Рішення

від 06.06.2017 по справі 915/298/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Справа № 915/298/17

за позовом: Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28)

в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

до відповідачів:

1) Державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» (56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Центральна, 108; ідентифікаційний код 00152603);

2) Приватного підприємства «АГРО-ПІВДЕНЬ-Н» (56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт. Березнегувате, вул. Армійська, 63; ідентифікаційний код 36769667)

про: визнання недійсним договору на майбутнє та повернення земельної ділянки.

Суддя Смородінова О.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 7/1 від 11.01.2017 у порядку передоручення за довіреністю № 863/9.1/32-17 від 31.01.2017,

від прокуратури: прокурор відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_2 - за посвідченням № 035059 (видане 13.08.2015, дійсне до 13.08.2020),

від відповідача 1: ОСОБА_3 - керівник (наказ № 506-к від 15.11.2016),

від відповідача 2: ОСОБА_4 - за довіреністю б/н від 10.04.2017,

Суть спору:

Прокурор Миколаївської області звернувся 07 квітня 2017 року до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовною заявою № 05-763вих-17 від 06.04.2017, в якій просить суд: визнати недійсним на майбутнє договір № 2 про спільну діяльність без утворення юридичної особи, укладений 14.01.2013 Державним підприємством Володимирівське лісове господарство з Приватним підприємством Агро-Південь-Н та додаткову угоду до зазначеного договору від 23.05.2016 № 29; зобов'язати Приватне підприємство Агро-Південь-Н повернути у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування Державним підприємством Володимирівське лісове господарство земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 576,5 га, грошовою оцінкою 11676546,3 грн., що розташовані в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району та використовуються приватним підприємством на підставі договору № 2 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 14.01.2013.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі матеріалів кримінального провадження та матеріалів ревізії (акт Державної фінансової інспекції в Миколаївській області від 03.11.2015); державних актів про право постійного користування земельною ділянкою від 19.08.2010 (серії ЯЯ № 193689 та серії ЯЯ номер 193690); умов договору № 2 про спільну діяльність від 14.02.2013 (з додатковими угодами), актів прийому-передачі земельної ділянки; акту обстеження земельної ділянки ДП Володимирівське лісове господарство від 20.12.2016; довідки ДП Володимирівське лісове господарство про надходження від ПП Агро-Південь-Н у період 2013-2016 років коштів за договором № 2; норм статей 93, 92, 124, 122, 149, 152, 96, 55, 57 Земельного кодексу України, статей 1, 15, 4 Закону України Про оренду землі , статей 235 , 203, 215, 1212, 257, 267 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 20, 37 Закону України Про Кабінет Міністрів України та мотивовані тим що, по-перше, оспорюваний договір за своїм змістом є договором передачі у платне користування земельної ділянки, тобто договором оренди; по-друге, ДП Володимирівське лісове господарство при укладанні оспорюваного договору розпорядилося землями держлісфонду поза межами своїх повноважень.

Позивач, як усно, так і в письмових поясненнях повністю підтримує позовні вимоги, заявлені прокурором. Повноважний представник сповіщає суд, що про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок укладення оспорюваного договору Кабінету Міністрів України відомо не було. Землі, які передані згідно умов договору, відносяться до земельних ділянок державного лісового фонду і знаходяться в постійному користуванні відповідача-1, який не мав відповідних повноважень для укладання як договору оренди, так і договору про спільну діяльність.

Відповідач-1, як у відзиві, так і усно в судовому засіданні визнає позов та просить його задовольнити.

Відповідач-2 у відзиві (вх. № 7341/17 від 22.05.2017) просить суд застосувати до заявлених позовних вимог загальну позовну давність та у задоволенні позову відмовити.

Заперечення відповідача-2 мотивовані тим, що: між сторонами за договором виникли правовідносини щодо спільної діяльності, направленої на оброблення земель сільськогосподарського призначення - ріллі, з метою досягнення загальної мети, а саме - отримання сільськогосподарського врожаю; договір не містить усіх істотних умов, які є обов'язковими для визнання факту, що між сторонами насправді був укладений договір оренди.

Відносно ж позовної давності, то відповідач-2 вважає, якщо прокурором в якості позивача зазначено Кабінет Міністрів України, то, з огляду на презумпцію можливості та обов'язку Кабінету Міністрів України знати про стан інтересів держави, захист яких віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, саме на нього покладається обов'язок доведення тієї обставини, що він не міг дізнатися про порушення інтересів держави спірним договором.

02 червня 2016 року до суду від позивача надійшло письмове клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності, в якому представник Кабінету Міністрів України сповіщає суд про таке:

Відповідач-1 не звертався до Державного агентства лісових ресурсів з приводу погодження укладання договору про спільну діяльність з ПП Агро-Південь-Н , тим самим приховавши факт укладення договору. Вказані обставини визнаються самим відповідачем-1, а також підтверджуються листом Державного агентства лісових ресурсів України № 05-32/2957-17 від 24.05.2017.

Крім того, чинні нормативно-правові акти передбачають особливий порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання, що і зумовило обставини, за якими про факти порушення стало відомо лише за результатами перевірки, на підставі якої 12.03.2015 розпочато кримінальне провадження № 42015150240000004.

Позивач наголошує, що Кабінету Міністрів України дані факти стали відомі лише з листа прокуратури Миколаївської обласної від 15.02.2017.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 06 червня 2017 року.

06.06.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2013 року між ПП Агро-Південь-Н (далі - сторона № 1) та ДП Володимирівське лісове господарство (далі - сторона № 2) був укладений договір № 2 про спільну діяльність без утворення юридичної особи, згідно з предметом якого (розділ 1):

1.1. Сторони, враховуючи спорідненість своєї діяльності і спільний регіон її здійснення, з метою оптимізацїї, здешевлення витрат на підвищення загальної ефективності діяльності кожної із сторін, домовилися про організацію спільної діяльності кожної із сторін, домовилися про організацію спільної діяльності в сфері ведення товарного сільськогосподарського виробництва для досягнення наступних господарських і комерційних цілей:

1.1.1. виробництво сільськогосподарської продукції;

1.1.2. транспортування, зберігання, переробка та реалізація виробленої сільськогосподарської продукції;

1.2. З урахуванням викладеного вище сторони також можуть здійснювати іншу спільну діяльність, що не суперечить чинному законодавству України, предмету та меті договору;

1.3. Основною метою спільної діяльності є отримання прибутку;

1.4. На виконання мети договору сторони:

1.4.1. сторони діють спільно шляхом об'єднання своїх внесків і зусиль, база даних і технологій, які є власністю сторін чи перебувають в їх повному господарському веденні;

1.4.2. сторони можуть надавати одна одній технологічну, інформаційну або організаційну допомоги.

За умовами наведеного договору:

Внесок сторони № 1 у спільну діяльність за договором здійснюється шляхом виконанням на земельній ділянці, зазначеній в підпункті 6.2.1 комплексу агрономічних та інших робіт, пов'язаних з вирощуванням, охороною, транспортуванням, збереженням та реалізацією сільськогосподарської продукції (підготовка ґрунту під сівбу, сівба, догляд за посівами, охорона посівів. Збирання врожаю, його транспортування тощо) (підпункт 6.1.1. пункту 6.1 договору).

Внесок Сторони № 2 у спільну діяльність за договором здійснюється шляхом використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва масиву земельних ділянок площею 696,89 га в межах території Володимирівської сільської Ради Казанківського району Миколаївської області, із земель сільськогосподарського призначення (ріллі), які перебувають в постійному користування Сторони № 2. Здійснення цього внеску не зачіпає право Сторони № 2 на користування цієї земельної ділянки, не є відчуженням цієї земельної ділянки чи надання його в оренду (суборенду) (підпункт 6.2.1. пункту 6.2 договору)

Підпунктами 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 та пунктом 7.3 сторони визначили:

Сторона № 1 щорічно сплачує стороні № 2 кошти із розрахунку 600,00 (шістсот) гривень за один гектар переданих для здійснення спільної діяльності земельних ділянок. Загальна сума оплати за один рік становить 418134,00 (чотириста вісімнадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні.

Сплата коштів в розмірах визначених у п. 7.1.1 договору здійснюється стороною № 1 (якщо інше буде встановлено додатковою угодою, в тому числі угодою про сплату коштів в повному обсязі після збору врожаю) три етапи: перший етап 30% до 1 лютого, другий етап 30% до 15 липня поточного року, третій етап 40% по 1 жовтня поточного року.

Сторони № 1 та 2 щорічно переглядають ціну договору за 1 га враховуючи Закон України Про Державний бюджет України та в зв'язку зі зростання рівня інфляції.

Відповідальність сторін оформлена пунктом 8.2 договору: у разі прострочення внесення платежів сторона № 1 сплачує стороні № 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції.

Також сторони дійшли згоди, що цей договір укладено терміном на 7 років з дня його підписання (пункт 5.1 договору).

До договору в подальшому були укладені додаткові угоди: додаткова угода № 16 від 08.02.2014 стосується змін, внесених до пункту 7.1.2 (розмір та строки платежів) основного договору; додаткова угода № 91 від 30.10.2014 - щодо внесення змін до пункту 6.2.1 (розмір земельних ділянок); додаткова угода № 136 від 21.12.2015 та додаткова угода № 29 від 23.05.2016 - зміни до пунктів 6.2.1, 7.1.1 та 7.1.2 договору.

Як договір № 2 від 14.01.2013, так і додаткові угоди до нього підписані та скріплені печатками обох сторін.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання наведеного договору та додаткових угод до нього ДП Володимирівське лісове господарство передало ПП Агро-Південь-Н , а останнє прийняло за актами прийому-передачі без номеру спочатку земельну ділянку площею 696,89 га, а згодом - земельну ділянку площею 576,5 га.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Казанківському районі грошова оцінка земельної ділянки площею 576,5 га становить 11676546,3 грн.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 4.1.4 договору сторона № 2 зобов'язалася з дня набрання чинності договором надати стороні № 1 відповідний мастив земельних ділянок, із земель сільськогосподарського призначення - ріллі, які знаходяться в постійному користуванні сторони № 2, з метою ведення спільних інтересах на цих земельних ділянках товарного сільськогосподарського виробництва, та, згідно з пунктом 4.1.5, здійснювати контроль за вирощуванням за договором сільгоспкультур, що зокрема передбачає підготовку стороною № 2 проектів періодичних актів прийому-передачі сторонами виконаних робіт (наданих послуг), узгоджені між сторонами акти підписуються представниками сторін.

Матеріали справи свідчать, що з метою установлення факту фактичного використання ПП Агро-Південь-Н земель держлісфонду, комісією в складі фахівців ДП Володимирівське лісове господарство , представників Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, Казанківської райдержадміністрації, у присутності директора ПП Агро-Південь-Н 20.12.2016 складено акт обстеження земельних ділянок ДП Володимирівське лісове господарство .

За результатами обстеження зафіксовано факт обробітку ПП Агро-Південь-Н 9 земельних ділянок загальною площею 576,5 га, які перебувають у постійному користуванні ДП Володимирівське лісове господарство на підставі державних актів серії ЯЯ № 193689 та серії ЯЯ № 193690.

Факт використання ПП Агро-Південь-Н спірних земельних ділянок загальною площею 576,5 га також підтверджується довідкою ДП Володимирівське лісове господарство про надходження від ПП Агро-Південь-Н у період 2013-2016 років коштів за договором № 2 про спільну діяльність від 14.01.2013.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 2, 4 ст. 21 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За змістом статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Порівняльний аналіз положень договору (та додаткових угод до нього) з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і частини 1 статті 15 Закону України Про оренду землі , в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично було укладено договір оренди земельних ділянок.

Так, в договорі № 2 від 14.01.2013 зазначено об'єкт оренди (п. 6.2.1 договору), строк дії договору (п. 5.1 договору), а також дані щодо орендної плати, строків і порядку її внесення (п. п. 7.1.1, 7.1.2, 7.3 договору), визначена відповідальність у разі прострочення внесення платежів (п. 8.2 договору).

На виконання умов договору № 2 від 14.01.2013 сторонами підписано 2 акти прийому-передачі земельних ділянок (площею 576,5 га та площею 696,89 га).

Разом із тим, оспорюваний договір взагалі не містить в собі елементів координації або ведення спільних справ контрагентами, не визначає правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій тощо.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Основні положення договору № 2 від 14.01.2013 стосуються умов платного використання Приватним підприємством Агро-Південь-Н земельних ділянок з метою вирощування врожаю сільськогосподарської продукції, що по своїй суті є договором оренди землі.

Тобто, виходячи з наведених умов договору та обставин, фактично відповідач-1 за спірним договором передав відповідачу-2 у платне користування земельні ділянки для виробництва сільськогосподарської продукції, при цьому не уклавши договір оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та статей 4, 15 Закону України Про оренду землі .

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтями 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд погоджується з твердженнями прокурора, що спірний договір № 2 від 14.01.2013 не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі та Закону України Про Кабінет Міністрів України , не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним і припиненню на майбутнє.

Згідно державних актів на право постійного користування земельною ділянкою (а. с. 16-17) визначено цільове призначення (використання) земельної ділянки площею 536,4100 га та площею 655,1600 га - для ведення лісового господарства. Водночас, землі, передані згідно умов договору № 2 від 14.01.2013, відносяться до земельних ділянок державного лісового фонду і знаходяться в постійному користуванні відповідача-1.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України, ст. 4 Закону України Про оренду землі передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади.

Відповідно ч. 8 ст. 122, ст. 149 Земельного Кодексу України таким суб'єктом виступає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Лісового Кодексу України право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України Про Кабінет міністрів України КМУ здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, Кабінет Міністрів України не приймав відповідних рішень (постанов або розпоряджень) стосовно передачі відповідачу-2 земельної ділянки у використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (ріллі), які перебувають в постійному користування відповідача-1, у зв'язку з чим договір № 2 від 14.01.2013 про спільну діяльність не погоджений належним чином.

Отже, відповідач-1 не мав відповідних повноважень для укладання оспорюваного договору.

Дії відповідачів суперечать вимогам чинного законодавства і фактично спрямовані на незаконне заволодіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - земля, надра, інші природні ресурси (ст. ст. 14, 15 Конституції України).

Вищевикладене підтверджує позицію прокурора щодо укладення відповідачами удаваного правочину.

При цьому, органом, уповноваженим на передачу спірної земельної ділянки у користування третім особам для сільськогосподарських потреб є Кабінет Міністрів України.

Таким чином, ДП Володимирівське лісове господарство при укладанні оскаржуваного договору розпорядилося землями держлісфонду поза межами своїх повноважень.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, у відповідності з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначений договір підлягає визнанню недійсним на майбутнє.

При цьому, враховуючи визнання судом недійсним на майбутнє основного договору № 2 від 14.01.2013, слід вважати, що всі додаткові угоди до нього так само являються недійсними.

Хибним є посилання відповідача-2 на те, що договором не передбачено використання ділянок, призначених для ведення лісового господарства.

Згідно зі ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі передані ДП Володиміровське лісове господарство за договором № 2 від 14.01.2013 є землями лісогосподарського призначення (категорія земель). На таких землях може здійснюватися сільськогосподарські роботи, але для потреб лісового господарства.

За договором № 2 від 14.01.2013 землі були передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до наказу Держкомзему від 23.07.2010 № 548 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за № 1011/18306), окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01).

Таким чином, в договорі № 2 від 14.01.2013 прямо йдеться про зміну цільового призначення земельних ділянок.

В свою чергу, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 ЗК України).

Згідно ж п. б статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Як вбачається з наданих суду доказів, прокуратурі Миколаївської області про допущені порушення законодавства при укладенні оспорюваного договору стало відомо за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016150000000147, розпочатому 12.03.2015 та після надходження акту планової виїзної ревізії з питань фінансово-господарської діяльності ДП Володимирівське лісове господарство , складеного Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області 03.11.2015. Цим актом встановлено, що ДП Володимирівське лісове господарство протягом періоду, який підлягає ревізії, з суб'єктами господарської діяльності, фізичними особами-підприємцями укладалися договори Про спільну діяльність без утворення юридичної особи , предметом яких є організація спільної діяльності в сфері ведення товарного сільськогосподарського виробництва для досягнення господарських і комерційних цілей: виробництва сільськогосподарської продукції, транспортування, зберігання, переробка та реалізація виробленої сільськогосподарської продукції. Основною метою спільної діяльності є отримання прибутку.

Даним актом визначено, що укладання договорів проводилось підприємством в порушення вимог п. 2 Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012 № 296, а саме - без погодження з Державним агентством лісових ресурсів України та Кабінетом Міністрів України.

Стосовно вимоги відповідача-2 про застосування до спірних відносин правил позовної давності варто зазначити наступне.

Як вбачається з позову, Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб, про факт порушення інтересів держави саме внаслідок укладання оскаржуваного договору відомо не було. Вказане підтверджується доданою до матеріалів позову інформацією секретаріату Кабінету Міністрів України від 15.02.2017.

В матеріалах справи наявні державні акти на право постійного користування ДП Володимирівське лісове господарство землями серії ЯЯ № 193689 та ЯЯ № 193690 від 19.08.2010, з яких і надано земельну ділянку ПП Агро-Південь-Н . Цільове призначення цих земель визначено - для ведення лісового господарства .

Згідно зі ст. 96 ЗК України та ст. 19 ЛК України постійні землекористувачі (лісокористувачі) зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель та правил і норм використання лісових ресурсів.

Вказане свідчить про розумне очікування Кабінетом Міністрів України на використання ДП Володимирівське лісове господарство наданих йому у постійне користування земель у межах повноважень, для мети своєї діяльності та відповідно до цільового призначення земель.

Проте, ДП Володимирівське лісове господарство не лише усупереч вимог законодавства поза волею Кабінету Міністрів України як розпорядника землі розпорядилося спірною ділянкою, а й не повідомило Кабінет Міністрів України про укладений правочин.

Так, у порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном № 296 від 11.04.2012 ДП Володимирівське лісове господарство , виявивши намір на укладення оспорюваного договору, не погодило укладення відповідного договору з Кабінетом Міністрів України.

Зазначене підтверджується доданими до матеріалів справи листами Кабінету Міністрів України від 24.02.2017 та Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 08.12.2016.

Разом із тим, як вище було зазначено, прокуратурі Миколаївської області про допущені порушення законодавства при укладенні оскаржуваного Договору стало відомо за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016150000000147, розпочатому 12.03.2015, та після надходження акту планової виїзної ревізії, складеного Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області 03.11.2015. Після виявлення порушень вимог законодавства було направлено відповідний запит до Кабінету Міністрів України, з якого зазначений орган дізнався про укладення оспорюваного договору та лише з цього часу міг виявити допущенні при його укладенні порушення.

З письмових пояснень Кабінету Міністрів України вбачається, що про факт порушення інтересів держави внаслідок укладення оскаржуваного договору уряду стало відомо з запиту Генеральної прокуратури України від 15.02.2017.

Як слушно зазначив позивач, відсутність таких даних і як наслідок - невжиття своєчасних заходів, спрямованих на попередження порушення норм чинного законодавства та відновлення правового стану обумовлено рядом об'єктивних причин.

Так, згідно листа ДП Володимирівське лісове господарство від 24.05.2017 № 160, дане підприємство не готувало, а також не надавало жодних звітів стосовно укладених договорів про спільну діяльність, як того вимагає наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.11.2012 № 1307 Деякі питання виконання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2012 року за № 2063/22375.

Відповідач-1 також не звертався і до Державного агентства лісових ресурсів з приводу погодження укладання договору про спільну діяльність з ПП Агро-Південь-Н .

З листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 24.02.2017 № 1480/0/2-17 вбачається, що питання стосовно проведення перевірок на ДП Володимирівське лісове господарство з приводу укладення договорів про спільну діяльність не порушувалось.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що встановлений ст. 257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності щодо позовних вимог по даній справі про визнання недійсним договору про спільну діяльність позивачем не пропущено.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Фактично земельна ділянка для ведення лісового господарства набута відповідачем-2 в користування без дотримання вимог закону, який регулює порядок її надання, що за вимогами ст. ст. 210, 211 Земельного кодексу України є підставою для повернення вказаної земельної ділянки до розпорядника - Кабінету Міністрів України.

Таким чином, позовна вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним на майбутнє договору № 2 від 14.01.2013 (з додатковими угодами до нього) відносно даної земельної ділянки, а відтак задоволення первісної позовної вимоги тягне за собою задоволення й похідної вимоги, оскільки відпала підстава користування цією земельною ділянкою відповідачем-2.

Враховуючи наведені норми та обставини, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір № 2 про спільну діяльність без утворення юридичної особи, укладений між Державним підприємством Володимирівське лісове господарство з Приватним підприємством Агро-Південь-Н 14.01.2013.

3. Зобов'язати Приватне підприємство Агро-Південь-Н повернути у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування Державним підприємством Володимирівське лісове господарство земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 576,5 га, грошовою оцінкою 11676546,3 грн.

4. Стягнути з Державного підприємства Володимирівське лісове господарство (56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Центральна, 108; ідентифікаційний код 00152603) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28) 1600,00 грн. витрат на сплату судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства Агро-Південь-Н (56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт. Березнегувате, вул. Армійська, 63; ідентифікаційний код 36769667) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28) 1600,00 грн. витрат на сплату судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 12 червня 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова