Ухвала

від 07.06.2017 по справі 542/240/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 р.Справа № 542/240/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Лаптій О.Ю., Дорошенко Д.О.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06.04.2017р. по справі № 542/240/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації

про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації, в якому просив:

- визнати неправомірною відмову відповідача від 06.12.2016 року і 13.02.2017 року щодо невстановлення позивачу статусу інваліда війни та видачі посвідчення інвалід війни ;

- зобов'язати відповідача встановити статус інваліда війни та видати посвідчення інвалід війни .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалід другої групи. Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, захворювання, яке встановлено в ОСОБА_1 міжвідомчою експертною комісією та інвалідність пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В листопаді 2016 року позивач звернувся до відповідача зі заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни. Відповідач відмовив йому, мотивуючи тим, що питання щодо встановлення статусу війни можна розглянути у разі належності висновку військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання. Після надання експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, позивачу було повторно відмовлено, мотивуючи тим, що відповідно роз'яснення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи, чинність закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації аварії на ЧАЕС органами Управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ, організацій. Позивач, не погоджуючись із правомірністю відмови, звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06.04.2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано дії Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни протиправними.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення інваліда війни.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06.04.2017 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що згідно п.9 ч.2 ст.7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до інвалідів війни належать, зокрема, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Відповідно роз'яснення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи, чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС органами Управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ та організацій. Умови визначення правового статусу та соціального захисту осіб цих категорій визначаються Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь працівники, які залучалися від інших міністерств і відомств. Їх направляли в райони виконання таких робіт згідно з розпорядженням керівників цих відомств. На громадян, які були у складі цих формувань, чинність п.9 ст.7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не поширюється. Таким чином, особам залученим до складу формувань Цивільної оборони статус встановлюється на підставі документів, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи вказаного формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення осіб до складу вказаного формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки МСЕК про групу інвалідності та причину захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. На думку відповідача, надані позивачем документи свідчать про те, що він не був залучений до складу формувань Цивільної оброни при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджує відсутність у позивача необхідних документів, на підставі яких може бути встановлено статус інваліда війни та видано відповідне посвідчення.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням Серії А № 308304, виданого 14.01.2016 року Полтавською облдержадміністрацією, з вкладкою № 718657 С до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи. (а.с.9).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0493248 вказано, що позивачу з 11.09.2015 року встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням робіт по ЛНА на ЧАЕС. Інвалідність встановлена безтерміново (а.с.16).

З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 16.06.2015 року слідує, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні № 6 від 16.06.2015 року розглянула звернення ОСОБА_1 і надану, згідно переліку документацію на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Висновок: захворювання пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10).

В листопаді 2016 року позивач звернувся до відповідача зі заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом від 06.12.2016 року №08-02-12/3620 Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області відмовило в задоволенні заяви, мотивуючи тим, що питання щодо встановлення статусу війни можна розглянути у разі належності висновку військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання.

Після надання експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області листом від 13.02.2017 року №08-01-13/364 повторно відмовило позивачу в становленні статусу, мотивуючи тим, що відповідно роз'яснення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи, чинність закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації аварії на ЧАЕС органами Управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ, організацій.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю відмови, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою, залученою до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, відтак має право на присвоєння статусу інвалід війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачу відповідного посвідчення на підставі висновку експертної ради.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи..

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 року № 90, формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Завдання щодо виконання завдань виробничого характеру на них не покладалися та не покладаються.

У відповідності до чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111-1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 01, від 30.04.1986 року № 2, від 04.05.1986 року № 16, від 19.05.1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Дана обставина також підтверджена Інформаційною довідкою Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 20.12.2016 року (а.с. 18).

Виходячи із аналізу вищевказаних нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла до висновку, що цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов'язковому порядку залучалось все працездатне населення.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

З урахуванням викладеного, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Зазначене спростовує доводи апелянта про неналежність позивача до формувань Цивільної оборони.

Пунктами 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 визначено, що «Посвідчення інваліда війни» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується копією довідки про те, що ОСОБА_1 з 02.05.1986 року по 08.05.1986 року був направлений у відрядження на ліквідаційні роботи на Чорнобильську АЕС (а.с.7); копією посвідчення про відрядження (а.с.8); довідкою Новосанжарського районного військового комісаріату про те, що ОСОБА_1 з 03.05.1986 року по 04.05.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.11).

Отже, наведені документи є доказом участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань цивільної оборони та отримання ним інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Наявність документів безсумнівно підтверджують факт участі позивача у відповідні періоди у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування Цивільної оборони.

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги про відсутність необхідних документів, які б підтверджували факт виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС саме у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання заявника апеляційної скарги на роз'яснення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про те, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації аварії на ЧАЕС, органами управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ і організацій, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі роз'яснення не є нормативно-правовим актом і мають лише інформаційний та рекомендаційний характер, а також не повинні містити нових правових норм або суперечити нормативно-правовим актам, якими врегульовано відповідні правовідносини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на встановлення статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачу відповідного посвідчення.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни є протиправними.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджуються з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підстав викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій відповідача з приводу відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни протиправними, а також зобов'язання встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення інваліда війни.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06.04.2017 по справі № 542/240/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06.04.2017р. по справі №542/240/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений 12.06.2017 р.