Рішення

від 08.06.2017 по справі 922/1784/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р.Справа № 922/1784/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жельне С.Ч.

судді: Кухар Н.М. , Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Чугуївського міжрайонного прокурора м. Чугуїв, що діє в інтересах держави в особі Печенізької районної державної адміністрації с. Печеніги 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м.Харків до ПП "Композит", с. Мартове про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки за участю представників:

позивача: не з'явився;

прокурор: Чирик В.Г. (посв.№036688 від 11.12.15р.);

відповідача: ОСОБА_1 за дов. б/н від 15.01.17р.;

3-ої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в порядку ст. 2 ГПК України в інтересах держави в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, з позовною заявою до Приватного підприємства "Композит", в якій просить суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.11.2005 р., укладений між Приватним підприємством "Композит" та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківською області, зареєстрованого у реєстрі №1377;

- зобов'язати Приватне підприємство "Композит" повернути державі в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області земельну ділянку площею 6,0 га, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324683500:03:006:0018;

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2016р. призначено у справі № 922/1784/15 судову експертизу, провадження якої доручено експертам ХНДІСЕ ім. Засл.проф. ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 20.09.2016р. було задоволено клопотання експерта №8374 від 07.09.2016р., зобов'язано сторін у найкоротші терміни надати до канцелярії господарського суду Харківської області витребувані у клопотанні судового експерта документи.

01.12.2016р. за вх.№3181 на адресу господарського суду від ХНДІСЕ ім. Засл.проф. ОСОБА_2 повернулись матеріали справи №922/1784/15 без виконання.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.01.2017 року справу № 922/1784/15 призначено до розгляду у складі: головуючого судді Жельне С.Ч., судді Кухар Н.М., Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2017р. провадження у справі №922/1784/15 було поновлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2017р. розгляд справи відкладено на 08.02.2017р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2017р. явку представника Печенізької районної державної адміністрації Харківської області визнано обов'язковою, у зв'язку із чим розгляд справи було відкладено на 14.02.2017р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2017р. призначено у справі № 922/1784/15 судову експертизу, провадження якої доручено експертам ХНДІСЕ ім. Засл.проф. ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 12.04.2017р. було задоволено клопотання експерта №2762 від 28.03.2017р., зобов'язано сторін у найкоротші терміни надати до канцелярії господарського суду Харківської області витребувані у клопотанні судового експерта документи.

13.05.2017р. за вх.№389 на адресу господарського суду від ХНДІСЕ ім. Засл.проф. ОСОБА_2 повернулись матеріали справи №922/1784/15 без виконання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2017р. провадження у справі №922/1784/15 було поновлено та її розгляд призначено на 08.06.2017р. об 11:00 год.

Представник позивача у судове засідання 08.06.2017 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №013396.

Присутній у судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримував в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважає їх безпідставними та недоведеними.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про час та місце судового засідання повідомлялась судом належним чином.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги, що позивач та третя особа, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає, що неявка у судове засідання представника позивача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 18.05.2016 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року та рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015 року у справі №922/1784/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

У постанові Вищий господарський суд України вказав, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не з'ясовано чи знаходяться будівлі та споруди відповідача в межах прибережної захисної смуги та не вчинено процесуальних дій щодо призначення належної судової експертизи з питань, які входять до предмета доказування та потребують спеціальних знань, з урахуванням правил оцінки належності та допустимості доказів.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2016 року за вх.№24310 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказував на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів порушення відповідачем чинного законодавства та договору. Крім того, відповідачем, разом із вказаним відзивом на позовну заяву подано також заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначалось, що позивач - Печенізька районна державна адміністрація Харківської області, був обізнаний про факт будівництва на земельній ділянці, характеристики та місце розташування будівель ще у 2007 році, про що свідчать акт державної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкта до експлуатації від 16.02.2007 року та рішення Виконавчого комітету Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області від 27.02.2007 року.

Під час розгляду справи по суті, суд вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи в їх сукупності, враховуючи те, що встановлення обставин, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень, потребує спеціальних знань та на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України по даній справі від 18.05.2016 року, судовою колегією призначено у справі судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: - будівлі та споруди, що перебувають у власності Приватного підприємства Композит на підставі свідоцтва про право власності САА№826248 від 20.03.2007 року знаходяться на орендованій земельній ділянці за кадастровим номером №6324683500:03:006:0018 в межах прибережної захисної смуги?

01.12.2016 року за вх.№3181 на адресу господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. ОСОБА_2 повернулись матеріали справи №922/1784/15 без виконання.

14.02.2017 року в судовому засіданні колегія суддів керуючись ст.ст. 3, 4, 33, 41, 43, ч. 2 п. 1 ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України ухвалила призначити у справі судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Чи знаходяться будь-які будівлі та споруди на орендованій земельній ділянці за кадастровим номером №6324683500:03:006:0018 в межах прибережної захисної смуги?

- Якщо такі будівлі знаходяться на орендованій земельній ділянці за кадастровим номером №6324683500:03:006:0018 в межах прибережної захисної смуги, то хто є їх власником або користувачем?

Враховуючи те, що саме прокуратура є ініціатором звернення з позовом до суду в інтересах держави, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи ухвалою суду покладені на Прокуратуру Харківської області.

13.05.2017року за вх.№вх.№389 на адресу господарського суду від Харківського наково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. ОСОБА_2 повернулись матеріали справи №922/1784/15 без виконання у зв'язку із несплатою Прокуратурою Харківської області витрат на проведення судової експертизи.

Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки із земель лісового фонду Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу із зміною цільового призначення для подальшої передачі в оренди ПП Композит №11 від 26.01.2005 року надано ПП Композит дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для рекреаційних цілей (створення зони відпочинку з розміщенням будинків відпочинку) площею 6,00 га, яка розташована на території Мартівської сільської ради для подальшої передачі в оренду терміном на 49 років (а.с.25).

Рішенням XXVI сесії IV скликання Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового використання від 24.02.2005 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового використання землі ПП Композит із земель лісового фонду площею 6.0 га для використання в рекреаційних цілях - створення зони відпочинку з розміщенням будинків відпочинку на території Мартівської сільської ради за межами населеного пункту (а.с.39).

Актом встановлення та погодження меж земельної ділянки під створення зони відпочинку ПП Композит від 10.03.2005 року погоджена межа земельної ділянки під розміщення зони відпочинку суб'єкта права користування ПП Композит , із суміжними землекористувачами (землевласниками), між точками, які позначено на кадастровому плані земельної ділянки.

За результатами вивчення стану додержання вимог земельної законодавства під час відведення та використання земельних ділянок лісогосподарського, рекреаційного призначення та водного фонду встановлено, що розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації Про вилучення та надання в оренду із зміною цільового призначення земельної ділянки приватному підприємству Композит для створення зони відпочинку та розміщення будинків на території Печенізького району №515 від 13.10.2005 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству Композит для створення зони відпочинку та розміщення будинків із земель державної власності на території Печенізького району; вилучено з користування Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу у Печенізькому районі земельну ділянку загальною площею 6,00 га земель лісового фонду; надано в оренду із зміною цільового призначення земельну ділянку приватному підприємству Композит для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку загальною площею 6,00 га за рахунок земель лісового фонду Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу терміном на 50 років на території Печенізького району (а.с.17).

Між Печенізькою районною державною адміністрацією (орендодавець, позивач у справі) та Приватним підприємством Композит (орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди землі від 03.11.2005 року (надалі - договір), відповідно до предмету якого орендодавець згідно з розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 13.10.2005 року за №515 Про вилучення та надання в оренду із зміною цільового призначення земельної ділянки приватному підприємству Композит для створення зони відпочинку та розміщення будинків на території Печенізького району надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради (а.с.84).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 6,0 га в тому числі: ліси та інші лісовкриті площі - 6,0 га.

Договір укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше між за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 6 договору).

Пунктами 12-14 договору визначені умови використання земельної ділянки, а саме: земельна ділянка передається в оренду для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку; цільове призначення земельної ділянки: земля рекреаційного призначення; умови збереження стану об'єкта: заборона будь-якого будівництва у прибережній захисній смузі Печенізького водосховища.

На орендовану земельну ділянку встановлені обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки в зоні прибрежно-захисної смуги Печенізького водосховища відповідно до ст. 60, 61 Земельного кодексу України (п. 23 договору).

Відповідно до пункту 25 договору орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

Пунктом 28 договору передбачено обов'язок орендаря виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі, а також дотримуватися режиму використання земель лісового та водного фонду.

Однією з умов припинення дії цього договору передбачено невиконання вимог діючого законодавства щодо користування земельною ділянкою (п. 33 договору). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором тощо (п. 34 договору).

Сторони визначили, що договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 39 договору). Договір зареєстрований у Печенізькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.06.2006 року.

Актом про передачу та прийом земельної ділянки від 02.06.2006 року Печенізька райдержадміністрація передала, а ПП Композит прийняло земельну ділянку в розмірі 6,0 га, за таким складом угідь: під лісами та іншими лісовкритими площами - 6,0 га.

На підставі постанови Чугуївської міжрайонної прокуратури від 09.04.2014 року проведено перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у відділі Держземагенства в Печенізькому районі з питань додержання вимог законодавства при погодженні проектної документації (а.с.149).

У ході проведення перевірки відповідно до ст.ст. 8, 20 Закону України Про прокуратуру (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) залучено спеціаліста Державної інспекції сільського господарства у Харківській області.

28.04.2014 року державним інспектором сільського господарства в Харківській області було складено акт обстеження земельної ділянки №933. В акті вказується про проведення обстеження земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ПП Композит загальною площею 6,0 га та надана у користування відповідно до договору оренди земельної ділянки від 13.11.2005 року (а.с.88-92).

У даному акті спеціалістом Державної інспекції сільського господарства в Харківській області стверджується, що на вказаній земельній ділянці прибережної захисної смуги Печенізького водосховища, яку використовує ПП Композит , розташовані будівлі, пірси, альтанки, тощо, у зв'язку з чим вбачаються ознаки порушення вимог ст. 61 Земельного кодексу України. Доступ до води обмежено, земельна ділянка огороджена металевим парканом.

Приватне підприємство Композит звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання визнання протиправними дій Державної інспекції сільського господарства в Харківській області щодо складання акту обстеження земельної ділянки від 28.04.2014 року №933.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 01.09.2015 року у справі №820/7446/15 адміністративний позов ПП Композит задовольнив частково. Визнав протиправними дії Держсільгоспінспекції щодо складання акта обстеження земельної ділянки №933 від 28.04.2014 року. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.03.2016 року залишив без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 року. Вищий адміністративний суд України своєю постановою від 19.10.2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 року у справі №820/7446/15 скасував та постановив у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Композит до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та державного інспектора сільського господарства в Харківської області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними - відмовити повністю.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України у своїй постанові зазначив, що суди обґрутновано звернули увагу на порушення, які було допущено при проведенні обстеження земельної ділянки, якою користується ПП Композит , зокрема на порушення посадовою особою відповідача вимог Порядку №132, проте враховуючи, що на підставі акту обстеження №933 розпорядчих документів компетентним органом не приймалось правову оцінку, зокрема на предмет допустимості, цьому акту обстеження як доказу має надати господарський суд під час розгляду господарської справи №922/1784/15.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно з ч. ч. 4-6 ст. 19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Вказані норми матеріального права свідчать про те, що дії та акти органів державної влади, їх посадових осіб, мають для третіх осіб юридичне значення та наслідки виключно, якщо такі дії та акти відповідають діючому законодавству та здійснені в межах повноважень. Жодна поведінка, дія чи бездіяльність вчинена суб'єктом публічного права з порушенням закону є протиправною та не може мати правомірних наслідків. Такі дії можуть мати наслідки лише пов'язані з їх протиправністю.

Дослідивши зміст акту обстеження земельної ділянки №933 від 28.04.2014 року та вислухавши пояснення представника відповідача та прокурора, колегія судді дійшла висновку, що вказаний акту складений з численними порушеннями Закону України від 05.04.2007 року №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 року №132 (далі - Порядок №132, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, порушено вимоги ст. 3, 4, 7, 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а також: недотримано встановленого законодавством порядку проведення обстеження земельної ділянки (п.п. 4.1.-4.3., 5.1.,5.2. Порядку №132), незалучено до проведення обстеження земельної ділянки представників ПП Композит (п. 5.6. Порядку №132), неналежне оформлення матеріалів за результатами здійснення обстеження земельної ділянки (п. 6.1. Порядку №132 ).

Такі висновки колегії суддів Вищогого господарського суду України відповідають висновкам Вищого адміністративного суду України, викладеним у постанові від 19.10.2016 року по справі № 820/7446/15.

Акт обстеження земельної ділянки, який оформлюється державним органом під час здійснення своїх повноважень за своєю природою є офіційним документом, що фіксує процес здійснення контрольного заходу та виявлені факти. В той же час, за наявності порушень чинного законодавства під час здійснення заходів контролю та порушень при оформлені їх результатів, такий документ в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.ч. 4-6 ст. 19 Господарського кодексу України не може розглядатись в якості офіційного документу державного органу, як такий що не відповідає вимогам Закону.

Також колегія суддів враховує те, що, відповідно до п. г) та і) ч.1 ст.211 Земельного кодексу України за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням та відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, на час виникнення спірних правовідносин - Державна інспекція сільського господарства України.

Статтею 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Законодавством України визначено, що обставини порушення вимог земельного законодавства встановлюються та підтверджуються шляхом їх фіксації спеціальним органом державного контролю у відповідних документах, складених у встановленому законом порядку.

Матеріали справи не містять зазначених документів, які б встановлювали та фіксували факти порушення земельного законодавства відповідачем.

Допустимість доказів - це встановлена законодавством вимога, яка обмежує застосування конкретних засобів доказування, або вимога, яка передбачає обов'язок застосування конкретних засобів доказування при встановленні визначених фактичних обставин справи при здійсненні доказування в процесі розгляду певної справи у порядку господарського судочинства. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процессуального кодексу України).

Допустимість доказів означає, що суд обмежений нормами права при виборі засобів доказування. Правило допустимості доказів, на відміну від правила належності, застосовується тільки в тих випадках, коли законодавством встановлені певні вимоги щодо оформлення правовідносин або тих чи інших дій. Допустимість доказів носить загальний і спеціальний характер. Загальне правило допустимості полягає в тому, що в процесі доказування можуть використовуватись тільки ті засоби доказування, які передбачені законом. Спеціальні вимоги встановлені законом щодо необхідності застосування певних доказів або заборони посилання на який-небудь доказ. Застосування правила допустимості доказів носить для господарського суду обов'язковий характер, томущо його порушення може призвести до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Враховуючи наведені норми матеріального та процесуального права акт обстеження земельної ділянки №933 від 28.04.2014 року не може розглядатись судом як засіб доказування, адже не відповідає вимогам чинного законодавства України, що ставляться до порядку складання та форми такого акту, а отже не може вважатись допустимим доказом.

Слід також зазначити, що акт обстеження земельної ділянки №933 від 28.04.2014 року та складена на його підставі довідка спеціаліста від 28.04.2014 року не можуть вважатись належними доказами.

У зазначених документах міститься твердження про те, що саме в межах прибережної захисної смуги земельної ділянки, орендованої ПП Композит , зведені споруди, пірси, альтанки.

Однак, конкретної інформації щодо характеристик таких об'єктів, місця їх розташування на земельній ділянці, або хоча б кількості чи опису не зазначається а ні у вказаних документах, а ні в наданих позивачем та третьою особою письмових поясненнях чи позові.

Також судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позбавлення права оренди земельної ділянки шляхом розірвання договору оренди та повернення її орендодавцеві можливе лише за умови чіткого та неухильного дотримання порядку встановленого законом, зокрема в частині виявлення та фіксації порушень земелньгого законодавства.

Оскільки акт обстеження земельної ділянки №933 від 28.04.2014 року не може вважатись належним і допустимим доказом у справі, а призначені судом судові експертизи повернулись без виконання, судова колегія дійшла висновку, що факту використання відповідачем землі не за цільовим призначенням матеріалами справи не підтверджено.

Інших обґрунтувань порушення відповідачем умов договору прокуратурою та позивачем не надано.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 1 договору оренди від 13.11.2005 року земельна ділянка надана в оренду для розміщення будинків відпочинку на території Печенізького району.

Таким чином, розміщення споруд на вказаній ділянці за межами прибережної захисної смуги відповідає умовам договору та є законним.

Як вже було зазначено вище, для повного та всебічного розгляду справи судом було призначено у даній справі судову експертизу, витрати на проведення якої, ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2017 покладено на Прокуратуру Харківської області, як ініціатора звернення з позовом до суду. Судова експертиза не була проведена у зв'язку із відутністю доказів її оплати. Таким чином, з наданих позивачем та третьою особою документів неможливо встановити факт будівництва споруд на території прибережної захисної смуги, акт №933 та довідка спеціаліста від 28.04.2014 року не містять відомостей, що підтверджують такі обставини. Будь-яких інших доводів про факт порушення договору оренди та доказів на підтвердження позовних вимог матеріали справи не містять та ані позивачем, ані прокуратурою до суду не надано.

Зважаючи на те, що саме обставини будівництва споруд у прибережній захисній зоні є предметом доказування - акт №933 та довідка спеціаліста від 28.04.2014 року не є належними доказами в розумінні ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, адже не містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про повернення відповідачем спірної земельної ділянки, як такі, що є похідними від вимоги про розірвання договору і в якій відмовлено.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами статей 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №6-178цс15 від 01.07.2015 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

У відповідності до пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 року, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що суд війшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необгрунтованістю і недоведеністю факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процессуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Однак, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати за подання позовної заяви відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 87 Господарського процесульного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складено 09.06.2017 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6