Постанова

від 14.06.2017 по справі 917/1946/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа № 917/1946/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 28.10.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2- на підставі довіреності від 21.02.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Модус", м. Полтава, (вх. №840 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.02.2017р. у справі №917/1946/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", м. Харків,

до відповідача: Приватного підприємства "Модус", м. Полтава,

про стягнення 37 913,83грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.02.2017р. у справі №917/1946/16 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Модус" на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» основний борг з орендної плати у розмірі 24 606,04грн., подвійну плату за користування майном після припинення дії договору у розмірі 10 088,78грн., пеню в сумі 2 202,34грн., відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 336,66грн.; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду з посиланням на положення статей 11, 254, 530, 610, 611, 626, 762, 763, 785, 759 Цивільного кодексу України, статей 232, 291 Господарського кодексу України, Закон України «Про оренду державного та комунального майна« , Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування« , мотивовано обґрунтованістю позовних вимог позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов додаткового договору від 22.02.2016р. №П/МЧ-4-16249/НЮ до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 24.12.2014р. № 170/12-Н в частині повної та своєчасної оплати за користування об'єктом оренди; проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, місцевим господарським судом було встановлено, що розрахунок здійснено без урахування всіх сплат здійснених відповідачем за спірний період, у зв'язку з чим, було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 016,67грн.

Приватне підприємство "Модус" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.02.2017р. у справі №917/1946/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було повно, всебічно та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, як зазначає апелянт, розрахунок пені наданий позивачем є необґрунтованими з огляду на те, що прострочення по сплаті орендної плати відбулося саме з вини позивача, у зв'язку із несвоєчасним виставленням рахунків - фактур; з тих же підстав апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо стягнення орендної плати за квітень - червень 2016 року, оскільки позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що рахунки-фактури та акти виконаних робіт за вказаний період надсилались на адресу відповідача; не погоджується з розрахунком орендної плати та вважає його таким суперечить вимогам законодавства; зазначає, що судом не було враховано, що при продовженні договору сторонами не було узгоджено істотних умов договору. Також, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було помилково враховано грошові кошти сплачені відповідно до платіжного доручення від 18.09.2014р. №163 на суму 8 344,87грн., як оплату за договором оренди, а не як авансовий платіж у трикратному розмірі орендної плати, який вважається платою за останні три місяці оренди (пункт 3.7. договору №1). Крім того, господарським судом першої інстанції не було вмотивовано наявності правових підстав для стягнення подвійної плати за користування майном з моменту припинення дії договору саме на рахунок позивача, оскільки умовами договору оренди було передбачено перерахування до державного бюджету.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 06.04.2017р.

04.04.2017р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3670), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Модус" відмовити, рішення господарського суду Полтавської області від 20.02.2017р. у справі №917/1946/16 залишити без змін.

У зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А., автоматизованою системою документообігу суду 04.04.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Здоровко Л.М., судді Камишевої Л.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017р. відкладено розгляд справи на 11.05.2017р.

04.05.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№4703), в якому просить зупинити провадження у справі №917/1946/16 до вирішення справи №917/433/17 за позовом: Приватного підприємства "Модус" до відповідача: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", про визнання недійсним договору, а саме: додаткової угоди від 22.12.2014р. №2 до договору оренди №170/12-Н від 24.12.2012р. (якою договір оренди від 24.12.2012р. №170/12-Н укладено в новій редакції), яка розглядається господарським судом Полтавської області.

У зв'язку з відпусткою судді Камишевої Л.М., автоматизованою системою документообігу суду 10.05.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017р. відкладено розгляд справи на 14.06.2017р.

14.06.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№6352), в якому просить зупинити провадження у справі №917/1946/16 до закінчення апеляційного перегляду справи №917/433/17 за позовом: Приватного підприємства "Модус" до відповідача: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", про визнання недійсним договору, а саме: додаткової угоди від 22.12.2014р. №2 до договору оренди №170/12-Н від 24.12.2012р. (якою договір оренди від 24.12.2012р. №170/12-Н укладено в новій редакції).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 14.06.2017р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати господарського суду Полтавської області від 20.02.2017р. у справі №917/1946/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Також, представник апелянта підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача заперечила проти вимог апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення від 20.02.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, представник позивача заперечила проти задоволення клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі.

Стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №917/433/17 за позовом Приватного підприємства "Модус" до відповідача - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", про визнання недійсним договору, а саме: додаткової угоди від 22.12.2014р. №2 до договору оренди №170/12-Н від 24.12.2012р. (якою договір оренди від 24.12.2012р. №170/12-Н укладено в новій редакції), яка розглядається господарським судом Полтавської області (вх.№4703), колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі - як неможливість розгляду даної справи №917/1946/16, оскільки у межах цієї справи апеляційний господарський суд вправі самостійно встановити обставини, що мають значення для правильного її вирішення, без жодних обмежень.

Колегія суддів здійснивши відповідний запит в мережі Internet на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за адресою http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66861751 зазначає, що рішенням господарського суду Полтавської області від 30.05.2107р. у справі №917/433/17, було відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства "Модус" до третя особа - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", про визнання недійсним договору, а саме: додаткової угоди від 22.12.2014р. №2 до договору оренди №170/12-Н від 24.12.2012р. Крім того, доказів прийняття Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги до провадження на зазначене рішення суду апелянтом не надано.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін у судове засідання з'явились і надали пояснення у справі в обґрунтування своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (надалі - орендодавець) та Приватне підприємство "Модус" (надалі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 170/12Н (надалі - договір №1) (т.1 а.с.17-21).

Відповідно до розділу 1 договору №1 (з урахуванням додаткової угоди від 22.12.2014р. №2 т.1 а.с.27-31), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину контейнерного майданчика вантажного двору станції Полтава - Київська, реєстровий номер (за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності) - 01072609.246.АААВКВ 127 (надалі - об'єкт оренди), площею 1 100,0кв.м., розміщене за адресою: м. Полтава, вул. Яківчанська, 16а, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу Полтавської механізованої дистанції навантажувально - розвантажувальних робіт Південної залізниці код ЄДРПОУ 047283365 (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2012р. і становить 546 700,00грн. без ПДВ» .

Згідно пункту 1.6 договору №1, майно передається в оренду з метою: 41,0кв.м. - розміщення торгівельного об'єкту,1 059,0кв.м. - складування, збереження та ведення господарської діяльності.

Згідно пункту 3.1. договору №1 (з урахуванням додаткової угоди від 18.12.2013р. №1 (т.1 а.с.24-26), додаткової угоди від 22.12.2014р. №2 (т.1 а.с.27-31), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2012р. - 6 850,31грн.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (пункт 3.2. договору №1)

Пунктом 3.3 договору №1 сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

70% відсотків орендної плати - до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів Державного казначейства.

30% відсотків орендної плати - балансоутримувачу.

Відповідно до пункту 3.5. договору №1, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства. України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пункт 3.7 договору №1 сторони погодили, що зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку у трикратному розмірі орендної плати за базовий місяць оренди протягом одного місяця після укладення договору оренди, який вноситься на бюджетний рахунок та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.3. договору і вважається платою за останні місяці оренди.

Пунктом 3.10. договору №1 сторони погодили, що у разі невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди із закінченням (припиненням) терміну дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету (на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів Державного казначейства) згідно чинного законодавства неустойку у розмірі подвійної оплати за користування майном за весь час прострочення - строк фактичного користування майном з моменту припинення дії договору до факту повернення майна орендодавцеві за актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 4.3.1 договору №1, орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі вносити орендні платежі незалежно від наслідків господарської діяльності та фінансового стану.

Пунктом 7.2. договору №1 сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Строк дії договору №1 неодноразово продовжувався (додаткова угода від 18.12.2013р. №1 (т.1 а.с.24-26), від 22.12.2014р. №2 (т.1 а.с.27-31) і встановлено до 24.11.2017р.

Згідно матеріалів справи, орендодавець передав, а орендар прийняв визначене в договорі №1 нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Яківчанська, 16а, від 24.12.2012р., що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, який підписано та скріплено печатками сторін (т.1 а.с.22).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування« та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі-Постанова) було утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Пунктом 2 Постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Відповідно до додатку №1 до Постанови, до переліку підприємств та установ, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" віднесено також Державне підприємство "Південна залізниця".

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. №735 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - Статут).

Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до пункту 20 Статуту, товариство має у власності майно, що внесено до його статутного капіталу, та/ або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.

Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", до статутного капіталу Товариства вносяться: майно залізничного транспорту загального користування; 100 відсотків акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту; право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту; право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про залізничний транспорт", магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю, закріплюються за АТ "Укрзалізниця" на праві господарського відання та не підлягають приватизації.

Отже, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що частина контейнерного майданчика вантажного двору станції Полтава - Київська (об'єкт оренди) увійшла до переліку майна, яке закріплювалось за товариством на праві господарського відання.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності врегульовано статтею 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна« .

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна« , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна« )

Згідно статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна« орендодавцями є, зокрема: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;

Частиною 1 статті 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна« передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Південна залізниця» (надалі - орендодавець) та Приватним підприємством «Модус» (надалі - орендар) у зв'язку з утворенням ПАТ "Українська залізниця" з посиланням на Закон України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 р. №4442-VI, постанову КМУ «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014р. № 200 та статтю 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» було укладено додатковий договір №П/МЧ-4-16249/НЮ (надалі - договір №2) (т. 1 а.с.32-33) до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 24.12.2014р. № 170/12-Н.

Пунктом 1 договору №2 встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 24.12.2014р. № 170/12-Н є ПАТ «Укрзалізниця» .

Пунктом 3 договору №2 сторони погодили викласти пункт 3.1 розділу 3 "Орендна плата" договору в наступній редакції:

«Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786, за базовий місяць розрахунку-листопад 2015р. становить 6 850,31грн. грн. без ПДВ.» .

Пунктом 4 договору №2 сторони виклали пункт 3.6 договору в наступній редакції:

«Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Одержувач коштів - виробничий підрозділ «Полтавська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» .

Відповідно до пункту 5 договору №2, пункт 8.1. договору доповнено абзацом наступного змісту:

«Цей договір продовжено з 01.12.2015р. по 31.03.2016р. включно» .

Відповідно до пункту 7 договору №2, цей договір набирає чинності з дня його підписання та застосовується сторонами до відносин, що виникли між сторонами з 01.12.2015р. та є невід'ємною і складовою частиною договору оренди від 24.12.2014р. № 170/12-Н.

Додатковим договором від 30.03.2016р. до договору оренди від 24.12.2014 № 170/12-Н сторонами було подовжено строк дії Договору до 30.06.2016 року включно (т.1 а.с.36).

Згідно акту приймання - передачі в оренду нерухомого майна від 22.02.2016р. (т.1 а.с.35), який підписано та скріплено печатками сторін, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме (або інше) майно - частину контейнерного майданчика вантажного двору станції Полтава - Київська, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Яківчанська, 16а, площею 1 100,0кв. м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2012р. і становить 546 700,00грн. без ПДВ» .

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2016р. позивачем було направлено на адресу Приватного підприємства «Модус» лист №НГ-НЗ-1-071/365 (т.1 а.с.90-92), в якому було зазначено про те, що при укладенні додаткового договору від 22.02.2016р. №П/МЧ-4-16249/НЮ до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 24.12.2014р. № 170/12-Н, було допущено помилку в частині розміру орендної плати, та з метою її усунення було направлено додатковий договір, який позивач просив у найкоротший термін після отримання, підписати та повернути. Також, позивачем було зазначено, що у разі відмови у підписанні додаткового договору , позивач буде змушений розпочати процедуру розірвання договору.

У зв'язку з тим, що відповіді на вищевказаний лист відповідачем надано не було, як і не було повернуто підписаного уповноваженим представником примірнику договору, 01.06.2016р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист №214-4-01-78/349 (т.1 а.с.94), в якому вимагав відповідача повернути орендоване майно у відповідності до умов договору орендодавцю та підписати акти приймання - передачі орендованого майна (т.1 а.с.94).

Листом від 02.06.2016р. вих.№12 відповідачем було надіслано на адресу позивача відповідь на вищезазначені листи, в якому зазначав, що в направленій позивачем додатковій угоді відсутні такі обов'язкові реквізити, як номер та дата, у зв'язку з чим просив направити на його адресу належним чином засвідчений та підписаний додатковий договір до договору оренди, який буде розглянуто у встановлений договором строк (т.1 а.с.95).

07.06.2016р. позивачем було надіслано лист - відповідь, в якій було зазначено про те, що направлені на адресу відповідача додатковий договір та акти приймання передачі нерухомого (або іншого) майна складені у відповідності до приписів чинного законодавства, а отже у разі наявності волевиявлення щодо продовження орендних правовідносин відповідачу було запропоновано в термін до 09.06.2016р. підписати зазначений договір та акти, у зв'язку з закінчення строку дії договору 30.06.2016р.

Проте, як вбачається за матеріалів справи, відповідач з власної волі відмовився від укладення вказаної виправленої додаткової угоди та 18.07.2016р.,за актом приймання - передачі нерухомого (або іншого) майна повернув об'єкт нерухомості (т.1 а.с.41).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за користування об'єктом оренди до моменту його повернення (за період з січня по червень 2016р.) позивачем було нараховано, а відповідач мав сплатити орендну плату у розмірі 51 162,42грн.

Розмір зазначеної суми підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи актами виконаних робіт від 29.02.2016р., від 31.01.2016р.від 30.06.2016р., від 31.03.2016р., від 30.04.2016р., від 30.05.2016р. (т.1 а.с.197-199).

На оплату наданих послуг за користування об'єктом оренди позивачем було виписано та надіслано відповідачу відповідні рахунки-фактури від №95/04-01К від 15.04.2016р., №№96/04-01К від 15.04.2016р., №140/05-01К від 11.05.2016р., №94/04-01К від 15.04.2016р., №183/06-01К від 13.06.2016р., №221/07-01К від 11.07.2016р. (т.1 а.с.194-196).

У зв'язку з тим, що відповідач за користування об'єктом оренди розрахувався часткового (на суму 26 556,37грн, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.2 а.с.3-39) та випискою по банківському рахунку позивача (т.1 а.с.189-190), виникла заборгованість, яка в добровільному порядку погашена не була, та 07.12.2016р. Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі регіональної філії "Південна залізниця" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (т.1 а.с.3-44), в якій просило суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Модус" заборгованість по орендній платі, за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №170/12-Н від 24.12.2012р. у розмірі 24 606,04грн., пеню у розмірі 3 219,01грн., оплату за користування майном з моменту припинення дії договору - 10 088,78грн., судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.02.2017р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Модус" на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» основний борг з орендної плати у розмірі 24606,04грн., подвійну плату за користування майном після припинення дії договору у розмірі 10 088,78грн., пеню в сумі 2 202,34грн., відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 336,66грн.; в іншій частині в позові відмовлено (т.1 а.с.61-66).

Досліджуючи матеріали у їх сукупності та надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 3 договору №2 сторони погодили викласти пункт 3.1 розділу 3 "Орендна плата" договору в наступній редакції:

«Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786, за базовий місяць розрахунку-листопад 2015р. становить 6 850,31грн. грн. без ПДВ.» .

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо того, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було помилково враховано грошові кошти сплачені відповідно до платіжного доручення від 18.09.2014р. №163 на суму 8 344,87грн. (т.1 а.с.235), як оплату за договором оренди, а не як авансовий платіж у трикратному розмірі орендної плати, який вважається платою за останні три місяці оренди (пункт 3.7. договору №1), враховуючи наступне.

Так, Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 (надалі- Інструкція ).

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Так, відповідно до пункту 2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав.

При цьому, згідно пункту 2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Зокрема, згідно пункту 3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа призначення платежу, оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.

В силу пункту 3.8 Інструкції, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Отже, належним та допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, з наданого відповідачем платіжного доручення №163 від 18.09.2014р. на суму 8 344,87грн. (т.1 а.с.235) вбачається, що у графі "призначення платежу" зазначено "за оренду згідно рах. №273/08-01 від 11.08.2014р.у сумі 6954,06грн.,ПДВ -20% 1390,81".

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що платіжним дорученням №163 від 18.09.2014р. відповідачем було сплачено саме орендний платіж, а не авансовий платіж за останні три місяці оренди.

Крім того, доводи апелянта, щодо неузгодженості умов договору, спростовуються матеріалами справи, а саме листом від 27.04.2016р. №НГ-НЗ-1-071/365, який позивачем було направлено на адресу Приватного підприємства «Модус» , та в якому було зазначено про те, що при укладенні додаткового договору від 22.02.2016р. №П/МЧ-4-16249/НЮ до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 24.12.2014р. № 170/12-Н, було допущено помилку в частині розміру орендної плати, та з метою її усунення було направлено додатковий договір, який позивач просив у найкоротший термін після отримання, підписати та повернути(т.1 а.с.90-92).

Проте, як було зазначено вище, відповідач з власної волі відмовився від укладення вказаної виправленої додаткової угоди та в подальшому за актом приймання - передачі нерухомого (або іншого) майна від 18.07.2017р. повернув об'єкт нерухомості.

Враховуючи вищевикладене, що об'єкт оренди відповідно до умов укладеного між сторонами договору на підставі акту приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна було передано Приватному підприємству "Модус" 22.02.2016р., повернуто на підставі акту приймання - передачі нерухомого (або іншого) майна 18.07.2017р., а також враховуючи той факт, що відповідачем не надано доказів в спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача обов'язку зі сплати орендної плати за період з січня по червень 2016р., а також доказів відповідної сплати на умовах, визначених договором оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підставі для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача на суми основної заборгованості у розмірі 10 088,78грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення повернення об'єкта суборенди в сумі 10 088,78грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Крім того, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 19.08.2014р. у справі №3-70гс40, від 02.09.2014р. у справі №3-85гс14 .

Як було зазначено вище, пунктом 3.10 договору №1 сторони погодили, що у разі невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди із закінченням (припиненням) терміну дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету (на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів Державного казначейства) згідно чинного законодавства неустойку у розмірі подвійної оплати за користування майном за весь час прострочення - строк фактичного користування майном з моменту припинення дії договору до факту повернення майна орендодавцеві за актом приймання-передачі.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, апелянтом всупереч зазначеним приписам законодавства та умовам договору, своєчасно об'єкт оренди повернуто не було, а повернуто лише 18.07.2016 р. згідно акту приймання - передачі (т.1 т.41).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності вини відповідача у порушенні зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди, та здійснивши перерахунок наданого позивачем розрахунку неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення повернення об'єкта оренди, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 10 088,78грн.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для стягнення суми заявленої неустойки на користь позивача, оскільки умовами укладеного між сторонами додаткового договору від 22.02.2016р., (а саме пунктами 1 та 4 договору 2) до договору оренди орендодавцем майна та одержувачем коштів було визначено саме ПАТ «Укрзалізниця» (позивача у даній справі ).

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3 219,01грн. за період з 11.02.2016р. по 17.07.2016р., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 цього Кодексу закріплює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 7.2. договору №1 сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту несвоєчасної сплати відповідачем орендних платежів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за період з 11.02.2016р. по 17.07.2016р. у розмірі 2 202,34грн.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо того, що прострочення по сплаті орендної плати відбулося саме з вини позивача, у зв'язку із несвоєчасним виставленням рахунків - фактур, а отже, період нарахування та розмір пені є необґрунтованим, з тих підстав, що за умовами укладеного між сторонами договору орендна плата сплачується щомісячно, та її сплата не ставиться в залежність до будь -яких інших обставин, зокрема до дати виставлення рахунків - фактур.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 20.02.2017р. у справі №917/1946/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Модус" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.02.2017р. у справі №917/1946/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15 "червня" 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.