Постанова

від 04.11.2009 по справі 2-а-2328/09

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а -2328/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2009 року м. Карлівка

Суддя Карлівського райо нного суду Полтавської облас ті Чолан М.В. розглянувши в по рядку письмового провадженн я справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управл іння Пенсійного фонду Україн и в Карлівському районі Полт авської області про стягненн я недоплаченої щомісячної с оціальної допомоги відповід но до Закону України «Про соц іальний захист дітей війни», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, з вернулася до суду з адміністративним позовом і просить суд визнати дії відп овідача, щодо невиплати їй що місячної соціальної допомог и протиправними та зобов' яз ати Управління Пенсійного фо нду України у Карлівському р айоні Полтавської області на рахувати та виплатити їй нед осплачену щомісячну державн у соціальну допомогу за 2006-2008 ро ки в сумі 4471 грн. 20 коп. відповідн о до ст. 6 Закону України «Про с оціальний захист дітей війни ».

В обґрунтування своїх позо вних вимог позивач посилаєть ся на те, що відповідно до стат ті 1 Закону України "Про соціал ьний захист дітей війни" від 18 .11.2004 року вона є дитиною війни. З гідно статті 6 зазначеного За кону з 01.01.2006 року їй повинна вип лачуватись щомісячна соціал ьна державна допомога у розм ірі 30 відсотків мінімальної п енсії за віком. Всупереч поло женням ст. 22 Конституції Украї ни, якими передбачено, що при п рийнятті нових законів або в несенні змін до чинних закон ів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих пр ав і свобод, п. 17 ст. 77 та ст.. 110 Зако ну України "Про Державний бюд жет України на 2006 рік" від 20.12.2005 ро ку та п. 12 ст. 71 Закону України "Пр о Державний бюджет України н а 2007 рік" від 19.12.2006 року дію ст.. 6 Зак ону України "Про соціальний з ахист дітей війни" було зупин ено на 2006 та 2007 роки відповідно. Пунктом 41 розділу II Закону Укр аїни "Про Державний бюджет Ук раїни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року по ложення ст.. 6 Закону України "П ро соціальний захист дітей в ійни" було викладено в новій р едакції, відповідно до якої п раво на державну соціальну д опомогу дітям війни було обм ежено. Проте, Рішеннями Конст итуційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2 008 р. положення, що призупиняли дію ст.. 6 Закону України "Про со ціальний захист дітей війни" , було визнано такими, що не ві дповідають Конституції Укра їни (є неконституційними) і во ни втратили свою чинність з д ня ухвалення Рішення Констит уційним Судом. Таким чином ві дповідач зобов'язаний був зд ійснювати виплату належної ї й допомоги у розмірі 30 відсотк ів мінімальної пенсії за вік ом за 2007 та 2008 роки.

Відповідно до положень ст. 9 2 Конституції України виключ но законами України визначаю ться основи соціального захи сту, форми і види пенсійного з абезпечення. Зупинення Закон ом України "Про Державний бюд жет України на 2006 рік" дії ст. 6 За кону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік б уло грубим порушенням положе нь основного закону України. Тому позивач вважає, що відпо відач зобов'язаний був керув атись Конституцією України я к законом прямої дії та здійс нити нарахування державної с оціальної допомоги в розмірі 30 % і за 2006 рік також. З цих же мірк увань виходив Конституційни й Суд України ухвалюючи Ріше ння № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., в п. 5.4. якого було встановлено, що "законом про Держбюджет не можна внос ити зміни до інших законів, зу пиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних при чин це створює протиріччя у з аконодавстві, і як наслідок - с касування та обмеження прав і свобод людини і громадянин а. У разі необхідності зупине ння дії законів, внесення до н их змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використ овуватися окремі закони." 29.06.2009 р. вона направила письмове зв ернення до відповідача, з вим огою здійснити нарахування н алежної їй, як дитині війни со ціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенс ії за віком за 2006-2008 роки, і забез печити її виплату. Попри те що , Конституція України, як зако н прямої дії, має вищу юридичн у силу, а Рішення Конституцій ного Суду є обов'язковими до в иконання на території Україн и, остаточним і не може бути ос каржено, відповідач, як орган владних повноважень, відмов ив їй в гарантованому Консти туцією України та ст. 6 Закону України "Про соціальний захи ст дітей війни" праві. Вона вва жає, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відпов ідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні га рантії дітям війни, встановл ені цим законом, не можуть бут и обмежені або скасовані інш ими нормативно-правовими акт ами. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституці ї України органи державної в лади та органи місцевого сам оврядування, їх посадові осо би зобов'язані діяти лише на п ідставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Ко нституцією та законами Украї ни. Таким чином, відмова відпо відача від здійснення перера хунку та виплати їй соціальн ої державної допомоги передб аченої ст.. 6 Закону України "Пр о соціальний захист дітей ві йни" є протиправною і такою, що суперечить Конституції та з аконам України.

Розмір підвищення до пенсі ї відповідно до ст. 6 Закону ск ладає 30 % мінімальної пенсії з а віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Зако ну України "Про загальнообов 'язкове державне пенсійне ст рахування" встановлюється у розмірі прожиткового мініму му для осіб, які втратили прац ездатність. Згідно із Законо м України "Про державний бюдж ет України на 2006 рік" прожитков ий мінімум для осіб які втрат или працездатність складає: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн. , з 1 жовтня - 366 грн. Згідно із Зак оном України "Про державний б юджет України на 2007 рік" прожит ковий мінімум для осіб які вт ратили працездатність склад ає: з 1 січня- 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Згідно із Законом України "Про держа вний бюджет України на 2008 рік т а про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осі б які втратили працездатніст ь складає: з 1 січня- 470 грн., з 1 к вітня- 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Таким чином, сума невиплаче ної державної соціальної доп омоги за 2006 - 2008 роки складає: (4302 + 4809 + 5793) х30% = 4471 грн. 20 коп.

100

До початку судового засіда ння від позивача надійшла за ява в якій вона просить суд ро зглядати справу без її участ і і задовольнити позовні вим оги у повному обсязі з підста в викладених в адміністратив ному позові.

Відповідач надав суду запе речення на позов де зазначає , що позовні вимоги не визнає, просить суд в задоволенні по зовних вимог відмовити і роз глянути справу без участі їх представника.

В запереченнях відпо відач зазначає, що Рішення Ко нституційного Суду України в ід 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зворот ної сили не має, а тому на пері од 2006 року та до 09 липня 2007 року во но не поширюється. Стаття 28 За кону України «Про загальнооб ов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуєтьс я лише для визначення розмір ів пенсій, визначених цим Зак оном і на правовідносини виз начені Законом України «Про соціальний захист дітей війн и» не розповсюджується. Крім того, на законодавчому рівні не було вирішено питання щод о фінансування цих виплат у 200 7 році. В 2008 році зазначені випл ати здійснювалися у розмірі 10% прожиткового мінімуму для о сіб, які втратили працездатн ість на підставі Закону Укра їни «Про Державний бюджет Ук раїни на 2008 рік. На законодавч ому рівні невизначено орган , на який покладено обов' язо к здійснення таких виплат ос обам, які мають статус дитини війни. Окрім цього, не визначе но за рахунок яких коштів пов инні здійснюватися ці виплат и, який розмір мінімальної пе нсії за віком необхідно заст осовувати при обчисленні так их доплат.

Окрім цього відповідач зазначає, що позивачем пропу щено строк на звернення до су ду з адміністративним позово м, визначений ст. 99 КАС України .

Відповідно до ч. 3 ст. 122 К АС України особа, яка бере уча сть у справі має право заявит и клопотання про розгляд спр ави за її відсутності. Якщо та ке клопотання заявили всі ос оби, які беруть участь у справ і, судовий розгляд справи зді йснюється в порядку письмово го провадження.

Вивчивши матеріали спр ави, суддя приходить до висно вку, що позовні вимоги є обґр унтованими і підлягають част ковому задоволенню з наступн их підстав. Позивач має статус «Дитини війни», що підтвердж ується відміткою в пенсійном у посвідченні НОМЕР_1 ві д 29.01.2001 р. Враховуючи зазначений стату с позивача, вона відповідно д о ст.6 Закону України „Про соці альний захист дітей війни” м ає право на отримання держав ної соціальної допомоги, а са ме підвищення до пенсії в роз мірі 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний зах ист дітей війни», фінансове з абезпечення державних соціа льних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного б юджету України. Законо м України „Про Державний бюд жет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію с т.6 Закону України «Про соціал ьний захист дітей війни» на 200 6 рік зупинено. Законом Україн и „Про внесення змін до Закон у України „Про Державний бюд жет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” бу ло внесено зміни, якими встан овлено, що пільги дітям війни , передбачені ст.6 Закону Украї ни „Про соціальний захист ді тей війни” у 2006 році запровадж уються поетапно, за результа тами виконання бюджету у пер шому півріччі, у порядку, визн аченому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Ком ітетом Верховної Ради Україн и з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 З акону України „Про соціальни й захист дітей війни” запров аджені так і не були. Закони Ук раїни „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про в несення змін до Закону Украї ни „Про Державний бюджет на 200 6 рік” від 19.01.2006 року не визнавал ись Конституційним Судом Укр аїни неконституційними та ді яли протягом 2006 року. Таким чи ном, відповідно до вищезазна чених Законів, у відповідача не було підстав нараховуват и та сплачувати позивачеві д оплату до пенсії, передбачен у ст.6 Закону України „Про соці альний захист дітей війни” у 2006 році, оскільки до 15.03.2006 року ді ю зазначеної норми було зупи нено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Крі м того, надаючи перевагу Законам України „ Про Держав ний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 ро ку та „ Про внесення змін до За кону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суддя виходить з того, що з акони є актами єдиного орган у законодавчої влади - Верх овної Ради України. Конститу ція України не встановлює пр іоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правов ого регулювання. Немає таког о закону України, який би регу лював питання подолання колі зії норм законів, що мають одн акову юридичну силу. Конституцій ний Суд України у п.3 мотивувал ьної частини рішення від 03.10.1997 р оку за №4-зп (справа про набутт я чинності Конституцією) заз начив: „Конкретна сфера сусп ільних відносин не може бути водночас врегульована одноп редметними нормативними пра вовими актами однакової сили , які за змістом суперечать од ин одному. Звичайною є практи ка, коли наступний у часі акт м істить пряме застереження що до повного або часткового ск асування попереднього. Загал ьновизнаним є те, що з прийнят тям нового акта, якщо інше не п ередбачено самим цим актом, а втоматично скасовується одн опредметний акт, який діяв у ч асі раніше”. Виходячи із системного аналізу наведени х норм законодавства, суддя н е знаходить підстав для задо волення позовних вимог позив ача, які стосуються виплат до плати до пенсії за 2006 рік. Відпо відач по справі протягом 2006 ро ку діяв у відповідності з дію чим законодавством та не мав підстав здійснювати позивач у щомісячні доплати до пенсі ї, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальн ий захист дітей війни» була з упинена, а з 15.03.2006 року здійснен ня доплат, визначено у інший с посіб, тобто поставлено в зал ежність від виконання у друг ому півріччі 2006 року Закону Ук раїни «Про Державний бюджет на 2006 рік». Позовні вимоги позивача щодо отрима ння державної соціальної доп омоги, а саме підвищення до пе нсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007 рік, вважа ю такими, що підлягають частк овому задоволенню з таких пі дстав. Відповідно до п. 12 ст. 71 З акону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 З акону України «Про соціальни й захист дітей війни», з ураху ванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Р ішенням Конституційного Суд у України від 09.07.2007 за № 6-рп\2007 рок у, у справі за поданням 46 народ них депутатів України щодо в ідповідності Конституції Ук раїни (конституційності) пол ожень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч . 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст . ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні г арантії громадян), визнано та кими, що не відповідають Конс титуції України (є неконстит уційними).

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції п ри розгляді ними позовів у зв 'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії полож ень статей зазначеного Закон у, що визнані неконституційн ими. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим д о виконання на території Укр аїни, є остаточним і не може бу ти оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Консти туції України закони, інші пр авові акти або їх окремі поло ження, що визнані неконститу ційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційн им Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 К онституції України та дати у хвалення рішення Конституці йним Судом України, відповід ач - Управління Пенсійного фо нду України в Карлівському р айоні, повинно було з 09.07.2007 року нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, п ередбачену ст.6 Закону Україн и „Про соціальний захист діт ей війни”, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Су дом України рішення щодо нек онституційності пункту 12 ста тті 71 Закону України „Про Держ авний бюджет України на 2007 рік ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванн ю. Отже, відповідач з 09.07.2007 року м ав діяти у відповідності з пр иписами діючої норми ст..6 Зако ну України „Про соціальний з ахист дітей війни”, тобто нар аховувати та здійснювати поз ивачу виплату соціальної доп омоги, а саме підвищення до пе нсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Що стосується вимог позива ча про стягнення щомісячної надбавки до пенсії як дитини війни в 2008 році, то вважаю такі вимоги частково обґрунтован ими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 41 розд ілу 2 Закону України «Про Держ авний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяки х законодавчих актів України » статтю 6 Закону України «Пр о соціальний захист дітей ві йни» викладено у новій редак ції. Встановлено, що дітям вій ни (крім тих, на яких поширюєть ся дія Закону України «Про ст атус ветеранів війни, гарант ії їх соціального захисту») д о пенсії або щомісячного дов ічного грошового утримання ч и державної соціальної допом оги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищ ення у розмірі надбавки, вста новленої для учасників війни , тобто 10% від прожиткового мін імуму для осіб, які втратили п рацездатність.

Рішенням Конституцій ного Суду України від 22.05.2008 р. № 10 -рп/2008 визнано таким, що не відп овідає Конституції України ( є неконституційним) положенн я п. 41 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми пі двищення дітям війни були ви значені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травн я 2008 р. № 530 «Деякі питання соціал ьного захисту окремих катего рій громадян». Так, п. 8 Постано ви встановлено, що дітям війн и (крім тих, на яких поширюєть ся дія Законів України «Про с татус ветеранів війни, гаран тії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських п ереслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошо вого утримання чи державної соціальної допомоги, що випл ачується замість пенсії, під вищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривн і, з 1 липня - 48,2, з 1 жовтня - 49,8 гр ивні.

Виходячи із системног о аналізу зазначених норм за конодавства, рішення Констит уційного Суду України від 22.05.20 08 р. та приписів ч. 2 ст. 152 Констит уції України, суддя дійшов ви сновку, що з 22.05.2008 року Управлін ня Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтав ської області повинно було н араховувати та сплачувати по зивачу доплату до пенсії, пер едбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла д о 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним су дом рішення щодо неконституц ійності п. 41 розділу 2 Закону Ук раїни «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесен ня змін до деяких законодавч их актів України», ця норма вт ратила чинність і не підляга ла застосуванню. Отже, відпов ідач з 22.05.2008 р. повинен був нарах овувати та здійснювати позив ачу доплату до пенсії у розмі рі 30 % мінімальної пенсії за ві ком.

Між тим, до 22.05.2008 року відп овідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Зако ну України «Про соціальний з ахист дітей війни» в редакці ї від 01.01.2008 року, з урахуванням п . 41 розділу 2 Закону України «Пр о Державний бюджет України н а 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів У країни», діяв на підставі та у відповідності з діючою норм ою зазначеного закону, а тому позовні вимоги щодо стягнен ня доплати до пенсії у розмір і 30 % мінімальної пенсії за вік ом з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задово ленню не підлягають.

Таким чином, суд вважаю за необхідне зобов'язати Упр авління Пенсійного фонду Укр аїни в Карлівському районі П олтавської області здійсни ти перерахунок пенсії позива чу з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст . 28 Закону України «Про загаль нообов' язкове пенсійне стр ахування», за 2008 рік з 22 травня 2008 р. з урахуванням проведених виплат та провести відповід ні виплати.

Відповідно до статті 64 Кон ституції України конституці йні права і свободи людини і г ромадянина не можуть бути об межені, крім випадків, передб ачених Конституцією України .

Кодексом адміністративног о судочинства України (ч.3 та 4 с т. 8) гарантується звернення до адміністративного суду дл я захисту прав і свобод людин и і громадянина безпосереднь о на підставі Конституції Ук раїни. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адмі ністративної справи з мотиві в неповноти, неясності, супер ечливості чи відсутності зак онодавства, яке регулює спір ні правовідносини.

Таким чином, доводи відпові дача, в частині неврегульова ності на законодавчому рівні порядку здійснення доплат о собам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення або від мови в задоволенні позову.

Щодо доводів відпові дача стосовно відсутності п ідстав для застосування до с пірних правовідносин ст.28 Зак ону України „Про загальнообо в' язкове державне пенсійне страхування”, зазначаю наст упне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач ві дповідно до ст.6 Закону Україн и „Про соціальний захист діт ей війни” має право на отрима ння доплати до пенсії у розмі рі 30% мінімальної пенсії за ві ком.

За чинним законодавст вом розмір мінімальної пенсі ї за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про зага льнообов' язкове державне п енсійне страхування”. Іншог о нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір а бо встановлював інший розмір , немає.

З огляду на викладене, суддя вважає необґрунтовани ми доводи відповідача щодо з астосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої ви пливає, що мінімальний розмі р пенсії за віком, встановлен ий абзацом 1 частини 1 цієї ста тті, застосовується виключно для визначення розмірів пен сії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність і ншого мінімального розміру п енсії за віком не є підставою для відмови в реалізації поз ивачем конституційної гаран тії, встановленої ст. 46 Консти туції України та права на отр имання доплати до пенсії, пер едбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист діте й війни”.

Також, суддя відхиляє д оводи відповідача щодо не ви значеності на законодавчому рівні питання відносно орга ну на який покладено обов' я зок здійснення виплат підвищ ення до пенсії особам, які маю ть статус дитини війни.

Пенсійний фонд України ді є у відповідності до Положен ня Про Пенсійний фонд Україн и, затвердженого Указом През идента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повнова ження на підставі п.15 зазначен ого положення через створені в установленому порядку йог о територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов' язкове державне пенсійне страхуван ня” рішення про призначення та перерахунок пенсій прийма ються районними управлінням и Пенсійного фонду України з а місцем проживання пенсіоне рів.

Таким чином, обов' язок по н арахуванню та виплаті доплат и до пенсії позивача, передба ченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей вій ни ” покладено на Управління Пенсійного фонду України в К арлівському районі Полтавсь кої області, за місцем прожив ання позивача.

Крім того, вважаю безпідст авним посилання відповідача на відсутність коштів щодо з абезпечення виплат зазначен ої доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції Укра їни визначено, що конституці йні права і свободи гарантую ться. Таким чином, держава взя ла на себе зобов' язання заб езпечити реалізацію громадя нами своїх конституційних пр ав.

За змістом ч.1 ст.46 Конститу ції України громадяни мають право на соціальний захист, щ о включає право на забезпече ння їх у старості та в інших ви падках, передбачених законом .

Законом України «Про соці альний захист дітей війни» р еалізовано конституційне п раво на соціальний захист гр омадян, які мають статус «дит ини війни», серед яких їм нада но право на отримання 30% допла ти до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конст итуції України органи законо давчої, виконавчої та судово ї влади здійснюють свої повн оваження у встановлених Конс титуцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення п ро Пенсійний фонд України, за твердженого Указом Президен та України від 01.03.2002 року за №121\200 1, Пенсійний фонд України є це нтральним органом виконавчо ї влади.

Відповідно до зазначеног о Положення на Пенсійний фон д України покладено обов' яз ок щодо:

- призначення пенсії ;

- підготовки документі в для її виплати;

- забезпечення своєчас ного і в повному обсязі фінан сування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фо нду України в районах, містах і районах у містах, затвердже ного постановою правління Пе нсійного фонду України від 30.0 4.2002 року за №8-2 управління Пенсі йного фонду України у района х, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду Ук раїни, підвідомчими відповід но головним управлінням цьог о фонду в Автономній Республ іці Крим, областях, містах Киє ві та Севастополі, що разом з ц ими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завда нням - забезпечення признач ення та виплати пенсії.

Отже, обов' язок по на рахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена За коном України «Про соціальни й захист дітей війни», поклад ено саме на органи Пенсійног о фонду України.

Враховуючи, що держав а взяла на себе обов' язок що до виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконан ня цього обов' язку на центр альний орган виконавчої влад и - Пенсійний фонд України, я кий діє через свої місцеві ор гани, що входять в систему йог о органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування ц их коштів та їх виплати, вважа ю, що вони не виконали своїх по вноважень без поважних причи ни.

Виходячи із системног о аналізу приписів Конституц ії України та наведених норм ативно-правових актів, суддя вважає безпідставними посил ання відповідача на відсутні сть коштів, як на обґрунтуван ня правомірності невиконанн я своїх зобов' язань перед п озивачем.

Крім того, відповідач ем, в порушення ч.2 ст.71 КАС Укра їни не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-я ких дій для забезпечення вик онання покладеного на нього обов' язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від міні мальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив ж одної дії щодо їх отримання д ля забезпечення виконання св оїх зобов' язань або невикон ання іншим органом виконавчо ї влади свого обов' язку щод о виділення коштів на здійсн ення позивачу виплат, гарант ованих йому Конституцією Укр аїни, не є підставою для відмо ви в задоволенні позову та ви знання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Суддя також відхиляє заяви відповідачів про наяв ність підстав для відмови в з адоволенні позову через проп ущення позивачем строку звер нення до адміністративного с уду з позовом, через наступне .

Порушення прав позивача, за захистом яких вона звернула ся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціа льний захист дітей війни”. Та ким чином, суддя, не вбачає пр опущення позивачем строку зв ернення до суду за захистом с вого права щодо отримання до плати до пенсії, передбачено ї ст.6 Закону України „Про соці альний захист дітей війни”.

Задовольняючи частково по зовні вимоги, виходжу з того, щ о вимоги про стягнення з УПФУ в Карлівському районі Полта вської області доплати до пе нсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі в иплати не були йому нарахова ні, а суддя не може перебирати на себе функцію здійснення п ерерахунку та нарахування пе нсії замість органу, якому на дані такі повноваження.

Враховуючи викладене вваж аю за можливе визнати протип равною бездіяльність УПФУ в Карлівському районі Полтавс ької області, по не виконанню з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. приписів статті 6 Закону Укр аїни «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела д о порушення прав позивача на своєчасне нарахування на от римання доплати до пенсії.

Судові витрати по справі пі длягають розподілу у відпові дності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституці ї України, ст.ст. 3, 6 Закону Укра їни «Про соціальний захист д ітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 122, 159-163, 167, 186 К одексу адміністративного су дочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_ 1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівськом у районі Полтавської області про стягнення недо плаченої щомісячної державн ої соціальної допомоги дитин і війни - задовольнити част ково.

Визнати дії Управління Пен сійного фонду України в Карл івському районі Полтавської області, щодо невиплати у 2007-2008 роках ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомо ги, як дитині війни - неправомі рними.

Зобов' язати Управління П енсійного фонду України в Ка рлівському районі Полтавськ ої області нарахув ати ОСОБА_1 доплату до пен сії, передбачену ст.. 6 Закону У країни «Про соціальний захис т дітей війни» виходячи із мі німального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 З акону України „Про загальноо бов' язкове пенсійне страху вання” та провести відповідн і виплати за 2007 рік з 09 липня по 3 1 грудня та за 2008 рік з 22 травня п о 31 грудня з урахуванням прове дених виплат за вказаний пер іод.

В задоволенні позо вних вимог в іншій частині - ві дмовити.

Постанова може бути оска ржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційног о адміністративного суду чер ез Карлівський районний суд шляхом подачі заяви про апел яційне оскарження протягом д есяти днів з дня її проголоше ння, а в разі складення постан ови у повному обсязі відпові дно до ст. 160 Кодексу адміністр ативного судочинства Україн и - з дня складення в повному о бсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної с карги, з подачею її копії до ап еляційної інстанції або без попереднього подання заяви п ро апеляційне оскарження, як що скарга подається у строк, в становлений для подання заяв и про апеляційне оскарження.

Суддя М. Ч олан