Постанова

від 30.12.2009 по справі 2-а-2328/09

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

  Справа № 2-а-2328/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

30 грудня 2009 року  Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді           Андрухіва В.В.

при секретарі         Василенко М.С.,

розглянувши  в порядку письмового провадження  справу  за  адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси про визнання відмови протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси   (далі УПФ) про відновлення пропущеного строку для звернення до суду; визнання протиправною відмови виплатити щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни; зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 року по  грудень 2008 року включно,   вказуючи, що вона належить до соціальної групи дітей війни та відповідно до статті 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У порушення закону відповідач перерахунок пенсії не здійснив, тому позивач звернулася до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Позивач до судового засідання не з’явилася, була повідомлена про час та день слухання справи належним чином та своєчасно, надіслала до суду заяву  з проханням розглядати справу у її відсутність.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, був повідомлений про час та день слухання справи належним чином, надіслав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги не визнав, наполягаючи на положеннях ст. 99 КАС України.

Проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив,  що позивач  належить до соціальної групи ?іти війни”, що підтверджується копією паспорта,  а також тим, що позивач перебуває на обліку в УПФ України в Приморському районі м. Одеси де й отримує пенсію. Також встановлено, що позивач отримала у 2008 році підвищення до пенсії у розмірі: з 01.01.2008р. – 47 грн., з 22.05.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн., з 01.10.2008р. – 49,8 грн.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" N2195-IV від 18.11.2004 року (набрав чинності з 01.01.2006 року) зі змінами на 09.07.2007 рік, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлений ст.28 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003 року  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни.            

Ст.62 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" серед яких: ст.111 Закону України ?ро державний бюджет України на 2007 рік” за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, та п.12 ст.71 яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. А отже з цього часу відновлено ст.6 Закону в повному обсязі.

Ст.58 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік” встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Рішенням Конституційного суду України по справі  N 10-рп/2008  22 травня 2008 року було визнано неконституційними п.41 Розділу ІІ Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Таким чином редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повернулась в стан що існував до внесення змін від 28.12.2007р.          

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.           

За таких обставин суд вважає, що право позивача порушено, вона має право на підвищення  пенсії в розмірі визначеному Законом України ?ро соціальний захист дітей війни”.

 Статтею 110 Закону України ?ро державний бюджет України на 2006 рік” №3235 від 20.12.2005 року було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ОСОБА_2 України з питань бюджету. У Прикінцевих положень Закону Кабінету міністрів України доручено за результатами виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2006 року внести ОСОБА_2 України пропозиції щодо подальшого поетапного впровадження ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, проте доручення Кабінетом Міністрів України впродовж 2006 року виконане не було.

  До цього часу положення ст.110 Закону України ?ро державний бюджет України на 2006 рік” не скасовані та неконституційними не визнавались, тому суд приходить до висновку, що вимоги стосовно 2006 року не підлягають задоволенню.

Крім того, суд також відмовляє відповідно до ст. 99 КАС України у задоволенні позову в частині поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом щодо вимог до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси за період з 1 січня 2006р. по 27 травня 2008р., так як позивачем не надано доказів поважності причини пропуску даного строку. Посилання позивача на ст.87 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо строків звернення до суду з даним позовом суд не бере до уваги, оскільки державна соціальна допомога дітям війни не є пенсією, виплата цієї допомоги врегульована спеціальним законом, а тому, на думку суду, до даного позову належить застосовувати річний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України.

Тому позовні вимоги стосовно виплати державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.01.2006р. по 27.05.2008р. задоволенню не підлягають у зв’язку з пропуском позивачем річного строку звернення до суду.

У відповідності до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням встановленого при розгляді справи суд прийшов до висновку, що УПФ діяло без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками  для прав та інтересів  позивача і цілями на досягнення яких спрямовані його дії, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом зобов'язання відповідача   провести  перерахунок та доплатити позивачу  різницю між сумою сплаченого підвищення до пенсії та 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та  про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  - з 28 травня 2008 року по 31 грудня  2008 року.

Суд вважає необхідним не зазначати в рішенні конкретну суму, яку належить виплатити позивачу, оскільки це компетенція відповідного органу пенсійного забезпечення.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

В поновленні ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом щодо вимог до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси за період з 1 січня 2006р. по 27 травня 2008р. – відмовити.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни  – протиправною.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 різницю між сумою сплаченого підвищення до пенсії та 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та  про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - з 28 травня  2008 року по 31 грудня 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

   Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення  виготовлено 5.01.2010 року

Суддя                               В.В.Андрухів