Постанова

від 17.07.2017 по справі 910/7477/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа№ 910/7477/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Власова Ю.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Абоімов О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ф.Формула"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2017р.

за заявою Дочірнього підприємства "Ф.Формула"

про визнання наказу № 910/7477/14 від 08.09.2014 таким, що не підлягає виконанню

у справі № 910/7477/14 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс - Банк"

до 1.Дочірнього підприємства "Продстор"

2.Дочірнього підприємства "Ф.Формула"

про стягнення 13354446,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017р. у справі №910/7477/14 відмовлено у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Ф.Формула" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала місцевого господарського суду грунтується на тому, що спірні вимоги банку як до боржника (відповідача-1), так і до відповідача-2, були визнані судом обґрунтованими, у зв'язку із чим були задоволені в судовому порядку шляхом прийняття рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 у даній справі, були заявлені до початку процедури вищевказаного позасудового врегулювання, а тому не можуть вважатися наступними, а відтак і недійсними на підставі норм Закону України Про іпотеку .

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2017р. та визнати наказ №910/7477/14 від 08.09.2014р. Господарського суду міста Києва таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі відповідач 2 зазначає про те, що ПАТ КБ Правекс-Банк звернув стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а не на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса. Обираючи саме такий спосіб звернення стягнення ПАТ КБ Правекс-Банк погодився з наслідками позасудового врегулювання, встановленими п.4 ст. 36 Закону України Про іпотеку у вигляді недійсності будь-яких наступних вимог щодо виконання боржником основного зобов'язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 17.07.2017р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 17.07.2017р. не з'явились представники позивача та відповідача 1.

Враховуючи те, що позивач та відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, враховуючи обмеженість процесуальними строками щодо розгляду апеляційних скарг на ухвалу місцевого господарського суду відповідно до ст.102 ГПК України, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності позивача та відповідача-1.

17.07.2017р. від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням по справі №404/1081/17 Кіровського районного суду м.Кіровограда, за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк Правекс-Банк , Приватного підприємства Дельта-Сервіс , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І.В., треті особи: ДП Степсон Трейд , ДП Маркет-Плазо , ДП Простор про визнання недійсним договору іпотеки №531-003/09 та застосування наслідків недійсності правочину.

Судова колегія зазначене клопотання відхиляє у зв'язку з його необґрунтованістю.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача 2 судова колегія встановила.

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Правекс-Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Продстор" (відповідач-1) та Дочірнього підприємства "Ф.Формула" (відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009 , з урахуванням договору поруки № 531-003/09 від 11.12.2009, всього в розмірі 13354446,27 грн., з яких: 10000000 грн. заборгованості за кредитом, 3353941,91 грн. пені за кредитом та 504,35 грн. пені за процентами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь банку 10000000 грн. заборгованості за кредитом, 3353941,91 грн. пені за кредитом, 504,35 грн. пені за процентами, а також 73080 грн. судового збору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство "Дельта-Сервіс", відповідно до договору іпотеки № 531-003/09 від 11.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., як майновий поручитель (іпотекодавець) передав в іпотеку банку нерухоме майно загальною площею 8712,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для забезпечення зобов'язань за трьома кредитними договорами.

Як слідує з ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2017 у справі № 912/1179/14, зазначеним судом при розгляді вказаної справи було встановлено, що:

- 25.03.2016 та 28.03.2016 Банк звернувся до приватного підприємства "Дельта- Сервіс" та позичальників - третіх осіб (у т.ч. і відповідачів у справі № 910/7477/14), з вимогою погасити заборгованість за трьома кредитними договорами (у т.ч. і Кредитним договором), попередивши, що у разі невиконання даної вимоги протягом тридцяти днів Банк буде змушений звернути стягнення на Предмет іпотеки у порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку". Однак вимоги Банку були залишені без задоволення, заборгованість позичальників не оплачена, відтак Банк набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки;

- 23.05.2016 у рахунок погашення заборгованості за цими трьома кредитними договорами (у т.ч. і Кредитним договором) Банк звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування механізму позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог Іпотекодержателя та ст. 37 Закону України "Про іпотеку", а саме шляхом передачі Банку права власності на предмет іпотеки;

- 23.05.2016 Банком було зареєстровано право власності на Предмет іпотеки, який визначений Договором іпотеки, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 79948975 від 09.02.2017).

Вказані обставини на підставі частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Не можуть бути покладені в основу рішення доводи відповідача 2 в апеляційній скарзі про те, що оскільки банк задовольнив свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки у позасудовому порядку, то згідно з частиною 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку" всі наступні вимоги до боржника щодо виконання ним основного зобов'язання, у т.ч. і за кредитним договором є недійсними, отже, на думку відповідача-2, є недійсними і ті спірні вимоги, які були заявлені до відповідача-2 ще у 2014 році, які були предметом розгляду у даній справі, та задоволені рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 у цій справі з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що банком у 2016 році згідно з вимогами чинного законодавства України та на підставі відповідного іпотечного застереження, передбаченого в договорі іпотеки, здійснено позасудове врегулювання та звернуто стягнення на Предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності на останній.

Таким чином, Банк скористався позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 6 статті 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні вимоги банку як до боржника (відповідача-1), так і до відповідача-2, які були визнані судом обґрунтованими, у зв'язку із чим були задоволені в судовому порядку шляхом прийняття рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 у даній справі, були заявлені до початку процедури вищевказаного позасудового врегулювання, а тому місцевий господарський суд обґрунтовано зазначає про те, що спірні вимоги банку не можуть вважатися наступними, а відтак і недійсними на підставі вказаної норми Закону.

Зазначена норма також не містить вказівки на те, що усі попередні зобов'язання боржника за кредитними договорами, після завершення процедури позасудового врегулювання при зверненні стягнення на предмет іпотеки, автоматично на всі суми вважаються припиненими.

Відповідачем-2 усупереч вимогам зазначеної норми не доведено належними засобами доказування, що внаслідок звернення банком стягнення на предмет іпотеки була погашена спірна заборгованість у повному обсязі.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 14.06.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-103, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ф.Формула" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2017р. у справі №910/7477/14 залишити без змін.

3. Справу №910/7477/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

Ю.Л. Власов