Постанова

від 12.09.2017 по справі 922/1784/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 922/1784/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю:

прокурора - Ногіної О.М., службове посвідчення №032167 від 11 лютого 2015 року,

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 15 січня 2017 року,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокуратури Харківської області (вх. №2035 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 08 червня 2017 року у справі 922/1784/15

за позовом Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, с. Печеніги, Харківська область

до Приватного підприємства «Композит» , с.Мартове, Печенізький район, Харківська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків

про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Композит", в якій просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.11.2005 р., укладений між Приватним підприємством "Композит" та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківською області, зареєстрований у реєстрі №1377;

- зобов'язати Приватне підприємство "Композит" повернути державі в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області земельну ділянку площею 6,0 га, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324683500:03:006:0018.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 червня 2017 року у справі 922/1784/15 (головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Кухар Н.М., суддя Добреля Н.С.) відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08 червня 2017 року у справі 922/1784/15 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що акт обстеження земельної ділянки № 933 від 28.04.2014р. та складена на його підставі довідка спеціаліста від 28.04.2014р. є належними доказами, що підтверджують факт порушення відповідачем умов землекористування земельної ділянки та встановлених обмежень (обтяжень) щодо неї, передбачених ст. 61 Земельного кодексу України, 89 Водного кодексу України та умовами спірного договору, у зв'язку з чим вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання спірного договору у відповідності до ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі . Вказує на те, що відсутність відомостей щодо характеристики об'єктів будівництва та місця їх розташування на земельній ділянці не спростовують факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства та умов договору, якими передбачено обмеження щодо користування земельною ділянкою.

У письмових поясненнях прокуратура Харківської області (вх. № 9260 від 05.09.2017р.) зазначає про те, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, з 14.07.2015р. знаходиться в стані припинення, у зв'язку з чим, на думку апелянта, відсутні підстави для заміни сторони у справі або залучення іншої особи.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 8759 від 21.08.2017р.) відповідач, заперечуючи проти доводів прокурора, вважає рішення господарського суду Харківської області від 08 червня 2017 року у справі 922/1784/15 законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається зокрема, на те, що Вищим адміністративним судом України у постанові від 19.10.2016р. по справі № 820/7446/15 встановлені обставини щодо наявності порушень посадовою особою Державної інспекції сільського господарства в Харківській області під час проведення обстеження земельної ділянки, якою користується ПП Композит, у зв'язку з чим вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що акт обстеження земельної ділянки № 933 від 28.04.2014р. та довідка спеціаліста від 28.04.2014р. не є належними та допустимими доказами у справі. Крім того, вказує на те, що факт вчинення суб'єктом земельних відносин правопорушення має бути підтверджений матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 липня 2017 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 22 серпня 2017 року.

15 серпня 2017 року до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також зазначив, що апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2017р. підтримує повністю (вх. № 8525 від 15.08.2017р.).

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21 серпня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Лакізи В.В., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

21 серпня 2017 року до Харківського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю бути присутнім у судовому засідання, оскільки перебуватиме у відрядженні в іншому місті (вх. № 8758 від 21.08.2017р.).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2017 року задоволено клопотання Приватного підприємства «Композит» про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи на 12 вересня 2017 року.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12 вересня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бородіної Л.І., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.

У призначене судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Конверт з судовою кореспонденцією, що направлений третій особі за адресою, повідомленою суду апеляційної інстанції та за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто підприємством поштового зв'язку з відміткою адресат вибув .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна інспекція сільського господарства в Харківській області з 14.07.2015р. знаходиться в стані припинення.

Враховуючи приписи пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також зважаючи на невідкладне розміщення ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017р. та 22.08.2017р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів зазначає, що всіх учасників процесу належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання та обмеження процесуального строку розгляду апеляційної скарги у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи.

У судовому засіданні 12 вересня 2017 року прокурор підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 08 червня 2017 року у справі 922/1784/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги прокурора, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається із матеріалів справи, розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки із земель лісового фонду Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу із зміною цільового призначення для подальшої передачі в оренду ПП «Композит» №11 від 26.01.2005 р. надано ПП «Композит» дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для рекреаційних цілей (створення зони відпочинку з розміщенням будинків відпочинку) площею 6,00 га, яка розташована на території Мартівської сільської ради для подальшої передачі в оренду терміном на 49 років (а.с.25).

Рішенням XXVI сесії IV скликання Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового використання» від 24.02.2005 р. погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового використання землі ПП «Композит» із земель лісового фонду площею 6.0 га для використання в рекреаційних цілях - створення зони відпочинку з розміщенням будинків відпочинку на території Мартівської сільської ради за межами населеного пункту (а.с.39).

Актом встановлення та погодження меж земельної ділянки під створення зони відпочинку ПП «Композит» від 10.03.2005 р. погоджена межа земельної ділянки під розміщення зони відпочинку суб'єкта права користування ПП «Композит» , із суміжними землекористувачами (землевласниками), між точками, які позначено на кадастровому плані земельної ділянки.

Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Про надання дозволу на будівництво будинків відпочинку ПП Композит від 18.03.2005р. № 56 надано дозвіл ПП Композит на будівництво будинків відпочинку (малі архітектурні форми) на земельній ділянці, що відводиться для подальшої передачі її в оренду загальною площею 6,00 га на території Мартівської сільської ради, згідно з планом забудови; рекомендовано ПП Композит в місячний термін замовити проектно-кошторисну документацію, погодивши її в установленому порядку та одержати дозвіл на виконання будівельних робіт у відділі містобудування та архітектури районної державної адміністрації; будівництво будинків відпочинку ПП Композит розпочати після отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт у відділі містобудування та архітектури районної державної адміністрації (т.1, а.с. 29).

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації «Про вилучення та надання в оренду із зміною цільового призначення земельної ділянки приватному підприємству «Композит» для створення зони відпочинку та розміщення будинків на території Печенізького району» №515 від 13.10.2005р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству «Композит» для створення зони відпочинку та розміщення будинків із земель державної власності на території Печенізького району; вилучено з користування Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу у Печенізькому районі земельну ділянку загальною площею 6,00 га земель лісового фонду; надано в оренду із зміною цільового призначення земельну ділянку приватному підприємству «Композит» для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку загальною площею 6,00 га за рахунок земель лісового фонду Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу терміном на 50 років на території Печенізького району (а.с.17).

03.11.2005р. між Печенізькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємством «Композит» (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до якого орендодавець згідно з розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 13.10.2005 р. за №515 «Про вилучення та надання в оренду із зміною цільового призначення земельної ділянки приватному підприємству «Композит» для створення зони відпочинку та розміщення будинків на території Печенізького району» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради (а.с.84).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 6,0 га в тому числі: ліси та інші лісовкриті площі - 6,0 га.

Договір укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше між за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 6 договору).

Пунктами 12, 13, 14 договору визначені умови використання земельної ділянки, а саме: земельна ділянка передається в оренду для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку; цільове призначення земельної ділянки: земля рекреаційного призначення; умови збереження стану об'єкта: заборона будь-якого будівництва у прибережній захисній смузі Печенізького водосховища.

На орендовану земельну ділянку встановлені обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки в зоні прибережно-захисної смуги Печенізького водосховища відповідно до ст. 60, 61 Земельного кодексу України. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку (п. 23, 24 договору).

Відповідно до пункту 25 договору орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

Пунктом 28 договору передбачено обов'язок орендаря виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі, а також дотримуватися режиму використання земель лісового та водного фонду.

Однією з умов припинення дії цього договору передбачено невиконання вимог діючого законодавства щодо користування земельною ділянкою (п. 33 договору). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором тощо (п. 34 договору).

Сторони визначили, що договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 39 договору).

Договір зареєстрований у Печенізькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.06.2006 р.

Невід'ємними частинами договору є план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки від 02.06.2006 р. Печенізька районна державна адміністрація передала, а ПП «Композит» прийняло земельну ділянку площею 6,0 га, за таким складом угідь: під лісами та іншими лісовкритими площами - 6,0 га.

На підставі постанови Чугуївської міжрайонної прокуратури від 09.04.2014 р. проведено перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у відділі Держземагенства в Печенізькому районі з питань додержання вимог законодавства при погодженні проектної документації, під час проведення якої відповідно до ст. ст. 8, 20 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) залучено спеціаліста Державної інспекції сільського господарства у Харківській області (т. 2, а.с.149).

Згідно акту обстеження земельної ділянки №933 від 28.04.2014 р. державним інспектором сільського господарства в Харківській області за участю старшого прокурора Чугуївської міжрайонної прокуратури Харківської області проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради Печенізького району, загальною площею 6,0 га та що знаходиться у користуванні ПП «Композит» на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.11.2005 р. За результатами обстеження державним інспектором сільського господарства в Харківській області зазначено, що на земельній ділянці прибережної захисної зони, яку використовує ПП «Композит» , розташовані будівлі, споруди, пірси, альтанки, квітники, декоративні рослини тощо; доступ до води обмежено, земельна ділянка огороджена металевим парканом. Вказаний акт підписаний державним інспектором сільського господарства в Харківській області та прокурором Чугуївської міжрайонної прокуратури Харківської області (т.1, а.с.90-92).

Відповідно до довідки спеціаліста від 28.04.2014р., яка складена головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Харківській області на підставі листа Чугуївської міжрайонної прокуратури, за результатами вивчення матеріалів та проведення обстеження земельної ділянки, не виявлено ознак порушення вимог земельного законодавства при прийнятті розпорядження Печенізької районної державної адміністрації Харківської області «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки із земель лісового фонду Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу із зміною цільового призначення для подальшої передачі в оренду ПП «Композит» №11 від 26.01.2005 р. та розпорядження Харківської обласної державної адміністрації «Про вилучення та надання в оренду із зміною цільового призначення земельної ділянки приватному підприємству «Композит» для створення зони відпочинку та розміщення будинків на території Печенізького району» №515 від 13.10.2005р. Разом з тим, зазначено про те, що на земельній ділянці прибережної захисної смуги Печенізького водосховища, яку використовує ПП «Композит» , розташовані будівлі, споруди, пірси, альтанки, квітники, декоративні рослини, тощо, у зв'язку з чим вбачаються ознаки порушення вимог ст. 61 Земельного кодексу України; доступ до води обмежено, земельна ділянка огороджена металевим парканом.

Прокурор, керуючись приписами ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 61, 141, 152 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України, ст.ст. 24, 32, 34 Закону України Про оренду землі , посилаючись на те, що в порушення вимог природоохоронного законодавства на орендованій земельній ділянці в межах прибережної захисної смуги, яку використовує відповідач на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.11.2005 р., розташовані будівлі, пірси, альтанки, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання вказаного договору оренди та повернення спірної земельної ділянки державі в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції, керуючись приписами ст.ст. 321, 651 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України Про оренду землі , посилаючись на те, що акт обстеження земельної ділянки № 933 від 28.04.2014р., складений з порушенням вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та порядку проведення обстеження земельної ділянки, не є належним та допустимим доказом встановлення обставин порушення відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору, враховуючи відсутність інших доказів в підтвердження зазначених порушень, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області про розірвання договору оренди землі від 03.11.2005р., укладеного між Печенізькою районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «Композит» , у зв'язку з порушенням умов договору та вимог чинного законодавства в частині обмеження використання земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та про повернення спірної земельної ділянки державі в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про оренду землі встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно із статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

У статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди землі та передбачено, що істотною умовою договору є, зокрема, умови використання та цільового призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Згідно з приписами частини першої статті 24 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 25 цього Закону визначені права та обов'язки орендаря. Так, орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

У свою чергу орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

У відповідності до ст. 31 вказаного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ст. 32 зазначеного Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (ст. 34 Закону України Про оренду землі ).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що розірвання у судовому порядку укладеного договору оренди землі є допустимим у випадках, коли під час судового розгляду суд встановить порушення однією зі сторін договору (орендодавцем або орендарем) вимог закону, а саме - недодержання сторонами правочину обов'язків (або зловживання правами), зміст яких визначений у статтях 24 і 25 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV. При цьому, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, є істотними умовами договору оренди, дотримання яких управі вимагати орендодавець, а орендар зобов'язаний виконувати. Розірвання договору є доречним також у разі порушення одним з його учасників суттєвих умов договору, факт чого має бути доведений у встановленому законом порядку зацікавленою стороною.

Як вже було зазначено у цій постанові, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації «Про вилучення та надання в оренду із зміною цільового призначення земельної ділянки приватному підприємству «Композит» для створення зони відпочинку та розміщення будинків на території Печенізького району» №515 від 13.10.2005р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству «Композит» для створення зони відпочинку та розміщення будинків із земель державної власності на території Печенізького району; вилучено з користування Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу у Печенізькому районі земельну ділянку загальною площею 6,00 га земель лісового фонду; надано в оренду із зміною цільового призначення земельну ділянку приватному підприємству «Композит» для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку загальною площею 6,00 га за рахунок земель лісового фонду Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу терміном на 50 років на території Печенізького району.

Пунктами 12, 13, 14 договору визначені умови використання земельної ділянки, а саме: земельна ділянка передається в оренду для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку; цільове призначення земельної ділянки: земля рекреаційного призначення; умови збереження стану об'єкта: заборона будь-якого будівництва у прибережній захисній смузі Печенізького водосховища.

На орендовану земельну ділянку встановлені обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки в зоні прибережно-захисної смуги Печенізького водосховища відповідно до ст. 60, 61 Земельного кодексу України. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку (п. 23, 24 договору).

Відповідно до пункту 25 договору орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а у пункті 28 договору передбачено обов'язок орендаря виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі, а також дотримуватися режиму використання земель лісового та водного фонду.

Отже, за умовами договору надана відповідачу в оренду земельна ділянка на підставі розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації №515 від 13.10.2005р. відноситься до категорії земель - землі рекреаційного призначення та надана в оренду відповідачу для рекреаційних цілей (використання) з урахуванням встановленого обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки в зоні прибережно-захисної смуги Печенізького водосховища відповідно до ст. 60, 61 Земельного кодексу України.

Згідно визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за використання проектів тощо Закон України "Про землеустрій").

Відповідно до статті 4 ВК України та частини 1 статті 58 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

За приписами частини четвертої статті 59 Земельного кодексу України статті 59 ЗК України (ч.3 ст.85 Водного кодексу України), громадянам та юридичним особам, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Разом з тим до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (ст.50 ЗК України).

Склад земель рекреаційного призначення визначається у статті 51 ЗК України. Так, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (ч.5 ст.20 ЗК України).

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 ЗК України).

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 ВК України, статті 60, 62 ЗК України).

Невід'ємною особливістю прибережних захисних смуг є встановлений на їх території режим обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг (стаття 89 Водного кодексу України та стаття 61 Земельного кодексу України).

Таким чином, наведені приписи зазначених норм закону свідчать про те, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а в її межах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).

Ширина прибережних захисних смуг визначена частиною 2 статті 88 ВК України та має становити для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів, а для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі статтями 1, 20 Закону України Про землеустрій проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , з урахуванням конкретної ситуації.

Відповідно до пунктів 2.11, 4.4 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434 висновок природоохоронного органу щодо погодження вибору земельної ділянки для розміщення об'єктів є підставою для підписання чи відмови у підписанні представником природоохоронного органу акта вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів; на основі оцінки відповідності запланованої діяльності законодавству, її припустимості з точки зору потреб формування екомережі та впливу на довкілля, природоохоронний орган надає позитивний чи негативний Висновок про результати розгляду матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельної ділянки.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги.

Як вже було зазначено у цій постанові, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації «Про вилучення та надання в оренду із зміною цільового призначення земельної ділянки приватному підприємству «Композит» для створення зони відпочинку та розміщення будинків на території Печенізького району» №515 від 13.10.2005р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству «Композит» для створення зони відпочинку та розміщення будинків із земель державної власності на території Печенізького району Харківської області.

Матеріали справи свідчать, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового використання землі приватному підприємству Композит із земель лісового фонду для використання земель в рекреаційних цілях-створення зони відпочинку з розміщенням будинків відпочинку на території Мартівської сільської ради за межами населеного пункту в Печенізькому районі Харківської області (далі - проект землеустрою), розроблено Науково-технічним центром Промислова сертифікація і метрологія ( ПРОМСЕРМЕТ ), згідно з дозволом Печенізької районної державної адміністрації від 26.01.2005р. № 11, технічним завданням начальника Печенізького районного відділу земельних ресурсів та договором із замовником від 11.01.2005р. № 392.

До вказаного проекту додано, зокрема, схему розміщення будівель та споруд (генплан), архітектурне-планувальне завдання, містобудівне обґрунтування, план встановлених меж земельної ділянки рекреаційного призначення ПП Композит .

Відповідно до архітектурно-планувального завдання (АПЗ) № 00-1/1 Відділу містобудування та архітектури Печенізької районної державної адміністрації, що надано на підставі затвердженої містобудівної документації, державних будівельних норм, місцевих правил забудови, рішення про погодження місця розташування об'єкта архітектури, розпорядження Печенізької районної державної адміністрації, передбачено будівництво будівель (будинків відпочинку), малих архітектурних форм, альтанки інше. У розділі 21 зазначено вимоги щодо огородження території, зовнішнє освітлення. Зазначено про необхідність надати проектну документацію для погодження місцевій архітектурній службі, пожежній інспекції, державній санітарній службі, державному управлінню екології та природних ресурсів (т.1,а.с. 53-57).

Згідно висновків містобудівного обґрунтування характеристика місця розташування об'єкта, що проектується: розташування об'єкта виконати в 100-120 м. від урізу води Печенізького водосховища.

З плану встановлених меж земельної ділянки рекреаційного призначення ПП Композит зона дії обмежень захисна смуга -100 м.

При дослідженні схеми розміщення будівель та споруд на ділянці ПП Композит судом апеляційної інстанції встановлено наявність наступних об'єктів: будинок (1) - 380 кв.м, будинок (2) - 120 кв.м, хоз.блок (3) - 140 кв.м, будинок (4) - 120 кв.м, будинок (5) - 120 кв.м, будинок (6) - 120 кв.м, баня (7) - 140 кв.м, альтанка (8) - 30 кв.м, альтанка (9) - 30 кв.м, альтанка (10) - 30 кв.м, альтанка (11) - 30 кв.м, альтанка (12) - 30 кв.м, альтанка (13) - 30 кв.м, елінг (14) - 70,5 кв.м. Загальною площею 1390,5 кв.м. (т. 1, а.с. 52)

Відповідно до висновку державної землевпорядної експертизи від 29.08.2005р. № 1243-05 поданий на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового використання землі приватному підприємству Композит із земель лісового фонду для використання земель в рекреаційних цілях - створення зони відпочинку з розміщенням будинків відпочинку відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів. При цьому, в розділі 2 вказаного висновку зазначено, що площа земельної ділянки, що відводиться становить 6,0 га, у тому числі в 100 метровій прибережній захисній зоні 2,37 га. В межах прибережної захисної смуги передбачається розмістити альтанки та елінг (т. 1, а.с.18-19).

Тобто, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що будинки відпочинку розташовані на земельній ділянці несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради та передана у користування ПП Композит на підставі договору оренди від 03.11.2005р ., за межами прибережної захисної зони, що відповідає умовам договору.

Щодо розміщення на земельній ділянці бесідок (альтанки) та елінгу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до проектної документації їх розташування було передбачено в межах прибережної захисної смуги, про що також зазначено у висновку державної землевпорядної експертизи від 29.08.2005р. № 1243-05.

При цьому розроблена проектна документація була погоджена без зауважень державою в особі наступних органів: Печенізькою районною санітарно-епідеміологічною станцією Харківської області у висновку від 07.02.2005р. №14, регіональною інспекцією екології та природних ресурсів Північного регіону Харківської області у висновку від 05.02.2005р. №9, держаним управлінням екології та природних ресурсів в Харківській області у висновку від 13.03.2015р. № 11-20-756, Відділом містобудування та архітектури Печенізького районної державної адміністрації Харківської області у висновку від 11.02.1005р. № 17, Печенізьким районним відділом земельних ресурсів Харківської області у висновку від 10.02.2005р. № 25, Управлінням культури Харківської обласної державної адміністрації у висновку від 28.03.2005р. 08-20/673, Дочірнім підприємством Слобідська археологічна служба державного підприємства Науково-дослідний центр Охоронна археологічна служба України у висновку від 16.03.2005р. № 314-19/63, рішенням 26 сесії 4 скликання Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області від 24.02.2005р., рішенням 20 сесій 4 скликання Печенізької районної ради Харківської області від 07.04.2005р., Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області у висновку від 12.04.2005р. № 01-33/437, ДП Чугуєво-Бабчанський лісгосп Харківського обласного управління лісового господарства у висновку від 01.08.2005р. № 508.

Слід також зазначити, що положення чинного законодавства не містять визначення поняття елінгу, разом з тим, окремими нормативно-правовими актами надане визначення відповідного поняття.

Так, елінг - це крита або відкрита споруда (приміщення) на березі моря, річки, озера, обладнана для стоянки або ремонту суден та зберігання інвентарю (Правила пожежної безпеки для спортивних будинків та споруд, затверджені наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 08.10.2012 року № 1243).

Відповідно до ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" гідротехнічними спорудами є споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод. Додатком В до зазначених ДБН гідротехнічні споруди для маломірних суден віднесені до основних постійних гідротехнічних споруд.

Також, елінги до гідротехнічних споруд (суднопіднімальні споруди) віднесено і Регістром судноплавства України. "Правила технічного нагляду за гідротехнічними спорудами у експлуатації та промірними роботами".

Відповідно до пункту 2.7 Методичних рекомендацій стосовно об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, схвалених Рішенням колегії Державної реєстраційної служби України 11.12.2012, протокол N 3, не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" мала архітектурна форма - це невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони , навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; монументальна, декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); садово-паркове освітлення, ліхтарі; сходи, балюстради; паркові містки; обладнання дитячих ігрових майданчиків; павільйони зупинок громадського транспорту; огорожі, ворота, ґрати; меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші об'єкти, визначені законодавством.

Водночас, згідно з пунктом 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 N 105, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за N 880/12754, до малих архітектурних форм у зеленому господарстві віднесено штучні архітектурно-об'ємні елементи садово-паркової композиції: альтанки, бесідки, ротонди, перголи, трельяжі, арки, кіоски, павільйони, палатки, знаки, які об'єднані загальним художнім задумом, що виконують утилітарні та декоративні функції, садово-паркові меблі, обладнання ігрових та господарських майданчиків, декоративні вази, паркові скульптури, урни, питні фонтанчики тощо.

Отже, головним елементом малих архітектурних форм є їх тимчасовість. Не підлягають державній реєстрації речові права на тимчасові споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

При цьому зауважено, що при здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно необхідно виходити з конкретного об'єкта, оскільки визначальною умовою державної реєстрації прав є особисті характеристики та функціональне призначення такого об'єкта, що відповідають ознакам нерухомого майна.

До матеріалів справи залучено витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.03.2015, відповідно до якого, Приватне підприємство "Композит" є власником споруд за адресою: Харківська обл., Печенізький р-н, Мартівська сільрада на підставі свідоцтва про право власності САА № 826248 від 20.03.2007 (т.1, а.с. 95, 96).

Проте, вказаний витяг не містить інформації щодо характеристик таких об'єктів, місця їх розташування на земельній ділянці, кількості чи опису, що унеможливлює встановити чи віднесені альтанки та елінг до споруд, заборона на розміщення яких в межах прибережної захисної зони передбачена нормами Земельного кодексу України та Водного кодексу України.

З доданих до позовної заяви прокурором фотоматеріалів неможливо ідентифікувати зображені на них споруди, земельну ділянку, на якій вони розташовані, а отже, і встановити які обставини вони підтверджують.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання прокурора на те, що спорудження відповідачем металевого паркану є порушенням статті 61 ЗК України та умов договору, з огляду на наступне.

Для пояснення наміру, мети обмеження будівництва будь-яких споруд у статті 61 ЗК України й статті 89 ВК України законодавець навів їх примірний перелік: бази відпочинку, дачі, гаражі, стоянки автомобілів . Металевий паркан, що розміщений по периметру орендованої ПП Композит земельної ділянки, має характер обмеження орендного користування та обмеження стороннього впливу на використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, а не є наслідком господарської діяльності, види якої заборонено цими нормами і які потенційно можуть негативно впливати на стан водних об'єктів забрудненням, засміченням тощо.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 22 травня 2013 року у справі № 6-25 цс 13: Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності, за окремими проектами, що розробляються, узгоджуються та затверджуються відповідними органами, встановлюються прибережні захисні смуги з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61 ЗК України та 89 ВК України). Зі змісту вищезазначених норм випливає, що дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, з тією метою, щоб навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому й конкретному водному об'єкту зокрема. Спорудження паркану по межі орендованої земельної ділянки не є таким, що суперечить цій меті .

Щодо посилання апелянта на акт обстеження земельної ділянки № 933 від 28.04.2014р. та складену на його підставі довідка спеціаліста від 28.04.2014р. в підтвердження факту порушення відповідачем умов користування земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 р. № 132 затверджено Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, яким визначено процедуру планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначає організаційні заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок.

Проте, акт обстеження земельної ділянки №933 від 28.04.2014 р. складений з порушеннями Закону України від 05.04.2007 року №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 року №132 (далі - Порядок №132, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказані обставини встановлені у постанові Вищого адміністративного суду України у постанові від 19.10.2016 р. по справі № 820/7446/15 за позовом Приватного підприємства "Композит" до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області про визнання протиправними дій.

Так, в порушення вимог вказаного Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства в акті № 933 від 28.04.2014р. відсутній підпис керівника або уповноваженого представника відповідача, а також відсутні відповідні відмітки про відмову керівника або уповноваженого представника відповідача бути присутнім під час проведення перевірки, ознайомитись із актом, перевірити та підписати його, відсутні також і будь-які зауваження зі сторони представника відповідача до акту, що свідчить про відсутність представника відповідача під час проведення перевірки. Отже, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про проведення позапланової перевірки, докази присутності представника відповідача під час проведення перевірки, докази надсилання актів відповідачу.

А тому такий акт не може бути належним доказом.

Крім того, статтями 143-144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі не усунення порушення земельного законодавства у вказаний термін державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази складання по відношенню до відповідача вказаного пакету документів та здійснення відповідних заходів щодо примусового усунення виявлених порушень земельного законодавства.

Слід зазначити, що на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 18 травня 2017 року, судом першої інстанції призначено у даній справі судову експертизу, витрати на проведення якої, ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2017р. покладено на Прокуратуру Харківської області, як ініціатора звернення з позовом до суду. Проте, судова експертиза не була проведена у зв'язку із відсутністю доказів її оплати.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, які свідчили б про те, що відповідач в порушення умов спірного договору оренди земельної ділянки та норм чинного законодавства здійснив самочинне будівництво споруд та будівель у межах прибережної захисної смуги, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди землі від 03.11.2005 р., укладений між Приватним підприємством "Композит" та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківською області, зареєстрований у реєстрі №1377.

Враховуючи, що вимога прокурора зобов'язати Приватне підприємство "Композит" повернути державі в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області земельну ділянку площею 6,0 га, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324683500:03:006:0018, є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі, вказана вимога також не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006р. як джерело права застосуванню підлягає рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський Суд, Суд) від 24.06.2003 у справі Стретч проти Сполученого Королівства . У вказаному рішенні Європейський Суд зазначає, що передбачене договором оренди право орендаря на продовження цього договору має економічну цінність та юридично належить орендатору (тобто, укладаючи договір оренди орендатор обґрунтовано розраховував на продовження оренди). У зв'язку з цим Європейський Суд дійшов висновку, що майнове право орендаря, передбачене договором оренди, є власністю в розумінні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) і підлягає застосуванню при здійсненні захисту цього майнового права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначав, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Так, у випадку, коли господарський суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.

Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165 від 12.06.2007р., якою вказано про необхідність мати на увазі, що правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

З огляду на вищевстановлені обставини, встановивши відсутність порушення права або охоронюваного інтересу позивача, судова колегія дійшла висновку про незастосування строку позовної давності до вказаних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 08 червня 2017 року у справі №922/1784/15 підлягає залишенню без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08 червня 2017 року у справі №922/1784/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Плахов О.В.