пошти Пов. Л-10 за не запитом .

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /розгорнута форма /(том І, а. с. 39-44), Детальної інформації про юридичну особу (том VІ, а. с. 73-77) Приватна фірма Фрей-СЛВВ є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 19336151, місцезнаходження юридичної особи: 79007, АДРЕСА_3, дата державної реєстрації: 09.06.1993 р., перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова ГУ Міндоходів Л/О, з 23.06.1993 р., є платником єдиного внеску з 29.01.2003 р.; не підлягає постановці на облік в Пенсійному Фонді України, основний вид економічної діяльності за КВЕД: 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; наступні реєстраційні дії, що не пов'язані із змінами в установчих документах вказаною юридичною особою проводилися: 15.12.2008 р., 14.09.2009 р., 22.12.2009 р., 11.02.2013 р.; підтвердження відомостей про юридичну особу проведено 26.09.2013 р., 22.01.2014 р.

Отже відповідач-1 є юридичною особою, не ліквідований, не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не змінював юридичної адреси та коду ЄДРПОУ, а його нез'явлення та/або його представника у судові засідання та не подання ним доказів, які вимагалися господарським судом, не позбавляє суд ухвалити рішення за наявними у справі документами.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що копія простого векселя серії АА № 2559651, складеного 10.01.2014 р., за відсутності оригіналу, не може бути належним і допустимим доказом в розумінні ст.ст. 32, 36 ГПК України, оскільки не відповідає вимогам ст. 67, 68, 77 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі. Крім цього, видача вказаного векселя не узгоджується з вимогами ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» , відповідно до якої умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі, однак в договорі купівлі-продажу від 31.12.2013 р. вказані умови не передбачені.

Інших належних та допустимих доказів щодо здійснення відповідачем-2 плати за придбане ним у відповідача-1 нерухоме майно, апелянт суду не представив.

Щодо витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (віндикаційний позов) судом враховано, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (юридична особа: ПАТ Фірма Нафтогазбуд ), який на момент подання позову не володіє цим майном, майно перебувало у володінні за договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів, в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, про що зазначено вище у цій постанові.

Відповідач-1 у даній справі був незаконним володільцем спірного майна.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, відповідач-2 у даній справі є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки не знав і не міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від добросовісного набувача майно може бути витребувано лише в передбачених законом випадках (ст. 388 ЦК), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч.1 ст.388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пп.1- 3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача судом враховані всі умови, передбачені ст.388 ЦК України.

Правова позиція викладена у постанові ВС України від 6.12.2010, справа №3-13гс10 та постанові від 19.01.2011 у справі №6-13839св10.

Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл.83 ЦК.

Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень ч.1 ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

В нашому випадку позивач витребовує у відповідача-2 належне йому наступне майно, яке визначено індивідуальними ознаками, які, як вбачається з матеріалів справи, є незмінними, а саме: нежитлові приміщення (комплекс, який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» ), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янко-Бузький району, смт. Запитів, вулиця Київська, будинок № 193, які і в цій частині підлягають до задоволення.

Що ж стосується строку позовної давності, про застосування якого подав заяву відповідач-2 (вх. № 30466/16 від 19.07.2016 р.), то колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем він не був пропущений, з огляду на таке.

Слід зауважити, що позиція апелянта стосовно початку відліку позовної давності є непослідовною, оскільки під час первісного розгляду справи відповідач-2 зазначав, що на його думку відлік позовної давності починається з дати укладення договору, тобто з 09.10.2003 року. У даній апеляційній скарзі апелянт змінив свою позицію стосовно дати відліку позовної давності, вказуючи, що такий відлік розпочався у 2009 році.

Як зазначено вище у цій постанові, матеріалами справи підтверджується та обставина, що протягом 2009 - 2015 pp. ремонтно-механічна майстерня експлуатувалась позивачем, більше того, її відображали у інвентаризаційному описі та збирались продати вже у 2015 році, про що є докази у матеріалах господарської справи. Крім того, аж до 2016 року позивачем сплачувався земельний податок.

Як ЦК УРСР в редакції 1963 року (стаття 76), так і ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 р. (стаття 261) пов'язують початок перебігу позовної давності з дня виникнення в особи права на позов - дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 71 ЦК УРСР було встановлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність, приписи якої не поширюються на правовідносини про визнання договору недійсним та витребування майна.

На правовідносини, що є предметом спору у даній справі, поширюється позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно із приписами ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у листопаді 2015 року позивачем було прийнято рішення про продаж належної йому нерухомості та в процесі переговорів з потенційними покупцями нерухомості, останні виявили та повідомили ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» , що спірні об'єкти нерухомого майна зареєстровані на праві власності за ТзОВ «Нафтогазбудмеханізація» та були придбані вказаним Товариством за договором купівлі-продажу від 31.12.2013 р., посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. Тому, після отримання згаданої вище інформації було проведено ретельну перевірку архівів документації підприємства та виявлено договір від 09 жовтня 2003 року та копію відповідного акту приймання-передачі майна, за якими згадані вище об'єкти нерухомості були нібито продані та передані ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» (правонаступником якої є ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» ) Приватній фірмі «Фрей-СЛВВ» .

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право через суд.

Позивач звернувся з позовом до місцевого господарського суду - 12.02.2016 року (том І, а. с. 6).

Виходячи із того, що висновком судової почеркознавчої експертизи від 17.06.2016 р. № 1989 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_15, розташовані в графах «Голова правління-генеральний директор» перед записом «ОСОБА_15Г.» на договорі купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003р., укладеного між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» та «Фрей-СЛВВ» , акті приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003, укладеного між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» та «Фрей-СЛВВ» виконані не ОСОБА_15, а іншою особою з намаганням їх виконавця ретельно наслідувати справжні підписи ОСОБА_15, тобто договір підроблений, в суду відсутні підстави для висновку, що дата його вчинення, зазначена в правочині, відповідає справжній даті виготовлення цього договору.

Позивач міг довідатися про порушення свого права після 13.09.2013 р., коли інформація про реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем-1 була внесена до відповідного державного реєстру. ОСОБА_4 інформація, в силу Закону України № 1701-VІІ від 14 жовтня 2014 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів , стала загальнодоступною з 01.01.2015 року.

Долучені позивачем до матеріалів справи докази, які були предметом дослідження судом першої та апеляційної інстанції та правову оцінку яким надано вище свідчать, що позивач довідався та/або міг довідатися про порушення свого права лише у 2015 році, як зазначив місцевий суд, а враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, з 02.01.2015 року, за наведених вище обставин, враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, з 02.01.2015 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності, який з урахуванням викладених вище обставин не є пропущеним, оскільки позивач звернувся з позовом до місцевого господарського суду за захистом своїх прав - 12.02.2016 року.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України, зокрема в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15.

Разом з тим, позивач не пропустив загального строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду, якщо довідався про порушення свого права, як зазначив місцевий суд, власне після 13.09.2013 р., без урахування того, що інформація про реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем-1 була внесена до відповідного державного реєстру стала загальнодоступною з 01.01.2015 р., так як позивач звернувся з позовом до суду 12.02.2016 року, початком перебігу строку позовної давності, з урахуванням того, що 14 - 15.09.2013 р. вихідні (субота і неділя) є 16.09.2013 р. та останнім днем строку, відповідно, 16.09.2016 р., позивач звернувся до місцевого суду з позовом - 12.02.2016 р., відтак і в цьому випадку, останній не пропустив загального строку позовної давності.

Разом з тим, є неспроможним покликання апелянта/відповідача-2 в апеляційній скарзі на те, що позивач задовго до 2015 року знав про відчуження спірного майна , оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що спірне майно обліковується на балансі позивача, що підтверджується наявними у справі актом інвентаризації основних засобів, балансами (звітами про фінансовий стан) з відповідною розшифровкою суми рядка 1010 колонки 4 у них, деклараціями із земельного податку, платіжними дорученнями, довідкою від 03.10.2016 р., листом Червоноградської ОДПІ від 28.09.2016 р. № 3557/13-01-07-02 (том ІV, а. с. 83-120), останній сплачує за земельну ділянку на якій знаходиться спірне майно, плату за землю, орендну плату, за спожиту електроенергію активну та реактивну, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки БУ-7 площею 12540,00 кв.м., місцезнаходження: смт. Запитів, ПАТ Фірма Нафтогазбуд видану Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 12.02.2016 р. № 1163/16-16-99.3, що підтверджується відповідними доказами, які є в матеріалах справи.

Також є некоректними посилання скаржника на те, що надані позивачем докази, які підтверджують факт плати за землю, земельного податку, за реактивну та активну енергію, щодо спірного об'єкту не є належними доказами у даній справі, оскільки складені більш ніж за 10 років до дати подання позову , так як, на думку колегії суду, відповідно до ст. 32-34 ГПК України, вказані докази доводять ті обставини, що спірне майно не вибувало з володіння та користування позивача та, в свою чергу, додатково спростовують твердження апелянта про перехід права власності на спірне майно від позивача до відповідача-1 за договором від 09.10.2003 р., оскільки відповідач-1 таких платежів не сплачував, докази про це в матеріалах справи відсутні.

Покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що місцевим судом безпідставно відхилено його клопотання про витребування у позивача звітних документів за період з 2009 по 2016 рік та інших для перевірки про подальше використання в господарській діяльності спірного майна, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, податковою декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, яка подавалася структурним підрозділом ПАТ Фірма Нафтогазбуд до ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області - 19.02.2016 р.; розрахунком суми орендної плати/розрахунком податкового зобов'язання за 2015 р.; податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, яка подавалася ПАТ Фірма Нафтогазбуд до ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області - 18.02.2015 р.; розрахунком суми орендної плати/розрахунком податкового зобов'язання за 2015 р.; відомістю про наявні земельні ділянки від 15.02.2015 р. ПАТ Фірма Нафтогазбуд (том ІІ, а. с. 26-32); Інвентаризаційним описом необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від 04.12.2015 р. (том ІІ, а. с. 77-80), витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 12540,00 кв.м., місцезнаходження: смт. Запитів, ПАТ Фірма Нафтогазбуд видану Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 12.02.2016 р. № 1163/16-16-99.3 (том ІІ, а. с. 81); Балансами (Звітами про фінансовий стан) ПрАТ Фірма НАфтогазбуд , БУ-7 від 30.06.2016 р. (том ІІ, а. с. 131-152); Переліком основних засобів БУ-7 ПАТ Фірма НГБ на 01.07.2016 р. (том ІІ, а. с. 153-156), податковими розрахунками земельного податку та податковими деклараціями з плати за землю за 2008-2016 роки (том ІІ, а. с. 171-184, 185-194), платіжними дорученнями про плату за землю за період 2012 - 2016 роки. (том ІІ, а. с. 195-223).

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що місцевий суд не звернув увагу на те, що постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 у справі № 914/394/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 було скасовано, справу № 914/394/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області (том ІІІ, а. с. 87-92), відтак місцевий господарський суд під час нового розгляду справи зобов'язаний був вирішити питання і в частині забезпечення позову вчиненого місцевим господарським судом ухвалою від 22.03.2016 р. по справі № 914/394/16 (том І, а. с. 179-182), враховуючи, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2016 р. у даній справі скасовано повністю, в т.ч. є скасованим абзац другий резолютивної його частини.

Апелянт в п. 3 прохальної частини апеляційної скарги просить скасувати заходи забезпечення позову (том VІ, а. с. 197).

Дослідивши зазначені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що в цій частині вимог, апеляційна скарга апелянта підлягає до задоволення.

Разом з тим, позивач в процесі розгляду даної справи не довів перед судом належними і допустимими доказами, що обставини справи, на які він покликався у заяві про забезпечення позову (том І, а. с. 23-24), та, які слугували підставою для ухвалення місцевим господарським судом 22.03.2016 р. відповідної ухвали у справі № 914/394/16 (том І, а. с. 127-130) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, перелік яких визначений в абзаці другому резолютивної частини цієї ухвали, є актуальними на даний час та можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інші твердження апелянта/відповідача-2, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу задовольнити частково, резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 року у справі № 914/394/16 доповнити пунктом 9 наступного змісту: 9. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2016 р. у справі № 914/394/16, а саме: зняти арешт з нежитлових приміщень (комплекс який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т. Запитів, вул. Київська, буд. № 193. В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Щодо визначених в судовому рішенні сум розподілу судових витрат, колегія суддів погоджується, оскільки судом було враховано положення статей 44 та 49 ГПК України та п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 року у справі № 914/394/16 доповнити пунктом 9 наступного змісту: 9. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2016 р. у справі № 914/394/16, а саме: зняти арешт з нежитлових приміщень (комплекс який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1» ), зварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т. Запитів, вул. Київська, буд. № 193.

3. В іншій частині рішення місцевого суду від 24.05.2017 року у справі № 914/394/16 залишити без змін.

4. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-2.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

26.07.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 31.07.2017 р.

СудЛьвівський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення26.07.2017
Оприлюднено01.08.2017
Номер документу68015673
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/394/16

Постанова від 21.03.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суховий В.Г.

Ухвала від 21.02.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суховий В.Г.

Ухвала від 25.01.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суховий В.Г.

Ухвала від 24.11.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Ковтонюк Л.В.

Постанова від 26.07.2017

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Данко Л.С.

Ухвала від 19.07.2017

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Данко Л.С.

Ухвала від 19.06.2017

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Данко Л.С.

Ухвала від 19.06.2017

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Данко Л.С.

Рішення від 24.05.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Манюк П.Т.

Ухвала від 10.05.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Манюк П.Т.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні