Рішення

від 24.02.2020 по справі 542/240/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа №542/240/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Пуленко М.І.,

позивача Руденка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа - управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області (надалі - відповідач, УСЗН Новосанжарської РДА), третя особа - управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації, у якому просив:

визнати неправомірними відмови відповідача від 6.12.16 та від 13.02.17 щодо невстановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особа з інвалідністю внаслідок війни;

зобов`язати відповідача встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особа з інвалідністю внаслідок війни.

Позов обґрунтований доводами про те, що позивач має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання відповідного посвідчення, оскільки отримав захворювання внаслідок виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі також Чорнобильська АЕС).

Суди неодноразово розглядали дану справу.

Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 6.04.17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7.06.17, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 10.10.19 касаційну скаргу УСЗН Новосанжарської РДА задоволено частково. Постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 6.04.17 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7.06.17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 210-215/ просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність доказів, що свідчили б про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту немає. Документи, долучені позивачем до заяви про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, підтверджують лише статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах.

3. Інші заяви учасників по суті справи.

Позивачем надано відповідь на відзив /а.с. 224-229/, у якій зазначено, що Законом №3551-ХІІ не встановлено вимог щодо порядку та форми залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони. Разом з тим, згідно з вимогами нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони (Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.76 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6.06.75 №90) передбачено, що Цивільна оборона СРСР організовувалась за територіально - виробничим принципом в усіх населених пунктах та усіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі: чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи; жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. При цьому, жодний нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документа про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 8.01.20 адміністративну справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданим 14.01.16 Полтавською облдержадміністрацією та вкладкою до посвідчення /а.с. 9/.

Зв`язок хвороби ОСОБА_1 з наслідками роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджено експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 16.06.15 щодо встановлення причинного зв`язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру /а.с. 10/.

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0493248 позивачу з 11.09.15 довічно встановлено ІІ групу інвалідності з огляду на захворювання, пов`язані з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 16-17/.

Залученою до матеріалів справи копією довідки Новосанжарського райвійськкомату від 7.10.16 вих.№6/971 підтверджено, що позивач дійсно з 3.05.86 по 4.05.86 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі САТП-1604 /а.с. 11/.

Копією довідки, виданої начальником Новосанжарського САТП-1604, підтверджено, що ОСОБА_1 з 2.05.86 по 8.05.86 був направлений у відрядження на ліквідаційні роботи на Чорнобильську АЕС, до довідки додано копію посвідчення про відрядження /а.с. 7, 8/.

Позивач звернувся до УСЗН Новосанжарської РДА із заявою щодо встановлення йому відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.93 №3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Проте, листом від 6.12.16 №08-02-12/3620 відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні цієї заяви, мотивуючи тим, що питання щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни можна розглянути у разі надання висновку військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання /а.с. 13/.

Після надання експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії УСЗН Новосанжарської РДА листом від 13.02.17 №08-01-13/364 повторно відмовило позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, мотивуючи тим, що відповідно роз`яснення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС органами Управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ, організацій /а.с. 14-15/.

Не погодившись з такими доводами суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 19.12.2017 №2249-VIII, який набрав чинності 20.01.2018, внесено зміни до Закону №3551-XII, що стосується зміни статусу з "інваліда війни" на статус "особи з інвалідністю внаслідок війни".

Так, стаття 4 Закону №3551-XII визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 9 частини другої цієї ж статті передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (в редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача) визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина. "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та йому встановлено другу групу інвалідності з огляду на захворювання, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Натомість спірним питанням є участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Верховний Суд у постанові від 10.10.19 у цій справі зазначив, що належне документальне підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною умовою отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, позаяк в протилежному випадку відповідний статус (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків та мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Ухвалою суду від 8.01.20 витребувано від управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації наявні відомості про формування цивільної оборони, що направлялись в район проведення робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема підприємства Новосанжарського СТП 1604 "Полтаваагропромтранс", та залучення до цих формувань позивача.

На вимогу ухвали суду третьою особою надані пояснення, відповідно до яких в Управлінні відсутні відомості про залучення формувань Цивільної оборони Полтавської області до робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та направлення штабом Цивільної оборони Полтавської області таких формувань в район проведення робіт з ліквідації наслідків аварії, у т.ч. підприємством Новосанжарського СТП 1604 "Полтаваагропромтранс" /а.с. 245-246/.

Суд враховує, що приписами чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони (Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6.06.75 №90) було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Завдання щодо виконання завдань виробничого характеру на них не покладалися та не покладаються.

Цивільна оборона СРСР організовувалась за територіально - виробничим принципом в усіх населених пунктах та усіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі: чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи; жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Отже, Цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов`язковому порядку залучалося все працездатне населення.

Формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документа про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Аналогічні твердження наведені у листі Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11.01.20 вих.№16-452/162 /а.с. 248-249/.

При цьому у згаданому листі ДСНС зазначено, що завдань щодо збирання та зберігання розпорядчих документів з питань цивільної оборони територіального та об`єктового рівня на Штаб ЦО УРСР, архівні документи якого зберігаються в ДСНС, не покладалося. ДСНС не володіє архівними документами, що стосуються створення формувань об`єктового рівня та їх залучення для виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків. Документи, що мають підтвердити таке залучення, можуть зберігатись в установленому порядку у відповідних архівах.

Позивачем до відповіді на відзив надано копію листа Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації /а.с. 233-235/, у якому повідомлено, що формування цивільної оборони підлягали створенню на кожному об`єкті народного господарства, мали визначену чисельність, а їх укомплектування здійснювалося за рахунок громадян. Громадяни, зараховані до невоєнізованих формувань, зобов`язані приймати участь в рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних роботах і виконанні інших завдань цивільної оборони.

За повідомленням Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації у архіві Департаменту під грифом "обмеження доступу" наявні розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані починаючи з 26.04.86. Зазначені розпорядчі документи містять прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цтого приводу всім службам Цивільної оборони Київської області, а також обласним організаціям та установам (без зазначення конкретних підприємств та окремих громадян). Інформація про залучення до формувань Цивільної оборони міститься в первинних документах (наказах чи розпорядженнях про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особових рахунках, табелі обліку робочого часу, посвідченні про відрядження, шляхових листах.

Позивач у судовому засіданні 25.02.20 пояснив, що він залучався до формувань цивільної оборони шляхом залучення до загонів цивільної оборони у складі автоколони задля вивезення із 30-кілометрової зони худоби.

У військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 на стор. 19 наявна відмітка про те, що позивач перебуває у складі автоколони №3126 /а.с. 154 - зворот/.

Зі змісту залученої до матеріалів справи копії довідки, виданої начальником Новосанжарського САТП-1604, слідує, що позивач з 2.05.86 по 8.05.86 був відряджений на роботи з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС на підставі телефонограми Облагропрому; працював на автомобілі, що належав Новосанжарському САТП 1604 "Полтаваагропромтранс", виконуючи роботи з перевезення худоби у колгоспі "Перемога" Стечанської сільради Чорнобильського району Київської області /а.с. 7/.

Архівною довідкою від 21.01.20 №01-13/13 про заробітну плату ОСОБА_1 під час роботи у САТП-1604 "Полтаваагропромтранс" за травень 1986 року підтверджено, що позивачу у травні 1986 року нарахована заробітна плата загалом у розмірі 524,44 карб., у т.ч. на підставі подорожніх листів, нарядів МТМ /а.с. 241/.

Факт залучення формувань цивільної оборони з метою вивезення худоби з 30-кілометрової зони підтверджено також витягом зі стенограми засідання Оперативної групи політбюро ЦК Компартії України від 3.05.86 /а.с. 253/.

За вищевикладених обставин, суд, оцінивши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт залучення позивача до виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, а саме - автоколони, створеної на виконання вказівки Облагропрому, з метою оперативного вивезення худоби з 30-кілометрової зони.

Суд також зауважує, що позивач залучався до виконання вищезазначених робіт через районний військовий комісаріат, про що свідчить відмітка у його військовому квитку, та щонайменше два дні - 3 і 4 травня 1986 року виконував роботи безпосередньо у 30-кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення безвиїзно.

На переконання суду, тлумачення норми права на підставі пояснювальної записки до законопроекту, без урахування норми Закону в остаточній редакції, не відповідає принципу верховенства права та не може бути єдиною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

На цій підставі суд зауважує, що наведені вище положення пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ не містять виключень щодо визначення конкретного роду формувань Цивільної оборони.

До того ж, чинне законодавство не містить визначення поняття загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, переліки відповідних підприємств із зазначенням конкретних осіб, що залучалися до роботи в таких загонах, в архівних документах не збереглися.

Отже, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ та отримання відповідного посвідчення.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат до суду не надали.

За таких обставин, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа - управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особа з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особа з інвалідністю внаслідок війни.

Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).

Боржник: управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області (код ЄДРПОУ 21048301; вул. Незалежності, 30/1, смт Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 2 березня 2020 року.

СуддяО.О. Кукоба