Ухвала

від 07.06.2017 по справі 826/11252/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2017 р. м. Київ К/800/7536/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Недашківської Н.С.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017

та касаційну скаргу аудиторської компанії - товариства з обмеженою відповідальністю УПК-Аудит Лтд.

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017

у справі № 826/11252/16

за позовом аудиторської компанії - товариства з обмеженою відповідальністю УПК-Аудит Лтд. (далі - позивач, АК ТОВ УПК-Аудит Лтд. )

до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

АК ТОВ УПК-Аудит Лтд. звернулось у липні 2016 року до суду з позовом до ГУ ДФС у м. Києві про: визнання протиправним та скасування наказу від 21.03.2016 № 1581 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки АК - ТОВ УПК-Аудит Лтд. ; визнання протиправними дій із призначення перевірки, проведення перевірки та оформлення її результатів актом від 06.04.2016 № 53/26-15-14-04-03/30674018 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АК - ТОВ УПК-Аудит Лтд. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ АДЕРАГРУП (код 38707838) за період з 01.12.2014 по 31.01.2015, з ТОВ СКАЙ БУД (38812986), за період 01.04.2014 по 30.04.2014, з ТОВ КЕПІТАЛ СИСТЕМ ГРУП (39529650) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, з ТОВ РОНЕРС (39154228) за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з ТОВ ГОРСАН (39791208) за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з ПП АЛЬФА-ВІП (37674084) за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, з ТОВ ГЛОБАЛ СОЛЮШІОН (39577237) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, з ТОВ ТРЕЙДПРОМ-ІМПЕКС (38805481) за період з 01.06.2015 по 30.06.2015 та з контрагентами-покупцями ; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2016 № 0004981404, № 0004991404 та від 18.07.2016 № 0012421404.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 0004981404, № 0004991404 та від 18.07.2016 № 0012421404. Позов в іншій частині залишено без задоволення. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2016 № 0004981404 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмір 223 125,00 грн. (в тому числі 178 500,00 грн. за основним платежем, 44 625,00 грн. за штрафними санкціями), а також № 0004991404 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160 650,00 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про залишення позову без задоволення. В іншій частині постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; ст. ст. 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, також подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016 та відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2016 № 0004981404 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223 125,00 грн. та № 0004991404 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160 650,00 грн., рішення суду першої інстанції залишити в силі. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.3 ст. 198 ПК України; ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні представник позивача, уточнивши вимоги касаційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанцій в частини задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2016 № 0004981404 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 223 125,00 грн. і № 0004991404 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 160 650,00 грн. та скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині та справу в частині цих позовних направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні, уточнивши вимоги касаційної скарги, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог повністю та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг в їх межах, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ АДЕРАГРУП за період з 01.12.2014 по 31.01.2015, з ТОВ СКАЙ БУД за квітень 2014 року, з ТОВ КЕПІТАЛ СИСТЕМ ГРУП за лютий 2015 року, з ТОВ РОНЕРС за липень 2015 року, з ТОВ ГОРСАН за липень 2015 року, з ПП АЛЬФА-ВІП за березень 2015 року, з ТОВ ГЛОБАЛ СОЛЮШІОН за квітень 2015 року, з ТОВ ТРЕЙДПРОМ-ІМПЕКС за червень 2015 року та з контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт перевірки від 06.04.2016 № 53. В результаті перевірки встановлені порушення позивачем вимог: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 816 300,00 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 240 333,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 26.04.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004981404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4 240 333,00 грн. за основним платежем та 2 120 166,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0004991404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 816 300,00 грн. за основним платежем.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 12.07.2016 № 15134/16/99-99-11-01-01-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, при цьому встановлено, що відповідачем безпідставно не застосовано до позивача штрафні санкції за заниження суми податку на прибуток за 2014 рік, у зв'язку з чим відповідачем 18.07.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012421404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 239 625,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що доводи відповідача про відсутність реального виконання господарських відносин позивача та ТОВ АДЕРАГРУП , ТОВ СКАЙ БУД , ТОВ КЕПІТАЛ СИСТЕМ ГРУП , ТОВ РОНЕРС , ПП АЛЬФА-ВІП , ТОВ ГЛОБАЛ СОЛЮШІОН , ТОВ ТРЕЙДПРОМ-ІМПЕКС спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що основним та єдиними видом діяльності позивача є діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування.

У перевіряємий період позивач перебував у договірних відносинах з ТОВ АДЕРАГРУП , ТОВ СКАЙ БУД , ТОВ КЕПІТАЛ СИСТЕМ ГРУП , ТОВ РОНЕРС , ПП АЛЬФА-ВІП , ТОВ ГЛОБАЛ СОЛЮШІОН , ТОВ ТРЕЙДПРОМ-ІМПЕКС . Так, позивачем, як замовником, та вищезазначеними підприємствами, як виконавцями, укладено ряд договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг, за умовами яких виконавець зобов'язувався за плату надати замовнику інформаційні консультаційні послуги з обумовлених договором питань.

На підтвердження реальності господарських операцій за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг позивачем було надано суду копії відповідних договорів, актів прийому-передачі наданих послуг, актів виконаних робіт та додатків до них, карток рахунку 631, податкових накладних, банківських виписок та платіжних доручень.

Судами встановлено, що надані позивачем первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам законодавства України, що не було спростовано відповідачем.

В той же час, судами встановлено, що на підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано копії документів, які розкривають зміст наданих контрагентами позивача консультаційних послуг. Зазначені додатки до актів надання послуг являють собою конкретні письмові консультації, що відображають роботу, яку виконали контрагенти позивача, при цьому, будь яких зауважень чи претензій до якості та обсягу наданих послуг з боку позивача не було.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що послуги за вказаними договорами придбавались позивачем з метою використання їх у власній господарській діяльності та необхідністю підтримання професійного рівня власних співробітників, на підтвердження чого було надано суду реєстри договорів та актів виконаних робіт по клієнтам АК-ТОВ УПК-АУДИТ ЛТД. , доповідні записки генеральному директору АК-ТОВ УПК-АУДИТ ЛТД. та штатний розпис позивача за перевіряємий період.

Щодо посилань відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень на податкову інформацію, акти про неможливість проведення зустрічних звірок, акти проведення документальних перевірок, складених контролюючими органами щодо контрагентів позивача та контрагентів контрагентів позивача, а також на відсутність у них основних фондів та виробничих потужностей, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі товари не постачались, послуги не надавались.

Судами встановлено, що факт надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати, враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, пов'язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що господарські операції між позивачем та вище зазначеними контрагентами мали реальний товарний характер.

Крім того, судами встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій вищезазначені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість доводів податкового органу про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ АДЕРАГРУП , ТОВ СКАЙ БУД , ТОВ КЕПІТАЛ СИСТЕМ ГРУП , ТОВ РОНЕРС , ПП АЛЬФА-ВІП , ТОВ ГЛОБАЛ СОЛЮШІОН , ТОВ ТРЕЙДПРОМ-ІМПЕКС та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 0004981404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 137 374,50 грн., № 0004991404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 655 650,00 грн. та від 18.07.2016 № 0012421404 підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги відповідача щодо відсутності фактичного виконання операцій з вищевказаними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги в повному об'ємі, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ Горсан та оформлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій позивача та ТОВ Горсан , оскільки вироком Обухівського районного суду Київської області по справі № 372/812/16-к було засуджено засновника та директора ТОВ Горсан за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що між позивачем та ТОВ Горсан було укладено договір про надання інформаційних консультаційних послуг на підтвердження виконання умов якого позивачем до перевірки були надані акти здачі-приймання та податкові накладені, суми податку на додану вартість по яких були включені до складу податкового кредиту позивачем за відповідний період.

Проте висновок суду першої інстанції щодо правомірного віднесення сум по операціям платника з ТОВ Горсан до витрат та податкового кредиту є передчасним, оскільки задовольняючи позов в цій частині, судом не досліджено питання щодо пов'язаності оподатковуваних операцій з господарською діяльністю позивача, їх змісту фактичного виконання, не досліджено первинні документи.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно вироку Обухівського районного суду Київської області по справі № 372/812/16-к було засуджено засновника та директора ТОВ Горсан за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Зокрема, судом було встановлено, що засновником та директором ТОВ Горсан ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами було зареєстровано зазначено товариство за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності. Жодні первинні документи він не підписував, договори не укладав.

Проте у даному випадку судом не було з'ясовано питання чи був ОСОБА_7 посадовою особою TOB Горсан на момент здійснення спірних господарських операцій з позивачем та питання щодо наявності повноважень у громадянина ОСОБА_7 на підписання від імені директора ТОВ Горсан договору від 25.05.2015 та первинних документів, складених на його виконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню в часті позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2016 № 0004981404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223 125,00 грн. (в тому числі 178 500,00 грн. за основним платежем, 44 625,00 грн. за штрафними санкціями), а також № 0004991404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160 650,00 грн., як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід дослідити на підставі належних доказів питання реальності господарських операцій, встановити обізнаність позивача про створення та діяльність його контрагента з порушенням законодавства, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, у зв'язку з задоволенням касаційної скарги позивача, судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 190 802,84 гривні.

Крім того, при відкритті касаційного провадження ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2017 було відстрочено відповідачу сплату суми судового збору за подачу касаційної скарги до ухвалення судового рішення у даній справі.

У судовому засіданні представником відповідача було надано платіжне доручення від 19.04.2017 № 879 про сплату судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 187 495,65 гривень.

З таких підстав, несплачена сума судового збору за подання касаційної скарги відповідачем становить 3307,19 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Касаційну скаргу аудиторської компанії - товариства з обмеженою відповідальністю УПК-Аудит Лтд. - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/11252/16 скасувати в частині відмови в позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2016 № 0004981404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223 125,00 грн. (в тому числі 178 500,00 грн. за основним платежем, 44 625,00 грн. за штрафними санкціями), а також № 0004991404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160 650,00 грн.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 826/11252/16 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2016 № 0004981404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223 125,00 грн. (в тому числі 178 500,00 грн. за основним платежем, 44 625,00 грн. за штрафними санкціями), а також № 0004991404 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160 650,00 грн.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/11252/16 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір у сумі 3307,19 гривень до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075) .

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь аудиторської компанії - товариства з обмеженою відповідальністю УПК-Аудит Лтд. витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 190 802,84 гривні.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.В. Веденяпін І.В. Приходько