Постанова

від 19.09.2017 по справі 927/1178/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 927/1178/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиФермерського господарства "Агрозем", с. Знамянка, Чернігівська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 рокуу справі господарського суду Чернігівської областіза позовомЗаступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури, м. Прилуки, Чернігівська обл.до1. Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області, м. Прилуки, Чернігівська обл.; 2. Фермерського господарства "Агрозем", с. Знамянка, Чернігівська обл.; 3. Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, м. Чернігівпроскасування розпорядження, визнання договорів недійсними та скасування наказів, зобов'язання повернути земельні ділянки

за участю представників

прокуратури: Кравчук О.А.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: Шестак О.В.,

відповідача-3: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області (далі за текстом - Прилуцької РДА Чернігівської області), фермерського господарства "Агрозем" (далі за текстом - ФГ "Агрозем"), Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області) про скасування розпорядження, визнання Договорів оренди землі від 09.06.2010 року недійсними та скасування наказів, зобов'язання повернути земельні ділянки.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.02.2017 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року позов задоволено повністю: визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Прилуцької РДА Чернігівської області від 07.06.2010 року № 252 "Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду"; визнано недійсним Договір оренди землі, укладений 09.06.2010 року між Прилуцькою РДА Чернігівської області та ФГ "Агрозем", земельної ділянки кадастровий номер 7424183400:03:000:0263, площею 23, 3498 га, зареєстрований Прилуцьким міськрайонним відділом Чернігівської регіональної філії центру ДЗК № 041084800289 від 21.10.2010 року; зобов'язано ФГ "Агрозем" повернути цю земельну ділянку державі в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області; визнано недійсним Договір оренди землі, укладений 09.06.2010 року між Прилуцькою РДА Чернігівської області та ФГ "Агрозем", земельної ділянки кадастровий номер 7424183400:03:000:0077, площею 59, 9855 га, зареєстрований Прилуцьким міськрайонним відділом Чернігівської регіональної філії центру ДЗК № 041084800288 від 21.10.2010 року, зобов'язано ФГ "Агрозем" повернути цю земельну ділянку державі в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області; визнано недійсним Договір оренди землі, укладений 09.06.2010 року між Прилуцькою РДА Чернігівської області та ФГ "Агрозем", земельної ділянки кадастровий номер 7424183400:03:000:0262, площею 93, 5137 га, зареєстрований Прилуцьким міськрайонним відділом Чернігівської регіональної філії центру ДЗК № 041084800290 від 21.10.2010 року, зобов'язано ФГ "Агрозем" повернути цю земельну ділянку державі в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області; визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3030/20-15 сг від 22.09.2015 року "Про внесення змін до договору оренди"; визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3031/20-15 сг від 22.09.2015 року "Про внесення змін до договору оренди"; визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3032/20-15 сг від 22.09.2015 року "Про внесення змін до договору оренди".

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що передача в оренду земель сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів суперечить вимогам ст. ст. 122, 124, 134 Земельного кодексу України, а прийняття розпорядження без дотримання законодавчої процедури є порушенням органом державної влади компетенції під час розпорядження землями державної власності, що є підставою для визнання такого розпорядження недійсним та скасування; крім того, судами встановлено, що в порушення приписів ст. ст. 1, 5, 6, 15, 18, 20 Закону України "Про оцінку земель" на момент укладення спірних Договорів оренди землі нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, проведена не була, а отже розмір орендної плати, визначений у Договорах оренди, обраховано з порушенням зазначених вимог чинного законодавства, що вказує на укладення оспорюваних Договорів з порушенням істотних умов, що є підставою для визнання їх недійсними; при цьому, видача наказів ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про внесення змін до Договорів оренди без дотримання процедури, встановленої положеннями ст. ст. 30, 33 Закону України "Про оренду землі", свідчить про їх невідповідність вимогам діючого законодавства щодо компетенції, у зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання недійсними та скасуванням цих наказів одночасно з визнанням недійсними відповідних Договорів оренди земельних ділянок забезпечує реальний захист порушених прав.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФГ "Агрозем" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 02.02.2017 року і прийняти нове рішення, яким залишити позов прокурора без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача-2 просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 02.02.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким залишити позов прокурора без розгляду, а прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідачів-1, -3 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Прилуцької РДА від 07.06.2010 року № 252 затверджено документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування на умовах оренди земельними ділянками на території Знам'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та вирішено надати в оренду ФГ "Агрозем" земельні ділянки загальною площею 176, 8490 га, в тому числі 153, 4992 га за рахунок земель запасу, із них: 59, 9855 га ріллі і 93, 5135 га пасовищ, та 23, 3498 га за рахунок земель резервного фонду, із них: 23, 3498 га ріллі для ведення фермерського господарства терміном на 5 років на території Знам'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Також вказаним розпорядженням визначено розмір орендної плати, порядок її внесення та рекомендовано протягом місяця укласти відповідні договори оренди земельних ділянок, внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.

09.06.2010 року Прилуцькою РДА (орендодавець) та ФГ "Агрозем" (орендар) укладено Договір оренди землі (далі за текстом - Договір оренди-1), за умовами п. п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар - приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження Прилуцької РДА № 252 від 07.06.2010 року, яка знаходиться на території Знам'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, загальною площею 23, 3498 га, у тому числі 23, 3498 га ріллі.

Згідно з п. 7 Договору оренди-1 його укладено на 5 років.

Відповідно до п. 8 Договору оренди-1 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до відповідних бюджетів по нормативах відрахувань, встановлених Бюджетним кодексом України, щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця та у розмірі 4 відсотків від вартості земельної ділянки, що становить 11 604, 24 грн. в рік з урахуванням коефіцієнта індексації 3.2. Вказана земельна ділянка передана на підставі акту приймання-передачі.

09.06.2010 року Прилуцькою РДА (орендодавець) та ФГ "Агрозем" укладено Договір оренди землі (далі за текстом - Договір оренди-2), за умовами п. п. 1, 2, 7 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження Прилуцької РДА № 252 від 07.06.2010 року, яка знаходиться на території Знам'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, загальною площею 93, 5137 га, у тому числі 93, 5137 га ріллі, строком на 5 років.

Відповідно до п. 8 Договору оренди-2 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до відповідних бюджетів по нормативах відрахувань, встановлених Бюджетним кодексом України, щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця та у розмірі 4 відсотків від вартості земельної ділянки, що становить 10 187,79 грн. в рік з урахуванням коефіцієнта індексації 3.2. Вказана земельна ділянка передана на підставі акту приймання-передачі.

09.06.2010 року Прилуцькою РДА (орендодавець) та ФГ "Агрозем" укладено Договір оренди землі (далі за текстом - Договір оренди-3), відповідно до п. п. 1, 2, 7 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження Прилуцької РДА № 252 від 07.06.2010 року, яка знаходиться на території Знам'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, загальною площею 59, 9855 га, у тому числі 59, 9855 га ріллі, строком на 5 років.

Відповідно до п. 8 Договору оренди-3 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до відповідних бюджетів по нормативах відрахувань, встановлених Бюджетним кодексом України, щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця та у розмірі 4 відсотків від вартості земельної ділянки, що становить 27 510, 91 грн. в рік з урахуванням коефіцієнта індексації 3.2.

Зазначені Договори оренди зареєстровано у Прилуцькому міськрайонному відділі Чернігівської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи 21.10.2010 року за № 041084800289, № 041084800288, № 041084800290 відповідно.

22.09.2015 року ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області розглянуто клопотання ФГ "Агрозем" про внесення змін до Договорів оренди землі та видано три накази (№ 25-3030/20-15 сг, № 25-3031/20-15 сг, № 25-3032/20-15 сг) про внесення змін до п. 7 зазначених Договорів оренди в частині строку їх дії та визначено, що вказані Договори укладено на 20 років.

На виконання цих наказів ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області укладено Додаткові угоди до кожного із трьох Договорів оренди, якими внесено зміни до п. 7 та якими визначено, що Договори оренди укладено на 20 років, а також визначено переважне право орендаря на його поновлення після закінчення строку дії Договору. 24.09.2015 року укладені Додаткові угоди зареєстровано у Реєстраційній службі Прилуцького міськрайонного управління юстиції, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Прокурор, звернувшись до господарського суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтував тим, що при прийнятті спірних розпоряджень від 07.06.2010 року та наказів від 22.09.2015 року порушено вимоги діючого земельного законодавства, передача землі відбулась без проведення земельних торгів та нормативної грошової оцінки, у зв'язку з чим спірні розпорядження та накази підлягають скасуванню, а договори як такі, що укладені з порушенням чинного законодавства, - визнанню недійсними.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

В силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

За приписами ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про оплату за землю"(ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

В силу приписів ст. 1, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів) для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами.

Зі змісту вищенаведених положень вбачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин шляхом визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень; виконанням вимог ст. 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин, а отже порушення цього порядку суперечить ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, при укладенні спірних Договорів оренди землі нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не проводилась, що підтверджується довідками Управління Держгеокадастру у Прилуцькому районі Чернігівської області № 10-28-99.2-6026/2-16 від 20.10.2016 року та №10-28/99.2-337/2-17 від 26.01.2017 року. При цьому, пунктом 3 оскаржуваного розпорядження Прилуцькою РДА Чернігівської області встановлено ФГ "Агрозем" орендну плату за рік використання земель сільськогосподарського призначення у розмірі 4 відсотків від вартості земельних ділянок, що становить 49 302, 94 грн.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що оскаржуване розпорядження і спірні Договори оренди суперечать приписам чинного земельного та орендного законодавства, оскільки дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин та забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, а отже не проведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, є підставою для визнання розпорядження та оспорюваних Договорів недійсними.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 11.05.2016 року у справі за № 6-824цс16.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави, за захистом яких обґрунтовано та правомірно звернувся прокурор.

В силу приписів ст. ст. 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва тощо.

При цьому, перелік випадків надання земельних ділянок державної чи комунальної власності в оренду, що визначено ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не містить випадку передачі юридичним особам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України в частині надання саме громадянину, а не юридичній особі права отримання земельної ділянки для фермерського господарства кореспондуються з ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.

Частиною 1 ст. 135 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів, тобто на час.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

В той же час, лише з 19.08.2012 до Земельного кодексу України внесено зміни до редакції ст. ст. 135 - 139, якими визначено порядок проведення земельних торгів, тобто, на момент прийняття спірного розпорядження не було законодавчо встановленого порядку проведення аукціону.

Проте, Конституція України та Закони України не передбачають права органу державної влади або місцевого самоврядування на недотримання імперативних норм через відсутність встановленого порядку їх реалізації.

Так, господарськими судами встановлено, що до Прилуцької РДА звернувся голова ФГ "Агрозем" ОСОБА_6 із заявою про надання ФГ "Агрозем" в оренду на 5 років земель державної власності.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.

Таким чином, фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але саме як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства.

Аналіз зазначених правових положень дає підстави для висновку, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 року у справі № 3-157гс14.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що прийняття розпорядження голови Прилуцької РДА Чернігівської області від 07.06.2010 року № 252 "Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду" та укладення спірних Договорів оренди землі від 09.06.2010 року здійснено з порушенням порядку передачі земельних ділянок в оренду фермерським господарствам, а саме: надано в оренду земельну ділянку державної власності загальною площею 176, 8490 га ФГ "Агрозем" без проведення земельних торгів (аукціону), що суперечить положенням ст. 124 Земельного кодексу України, з урахуванням ч. 2 ст. 134 цього Кодексу та ст. ст. 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання розпорядження та Договорів оренди землі недійсними.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що рішення про передачу в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Розгляд цього позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), проте діючі норми законодавства не виключають можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні з вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 911/3396/14.

Також, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши, що накази ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.09.2015 року "Про внесення змін до договору оренди" прийнято з порушенням положень Закону України "Про оренду землі", що призвело до реалізації переважного права на поновлення договору оренди без дотримання встановленої цією нормою процедури та за відсутності волевиявлення сторін, дійшли правомірних висновків щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваних наказів, оскільки задоволення такої вимоги забезпечить реальний захист порушених прав.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відтак, суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача-2 про помилкове визначення прокурора як самостійного позивача у справі, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу; при цьому, підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом є захист економічних інтересів держави щодо земель сільськогосподарського призначення, розпорядниками яких на момент прийняття оскаржуваного розпорядження була Прилуцька РДА Чернігівської області, а внаслідок законодавчих змін є ГУ Держгеокадастру у Чернігівські області, які, в той же час, є відповідачами у даній справі і чиї порушення у здійсненні таких функцій визначені як підстави поданого позову, а тому, з огляду на відсутність уповноваженого на звернення до суду органу в межах спірних правовідносин, прокурором правомірно заявлено даний позов самостійно як позивачем.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи скаржника щодо пропуску прокурором строку позовної давності за заявленими позовними вимогами не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів у даній справі, оскільки їм надано відповідну правову оцінку і вони мотивовано відхилені господарськими судами попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог щодо скасування розпорядження, визнання недійсними Договорів оренди землі, скасування наказів та зобов'язання повернути земельні ділянки, оскільки неправомірні рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування не можуть мати наслідком надання ознак правомірності використання особою майна всупереч прямих законодавчих заборон, які встановлені в інтересах держави та суспільства в цілому.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що інші доводи ФГ "Агрозем", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі № 927/1178/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак