Постанова

від 06.06.2017 по справі 2а-6379/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року № 2а-6379/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КМС" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

27 грудня 2012 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "КМС" (далі - позивач) з позовом до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 р., адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 листопада 2016 р. скасовано названі вище судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2012 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 р. уточнено назву відповідача - Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем винесено протиправно, оскільки позивачем сформовано податковий кредит та включено до складу валових витрат суму податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених первинних документів. Зазначив, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Астана К (далі - ТОВ Астана К ). Стверджує, що укладена позивачем угода була реальна та виконана сторонами в повному обсязі (т. 1 а.с. 3 - 11).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що правочин між позивачем та ТОВ Астана К здійснений без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названий правочин є нікчемним (т. 1 а.с. 136-143).

31 травня 2017 р. позивач подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке .

У період з 12 по 16 листопада 2012 р. відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Астана К" за квітень 2011 р., за результатами якої 23 листопада 2012 р. складено акт перевірки № 2016/22-00/32119475 (т. 1 а.с. 21-40).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем, зокрема, порушено:

- п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за квітень 211 р. у сумі 116 423 грн 82 коп.;

- пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 р. в сумі 133 887 грн 39 коп.

14 грудня 2012 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 116 425 грн 00 коп., з яких: за основним платежем - 116 424 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 1 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (т. 1 а.с. 42);

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 133 888 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 43).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати навитрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Як убачається з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Наявні матеріали справи свідчать про таке .

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 2 листопада 2016 р. у даній адміністративній справі, з-поміж іншого, зазначено, що судами не було:

- встановлено чи була порушена кримінальна справа по факту фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ТОВ "Астана К";

- перевірено доводи відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Астана К" (т. 6 а.с. 117-124).

На виконання наведених приписів судом було досліджено зазначені в ухвалі обставини, та встановлено таке.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що у відповідача відсутня інформація щодо порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ТОВ "Астана К".

За таких обставин суд вважає недоведеним твердження відповідача щодо наявності кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ТОВ "Астана К".

Судом також було перевірено доводи відповідача щодо нікчемності названого правочину та встановлено таке:

1 березня 2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Астана К" (продавець) було укладено договір поставки товарів № 01-03 (далі - договір № 01-03) (т. 1 а.с. 62-64).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору продавець зобов'язувався передавати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язувався приймати товар та сплачувати його вартість на умовах договору.

Відповідно до вимог п. 2.1 договору № 01-03 документи на товар, які продавець повинен був передати покупцю: оригінал рахунку-фактури на товар; видаткові накладні, податкові накладні, сертифікати якості (за наявності) за вимогою покупця.

Як убачається з п.2.2 названого договору, продаж товару здійснювався за видатковою накладною у такому порядку:

- покупець був зобов'язаний сформувати та передати продавцеві замовлення на товар, у якому зазначалося найменування, кількість та асортимент товару, який покупець бажав придбати у продавця на умовах, передбачених договором;

- продавець, отримавши замовлення від покупця, у строк не більше 2-х днів був зобов'язаний виписати рахунок-фактуру, де зазначається найменування, кількість, асортимент, ціна товару та термін його поставки та передає рахунок-фактуру покупцеві;

- покупець, отримавши рахунок-фактуру, не пізніше 2-х днів, був зобов'язаний підтвердити замовлення. Підтверджене замовлення може бути скасоване за згодою сторін;

- покупець отримував товар відповідно до видаткової накладної на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей;

- продавець мав передати покупцю оригінал рахунку-фактури, видаткової накладної та податкової накладної.

На підтвердження реальності виконання договору № 01-03, позивачем було надано суду копії:

- рахунків-фактури (т. 1 а.с. 65-73);

- накладних (т. 1 а.с. 74-82);

- податкових накладних (т. 1 а.с. 83-93).

На підтвердження оплати за поставлений ТОВ "Астана К" товар позивачем надано суду платіжні доручення (т. 6 а.с. 163-176), проте, суд не приймає їх до уваги, оскільки вони не містять відмітки банку про їх фактичне проведення.

До того ж суд не приймає до уваги надані позивачем накладні (т. 1 а.с. 74-82), оскільки їх видання не передбачено договором № 01-03.

При вирішенні справи судом враховано, що позивачем не було надано суду копії:

- видаткових накладних (на виконання вимог п. 2.1 договору);

- сертифікатів якості на товар (на виконання вимог п. 2.1 договору);

- замовлення на товар (на виконання вимог п.2.2 названого договору).

Водночас, суд не приймає до уваги надані позивачем податкові накладні, оскільки від імені ТОВ "Астана К" вони підписані невстановленою особою, не містять прізвища, ініціалів та посади особи, яка їх підписала.

Крім того, згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1, яка значилася у спірний період директором ТОВ "Астана К", вона жодного документа від імені названого товариства не підписувала, господарську діяльність від його імені не вела (т. 1 а.с. 174-175).

При вирішенні справи судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 26 квітня 2016 р. (справа № 2а-4201/11/2670),в якій зазначено, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що первинні документи, підписані від імені ТОВ "Астана К" ОСОБА_1 не можуть бути підтвердженням реальності виконання договору № 01-03.

Крім того, судом враховано, у мотивувальній частині вказаного рішення, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Проте, позивачем не надано суду жодного документа на спростування доводів відповідача.

До того ж позивачем на підтвердження перевезення товару не надано суду жодного товарно-транспортного документа та довіреностей, як це було передбачено договором № 01-03.

Позивачем також не надано суду жодного документа на підтвердження фізичних, матеріальних та технічних можливостей ТОВ "Астана К" виконати умови договору № 01-03.

При цьому, згідно з висновком судом акта документальної невиїзної перевірки ТОВ Астана К (код за ЄДРПОУ 37270449) від 21 червня 2011 р. № 1515/23-08/37270449 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року , складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва:

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у квітні 2010 р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР, та вимог ПК України;

- перевіркою встановлено відсутність об'єкта оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у квітні 2011 р., які підпадають під визначення ст. 22 та ст. 185 ПК України.

Враховуючи, що видані ТОВ "Астана К" первинні документи датовані 1, 4, 11, 18 та 26 квітня 2011 р. (т. 1 а.с. 65-93), суд вважає, що вони не можуть бути підтвердженням товарності зазначених у них господарських операцій.

Крім того, в акті зазначено, що вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ "Астана К" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє у свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер (т. 1 а.с. 171).

До названого акта перевірки було долучено копію пояснення засновника та директора ТОВ "Астана К" ОСОБА_1, відібрані О/у ГВДМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва майором податкової міліції ОСОБА_2, згідно з якими вона пояснила, що не має відношення до діяльності підприємства, а саме:

- підготовкою та оформленням реєстраційних документів підприємства займалась особа, яка назвала себе на ім'я Сергій (більше про нього вона нічого не знає);

- до установчого фонду підприємства не вносила особисте майно та грошові кошти;

- реєстрацію карток на відкриття розрахункових рахунків в банківських установах здійснювала, банк знаходився в районі вул. Щербакова;

- угоду про оренду офісного приміщення не підписувала;

- в органи держреєстрації не зверталась;

- до органів податкової інспекції з метою реєстрації даного підприємства не зверталась;

- свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не отримувала;

- наміру на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Астана К не мала;

- на ТОВ Астана К не працювала;

- хто здійснював оформлення бухгалтерських та фінансових документів не знає;

- фінансово-господарські угоди з підприємствами не укладала;

- не уповноважувала інших осіб на здійснення реєстрації та фінансово-господарської діяльності;

- місцезнаходження ТОВ Астана К , його печаток та фінансово-господарських документів їй не відоме (т. 1 а.с. 173-175).

При вирішенні справи судом також не можуть бути взяті до уваги подані позивачем документи на підтвердження використання у власній господарській діяльності поставленого ТОВ "Астана К" товару, оскільки названі документи лише свідчать про те, що певна господарська діяльність позивача мала місце, однак, вони жодним чином не підтверджують реальність договору № 01-03, оскільки з них не убачається можливим ідентифікувати який саме товар було реалізовано згідно з наданими позивачем документами.

Судом також враховано, що недоведеність фактичного здійснення господарських операцій позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірними та у зв'язку з цим юридично дефектними первинними документами, та незважаючи на наявність у покупця доказів сплати продавцеві вартості товару, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 грудня 2016 р. (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 63703964).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відповідачем винесено правомірно, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.