Рішення

від 30.05.2017 по справі 918/409/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2017 р. Справа № 918/409/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до 1.Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради та

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон"

про визнання договору недійсним.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1;

Від відповідача 1 : ОСОБА_2;

Від відповідача 2 : ОСОБА_3;

Від прокуратури : ОСОБА_4

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені. Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2017 року у справі № 918/409/16 Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року та рішення господарського суду Рівненської області від 10.08.2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2017 року та на підставі пунктів 2.3.50-2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено автоматичний розподіл справи № 918/409/16 за наслідками якого справу передано для розгляду по суті судді Марачу.В.В.

Ухвалою суду від 17.03.2017 року справу № 918/409/16 було прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі-позивач) звернувся перший заступник прокурора Рівненської області з позовом (а.с. 2-9) до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі-відповідач 1 або Управління) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон" (далі-відповідач 2 або ТзОВ), в якому просить визнати недійсним договір № 12 від 01 грудня 2014 року про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному (далі-Договір № 12) посилаючись на статті 203, 215, 626, 628, 1130, 1131 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), статті 180, 318 Господарського кодексу України (далі-ГК України) та статті 1, 9, 10, 17 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Обґрунтовуючи позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну підстав позову, поданої до суду 04.04.2017 року, Прокурор на підставі статті 203 ЦК України вказує на недійсність правочину, зокрема на Договір № 12 укладений між Управлінням та ТзОВ, в якому відсутні істотні умови, що передбачені чинним законодавством, крім того у Управління відсутній необхідний обсяг повноважень для передачі земельної ділянки-будівельного майданчика як вклад в спільну діяльність та відсутністю наміру на досягнення відповідної мети. Також у зв'язку із відсутністю в Договорі № 12 істотних умов, в тому числі вартості будівництва об'єкта, укладання Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста між Рівненською міською радою та Управління з подальшим покладанням обов'язків щодо сплати відповідних платежів на ТОВ "Юрист-Кріон" на думку прокурора є неможливим.

25 квітня 2017 року до суду надійшли пояснення Управління на позовну заяву, в яких останній заперечив проти задоволення позову з огляду на те, що наявність чи відсутність в оспорюваному Договорі умов про передачу певних житлових чи нежитлових приміщень у збудованому будинку управлінню капітального будівництва чи іншим органам місцевого самоврядування, виникнення права власності у Інвестора на весь будинок чи лише його частину, не впливає на правові наслідки, визначені частиною 2 ст. 42 ЗК України, а також частиною 1 ст.5 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку . Після здійснення державної реєстрації права власності на житлові та нежитлові приміщення за їх власниками незалежно від їх кількості, статусу та організаційно-правової форми, в будь-якому разі виникнуть правові підстави для передачі співвласникам такого будинку земельної ділянки, розташованої під ним, у власність чи постійне користування. Таким чином, будівництво багатоквартирного житлового будинку за приватні кошти на земельній ділянці комунальної власності передбачає безумовне виникнення правових підстав для отримання співвласниками будинку такої земельної ділянки у власність або в постійне користування незалежно від надання чи ненадання органам місцевого самоврядування частини площі такого будинку. В той же час, відповідно до ч.7 ст.40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону. Крім того, Управління посилаючись на зауваження Вищого господарського суду України, викладені у Постанові від 02.03.2017 року, вважає за необхідне зазначити про те, що в результаті виконання Договору № 12 та досягнення його мети, земельна ділянка підлягатиме використанню відповідно до її цільового призначення та мети, визначеній у договорі оренди, а сама територіальна громада міста Рівного досягне значних інвестиційних вкладень.

Також 15 травня 2017 року до суду надійшли пояснення Рівненської міської ради, в яких останній заперечив проти задоволення позовних вимог прокурора з огляду на наступне.

Рішенням Рівненської міської ради № 314 від 26.10.2006 року було затверджено Положення про діяльність депутатської комісії з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерих мереж у місті Рівному. В порядку, передбаченому даним Положенням 01 грудня 2014 року між УКБ міськвиконкому і ТОВ "Юрист-Кріон" був укладений оспорюваний Договір. Передбачаючи будівництво багатоквартирних житлових будинків на вищевказаних земельних ділянках, власник цих ділянок виходив з правових наслідків будівництва, передбачених частиною 2 ст.42 ЗК України, а також частиною 1 ст.5 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

До суду 04 квітня 2017 року від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне: На підставі рішення депутатської комісії з питань залучення інвесторів у будівництво об'єкта житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж в м. Рівному від 18 листопада 2014 року був укладений Договір № 12. Згідно умов даного Договору замовник зобов'язується надати інвестору будівельний майданчик (територія, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0072) для будівництва об'єкта, зійснювати технічний нагляд та виконувати інші обов'язки, визначені сторонами, а інвестор зобов'язується оплатити послуги замовника та здійснювати будівництво об'єкта відповідно до умов передбачених цим договором. Даним договором не передбачено набуття ТзОВ в подальшому права власності або права користування земельною ділянкою на якій знаходиться будівельний майданчик. Надання будівельного майданчика Замовником Інвестору за договором передбачає виключно право Інвестора на виконання будівельних робіт (фінансування будівництва) відведеному майданчику, у звязку з чим, на думку відповідача 2, твердження позивача про те, що Управління розпорядилось земельною ділянкою як вкладом у спільну діяльність є таким, що не відповідає дійсності. Разом з тим, відповідач 2 звертає увагу на те, що набуття права власності чи права користування земельною ділянкою на якій розташовані багатоквартирні будинки на момент укладення Договору № 12 регламентувалося ч. 2 ст. Земельного кодексу України (у редакції станом на 01.12.2014 року), відповідно до якої: у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню співвласників. Враховуючі наведене, на думку Відповідача 2, вказана норма чітко встановлює, що земельна ділянка на якій знаходиться багатоквартирний будинок може бути передана в подальшому у власність або користування виключно об'єднанню співласників, а не інвестору чи забудовнику.

Крім того, Відповідач 2 наголошує на тому, що оскільки відповідно до умов договору оренди землі замовнику належить право користування земельною ділянкою, відтак він має право самостійно визначати напрями господарської діяльності відповідно до цільового призначення земельної ділянки та умов договору без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався. В судовому засіданні 26.05.2017 року оголошувалась перерва до 30.05.2017 року. В судових засіданнях представник прокуратури підтримав позовні вимоги повністю з підстав зазначених у позові, представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог та просили у позові відмовити з підстав зазначених у поясненнях поданих до суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рівненської міської ради № 124 від 25.07.2006 року надано Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УКБ) в оренду на 5 років з числа земель запасу житлової та громадської забудови міста земельну ділянку площею 30 392 кв.м. в районі вулиць Соборної та Корольова для будівництва та обслуговування житлового кварталу.

24 листопада 2006 року між Рівненською міською радою та УКБ Рівненської міської ради укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який 11 грудня 2006 року зареєстровано у державному реєстрі земель за № 040658300357.

23 лютого 2012 року рішенням Рівненської міської ради № 1739 вказаний договір поновлено на 5 років. У зв'язку з цим, укладено два додаткових договори про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24 листопада 2006 року, а саме щодо земельної ділянки площею 1 119 кв. м. (кадастровий номер 5610100000:01:001:0044) та площею 20 539 кв.м. (кадастровий номер 5610100000:01:001:0072).

У подальшому, 01 грудня 2014 року між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон" (Інвестор) було укладеного договір № 12 про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному (надалі договір), згідно умов якого замовник зобов'язується надати інвестору будівельний майданчик для будівництва об'єкта (територія на земельній ділянці № 5610100000:01:001:0072), здійснювати технічний нагляд та виконувати інші обов'язки, визначені сторонами, а інвестор зобов'язується оплатити послуги замовника та здійснювати будівництво об'єкта відповідно до умов, передбачених цим договором.

27 лютого 2015 року на підставі рішення Рівненської міської ради № 4527 від 25.09.2014р. проведено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5610100000:01:001:0098 та 5610100000:01:001:0099. Водночас, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 5610100000:01:001:0072 скасована в результаті поділу.

10 вересня 2015 року між Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради було укладено угоду про розірвання додаткового договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, згідно якого сторони домовились достроково розірвати договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.09.2013 р. (кадастровий номер 5610100000:01:001:0072).

На підставі Рішення Рівненської міської ради від 25.09.2014р. № 4527, а також Рішення Рівненської міської ради від 20.08.2015р. № 5636, 20 квітня 2015 року між Рівненською міською радою (Орендодавцем) та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (Орендарем) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншої житлової забудови (для будівництва та обслуговування житлового кварталу) з правом укладення договору суборенди, площею 4 448 м 2 з кадастровим номером 5610100000:001:0099.

У пункті 1 вказаного Договору оренди зазначено: "... встановити, що договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:001:0072, яка ділиться, припиняється з моменту державної реєстрації договорів оренди на новосформовані земельні ділянки".

Таким чином, встановлено, що погоджене сторонами Договору № 12 про організацію будівництва від 01.12.2014 р. місце розташування об'єкта будівництва не змінилось, однак, у зв'язку із поділом земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:001:0072, та появою новосформованої ділянки площею 4 448 м 2 з кадастровим номером 5610100000:001:0099 у користуванні УКБ міськвиконкому, виникла необхідність внести зміни у вказаний Договір в частині визначення Будівельного майданчика.

У зв'язку з цим, 04 травня 2016 року між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради і ТОВ "ЮРИСТ- КРІОН" була укладена додаткова угода № 1 до Договору № 12.

Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди сторони виклали пункт 1.1. договору № 12 в новій редакції: "Будівельний майданчик - територія, що знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер: 5610100000:01:001:0099; цільове призначення: для іншої житлової забудови, з правом укладення договору суборенди), право користування на яку належить Замовнику на підставі рішення Рівненської міської ради від 23.02.2012 року № 1739 та Договору оренди від 20.04.2015 року".

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до пункту 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Пунктом 10.1 спірного договору передбачено строк його дії, а саме договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 05 грудня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання ними своїх обов'язків.

Відповідно до пункту 5 статті 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Предмет договору визначається самостійно сторонами, при цьому сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його засадам.

Зі змісту оспорюваного договору встановлено, що він містить елементи різних договорів, як інвестиційного так і договору про спільну діяльність.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній, власності.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Згідно положень ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, с виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Згідно з предметом Договору № 12, Замовник (Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради) зобов'язується надати Інвестору (ТОВ "Юрист-Кріон") для будівництва об'єкта будівельний майданчик, здійснювати технічний нагляд та виконувати інші обов'язки, визначені сторонами, а Інвестор зобов'язується оплатити послуги Замовника та здійснювати будівництво об'єкта відповідно до умов, передбаченим цим договором.

Відповідно до п.3.1. Договору № 12 з моменту отримання об'єкта Інвестором від Замовника, право власності на об'єкт, а також результати будівельних робіт на будівельному майданчику набуває Інвестор. Пуктом 3.2. сторони погодили, що з моменту передання об'єкту, а також результатів будівельних робіт на будівельному майданчику Інвестору, Замовник зобов'язується сприяти державній реєстрації права власності Інвестора на об'єкт, або, якщо це встановлено у відповідних договорах між Інвестором та третіми особами, - права власності третіх осіб.

Таким чином, метою Договору № 12 є будівництво багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному на частині земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:001:0072 - на момент укладення договору, а після поділу цієї ділянки - на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0099 (яка утворилась в результаті поділу). Основним обов'язком Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради є надання майданчику для будівництва, отримання дозвільних документів на здійснення будівництва, контроль (технічний нагляд) будівництва щодо його відповідності проекту, державним будівельним нормам, правилам і стандартам а також прийняття завершеного об'єкту в експлуатацію.

В свою чергу, основним обов'язком ТОВ "Юрист-Кріон" за Договором № 12 є забезпечення фінансування об'єкта будівництва, організовуючи на власний розсуд процес такого будівництва з дотриманням вимог законодавства. Сторони погодили розмір оплати за здійснення технічного нагляду у розділі 6 договору. Крім того, у розділі 7 договору сторони погодили обов'язкове укладення окремого договору підряду, а в розділі 8 визначили обов'язок Інвестора сплатити пайову участь у розвиток інфраструктури міста Рівного. Також, згідно розділу 9 спірного договору Інвестор взяв на себе зобов'язання відшкодовувати повну вартість орендної плати за користування Замовником земельною ділянкою, на якій заплановане здійснення будівництва.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що Договір № 12 містить істотні умови інвестиційного договору (договору про інвестиційну діяльність), і такі умови є достатніми для досягнення сторонами його мети.

Серед іншого, Прокурор зазначав, що умови спірної угоди фактично спрямовані на набуття ТОВ "ЮРИСТ- КРІОН" права власності як на результати інвестування (будівельних робіт) та об'єкт будівництва, що розташований на земельній ділянці так і на саму земельну ділянку, яка є комунальною власністю територіальної громади міста і на праві користування належить Управлінню.

Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі будівництва визначені у статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту "а" частини 1 статті 31 цього Закону до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних міських рад належать: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах); а також виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.

Як було зазначено, інвестиціями в розумінні Закону України "Про інвестиційну діяльність" є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

При цьому, Закон України "Про інвестиційну діяльність", а також Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не містять вимог щодо порядку розподілу результатів інвестицій (в тому числі у вигляді новозбудованих багатоквартирних будинках, розташованих на земельних ділянках комунальної власності), який би передбачав обов'язкове набуття замовником будівництва або власником земельної ділянки права власності на такі результати (об'єкт нерухомого майна або його частину).

Разом з тим, відповідно до розділу 8 Договору № 12 метою співпраці сторін є, в тому числі, досягнення соціального ефекту, пов'язаного із забезпеченням громадян житлом та розвитком інфраструктури міста.

Таким чином, в результаті виконання Договору № 12 територіальна громада міста Рівного отримує соціальний ефект у вигляді нового житла на первинному ринку житла, спільні інженерні мережі комунікацій мікрорайону, прийняті в комунальну власність, дорогу, а також надходження до місцевого бюджету.

При цьому, реалізація даного інвестиційного проекту забезпечує повне фінансування за рахунок коштів інвесторів та відсутність будь-яких витрат з місцевого бюджету.

Слід також зазначити, що згідно укладеного сторонами Договору № 12, на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0099 передбачене будівництво виключно багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.

Згідно з частиною 1 статті 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 цієї статті порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Таким чином, зі змісту статті 42 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка, на який розташований багатоквартирний будинок, в будь-якому разі надається в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цим будинком або передається у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку.

Зазначаючи про набуття ТОВ "ЮРИСТ- КРІОН" права власності як на об'єкт будівництва, так і на земельну ділянку, на якій буде розташований житловий багатоквартирний будинок Прокурор фактично ставить під сумнів законність подальшого користування нею.

Однак, такі доводи є безпідставними, оскільки згідно статті 42 Земельного кодексу України єдиним можливим землекористувачем земельних ділянок багатоквартирних будинків є співвласники таких будинків, тобто власники квартир та нежитлових приміщень, що знаходяться в об'єкті будівництва.

Крім того, положення пункту 3.2 Договору № 12 прямо виключають можливість набуття інвестором прав на земельну ділянку після завершення будівництва.

Щодо посилань Прокурора на перевищення Управлінням меж своїх повноважень при укладенні Договору № 12 слід зазначити наступне.

На підставі рішення Рівненської міської ради від 25.09.2014 року № 4527, а також рішення Рівненської міської ради від 20.08.2015 року № 5636, 20 квітня 2015 року між Рівненською міською радою (Орендодавцем) та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (орендарем) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншої житлової забудови (для будівництва та обслуговування житлового кварталу) з правом укладення договору суборенди, площею 4 448 м 2 з кадастровим номером 5610100000:001:009. З аналогічним цільовим призначенням та метою Рівненською міською радою буда надана земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:001:0072 в оренду УКБ міськвиконкому на підставі рішення № 124 від 25.07.2006 року. Таким чином, власник земельної ділянки - територіальна громада міста Рівного в особі Рівненської міської ради у встановленому законом порядку визначила цільове призначення вказаних земельних ділянок - для іншої житлової забудови та надала Управлінню капітального будівництва вказані земельні ділянки в оренду з метою будівництва та обслуговування житлового кварталу.

Рішенням Рівненської міської ради № 314 від 26.10.2006 року було затверджено Положення про діяльність депутатської комісії з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж у місті Рівному.

Разом з тим, як вже зазначалося, рішення про визначення інвестора щодо забудови земельної ділянки в районі вулиць Соборна-Корольова було прийнято колегіально депутатською комісією з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж в м. Рівному, та оформлене відповідним протоколом від 18 листопада 2014 року.

Таким чином, Договір № 12 було укладено Управлінням на підставі рішення депутатської комісії та за її погодженням, не виходячи за межі власних повноважень, а також у встановленому порядку затверджено головою депутатської комісії ОСОБА_5.

Передбачаючи будівництво багатоквартирних житлових будинків на вищевказаних земельних ділянках, власник цих ділянок виходив з правових наслідків будівництва, передбачених частиною 2 ст. 42 ЗК України, а також частиною 1 ст.5 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Таким чином, судом встановлено та підтверджено наявними у матеріалах документами, що земельна ділянка в районі вулиць Соборна-Корольова у м. Рівному не може бути передана у користування або власність інвестору - ТОВ "ЮРИСТ- КРІОН" до моменту завершення реалізації інвестиційного договору. Після реалізації інвестиційного проекту майново-правові питання (право власності на збудовані обь'єкти та право користування чи право власності на землю) будуть вирішуватись у відповідності до чинного законодавства України. Отже, доводи прокурора, що укладений Договір № 12 є підставою для автоматичного набуття інвестором права власності на земельну ділянку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать зібраним у справі доказам, зокрема умовам Договору.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаної позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення".

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, а також зважаючи на те, що Прокурором не було доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, у зв'язку з чим в позові Прокурора слід відмовити.

За змістом частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони. Витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відтак, суд дійшов висновку про те, що судові витрати згідно вищенаведеної статті залишаються за Прокурором.

Керуючись статтями 1, 12, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06 червня 2017 року.

Суддя Марач В.В.