Постанова

від 11.04.2018 по справі 6/160-3450

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 6/160-3450

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2017 про відмову в відновленні строку подання скарги на дії державного виконавця та залишення скарги на дії державного виконавця без розгляду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг" в особі Тернопільської філії ТОВ "Літа-Холдинг" до Приватного підприємця Іконнікова Володимира Павловича про стягнення 191 833, 63 грн,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2009 позов задоволено частково, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - Іконнікова Володимира Павловича (далі - СПД Іконніков В.П.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа-Холдинг", в особі Тернопільської філії ТОВ "Літа-Холдинг" (далі - ТОВ "Літа-Холдинг") - 161 831,55 грн основного боргу, 17 422,91 грн пені, 11 908 грн штрафу, 1 911,62 грн сплаченого держмита, 117,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволені решти вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 змін рішення господарського суду Тернопільської області залишено без змін.

09.11.2009 Господарським судом Тернопільської області видано наказ.

22.10.2015 Господарським судом Тернопільської області винесено ухвалу, якою задоволено заяву ТОВ "Літа-Холдинг" про заміну сторони виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009 № 6/160-3450 та проведено заміну сторони виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009 за № 6/160-3450, а саме стягувача: з ТОВ "Літа-Холдинг" на ОСОБА_3.

30.11.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із скаргою від 19.01.2017 (вх.№4356 від 24.01.2017) на дії державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ при примусовому виконанні виконавчого провадження №16035380.

У скарзі заявник просив визнати протиправною бездіяльність відділу ДВС, яка полягає в ненаправленні стягувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови державного виконавця від 30.11.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №16035380 на виконання судового наказу Господарського суду Тернопільської області по справі №6/160-3450 від 09.11.2009; скасувати постанову від 30.11.2015 головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Грабар Катерини Валеріївни про повернення стягувачу виконавчих документів з виконання судового наказу Господарського суду Тернопільської області по справі №6/160-3450 від 09.11.2009 та зобов'язати Перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції поновити виконавче провадження №16035380 та вчинити передбачені законом виконавчі дії з виконання наказу господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2017 скаргу ОСОБА_3 повернуто без розгляду, з огляду на те, що долучені заявником копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку не є належними доказами направлення копії скарги органу ДВС, оскільки містять розбіжності щодо дати здійснення такого відправлення (фіскальний чек №3301103166455 від 20.01.2017; опис вкладення у цінний лист від 19.01.2017), що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити фактичну дату здійснення відправлення заявником копії поданої до суду скарги та доданих до неї документів органу ДВС.

Розглянувши повторне звернення ОСОБА_3 із скаргою від 19.01.2017 суд першої інстанції прийняв ухвалу від 28.02.2017, якою скаргу залишив без розгляду, оскільки скаржником не було надано суду заяви про поновлення строку на подачу такої скарги.

ОСОБА_3 в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) (далі - ГПК України) звернувся до Господарського суду Тернопільської області із скаргою б/н від 24.03.2017 на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2017 (суддя Шумський І.П.) відмовлено у відновленні строку на подання скарги на дії державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції. Скаргу ОСОБА_3 № б/н від 24.03.2017 (вх. № 8570 від 29.03.2017) на дії державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції залишено без розгляду.

Ухвала мотивована положеннями статей 53, 121-2 ГПК України (у відповідній редакції), а також тим, що місцевий господарський суд не знайшов підстав для відновлення пропущеного процесуального строку.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у складі: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г. ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_3 у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким поновити строк для подачі ОСОБА_3 скарги на дії державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції у справі № 6/160-3450.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень ГПК України (у відповідній редакції) та Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Як встановлено судами з наданих скаржником (ОСОБА_3.) матеріалів, зокрема Інформації від 16.01.2017 про виконавче провадження №16035380, в ході виконання судового рішення у справі №6/160-3450, головним державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ Грабар К.В.:

- 24.11.2015 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009 №6/160-3450 з ТОВ "Літа-Холдинг" на ОСОБА_3;

- 30.11.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

За твердженнями стягувача, про винесення державним виконавцем постанови від 30.11.2015 ВП №16035380, йому стало відомо 16.01.2017 з отриманої Інформації про виконавче провадження №16035380.

Не погоджуючись із діями органу ДВС, ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою від 19.01.2017 на дії державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ при примусовому виконанню виконавчого провадження №16035380, у якій містилась вимога визнати протиправною бездіяльність відділу ДВС, яка полягала у ненаправленні йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови державного виконавця від 30.11.2015 скасувати згадану та зобов'язати Перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції поновити виконавче провадження №16035380 і вчинити вичерпні виконавчі дії з виконання наказу господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 115 ГПК (в редакції до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторонам виконавчого провадження оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження.

Відповідно до частини 4 статті 82 цього ж Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статті 121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) визначено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Вказаний термін є процесуальним і може відповідно до статті 53 ГПК України (у відповідній редакції) бути відновлений за наявності: поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника про його відновлення, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Згідно з положеннями частини 1 статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Виходячи із змісту статті 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а заявником не доведено наявності поважних причин для відновлення пропущеного процесуального строку. При цьому судами взято до уваги, що пропуск строку до моменту подачі скарги на дії виконавчого органу скаржником не обґрунтовано, а подальше неодноразове повернення його скарг у зв'язку з їх неналежним оформленням не є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони обставинами, які істотно перешкоджали чи утруднювали подачу такої скарги.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відновлення процесуального строку, встановленого для подачі скарги на дії виконавчого органу.

Колегія також вважає за необхідне зазначити, що скаржник, як стягувач у виконавчому провадженні, з моменту пред'явлення виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження був обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні та, відповідно, не був позбавлений можливості скористатись відповідними механізмами контролю та захисту своїх прав у визначені законодавством строки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції про відмову у відновленні строку на подання скарги на дії державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ та залишення скарги без розгляду відповідають нормам чинного законодавства і мають бути залишені без змін.

Судові витрати.

В зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі № 6/160-3450 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір