Ухвала

від 04.03.2019 по справі 910/7477/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"04" березня 2019 р. Справа№ 910/7477/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

вивчивши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Дельта-Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 (повний текст складено 16.06.2014)

у справі №910/7477/14 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Правекс-Банк"

до 1) Дочірнього підприємства "Продстор"

та 2) Дочірнього підприємства "Ф.Формула"

про стягнення 13 354 446,27 грн.,

УСТАНОВИВ:

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Продстор" (далі - відповідач-1) та Дочірнього підприємства "Ф.Формула" (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009, з урахуванням Договору поруки № 531-003/09 від 11.12.2009, всього в розмірі 13354446,27грн., з яких: 10000000 грн. заборгованості за кредитом, 3353941,91 грн. пені за кредитом та 504,35 грн. пені за процентами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 червня 2014 року, яке набрало законної сили 27 червня 2014 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Дочірнього підприємства "Продстор" та Дочірнього підприємства "Ф.Формула" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Правекс-Банк" 10 000 000 грн. заборгованості за кредитом, 3 353 941 грн. 91 коп. пені за кредитом, 504 грн. 35 коп. пені за процентами.

Приватне підприємство "Дельта-Сервіс", яке не було залучено до участі в справі, 08 лютого 2019 року, тобто, з порушенням більше ніж на чотири роки передбаченого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення) десятиденного строку на подання апеляційної скарги, звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2016 року в порядку п. 1 ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що заявник не приймав участь у розгляді справи і випадково дізнався 04.02.2019 з реєстру судових рішень про існування оскаржуваного рішення.

Також у апеляційній скарзі міститься клопотання про залучення заявника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яке мотивоване тим, що рішення порушує його права.

19 лютого 2019 року матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Тищенко А.І.

При розгляді клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційним господарським судом було встановлено, що доводи заявника про те, що він дізнався про оскаржуване рішення лише 04.02.2019, не відповідають фактичним обставинам, оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Господарського суду Кіровоградської області перебувала справа №912/1179/14 за позовом ПАТ КБ "Правекс- Банк" до ПП "Дельта-Сервіс" щодо стягнення 38 307 258,98 грн.

У процесуальних документах у вказаній справі містяться посилання на оскаржуване рішення, зокрема, в ухвалі Господарського суду Кіровоградської області від 22 липня 2014 року ( http://reyestr.court.gov.ua/Review/46557593 ) зазначено, що представник банку посилався на рішення господарського суду м. Києва у справі № 910/7477/14 та № 910/7488/14.

У судовому засіданні, в якому приймалась зазначена ухвала, був присутній представник ПП "Дельта-Сервіс" Злакоман С.Л. (довіреність № б/н від 28.05.14).

Отже, принаймні з 22 липня 2014 року заявник знав про наявність оскаржуваного рішення, однак, з апеляційною скаргою звернувся лише 08 лютого 2019 року, тобто, майже через 4,5 роки після прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені заявником обставини не є об'єктивно непереборними та не можуть вважатися поважною причиною, яка перешкоджала заявнику подати апеляційну скаргу у встановлений законодавством строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його поновлення та доказів, які підтверджують наведені підстави.

28.02.2019 від ПП "Дельта-Сервіс" надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій заявник, посилаючись на загальні норми щодо права на апеляційне оскарження, вказує, що директор підприємства не був ознайомлений з текстом судового рішення, а з текстом ухвали Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 року у справі №910/7477/14 директор ознайомився за три дні до подання скарги і саме по тексту вказаної ухвали суд визнав свою помилку щодо недолучення ПП "Дельта-Сервіс" до первісного позову під час розгляду справи по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як роз'яснено у абз. 9 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності.

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Проте, в порушення наведених положень чинного законодавства, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке міститься у апеляційній скарзі, заявник не навів жодних обґрунтувань поважності причин пропуску строку подання апеляційної скарги та не надав підтверджуючих доказів, а наведені заявником доводи не відповідають фактичним обставинам, оскільки про оскаржуване рішення заявник знав ще з липня 2014 року, що підтверджується судовими рішеннями у справі №912/1179/14 (предметом якої було стягнення заборгованості банком з заявника), та судовими рішеннями у справі №912/3812/16 (предметом якої було оскарження заявником дій банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки).

У поданій 28.02.2019 заяві про поновлення строку апеляційного оскарження заявник посилається на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 року у даній справі, про яку він дізнався за три дні до подання апеляційної скарги, однак предметом оскарження є не вказана ухвала, а рішення від 11.06.2014, про яке заявнику було відомо з липня 2014 року.

Частиною 4 ст. 260 ГПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У зв'язку із тим, що наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, апеляційний господарський суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст.119, ст. 234, ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Дельта-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дельта-Сервіс" (з доданими до неї матеріалами) повернути заявнику.

3. Матеріали справи №910/7477/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, встановленому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко