Постанова

від 13.06.2017 по справі 10/222

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 10/222

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, м. Рівне (далі - Регіональне відділення),

на ухвалу господарського суду Рівненської області від 30.11.2016 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2017

за заявою Регіонального відділення

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 26.02.2009

зі справи № 10/222

за позовом орендного підприємства санаторію "Червона калина", с. Жобрин Рівненського району Рівненської області (далі - Підприємство),

до: Регіонального відділення;

відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій", м. Рівне (далі - Товариство),

про визнання права власності,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Рівненська районна державна адміністрація, м. Рівне (далі - Адміністрація),

за участю прокуратури Рівненської області, м. Рівне (далі - Прокурор).

Судове засідання проведено за участю:

Прокурора - не з'яв.,

представника Регіонального відділення - не з'яв.,

представників Підприємства - Базаки С.Г., Сергійчук Н.А.,

представника Товариства - не з'яв.,

представника Адміністрації - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.02.2009, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2011:

- позов задоволено частково;

- визнано за Підприємством право колективної власності на самочинно збудовані будівлі: танцювального майданчика з кінозалом площею 39,4 кв.м, (літера на плані земельної ділянки Я-1); складу площею 258,6 кв.м (літ."І"); овочесховища площею 470,2 кв.м (літ."Є"); хлібокондитерського цеху площею 128,2 кв.м (літ."Є"); сторожки площею 7 кв.м (літ. "Ю"); магазину площею 31,1 кв.м (літ. "E"); будинку на воді площею 79,4 кв.м (літ."Щ"); свинокомплексу площею 655,1 кв.м (літ."Т"); гаражів площею 290,1 кв.м (літ."0"); туалету пляжної зони площею 19,7 кв.м (літ. "Н"); колиби площею 36,1 кв.м (літ "М"); тенісного корту площею 57,1 кв.м (літ. "Л"); пляжного будинку площею 54,8 кв.м (літ."К"); теплиці площею 219,7 кв.м (літ."Ч");

- у частині визнання права власності на самочинно збудовані будівлі: сторожки площею 4,6 кв.м (позначені на плані земельної ділянки літ."Ш"); цеху по розливу мінеральної води площею 453 кв.м (літ."Ф"); консервованого цеху площею 452,5 кв.м (літ."У"); тарного складу площею 234 кв.м (літ."С"); овочесховища (картоплесховища) площею 275,1 кв.м (літ."Р"); м'ясопереробного цеху площею 174,2 кв.м (літ."П") провадження у справі припинено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2011 відмовлено заступнику прокурора Рівненської області у відновленні пропущеного строку для подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2011.

25.11.2016 Регіональне відділення звернулося до місцевого господарського суду із заявою про перегляд згаданого рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.11.2016 (суддя Політика Н.А.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 (колегія суддів у складі: Розізнана І.В. - головуючий, Маціщук А.В. і Олексюк Г.Є.), заяву Регіонального відділення про перегляд згаданого рішення за нововиявленими обставинами повернуто заявнику без розгляду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Регіональне відділення просить: скасувати оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій; передати справу "для призначення розгляду"; стягнути з Підприємства витрати зі сплати судового збору. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та про законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Від Регіонального відділення надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване тим, що ухвала Вищого господарського суду України від 29.05.2017 про прийняття касаційної скарги з цієї справи надійшла на адресу Регіонального відділення 13.06.2017, у зв'язку з чим неможливо забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Вищий господарський суд України не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з огляду на таке: згаданою ухвалою Вищого господарського суду України від 29.05.2017 явка представників учасників судового процесу у судове засідання з розгляду касаційної скарги була визнана необов'язковою; ту ж ухвалу від 29.05.2017 було надіслано учасникам судового процесу своєчасно, у день її винесення; скаржником не подано доказів надходження зазначеної ухвали Вищого господарського суду України на його (скаржника) адресу 13.06.2017; матеріали справи і касаційної скарги містять обсяг відомостей, достатній для розгляду даної скарги й за відсутності представника Регіонального відділення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді заяви Регіонального відділення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами виходили з таких обставин та висновків.

У згаданій заяві Регіональне відділення просило скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заява обґрунтована таким: на момент прийняття рішення у цій справі договір, на підставі якого Адміністрацією передана Підприємству в оренду земельна ділянка, припинив свою дію у зв'язку із спливом строку, на який його було укладено; дана обставина не досліджувалася судами при розгляді справи, тому є нововиявленою; судом при розгляді справи не досліджувалося питання терміну дії договору оренди земельної ділянки, а Регіональне відділення не було його стороною, відтак йому ці обставини не могли бути відомі; строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 ГПК України, з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи; оскільки рішення місцевого господарського суду набрало законної сили до внесення змін згідно з Законом України від 20.12.2011 №4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" до статті 113 ГПК України, то заявник, посилаючись на положення частини першої статті 58 Конституції України, вважає, що строк для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не пропущений.

Відповідно до частини першої статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно з приписами пункту 1 частини другої статті 112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Частиною першою статті 113 ГПК України передбачено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Відповідно до приписів пункту 4 частини шостої статті 113 ГПК України заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі, якщо заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, подана після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Законом України від 20.12.2011 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності 15.01.2012, частину першу статті 113 ГПК України доповнено реченням такого змісту: "При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили".

Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", щодо судових рішень у цивільних, господарських та адміністративних справах, з моменту набрання законної сили якими до дня набрання чинності цим Законом пройшло менше трьох років, заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої відповідно пунктом 1 частини другої статті 361 Цивільного процесуального кодексу України, пунктом 1 частини другої статті 112 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути подані протягом трьох років з дня набрання ними законної сили.

Згідно з частиною п'ятою статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Як зазначено у підпункті 8.1 пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами лише після набрання ним законної сили у передбаченому ГПК України порядку. Можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 ГПК України, обмежена трирічним строком з дня набрання відповідним рішенням законної сили (з урахуванням, водночас, наведеного в пункті 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства"). Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після закінчення цього строку, який є присічним, тягне за собою повернення відповідної заяви без права на її повторне подання (пункт 4 частини шостої статті 113 ГПК України).

Рішення місцевого господарського суду, із заявою про перегляд якого за нововиявленими обставинами звернулося Регіональне відділення, набрало законної сили 20.05.2011 (дата прийняття постанови Рівненським апеляційним господарським судом).

Із заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами Регіональне відділення звернулося 25.11.2016, тобто з пропуском трирічного строку, передбаченого ГПК України.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідна заява як така, що подана до суду після закінчення трирічного строку, встановленого частиною першою статті 113 ГПК України, не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню заявнику.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що, оскільки місцевий господарський суд правомірно не прийняв до розгляду згадану заяву та повернув її на підставі пункту 4 частини шостої статті 113 ГПК України, апеляційний господарський суд не вважає, що винесена судом першої інстанції ухвала з формулюванням у резолютивній частині "повернути заявнику без розгляду" не відповідає приписам частини шостої статті113 ГПК України.

Причиною подання касаційної скарги зі справи стала незгода Регіонального відділення з неприйняттям до розгляду та поверненням судами попередніх інстанцій його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 26.02.2009.

Попередні судові інстанції встановивши, що: Регіональне відділення просило переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 26.02.2009 у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 112 ГПК України; рішення місцевого господарського суду, про перегляд якого за нововиявленими обставинами звернулося Регіональне відділення, набрало законної сили 20.05.2011 (дата прийняття постанови Рівненським апеляційним господарським судом); строк для його перегляду за нововиявленими обставинами в силу приписів пункту 4 частини шостої статті 113 ГПК України закінчився через три роки з дня набрання згаданим рішенням законної сили; Регіональне відділення звернулося до суду із заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами лише 25.11.2016, тобто з пропуском трирічного строку, встановленого законодавчими приписами, який є присічним, - правомірно відмовили у прийнятті заяви про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 26.02.2009 у цій справі за нововиявленими обставинами та повернули останню заявнику.

Посилаючись у касаційній скарзі на положення частини першої статті 58 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, заявник не врахував, що остаточне судове рішення у даній справі вже відбулося, а право на звернення із заявою, спрямованою на перегляд остаточного судового рішення, має реалізовуватися відповідно до особливостей законодавчого регулювання звернення за переглядом судового рішення за нововиявленими обставинами.

Інші доводи касаційної скарги стосуються встановлення обставин, вже встановлених судами першої й апеляційної інстанцій, і не можуть вважатися підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 , 112, 113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 30.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 зі справи № 10/222 залишити без змін, а касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій