ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА
14.06.2017Справа № 910/7477/14
За заявоюДочірнього підприємства Ф.Формула провизнання наказу № 910/7477/14 від 08.09.2014 таким, що не підлягає виконанню
у справі № 910/7477/14
за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк Правекс-Банк до 1) Дочірнього підприємства Продстор ; 2) Дочірнього підприємства Ф.Формула простягнення 13354446,27 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники: від позивача -не з'явився; від відповідача-1 -не з'явився; від відповідача-2 (заявника) -Єсипенко О.В. (голова ліквідаційної комісії).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Правекс-Банк (далі - Банк) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Продстор (далі - Відповідач-1) та Дочірнього підприємства Ф.Формула (далі - Відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009 (далі - Кредитний договір), з урахуванням договору поруки № 531-003/09 від 11.12.2009, всього в розмірі 13354446,27 грн., з яких: 10000000 грн. заборгованості за кредитом, 3353941,91 грн. пені за кредитом та 504,35 грн. пені за процентами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 вказаний позов було задоволено. Стягнуто з солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Банку 10000000 грн. заборгованості за кредитом, 3353941,91 грн. пені за кредитом, 504,35 грн. пені за процентами, а також 73080 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва 08.09.2014 було видано відповідний судовий наказ № 910/7477/14.
У травні 2017 року Відповідач-2 звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про визнання судового наказу № 910/7477/14 від 08.09.2014 таким, що не підлягає виконанню.
Вказана заява мотивована тим, що у зв'язку із позасудовим врегулювання (задоволенням вимог Банку за рахунок предмета іпотеки за договором іпотеки, яким забезпечувалось виконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань перед Банком за Кредитним договором), на підставі частини 6 статті 36 Закону України Про іпотеку , усі наступні вимоги Банку щодо виконання Відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором стали недійсними. Відтак, подальші зобов'язання Відповідачів перед Банком на підставі вказаної норми припинилися. Отже, на думку Відповідача-2, на підставі зазначеної норми припинилися і зобов'язання Відповідача-2 перед Банком за договором поруки, що є підставою для визнання раніше виданого наказу таким, що не підлягає виконанню.
Представники Банку та Відповідача-1 у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення засідання суду.
Оскільки неявка зазначених осіб не є перешкодою для розгляду заяви, остання підлягає розгляду за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд вирішив відмовити у задоволенні вищевказаної заяви Відповідача-2 виходячи з наступного.
З матеріалів заяви Відповідача-2 убачається, що приватне підприємство Дельта-Сервіс , відповідно до договору іпотеки № 531-003/09 від 11.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. (далі - Договір іпотеки), як майновий поручитель (іпотекодавець) передав в іпотеку Банку нерухоме майно загальною площею 8712,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вулиця Героїв Сталінграда, будинок 6/13 (далі - Предмет іпотеки), для забезпечення зобов'язань за трьома кредитними договорами (в т.ч. і за Кредитним договором).
Як слідує з ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2017 у справі № 912/1179/14, зазначеним судом при розгляді вказаної справи було встановлено, що:
- 25.03.2016 та 28.03.2016 Банк звернувся до приватного підприємства Дельта- Сервіс та позичальників - третіх осіб (у т.ч. і відповідачів у справі № 910/7477/14), з вимогою погасити заборгованість за трьома кредитними договорами (у т.ч. і Кредитним договором), попередивши, що у разі невиконання даної вимоги протягом тридцяти днів Банк буде змушений звернути стягнення на Предмет іпотеки у порядку, передбаченому Законом України Про іпотеку . Однак вимоги Банку були залишені без задоволення, заборгованість позичальників не оплачена, відтак Банк набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки;
- 23.05.2016 у рахунок погашення заборгованості за цими трьома кредитними договорами (у т.ч. і Кредитним договором) Банк звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування механізму позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог Іпотекодержателя та ст. 37 Закону України Про іпотеку , а саме шляхом передачі Банку права власності на предмет іпотеки;
- 23.05.2016 Банком було зареєстровано право власності на Предмет іпотеки, який визначений Договором іпотеки, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 79948975 від 09.02.2017).
Вказані обставини на підставі частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають повторному доказуванню.
Обґрунтовуючи подану заяву, Відповідач-2 вважає, що оскільки Банк задовольнив свої вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки, згідно Договору іпотеки у позасудовому порядку, то згідно з частиною 4 статті 36 Закону України Про іпотеку всі наступні вимоги до боржника щодо виконання ним основного зобов'язання, у т.ч. і за Кредитним договором є недійсними. Отже, на думку Відповідача-2, є недійсними і ті спірні вимоги, які були заявлені до Відповідача-2 ще у 2014 році, які були предметом розгляду у даній справі, та задоволені рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 у цій справі.
Однак, суд не може погодитися із даним твердженням Відповідача-2 з наступних підстав.
Дійсно, матеріалами справи підтверджується факт того, що Банком у 2016 році згідно з вимогами чинного законодавства України та на підставі відповідного іпотечного застереження, передбаченого в Договорі іпотеки, здійснено позасудове врегулювання та звернуто стягнення на Предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності на останній.
Таким чином, Банк скористався позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини 6 статті 36 Закону України Про іпотеку після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Як убачається із матеріалів справи, спірні вимоги Банку як до боржника (Відповідача-1), так і до Відповідача-2, які були визнані судом обґрунтованими, у зв'язку із чим були задоволені в судовому порядку шляхом прийняття рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 у даній справі, були заявлені до початку процедури вищевказаного позасудового врегулювання, а тому не можуть вважатися наступними, а відтак і недійсними на підставі вказаної норми Закону.
Зазначена норма також не містить вказівки на те, що усі попередні зобов'язання боржника за кредитними договорами, після завершення процедури позасудового врегулювання при зверненні стягнення на предмет іпотеки, автоматично на всі суми вважаються припиненими.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідачем-2 усупереч вимогам зазначеної норми не доведено належними засобами доказування, що внаслідок звернення Банком стягнення на Предмет іпотеки була погашена спірна заборгованість у повному обсязі.
Тому, суд не вбачає підстав визнавати спірний наказ таким, що не підлягає виконанню на підставі вищевказаної норми Закону.
Суд зазначає, що Відповідач-2 не позбавлений права повторно звернутися із аналогічною заявою про визнання наказу таким, що не підлягає повному або частковому виконанню, у випадку доведення перед судом факту повного або часткового погашення перед Банком спірної суми заборгованості.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 33-35, 43, 86, 117 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви Дочірнього підприємства Ф.Формула про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
СуддяСташків Р.Б.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 14.06.2017 |
Оприлюднено | 19.06.2017 |
Номер документу | 67195768 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Сташків Р.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні