Постанова

від 29.05.2017 по справі 927/1178/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа№ 927/1178/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Колодяжна А.В. - посвідчення № 036177 від 04.11.2015;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: Тихоновський Д.М. - представник за довіреністю б/н від 23.12.2016;

від відповідача 3: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агрозем"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2017

у справі № 927/1178/16 (суддя - Шморгун В.В.)

за позовом Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури

до 1. Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області

2. Фермерського господарства "Агрозем"

3. Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

про скасування розпорядження, визнання договорів недійсними та скасування наказів, зобов`язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури звернувся з позовом до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області (надалі - відповідач 1), Фермерського господарства Агрозем (надалі - відповідач 2), Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (надалі - відповідач 3), у якому просив:

- скасувати розпорядження голови Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області №252 від 07.06.2010 Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду ;

- визнати недійсним договір оренди землі від 09.06.2010, укладений між Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством Агрозем , земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 23,3498 га, зареєстрованої Прилуцьким міськрайонним відділом Чернігівської регіональної філії центру НОМЕР_4 від 21.10.2010, зобов`язати ФГ Агрозем повернути земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 09.06.2010, укладений між Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством Агрозем , земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 59,9855 га, зареєстрованої Прилуцьким міськрайонним відділом Чернігівської регіональної філії центру НОМЕР_5 від 21.10.2010, зобов`язати ФГ Агрозем повернути земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 09.06.2010, укладений між Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством Агрозем , земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 площею 93,5137 га, зареєстрованої Прилуцьким міськрайонним відділом Чернігівської регіональної філії центру НОМЕР_6 від 21.10.2010, зобов`язати ФГ Агрозем повернути земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області;

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-3030/20-15сг від 22.09.2015 Про внесення змін до договору оренди ;

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-3031/20-15сг від 22.09.2015 Про внесення змін до договору оренди ;

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-3032/20-15сг від 22.09.2015 Про внесення змін до договору оренди .

31.01.2017 позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову в порядку ст. 22 ГПК, відповідно до якої, прокуратура просила доповнити як підставу позову про визнання недійсним розпорядження та договорів, ту обставину, що при укладенні спірних договорів не було здійснено нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які було передано в оренду. Вказане порушення, на думку прокурора, є окремою підставою для визнання договорів оренди недійсними.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2017 (повне рішення складено 07.02.2017) позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Агрозем" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2017 у даній справі та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.04.2017.

21.04.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи практику Верховного Суду України у вирішенні аналогічних спорів.

У зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та перебуванням судді Гаврилюка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.04.2017, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А., вказана судова колегія ухвалою від 24.04.2017 прийняла апеляційну скаргу до свого провадження та розпочала її розгляд спочатку.

04.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів від апелянта надійшли письмові пояснення.

16.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшло пояснення даній справі

Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалась перерва в судовому засіданні 22.05.2017 до 29.05.2017.

В судовому засідання 29.05.2017 представник відповідача 2 апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову.

Прокурор у судовому засіданні 29.05.2017 проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився. Разом з цим від відповідача 1 надійшов письмовий відзив у даній справі. Відповідно до якого, сторона зазначила, що підтримує подану відповідачем 2 апеляційну скаргу, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позові повністю. Окрім цього, сторона просила розглядати дану справу за відсутності представника відповідача 1. Вказане клопотання було задоволено судом апеляційної інстанції (про що зазначено в протоколі судового засідання від 22.05.2017).

Представник відповідача 3 в судове засідання також не з'явився. При цьому в матеріалах справи міститься відзив сторони на апеляційну скаргу у даній справі, відповідно до якого, відповідач 3 просив задовольнити апеляційну скаргу у даній справі. А також просив розглядати справу без його участі. Вказане клопотання також було задоволено судом апеляційної інстанції (про що зазначено в протоколі судового засідання від 22.05.2017).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, додаткових письмові пояснення, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07 червня 2010 року Прилуцькою районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №252, яким, відповідно до ст.124 Земельного кодексу України (надалі - ЗК) затверджено документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування на умовах оренди земельними ділянками на території Знам'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, надано в оренду Фермерському господарству Агрозем земельні ділянки загальною площею 176,8490 га в тому числі 153,4992 га за рахунок земель запасу, із них: 59,9855 га ріллі і 93,5135 га пасовищ, та 23,3498 га за рахунок земель резервного фонду, із них 23,3498 га ріллі, для ведення фермерського господарства терміном на 5 років на території Знам'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Також вказаним розпорядженням визначено розмір орендної плати, порядок її внесення та рекомендовано протягом місяця укласти відповідні договори оренди земельних ділянок, внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.

09.06.2010 між Прилуцькою районною державною адміністрацією в особі голови Несторенка Олега Владиславовича, що діє на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (орендодавець), та Фермерським господарством Агрозем (орендар) в особі голови Люльки Віктора Миколайовича було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір оренди 1).

Згідно з п. 1 договору оренди 1 орендодавець надає, а орендар - приймає в строкове платне користування земельну ділянку: сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації №252 від 07.06.2010, яка знаходиться на території Знам'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Відповідно до п. 2 договору 1 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 23,3498 га, у тому числі 23,3498 га ріллі.

Згідно з п. 7 договору 1, останній укладено на 5 років.

Відповідно до п.8 договору 1 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до відповідних бюджетів по нормативах відрахувань, встановлених Бюджетним кодексом України, щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця та у розмірі 4 відсотків від вартості земельної ділянки, що становить 11 604,24 грн в рік з урахуванням коефіцієнта індексації 3.2. Вказана земельна ділянка була передана на підставі акту приймання-передачі.

09.06.2010 між Прилуцькою районною державною адміністрацією в особі голови Несторенка Олега Владиславовича, що діє на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (орендодавець), та Фермерським господарством Агрозем в особі голови Люльки Віктора Миколайовича укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір оренди 2).

Згідно з п. 1 договору оренди 2 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку: сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації №252 від 07.06.2010, яка знаходиться на території Знам'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Відповідно до п. 2 договору 2 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 93,5137 га, у тому числі 93,5137 га ріллі.

Згідно з п. 7 договору 2, останній укладено на 5 років.

Відповідно до п.8 договору 2 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до відповідних бюджетів по нормативах відрахувань, встановлених Бюджетним кодексом України, щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця та у розмірі 4 відсотків від вартості земельної ділянки, що становить 10187,79 грн в рік з урахуванням коефіцієнта індексації 3.2. Вказана земельна ділянка була передана на підставі акту приймання-передачі.

09.06.2010 між Прилуцькою районною державною адміністрацією в особі голови Несторенка Олега Владиславовича, що діє на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (орендодавець), та Фермерським господарством Агрозем в особі голови Люльки Віктора Миколайовича укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір оренди 3).

Згідно з п. 1 договору оренди 3 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку: сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації №252 від 07.06.2010, яка знаходиться на території Знам'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Відповідно до п. 2 договору 3 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 59,9855 га, у тому числі 59,9855 га ріллі.

Згідно з п. 7 договору 3, останній укладено на 5 років.

Відповідно до п.8 договору 3 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до відповідних бюджетів по нормативах відрахувань, встановлених Бюджетним кодексом України, щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця та у розмірі 4 відсотків від вартості земельної ділянки, що становить 27510,91 грн в рік з урахуванням коефіцієнта індексації 3.2.

Зазначені договори оренди були зареєстровані у Прилуцькому міськрайонному відділі Чернігівської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи 21 жовтня 2010 року за №041084800289, №041084800288, №041084800290 відповідно.

22.09.2015 Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області було розглянуто клопотання ФГ Агрозем про внесення змін до договору оренди землі та прийнято 3 накази про внесення змін до пункту 7 зазначених вище договорів в частині визначення строку дії таких. При цьому визначено, що вказані договори укладено на 20 років.

На підставі вказаного наказу було укладено додаткові угоди до кожного із трьох договорів оренди, якими внесено зміни до п.7 та яким визначено, що договори оренди укладено на 20 років, а також визначено переважне право орендаря на його поновлення після закінчення строку дії договору. В подальшому, 24.09.2015 вказані додаткові угоди були зареєстровані у Реєстраційній службі Прилуцького міськрайонного управління юстиції, що підтверджують відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокуратури є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Щодо зазначеної (в заяві, прийнятої судом першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК) підстави позову про визнання спірного розпорядження та договорів оренди - непроведення нормативної грошової оцінки земель, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, за змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України Про оплату за землю , та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що при укладенні спірних договорів оренди земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не була проведена. Більше того, пунктом 3 оскаржуваного розпорядження відповідач 1 встановив ФГ Агрозем орендну плату за рік використання земель у розмірі 4 відсотків від вартості земельних ділянок, що становить - 49 302,94 грн. А тому і оскаржене розпорядження, і спірні договори оренди в цій частині суперечать приписам чинного законодавства.

Вказана обставина підтверджується, зокрема, також довідками Управління Держгеокадастру у Прилуцькому районі Чернігівської області від 20.10.2016 №10-28-99.2-6026/2-16 та від 26.01.2017 №10-28/99.2-337/2-17 (а.с. 144, 146), згідно з якими нормативна грошова оцінка земельних ділянок, які перебувають в оренді ФГ "Агрозем", не проводилась.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, помилково вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним. А тому непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, є підставою для визнання спірного договору недійсним. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі за № 6-824цс16, правова позиція в якій на підставі ст. 111-28 ГПК є обов'язковою для судів при застосуванні таких норм права).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку передача відповідачу 2 в оренду земельних ділянок без попереднього проведення нормативної грошової оцінки - є підставою для визнання спірного розпорядження та договорів недійсними, як таких, що укладений з порушенням норм земельного законодавства. А тому позовні вимоги прокурора є обґрунтованими із заявлених підстав. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, а також відповідачів 1, 3, що вказане порушення є формальним, а вказані договори не задовольняють інтереси держави і суспільства, оскільки такі твердження суперечать нормам земельного права та усталеній практиці Верховного Суду України з розгляду аналогічних спорів.

Щодо іншої підстави позову, визначеною прокуратурою у даній справі - непроведення земельних торгів, проведення яких передбачено ст. 124 ЗК як підстава для задоволення позову у даній справі, суд апеляційної інстанції частково погоджується, що дане порушення є підставою для визнання оскаржуваного розпорядження та договорів оренди, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до положень статей 22, 31, 93, 124 ЗК землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, стаття 123 ЗК врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються крім ЗК, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Відповідно до ст. 134 ЗК земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 135 ЗК передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЗК земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Лише з 19.08.2012 до ЗК внесено зміни що встановлення нової редакції статей 135-139, якими визначено порядок проведення земельних торгів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Люлька В.М. як голова Фермерського господарства Агрозем звернувся до Прилуцької районної державної адміністрації із заявою про надання ФГ Агрозем в оренду на 5 років землі державної власності.

Розпорядженням Прилуцької районної державної адміністрації № 252 від 07.06.2010 було передано земельні ділянки загальною площею 176,8490 га. При цьому з в подальшому укладених договір вбачається, що за вказаним розпорядженням було передано в оренду три окремі земельні ділянки.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що встановлений порядок проведення таких торгів по своїй суті носить лише процесуальний характер безпосередньо проведення аукціону та визначення його наслідків.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України та Закони України не передбачають права органу державної влади або місцевого самоврядування на недотримання встановлених імперативних норм через відсутність встановленого порядку їх реалізації.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам. (Аналогічну правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2015 та постанові Верховного Суду України у від 04.11.2014 у справі № 3-157гс14).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з урахуванням фактичних обставин справи та правової позиції Верховного Суду України, дійшов висновку, що Прилуцька районна державна адміністрація Чернігівської області всупереч положенням ст. 124 ЗК, передала відповідачу 2 три земельні ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

А тому вказана обставина є окремою підстав для задоволення позову. В цій частині суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що спірні договори на той час могли укладатися і без проведення земельних торгів (аукціонів) з посиланням на п. 3 Прикінцевих положень Закону України №509 від 16.09.2008, оскільки ці приписи стосуються передачі в оренду земельних ділянок, щодо яких є вже прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом, тобто до 14.10.2008, рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Спірне розпорядження Прилуцькою райдержадміністрацією прийняте 07.06.2010, тобто після набрання чинності цим законом.

Статтею 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 ГК кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Щодо посилань відповідача-2 на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо підстав позбавлення особи власності суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, у практиці ЄСПЛ (рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Однак у справі, яка розглядається, обставини справи є істотно відмінними.

У даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача 2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, оскільки відповідачу 2 було надано в оренду земельні ділянки з порушенням земельного законодавства, а тому в даному випадку не підлягає до застосування положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Посилання апелянта про те, що самі по собі допущені порушення при вирішення питання про передачу землі у користування не можуть бути безумовною підставою для задоволення позову, оскільки прокурор не доведено розмір нанесених збитків державі, не є підставою для відмови у позові та задоволення його апеляційної скарги. Так, суд першої інстанції правомірно зазначив, що законом не встановлено обов'язковість та причинно-наслідковий зв'язок при визнанні рішень та правочинів недійсними через порушення земельного законодавства з аналогічних підстав, наявність шкоди, що виражається у грошовому еквіваленті.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що в даному випадку не підлягає до застосування постанова Верховного суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 стосовно того, що скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке вичерпало дію шляхом виконання, не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, а позов, предметом якого є відповідне рішення компетентного органу не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Оскільки в даному випадку прокурор звернувся з позовом не лише про скасування розпорядження, а й про визнання недійсними договорів та витребування земельних ділянок.

А тому, обраний прокурором спосіб захисту у виді визнання недійсними та скасуванням спірних наказів одночасно з визнанням недійсними відповідних договорів оренди земельних ділянок та їх повернення забезпечує реальний захист порушених прав.

З урахуванням того, що позовні вимоги про визнання договорів та наказів про продовження терміну дії договорів оренди землі недійсними та їх скасування, а також вимоги про зобов'язання відповідача 2 повернути земельні ділянки є похідними від вимоги про визнання недійсним розпорядження, такі позовні вимоги також правомірно задоволено судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про необхідність врахування при розгляді даної справи в порядку ч. 3 ст. 35 ГПК (щодо обставин, встановлених в рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07.07.2016 у справі №742/1434/16-ц), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що встановлені обставини щодо правомірності укладення договорів оренди не є преюдиційними при розгляді даної справи, підстави позову у вказаній справі є відмінними від підстав позову, заявлених у даній справі, зокрема в частині не проведення нормативної грошової оцінки земель при передачі їх в оренду відповідачу 2. Окрім цього, є відмінний склад учасників у вказаній та в даній справах.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Суд апеляційної інстанції частково приймає доводи апелянта про те, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області №252 прийнято 07.06.2010 Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду .

В свою чергу, позовні вимоги про визнання недійсним договір оренди землі від 09.06.2010, (зареєстрованого Прилуцьким міськрайонним відділом Чернігівської регіональної філії центру НОМЕР_4 від 21.10.2010); зобов'язання ФГ Агрозем повернути земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; визнання недійсним договір оренди землі від 09.06.2010, (зареєстрованого Прилуцьким міськрайонним відділом Чернігівської регіональної філії центру НОМЕР_5 від 21.10.2010); зобов'язання ФГ Агрозем повернути земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; визнання недійсним договір оренди землі від 09.06.2010, (зареєстрованого Прилуцьким міськрайонним відділом Чернігівської регіональної філії центру НОМЕР_6 від 21.10.2010); зобов'язання ФГ Агрозем повернути земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-3030/20-15сг від 22.09.2015 Про внесення змін до договору оренди ; скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-3031/20-15сг від 22.09.2015 Про внесення змін до договору оренди ; скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-3032/20-15сг від 22.09.2015 Про внесення змін до договору оренди - є похідними від вимоги про визнання недійсним розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області №252 від 07.06.2010 Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду і не можуть бути розглянуті до розгляду такої вимоги про визнання недійсним та скасування спірного розпорядження.

Так, позов про визнання зазначеного розпорядження недійсним було подано до суду Заступником керівника Прилуцької місцевої прокуратури 13.12.2016.

Прокурор в письмових поясненнях (а.с. 140-142) послався, що факт порушення законодавства при передачі ФГ Агрозем земельних ділянок було виявлено прокуратурою України після отримання інформації з Прилуцької РДА та Управління Держгеокадастру у Прилуцькому районі Чернігівської області, вказані листи № 2.2-10/3875 від 19.10.2016 та № 10-28-99.2-6026/2-16 від 20.10.2016 (оригінали яких знаходяться в матеріалах справи) було отримано прокуратурою 19.10.2016 та 28.10.2016 відповідно (а.с. 144, 145).

Відповідно до вказаних листів, Прилуцька РДА та Управління Держгеокадастру у Прилуцькому районі Чернігівської області повідомили прокуратуру, що передача спірних земельних ділянок відповідачу 2 була здійснена без проведення нормативної грошової оцінки таких земель.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" у ГПК внесені зміни, відповідно до яких право виступати позивачем надано прокурору.

Таким чином, з моменту набрання чинності даного закону, слід розмежовувати випадки коли: 1) прокурор є самостійним позивачем у справі; 2) позов подається прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.

В разі, коли прокурор є самостійним позивачем, строк позовної давності обчислюється саме для прокурора, оскільки він є особою в розумінні ст. 256 ЦК України. Натомість, коли прокурор подає позов в інтересах держави в особі визначеного ним позивача, строк позовної давності обчислюється для визначеного прокурором позивача, який уособлює державу в інтересах якої подано позов, а при зверненні до суду мають місце відносини представництва (діє від імені іншої особи), то для нього не здійснюється окремий відлік строку позовної давності. Такий строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено та в інтересах якої подається прокурором позов.

Натомість з урахуванням тієї обставини, що фактично особи, яка знали та безпосередньо приймали оскаржуване розпорядження та проводила державну реєстрацію договорів, тобто Прилуцька районна державна адміністрація Чернігівської області та Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є відповідачами у даній справі, які заперечують позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що початком перебігу строку позовної давності для прокуратури розпочався саме з моменту отримання інформації від Прилуцької РДА про прийняття оскаржуваного розпорядження з порушенням земельного законодавства, а саме - з 19.10.2016 (з моменту отримання прокуратурою інформації від Прилуцької РДА про передачу земельних ділянок в оренду з порушенням земельного законодавства).

А з урахуванням того, що прокурор звернувся із позовом у даній справі через два місяці після отримання вказаного листа - суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності у даній справі прокуратурою не пропущено. А тому в цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокуратури про те, що останнім не було пропущено строк позовної давності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агрозем" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2017 у справі № 927/1178/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2017 у справі № 927/1178/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/1178/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді С.А. Гончаров

А.Г. Майданевич