Ухвала

від 18.05.2017 по справі 910/12189/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.05.2017Справа № 910/12189/14

За позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України

до малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю

"Агат-Холдінг"

про знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі

Суддя Привалов А.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Вільгельм А.Д., довіреність 40-70410/950 від 02.02.2017р.;

від відповідача: Завгородня Н.В., адвокат, угода б/н від 18.07.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Холдінг" (надалі - відповідач) про знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі.

Позов мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення відповідачем статей 34, 36, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме - нежитлова одноповерхова будівля за адресою: вул. Малиновського, 34 в Оболонському районі міста Києва, що експлуатується під заклад громадського харчування кафе "Першен Палац" побудована без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, а також експлуатується без прийняття її в експлуатацію. Наслідком перевірки стало винесення на адресу відповідача приписів про усунення виявлених порушень та приведення до попереднього стану одноповерхової нежитлової будівлі. Однак, відповідач вказаних приписів не виконав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі № 910/12189/14 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю; зобов'язано мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Холдінг" знести самочинно збудовану одноповерхову нежитлову будівлю (заклад громадського харчування, кафе "Першин Палац") на вул. Малиновського, 34 в місті Києві; стягнуто з Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Холдінг" в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та 609,80 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017р. касаційну скаргу малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Холдінг" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016р. та рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. скасовано і справу №910/12189/14 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату суду від 07.04.2017р., призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 910/12189/14 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017р. справу № 910/12189/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2017р.

18.05.2017р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

У судовому засідання 18.05.2017р. представником позивача надано усні пояснення з урахуванням письмових пояснень, поданих для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити клопотання про припинення провадження у справі, яке було подано через канцелярію суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду скарги, проаналізувавши встановлені фактичні обставини в їх сукупності, господарський суд міста Києва дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам (ст. 13 ГПК України).

Підвідомчість справи - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Приписами ст. 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

При цьому, з огляду на п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Разом з тим, п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень на підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, які повинні здійснюватись саме в тих правовідносинах, в яких виник спір.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також, у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України).

Так, позивачем пред'явлено позов про зобов'язання відповідача знести самочинно збудовану одноповерхову нежитлову будівлю (заклад громадського харчування, кафе "Першин Палац") на вул. Малиновського, 34 в місті Києві.

Позовні вимоги Державної архітектурно-будівельної інспекції України обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення відповідачем статей 34, 36, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме - нежитлова одноповерхова будівля за адресою: вул. Малиновського, 34 в Оболонському районі міста Києва, що експлуатується під заклад громадського харчування кафе "Першен Палац" побудована без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, а також експлуатується без прийняття її в експлуатацію.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Згідно із частиною сьомою вищезазначеної статті Цивільного кодексу України, в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю (органу державного архітектурно-будівельного контролю). Такий позов може бути пред'явлено до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об'єкта є неможливою.

При цьому пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

У пункті 3 вказаного Положення зазначено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у тому числі здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач у справі № 910/12189/14 - Державна архітектурно-будівельна інспекція України - звернувся до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури, отже відносини між сторонами є публічно-правовими й зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 24.06.15. № 6-381цс15 та постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року (№6-137цс14).

Таким чином, судом встановлено, що даний позов є адміністративним.

Виходячи з вищенаведеного, встановивши, що дана справа, непідвідомча господарському суду, що виключає можливість її судового розгляду, але не виключає захист порушеного чи оспорюваного права позивача іншим уповноваженим органом, зокрема адміністративним судом, суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним, та відповідно до якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з тим, станом на день звернення з даним позовом до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, у зв'язку із чим судовий збір не стягується та не повертається.

Крім того, суд роз'яснює право позивачу звернутись з відповідним позовом до суду за встановленими чинним законодавством правилами підвідомчості та підсудності до відповідного адміністративного суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 80, 86 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Припинити провадження у справі №910/12189/14 Державної архітектурно-будівельної інспекції України до малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Холдінг" про знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі.

СуддяА.І. Привалов