Рішення

від 25.05.2017 по справі 756/13683/16-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25.05.2017 Справа № 756/13683/16-ц

Справа ун. № 756/13683/16-ц

пр.№2/756/1331/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Бублієві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ ПРАЙМ КОМПАНІ , Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ангеловська Ольга Сергіївна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на спадкове майно, скасування свідоцтва про право власності, визнання договору недійсним та витребування майна з незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В

У жовтні 2016 року позивач звернулася в порядку цивільного судочинства до суду з позовом до Одноосібного ТОВ Інвест Прайм Компані , ТОВ Гер-Енд Кох-Компані , ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус КМНО Ангеловська О.С., Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на спадкове майно, скасування свідоцтва про право власності, визнання договору недійсним та витребування майна з незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є спадкоємицею за заповітом ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. До складу спадкового майна увійшла квартира АДРЕСА_1. Позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що спірна квартира на праві власності зареєстрована за іншою особою. Згодом позивач з'ясувала, що підставою для припинення права власності на квартиру стало рішення Брянківського міського суду Луганської області від 28 липня 2014 року, проте такого судового рішення за даними бази автоматизованої системи документообігу суду не існує. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року підтверджено протиправність дій державного реєстратора щодо винесення рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 В подальшому відповідач ОСОБА_3 передав вказану квартиру до статутного капіталу ТОВ ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ , а останнє уклало договір купівлі-продажу спірного об'єкту нерухомого майна з ТОВ ІНВЕСТ ПРАЙМ КОМПАНІ . За наведених обставин, позивач вважає, що поза волею спадкодавця спірна квартиру вибула з володіння останньої, а тому у зв'язку з прийняттям спадщини така квартира належить на праві власності їй та підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача Одноосібного ТОВ ІНВЕСТ ПРАЙМ КОМПАНІ в порядку, передбаченому ст. 388 ЦК України. Крім того, на думку позивача, правочини, вчинені відповідачами, підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечили на момент їх вчинення законодавству України.

До початку розгляду справи по суті позивач скористалася своїм правом на зміну предмету позову, встановленим ст. 31 ЦПК України, а також просила залучити в якості співвідповідача ОСОБА_3

З урахуванням вказаної заяви позивач просить визнати за собою право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ від 08 вересня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передав на баланс та до статутного капіталу вказаного товариства спірну квартиру вартістю 300 000 грн., що стало складати 30% статутного капіталу ТОВ ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ , скасувати свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, за номером 43918743, видане 16 вересня 2015 року ТОВ ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 687056580000, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ТОВ ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ та одноосібним ТОВ ІНВЕСТ ПРАЙМ КОМПАНІ та посвідчений 29 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Ангеловською О.С. за реєстровим № 1045, витребувати в одноосібного ТОВ ІНВЕСТ ПРАЙМ КОМПАНІ , на користь позивача квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила суд відмовити у задоволенні позову. Відповідачі ОСОБА_3 та одноосібне ТОВ Інвест Прайм Компані явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв, клопотань на адресу суду не надіслали.

Третя особа приватний нотаріус КМНО Ангеловська О.С. на адресу суду надіслала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала. (а.с. 116)

Від третьої особи Головного територіального управління юстиції у м. Києві на адресу суду надійшли пояснення, в яких представник управління у вирішенні даної справи поклався на розсуд суду, просив розглянути справу за його відсутності. (а.с. 120-122)

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15 липня 2014 року, виданим МВДРАЦС Реєстраційної служби Миколаївського МУЮ. (а.с. 87)

26 грудня 2014 року від позивача на адресу приватного нотаріуса КМНО Якименко В.О. надійшла заява про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_5

З копії спадкової справи, яка надіслана на адресу суду приватним нотаріусом КМНО Якименко В.О., вбачається, що спадкодавець 11 грудня 1998 року на випадок своєї смерті залишила заповіт, за змістом якого все своє майно, з чого б воно не складалося, а також належну на праві власності квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_5 заповіла позивачеві. Заповіт підписаний спадкодавцем та посвідчений державним нотаріусом 11-ої Київської державної нотаріальної контори Пашковець О.В., реєстровий № 6С-3019. (а.с. 88)

Заяви від інших спадкоємців у матеріалах спадкової справи відсутні.

У відповідності до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За приписами ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Як вбачається з наведених норм закону з впровадженням Цивільного кодексу України спадкування за законом має місце лише у разі, коли воно не змінено заповітом спадкодавця, тобто діє принцип переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За наведених обставин, судом встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом щодо майна померлої ОСОБА_5, протягом шести місяців виявила своє бажання прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса. Наявність інших спадкоємців, у тому числі тих, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, судом не встановлено та з матеріалів спадкової справи не вбачається.

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

До складу спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_5, увійшла, зокрема, квартира АДРЕСА_1, право власності на яку набуто спадкодавцем в порядку безоплатної приватизації державного житлового фонду, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого 24 червня 1997 року Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва. (а.с. 29-31)

Отже, за своє життя ОСОБА_5 набула право власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно з ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

20 серпня 2015 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. (а.с. 97)

Постановою приватного нотаріуса КМНО Якименко В.О. від 27 січня 2016 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за іншою особо. Такі обставини свідчать про наявність спору про право, що дозволяє позивачу звернутися до суду в порядку позовного провадження з приводу визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 Підставою для виникнення права власності державним реєстратором Канівець Л.М. вказано рішення Брянківського міського суду Луганської області від 28 липня 2014 року, номер справи № 410/2829/14-ц. Рішення про державну реєстрацію прийнято державним реєстратором 23 липня 2015 року, індексний номер 23099437. (а.с. 99)

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 23 липня 2015 року, індексний номер 23099437, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно з яким зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою виникнення права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_3 державний реєстратор зазначив рішення Брянківського міського суду Луганської області від 28 липня 2014 року, справа № 410/2829/14-ц. Однак, згідно з інформацією, наданою Лисичанським міським судом Луганської області (за розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Брянківському міському суду Луганської області, здійснюється Лисичанським міським судом Луганської області), за даними бази даних автоматизованої системи документообігу Брянківського міського суду Луганської області встановлено, що 09 липня 2014 року була зареєстрована цивільна справа за номером провадження 2/410/858/14, унікальний номер 410/2829/14-ц, за позовною заявою ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про визнання договору дійсним, яка передана судді Снегірьову В.А. Дані щодо постановлення суддею рішення по цій справі відсутні. Також відсутні відомості про зустрічні позови ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості та ОСОБА_3 до ОСОБА_9 про визнання прав власності. Крім того, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції місто Брянка, на час винесення рішення, що стало підставою реєстрації права власності на квартиру за сторонньою особою, перебувало під окупацією і з цього часу припинено дію усіх реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, тимчасово призупинено проведення державної реєстрації (зміни) актів цивільного стану та ін., що свідчить про те, що на вказаний час Брянківський міський суд Луганської області не міг здійснювати належним чином судочинство. Однак, реєстратор, реєструючи право власності на квартиру за ОСОБА_3 не зважив на військово-політичну ситуацію в державі, не зважив і на те, що паспорт останньому, який ІНФОРМАЦІЯ_1, виданий тим же Брянківським МС УДМС України в Луганській області 11 червня 2014 року, тобто також під час окупації. При цьому, реєстратор навіть не вказав контактних даних ОСОБА_3 (а.с. 33-36)

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року залишено без змін.

За наведених обставин, судом встановлено незаконність набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, оскільки судового рішення про визнання права власності на нерухоме майно за відповідачем не існує, а рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_3 визнано протиправним та скасовано.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 став учасником ТОВ Гер-Енд Кох-Компані , що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ Гер-Енд Кох-Компані про заснування товариства, датованим 28 липня 2015 року. Відповідно до вказаного протоколу відповідач ОСОБА_3 має у ТОВ Гер-Енд Кох-Компані долю 30% статутного капіталу, статутний капітал за рішенням засновників може бути сформований як грошовими коштами, так і майном.

На підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ Гер-Енд Кох-Компані від 08 вересня 2015 року відповідач ОСОБА_3 передав до статутного капіталу ТОВ Гер-Енд Кох-Компані квартиру АДРЕСА_1, вартість якої була оцінена у 300000 гривень.

Вказані документи стали підставою для винесення державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Канівець Л.М. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 вересня 2015 року № 24460326, за яким право власності на спірну квартиру було зареєстровано за відповідачем ТОВ Гер-Енд Кох-Компані , та відповідно видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 вересня 2015 року № 43918743.

29 червня 2016 року між відповідачами ТОВ Гер-Енд Кох-Компані та одноосібним ТОВ Інвест Прайм Компані , зареєстрованим за законодавством Республіки Болгарія, укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого відповідач одноосібне ТОВ Інвест Прайм Компані набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, квартира у власність відповідача передана ТОВ Гер-Енд Кох-Компані . Договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ангеловською О.С., реєстровий № 1045.

Згідно з ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

За правилами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оцінюючи докази, зібрані під час розгляду справи, у їхній сукупності та взаємозв'язку, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_3, не набувши право власності на квартиру в порядку, передбаченому законом, вчинив правочин у виді акту приймання-передачі спірної квартири до статутного капіталу ТОВ Гер-Енд Кох-Компані , учасником якого він є. Вказаний акт приймання-передачі майна до статутного капіталу став підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ Гер-Енд Кох-Компані . Вчинений відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ТОВ Гер-Енд Кох-Компані , в особі директора Шалайкіна С.Л., двосторонній правочин у вигляді передачі та прийняття до статутного капіталу товариства спірної квартири підлягає визнанню недійсним, як такий, що був вчинений без дотримання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України та суперечить вимогам ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України.

В подальшому відповідач ТОВ Гер-Енд Кох-Компані здійснило відчуження спірної квартири на користь одноосібного ТОВ Інвест Прайм Компані на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29 червня 2016 року, який також підлягає визнанню недійсним, як такий, що був вчинений без дотримання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України та суперечить вимогам ст. ст. 655, 656, 658 ЦК України, оскільки відповідач ТОВ Гер-Енд Кох-Компані - продавець квартири не набув право власності на таку у встановлений законом спосіб та відповідно не мав право розпорядження спірною квартирою.

Позивач не є стороною оспорюваних нею правочинів, однак, на переконання суду, зазначені вище правочини, вчинені відповідачами, порушують права та законні інтереси ОСОБА_1, а відтак вимоги позивача щодо визнання таких правочинів недійсними є законними та обґрунтованими.

Також підлягає скасуванню свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане 16 вересня 2015 року на ім'я ТОВ ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, оскільки правочин з набуття товариством права власності на вказану квартиру є недійсним, а такі вимоги позивача є похідними від вимог щодо визнання правочинів недійсними та направлені на захист прав та інтересів останньої.

За приписами ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Згідно з п. 16 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок від 01 липня 2015 року набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння (стаття 388 ЦК). Набувач визнається недобросовісним, коли він знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК). Таким чином, набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом.

Пунктами 23, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" визначено, що відповідно до статті 387 ЦК та частини 3 статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Під час розгляду такого позову відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Добросовісність володіння, набуття майна створюють ще одну важливу перевагу для незаконного володільця речі, а саме: коли від недобросовісного набувача майно може бути витребуване в усіх випадках, то від добросовісного законного набувача - у разі коли майно загублене, викрадене або вибуло з володіння власника (іншої особи, якій він передав майно у володіння) іншим шляхом поза їхньою волею (стаття 388 ЦК).

Якщо річ було продано особою, яка одержала її за договором від власника, добросовісному набувачеві, то від останнього власник не може витребувати свою річ, оскільки у цьому випадку річ вибула як з володіння власника, так і з володіння його контрагента за договором з їх власної волі, тому право власника на витребування своєї речі з незаконного володіння обмежується інтересами добросовісного набувача.

Отже, власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупності трьох умов: а) набувач має бути добросовісним набувачем - він не повинен знати, що купує майно не у власника; б) майно має бути придбане набувачем за гроші, тобто повинно бути саме купленим; в) власник має втратити володіння цим майном з власної волі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_5 за своє життя набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку. У зв'язку з прийняттям спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5, спірна квартира належить позивачу з ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто з дня відкриття спадщини.

Позивач не є стороною оспорюваного правочину, а тому має право на витребування квартири з чужого володіння. Матеріалами справи не підтверджена недобросовісність відповідача ТОВ Інвест Прайм Компані під час придбання спірної квартири. Разом з тим, спадкодавець до дня смерті була зареєстрована у належній їй на праві власності квартирі. Докази того, що вказана квартира була за згодою ОСОБА_5 передана у володіння іншим особам, відсутні. Позивач не давала свого дозволу на володіння або користування квартирою як відповідачам, так і іншим особам. Крім того, відсутні належні та допустимі докази набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру. Наведені обставини дозволяють зробити висновок, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння власника ОСОБА_5 поза її волею, що є підставою для витребування спірної квартири від одноосібного ТОВ Інвест Прайм Компані на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 7824,25 грн. в рівних частках.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 61 , 88 , 213-215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ ПРАЙМ КОМПАНІ , Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ангеловська Ольга Сергіївна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на спадкове майно, скасування свідоцтва про право власності, визнання договору недійсним та витребування майна з незаконного володіння - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати недійсним акт приймання- передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ від 08.09.2015р., відповідно до якого ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, передав на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ ( код ЄДРПОУ 39964780) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ квартиру за адресою АДРЕСА_1, вартістю 300 000грн., що стало складати 30% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ .

Скасувати свідоцтво про право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1, за номером 43918743, видане 16.09.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 687056580000.

Визнати недійсним договір купівлі- продажу квартири за адресою АДРЕСА_1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ та Одноосібним товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ ПРАЙМ КОМПАНІ та посвідчений 29.06.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ангеловською Ольгою Сергіївною за реєстровим №1045.

Витребувати в Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ ПРАЙМ КОМПАНІ на користь ОСОБА_1, квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ ПРАЙМ КОМПАНІ , Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕР-ЕНД КОХ-КОМПАНІ ( ЕДРПОУ39964780) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 7824,25 гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду м. Києва, через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів після отримання копії рішення стороною, яка не була присутня при його оголошені.

Суддя: О.М.Луценко