Ухвала

від 10.01.2018 по справі 918/409/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

Верховний

Суд

УХВАЛА

10 січня 2018 року

м. Київ

справа № 918/409/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,

розглянувши заяву управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

про перегляд постанови Вищого господарського суду України у складі колегії суддів Яценко О.В. (головуючий), Бакуліної С.В., Ходаківської І.П. від 02.11.2017

за позовом першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління),

товариства з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.08.2016 у справі № 918/409/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2017 касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 та рішення господарського суду Рівненської області від 10.08.2016 у справі № 918/409/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Рівненської області від 30.05.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2017, в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради про визнання договору недійсним відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2017 касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 задоволено. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 та рішення господарського суду Рівненської області від 30.05.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір від 01.12.2014 № 12 про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному, що укладений між Управлінням та товариством з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон".

Управлінням подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2017 у справі № 918/409/16 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2017 у справі № 918/409/16, та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 17.08.2017 у справі № 918/1/17, від 17.06.2015 у справі № 910/12064/14, від 16.02.2016 у справі № 910/8955/15, від 02.02.2016 у справі № 910/9293/15.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Касаційний господарський суд вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження з таких підстав.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 111 16 ГПК України в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана зокрема з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

В постанові від 02.11.2017 у справі № 918/409/16, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору від 01.12.2014 № 12 про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольва в місті Рівному, оскільки умови оспорюваного договору передбачають набуття права власності на забудований об'єкт не власника земельної ділянки чи землекористувача, а інвестора. Використання земельної ділянки самим користувачем з установленою метою не здійснюється, а фактично права використовування земельної ділянки передані іншому суб'єкту господарювання за оспорюваним договором, як внесок у спільне зведення сторонами об'єкта будівництва без згоди на це власника земельної ділянки. Відтак, укладений договір був спрямований на набуття права забудови земельної ділянки в обхід визначеної законом процедури, що є порушенням приписів статей 1, 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 124, 134 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України та підставою недійсності оспорюваного правочину.

Водночас у постанові від 17.08.2017 у справі № 918/1/17, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про визнання недійсною додаткової угоди від 15.08.2014 № 4 до угоди про дольову участь у будівництві кварталу житлової забудови з торгово-розважальним центром на вулицях Костромській та Гагаріна у місті Рівному від 22.08.2007 № 20, оскільки зобов'язання інвесторів, як замовників будівництва, які були передбачені умовами конкурсу та були відображені в угоді від 22.08.2007 № 20, перестали відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 № 800- в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VI, та мали бути замінені шляхом укладення додаткової угоди.

У доданій для порівняння постанові від 17.06.2015 у справі № 910/12064/14 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування пункту 8 Переліку об'єктів, які потребують залучення інвестицій, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.01.2012 № 63 (в редакції розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2013 № 1601) "Про проведення інвестиційних конкурсів із залученням інвесторів до реалізації проектів будівництва та експлуатації багаторівневих паркінгів з об'єктами транспортної інфраструктури та обслуговування населення у м. Києві", про визнання незаконним та скасування розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.01.2014 № 92 "Про затвердження переможця конкурсу із залучення інвестора до будівництва наземного паркінгу з об'єктами транспортної інфраструктури та будівлею громадського призначення на вул. Святошинській - просп. Перемоги та пл. Героїв Бреста у Святошинському районі" та визнання недійсним інвестиційного договору від 07.02.2014 № 050-13/І/134 про реалізацію інвестиційного проекту будівництва наземного паркінгу з об'єктами транспортної інфраструктури та будівлею громадського призначення по вул. Святошинській - просп. Перемоги та пл. Героїв Бреста у Святошинському районі міста Києва, укладеного між Департаментом економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Київтраспарксервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Арт". Суд виходив з того, що земельні ділянки використовувались в межах їх цільового призначення та на умовах укладеного інвестиційного договору, оскільки будівля громадського призначення передбачена в умовах конкурсу є супутніми об'єктами транспортної інфраструктури в рамках реалізації проекту будівництва паркінгу, що в свою чергу відповідає пункту 2 статті 71 Земельного кодексу України.

У постанові від 16.02.2016 у справі № 910/8955/15, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним і скасування розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23.06.2014 № 777 "Про затвердження переможця конкурсу із залучення інвестора до влаштування та експлуатації відкритої автостоянки з об'єктами транспортної інфраструктури дорожнього сервісу на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі" та визнання недійсним інвестиційного договору від 16.07.2014, оскільки розпорядження та положення договору відповідали вимогам законодавства, з огляду на те, що укладений договір не є підставою для автоматичного набуття інвестором права на земельну ділянку, оскільки передбачає, що таке право може бути отримано у відповідності до умов чинного законодавства України.

Аналогічних висновків про те, що укладений договір не є підставою для автоматичного набуття інвестором права на земельну ділянку, оскільки передбачає, що таке право може бути отримано у відповідності до чинного законодавства України дійшов суд касаційної інстанції в постанові від 02.02.2016 у справі № 910/9293/15, копія якої також додана до заяви.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин підстави для допуску справи № 918/409/16 до провадження Верховного Суду відсутні.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 111 16 , 111 21 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 ), суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у допуску справи № 918/409/16 до провадження Верховного Суду.

Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Булгакова

Суддя Б.Львов

Суддя В.Суховий