Постанова

від 14.06.2017 по справі 6/160-3450

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа № 6/160-3450

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

при секретарі судового засідання Фака С.П.,

за участю представників:

від заявника: не з'явилися

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від органу ДВС: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 б/н від 15.05.2017

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.04.2017

про відмову в відновленні строку подання скарги на дії державного виконавця та залишення скарги на дії державного виконавця без розгляду

у справі № 6/160-3450, суддя Шумський І.П.,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг" в особі Тернопільської філії ТОВ "Літа-Холдинг"

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_3

про стягнення 191 833,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2017р. у справі № 6/160-3450 (суддя Шумський І.П.) відмовлено у відновленні строку подання скарги ОСОБА_2 № б/н від 24.03.2017 (вх. № 8570 від 29.03.2017) на дії державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції. Скаргу ОСОБА_2 № б/н від 24.03.2017 (вх. № 8570 від 29.03.2017) на дії державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована положеннями ст. ст. 53, 121-2 ГПК України та роз'ясненнями викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", а також тим, що місцевий господарський суд не знайшов підстав для відновлення строку подання скарги на дії державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.

Не погоджуючись з даною ухвалою місцевого господарського суду ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 15.05.2017 року, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.04.2017р. у справі № 6/160-3450.

Свої доводи скаржник аргументує, тим, що місцевим господарським судом не враховано, що ухвала господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017р. (суддя Боровець Я.Я.) у справі № 6/160-3450 ОСОБА_2 не надходила, а існування про таку останньому стало відомо лише 24.03.2017р з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Крім цього, скаржник покликається на те, що про винесення державним виконавцем постанови від 30.11.2015р. ВП №16035380, йому стало відомо саме 16.01.2017 року з отриманої Інформації про виконавче провадження №16035380. При цьому зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення боржника про винесення вказаної постанови.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд матеріалів справи призначено на 14.06.2017 року.

Позивач, відповідач, заявник та Перший відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2017р. При цьому, 12.06.2017р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності скаржника.

Враховуючи ту обставину, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.04.2017р. у справі №6/160-3450 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26 червня 2009 року у справі №6/160-3450 позов задоволено частково, постановлено стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг", в особі Тернопільської філії ТОВ "Літа-Холдинг" - 161831,55 грн. основного боргу, 17422,91 грн. пені, 11908 грн. штрафу, 1911,62 грн. сплаченого держмита, 117,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволені решти вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2009 року рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2009 року у справі № 6/160-3450 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

На виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2009 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 у справі №6/160-3450 видано наказ від 09.11.2009р. та вказано, що рішення набрало законної сили 30.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.07.2012 року у даній справі відстрочено виконання судового рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2009 у справі №6/160-3450 щодо сплати 193191,67 грн., у т.ч. 161831,55 грн. - основного боргу, 17422,91 грн. - пені, 11908 грн. - штрафу, 1911,62 грн. - сплаченого держмита, 117,59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг" до вересня 2012 року; розстрочено виконання судового рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2009 у справі №6/160-3450 щодо сплати 193191,67 грн., у т.ч. 161831,55 грн. - основного боргу, 17422,91 грн. - пені, 11908 грн. - штрафу, 1911,62 грн. - сплаченого держмита, 117,59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг", шляхом затвердження графіка погашення викладеного в даній ухвалі; в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення до квітня 2015 року відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2015 року у даній справі задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг", в особі Тернопільської філії ТОВ "Літа-Холдинг" про заміну сторони виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009 № 6/160-3450 та проведено заміну сторони виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009 за № 6/160-3450, а саме стягувача: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг" на ОСОБА_2.

В подальшому, як вбачається з наданих скаржником (ОСОБА_2) матеріалів, зокрема Інформації (від 16.01.2017р.) про виконавче провадження №16035380, в ході виконання судового рішення у справі №6/160-3450, головним державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ Грабар К.В. 24.11.2015 року винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009р. №6/160-3450 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг" на ОСОБА_2 та 30.11.2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, як вбачається зі змісту поданої стягувачем - ОСОБА_2 скарги на дії державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.04.2017 року, останньому, про винесення державним виконавцем постанови від 30.11.2015 року ВП №16035380, стало відомо саме 16.01.2017 року з отриманої Інформації про виконавче провадження №16035380.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 24.01.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із скаргою від 19.01.2017 року (вх.№4356 від 24.01.2017р.) на дії державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ, при примусовому виконанні виконавчого провадження №16035380.

У вищевказаній скарзі від 19.01.2017 року (вх.№4356 від 24.01.2017р.) ОСОБА_2 просить визнати протиправною бездіяльність відділу ДВС, яка полягає в не направленні стягувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови державного виконавця від 30.11.2015 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №16035380 на виконання судового наказу Господарського суду Тернопільської області по справі №6/160-3450 від 09.11.2009; скасувати постанову від 30.11.2015 головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Грабар Катерини Валеріївни про повернення стягувачу виконавчих документів з виконання судового наказу Господарського суду Тернопільської області по справі №6/160-3450 від 09.11.2009р. та зобов'язати Перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції поновити виконавче провадження №16035380 та вчинити передбачені законом виконавчі дії з виконання наказу господарського суду.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.01.2017 року (суддя Гирила І.М.) скаргу ОСОБА_2 б/н від 19.01.2017 р. на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та долучені до неї документи повернуто без розгляду, з огляду на те, що долучені заявником копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, як доказ направлення копії скарги б/н від 19.01.2017р. та долучених до неї документів органу ДВС, не є належними докази, оскільки містять розбіжності щодо дати здійснення такого відправлення (фіскальний чек №3301103166455 від 20.01.2017р.; опис вкладення у цінний лист від 19.01.2017р.), що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити фактичну дату здійснення відправлення заявником копії поданої до суду скарги та доданих до неї документів органу ДВС. Окрім того, місцевий господарський суд виходив з того, що у наданих скаржником описах вкладення у цінні листи відсутні номери поштового відправлення, що суперечить п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270.

Разом з тим, досліджуючи докази у справі, з'ясовано, що 24 січня 2017 року ОСОБА_2, в порядку статті 121-2 ГПК України, звернувся до господарського суду Тернопільської області із скаргою б/н від 19.01.2017р. (вх.№4355 від 24.01.2017р.) на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.

Правове обгрунтування та вимоги вищевказаної скарги ОСОБА_2 б/н від 19.01.2017р. (вх.№4355 від 24.01.2017р.) аналогічні скарзі ОСОБА_2 б/н від 19.01.2017р. (вх.№4356 від 24.01.2017р.).

Поряд з цим, в процесі розгляду скарги ОСОБА_2 б/н від 19.01.2017 (вх.№4355 від 24.01.2017р.), ухвалами господарського суду Тернопільської області від 26.01.2017 року та від 16.02.2017 зобов'язано Перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції до дати проведення судового засідання подати (надіслати) суду документи виконавчого провадження №16035380 по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009 в справі №6/160-3450 (оригінали - для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії - для долучення до матеріалів справи) та письмові відомості про те, чи надсилалась на адресу стягувача постанова про повернення виконавчого документа виконавчого провадження №16035380 від 30.11.2015р., у відповідності до вимог статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції не виконав вимог ухвал суду, не надав документів виконавчого провадження №16035380 по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009 у справі №6/160-3450 та письмові відомості про те, чи надсилалась на адресу стягувача постанова про повернення виконавчого документа №16035380 від 30.11.2015р., у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", що виключає можливість достовірного встановлення факту своєчасності подання скарги на дії державного виконавця та, як наслідок, унеможливлює вирішення питання щодо її прийняття

Відтак, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017 року у справі №6/160-3450 (суддя Боровець Я.Я.) скаргу ОСОБА_2 б/н від 19.01.2017р. (вх.№4355 від 24.01.2017р.) на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, при примусовому виконанні виконавчого провадження №1603538 у справі № 6/160-3450 залишено без розгляду, оскільки скаржником не надано суду заяви про поновлення строку розгляду скарги, яка подається одночасно зі скаргою, а також належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ.

В подальшому, ОСОБА_2 повторно звернувся до господарського суду Тернопільської області із скаргою на дії органу ДВС б/н від 24.03.2017 року (вх. №8570 від 29.03.2017 року) з аналогічними вимогами, що і у скаргах б/н від 19.01.2017р. (вх.№4355 від 24.01.2017р.) та б/н від 19.01.2017р. (вх.№4356 від 24.01.2017р.).

Разом з цим, при зверненні із скаргою б/н від 24.03.2017 року (вх. №8570 від 29.03.2017 року) заявником подано і заяву про відновлення пропущеного строку для звернення до суду від 24.03.2017р.

В обгрунтування поважності причин пропуску строку для подачі скарги б/н від 24.03.2017 року (вх. №8570 від 29.03.2017 року) ОСОБА_2 покликається на те, що про існування вищевказаної ухвали від 28.02.2017 року у справі №6/160-3450 він дізнався лише 24.03.2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки після її винесення, копія даної ухвали йому (скаржнику) не надсилалась. А відтак, вважає що наведені ним причини пропуску строку для подання скарги б/н від 24.03.2017 року (вх. №8570 від 29.03.2017 року) є поважними, а тому є необхідність у його відновленні.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 ГПК України).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, накази господарських судів та ухвали господарських судів у випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторонам виконавчого провадження оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно частини 1 статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України " встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Отже, відновлення пропущеного строку є правом суду, виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. При цьому, поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 53 ГПК за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК.

Поважність причин пропуску строку для подання скарги, згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, скаржник зобов'язаний довести належними і допустимими доказами.

Виходячи із змісту статті 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Як вбачається зі змісту скарги б/н від 24.03.2017 року (вх. №8570 від 29.03.2017 року) ОСОБА_2 просить визнати протиправною бездіяльність відділу ДВС, яка полягає в ненаправленні стягувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови державного виконавця від 30.11.2015р. про повернення стягувачу виконавчого документа у виконавчому провадженні №16035380 на виконання судового наказу Господарського суду Тернопільської області по справі №6/160-3450 від 09.11.2009р.; скасувати постанову від 30.11.2015р. головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Грабар Катерини Валеріївни про повернення стягувачу виконавчих документів з виконання судового наказу Господарського суду Тернопільської області по справі №6/160-3450 від 09.11.2009р. та зобов'язати Перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції поновити виконавче провадження №16035380 та вчинити вичерпні передбачені законом виконавчі дії з виконання наказу господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду Тернопільської області із скаргою б/н від 24.03.2017 року (вх. №8570 від 29.03.2017 року) заявником подано і заяву про відновлення пропущеного строку для звернення до суду від 24.03.2017р. на дії органу ДВС, в обгрунтування якої ОСОБА_2 посилається на те, що про існування ухвали господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017 року у справі №6/160-3450 він дізнався лише 24.03.2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки після її винесення, копія даної ухвали йому (скаржнику) не надсилалась.

При цьому, при поданні вказаної заяви про відновлення пропущеного строку для звернення до суду від 24.03.2017р. ОСОБА_2 просить поновити пропущений з поважних та незалежних від нього причин строк на подачу скарги на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.

Обгрунтування причин пропуску строку зводиться до поновлення процесуального строку для звернення до суду у зв'язку з не надісланням заявнику (на думку ОСОБА_2) ухвали господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017 року у справі №6/160-3450.

При цьому у зазначеній заяві про відновлення пропущеного строку для звернення до суду від 24.03.2017р. жодним чином не зазначено та не обґрунтовано належними та допустимими поважності причин пропуску строку встановленого ч. 1 ст. 121-2 ГПК України.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг" в особі Тернопільської філії ТОВ "Літа-Холдинг" звернулося до господарського суду Тернопільської області із заявою №01-20/855 від 09.09.2015р. про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні ВП №16035380, а саме просить замінити первісного стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг" на нового стягувача - ОСОБА_2.

В обгрунтування поданої заяви, ТзОВ "Літа-Холдинг" посилається на те, що 08.09.2015 року між ТзОВ Літа Холдинг (Первісний кредитор) та ОСОБА_2 (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 24) та Акт приймання-передавання прав вимоги до Договору відступлення права вимоги від 08.09.2015р. (т. 1 а.с. 25), за умовами яких право вимоги первісного кредитора ТОВ"Літа-Холдинг" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на суму 189 680,02 грн. перейшло до ОСОБА_2.

З зазначених Договору відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 24) та Акту приймання-передавання прав вимоги до Договору відступлення права вимоги від 08.09.2015р. (т. 1 а.с. 25) вбачається, що такі підписані з боку Первісного кредитора Ліквідатором ТзОВ Літа Холдинг ОСОБА_7 та з боку Нового кредитора ОСОБА_2

При цьому, в матеріалах справи міститься відзив б/н від 15.10.2015 року на заяву ТзОВ Літа Холдинг №01-20/855 від 09.09.2015р. про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні (т. 1 а.с. 63), у якому ОСОБА_2 просить задоволити заяву ТзОВ Літа Холдинг №01-20/855 від 09.09.2015р. про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні та замінити у виконавчому провадженні ВП №16035380 сторону виконавчого провадження - стягувача іншим стягувачем, а саме первісного стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг" на нового стягувача - ОСОБА_2.

Крім цього, серед додатків до відзиву б/н від 15.10.2015 року на заяву ТзОВ Літа Холдинг №01-20/855 від 09.09.2015р. про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні ОСОБА_2 додано копію постанови відділу державної виконавчої служби Тернопільського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 16035380.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду заяви №01-20/855 від 09.09.2015р. про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні ВП №16035380 ухвали Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2015 року, від 08.10.2015 року та від 22.10.2015 року скеровувалися на адресу ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 41) та АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 58, 88), яка між іншого зазначена ОСОБА_2 у відзиві б/н від 15.10.2015 року на заяву ТзОВ Літа Холдинг №01-20/855 від 09.09.2015р. про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.

Проте, ухвали господарського суду Тернопільської області були повернуті органом поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 41, 58, 88).

Хоча, відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, покликання скаржника на те, що про винесення державним виконавцем постанови від 30.11.2015р. ВП №16035380, йому стало відомо саме 16.01.2017 року з отриманої Інформації про виконавче провадження №16035380 колегія суддів вважає безпідставними.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що скаржник, як стягувач у виконавчому провадженні, з моменту пред'явлення виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження був обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні та, відповідно, не був позбавлений можливості скористатись відповідними механізмами контролю та захисту своїх прав у визначені законодавством строки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалами господарського суду Тернопільської області від 26.01.2017 року та від 16.02.2017 року при розгляді скарги ОСОБА_2 б/н від 19.01.2017р. (вх.№4355 від 24.01.2017р.) та ухвалою господарського суду Тернопільської області від 29.03.2017р. при розгляді скарги ОСОБА_2 б/н від 24.03.2017р. (вх.№8570 від 29.03.2017р.), витребувано у Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції документи виконавчого провадження №16035380 по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009р. у справі №6/160-3450 та письмові відомості про те, чи надсилалась на адресу стягувача постанова про повернення виконавчого документа №16035380 від 30.11.2015р., у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Проте, Перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції вимог ухвал суду не виконав, витребуваних документів не подав.

Таким чином, місцевим господарським судом вчинялися дії для встановлення факту своєчасності подання скарги на дії державного виконавця.

Одночасно, оцінюючи доводи скаржника викладені у заяві про відновлення пропущеного строку для звернення до суду від 24.03.2017р. що полягають у тому, що ОСОБА_2 про існування ухвали господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017 року у справі №6/160-3450 дізнався лише 24.03.2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки після її винесення, копія даної ухвали йому (скаржнику) не надсилалась колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017 року (суддя Боровець Я.Я.) у справі №6/160-3450 (т. 1 а.с.166-171) скаргу ОСОБА_2 б/н від 19.01.2017р. (вх.№4355 від 24.01.2017р.) на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, при примусовому виконанні виконавчого провадження №1603538 у справі № 6/160-3450 залишено без розгляду.

Зазначена ухвала господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017 року внесена в БД Діловодство суду 28.02.2017р. та відправлена учасникам судового процесу 09.03.2017р., що підтверджується відмітками господарського суду Тернопільської області (зворотня сторона т. 1 а.с. 171).

Разом з тим, про рух розгляду скарги та призначені в ній засідання ОСОБА_2 міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Інформація щодо стадій розгляду судових справ" http://court.gov.ua/fair/, "Єдиний державний реєстр судових рішень" http://reyestr.court.gov.ua/, "Господарський суд Тернопільської області - Списки справ, призначених до розгляду" http://te.arbitr.gov.ua/sud5022/list/csz/. Названий веб-портал, згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування, а відтак мав можливість реалізувати своє право на доступ до судових рішень шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Несвоєчасне отримання копії судового акта саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. При цьому, визнати поважною причиною можливо лише в сукупності з іншими обставинами, обумовленими поважністю, з огляду на які цей строк було пропущено (Ухвала Верховного Суду України у справі №5-45кз17 від 24.02.2017р.).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК і ГПК.

Згідно з п. 9.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала.

Відтак, місцевий господарський суд, з яким погоджується колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що немає підстав для відновлення строку, визначеного ст. 121-2 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Тернопільської області від 27.04.2017р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.04.2017р. у справі №6/160-3450 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови виготовлено 14.06.2017.