Постанова

від 01.06.2017 по справі 910/8539/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2017 р. Справа№ 910/8539/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників

від позивача: Єльманов В.А.,

від відповідача: Бондар Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017р. у справі №910/8539/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Квартал М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості у сумі 497414,45 грн за договором позики від 28.09.2012р. та договором позики №6 від 23.10.2012р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017р. у справі №910/8539/16 позов задоволено повністю.

Рішення мотивовано тим, що строк повернення позики за договором позики від 28.09.2012р. та договором позики №6 від 23.10.2012р., відповідно до п.3.1. останніх настав, тому, приймаючи до уваги те, що доказів повернення позики в повному обсязі станом на день розгляду справи Відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення з останнього на користь Позивача заборгованості в сумі 497414,45 грн є обґрунтованими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017р. у справі №910/8539/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення було прийнято місцевим судом за відсутності представника Відповідача. Крім того, місцевий суд порушив принцип змагальності сторін, оскільки надав перевагу доказам, наданим Позивачем, над доказами, зазначеними Відповідачем у відзиві на позов. Відповідач стверджує, що рішення місцевого суду прийнято за неповного з'ясування обставин справи, оскільки не досліджено обставини, на які посилався Відповідач, та порушено ст.4-2, 85, 97 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2017р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 01.06.2017р.

01.06.2017р. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Відповідача.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

28.09.2012р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір позики (поворотної безпроцентної фінансової допомоги), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позивач передає у власність Відповідачу грошову поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в національній валюті у сумі 350000,00 грн (без ПДВ), а Відповідач зобов'язується повернути Позивачу таку ж суму грошових коштів у визначений цим договором строк.

Відповідно до п.1.2. договору Позивач не має права на отримання процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування Відповідачем позикою. Відсоток по наданій позиці становить 0%.

Згідно з п.2.1. договору позика надається Відповідачу на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Згідно з п.2.3. договору позика передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п.2.4. договору позика вважається переданою Відповідачу в момент зарахування позики на поточний рахунок останнього.

Згідно з п.3.1. договору позика підлягає поверненню в повному розмірі до 23 вересня 2013 року.

Відповідно до п.3.2. договору повернення позики проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача в установі банку.

Згідно з п.3.3. договору позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок Позивача.

Відповідно до п.5.1. договору останній вступає в силу з моменту фактичного передання грошових коштів Позивачу та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором.

На виконання умов договору Позивач перерахував грошові кошти в сумі 350000,00 грн на поточний рахунок Відповідача, що підтверджується банківськими виписками від 28.08.2015р. та від 02.10.2012р.,

04.10.2012р. Відповідачем були повернуті вказані кошти частково в сумі 250000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками від 04.10.2012р.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 28.09.2012р. по 09.03.2016р., підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, заборгованість Відповідача за договором позики від 28.09.2012р. становить 100000,00 грн.

23.10.2012р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір позики №6 (поворотної безпроцентної фінансової допомоги), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позивач передає у власність Відповідачу грошову поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в національній валюті у сумі 400000,00 грн (без ПДВ), а Відповідач зобов'язується повернути Позивачеві таку ж суму грошових коштів у визначений цим договором строк.

Відповідно до п.1.2. договору Позивач не має права на отримання процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування Відповідачем позикою. Відсоток по наданій позиці становить 0%.

Згідно з п.2.1. договору позика надається Відповідачу на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Згідно з п.2.3. договору позика передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Відповідача.

Відповідно до п.2.4. договору позика вважається переданою Відповідачу в момент зарахування позики на поточний рахунок останнього.

Згідно з п.3.1. договору позика підлягає поверненню в повному розмірі до 18 жовтня 2013 року.

Відповідно до п.3.2. договору повернення позики проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача в установі банку.

Згідно з п.3.3. договору позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок Позивача.

Відповідно до п.5.1. договору даний договір вступає в силу з моменту фактичного передання грошових коштів Відповідачу та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором.

На виконання умов договору Позивач перерахував грошові кошти в сумі 400000,00 грн на поточний рахунок Відповідача, що підтверджується банківською випискою від 24.10.2012р.

28.12.2012р. Відповідачем були повернуті частково в сумі 2585,55 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 23.10.2012р. по 10.03.2016р.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 23.10.2012р. по 10.03.2016р., підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, заборгованість Відповідача за договором позики №6 від 23.10.2012р. становить 397414,45 грн.

Претензією №06/03 від 09.03.2016р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою сплатити заборгованість за договором позики від 28.09.2012р. у сумі 100000,00 грн в строк 10 календарних днів із дати отримання даної претензії.

Претензією №07/03 від 10.03.2016р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою сплатити заборгованість за договором позики №6 від 23.10.2012р. у сумі 397414,45 грн в строк 10 календарних днів із дати отримання даної претензії.

Листом-відповіддю №14/03/16 від 14.03.2016р. Відповідач повністю підтвердив суму заборгованості за договором позики від 28.09.2012р. та договором позики №6 від 23.10.2012р., а також повідомив про неможливість погашення зазначеної заборгованості у зв'язку із відсутністю фінансових можливостей.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017р. у справі №910/11873/16 за позовом ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент" до ТОВ "БЦ Квартал М" про визнання договору позики №6 (поворотньої безпроцентної фінансової допомоги) від 23.10.2012р. недійсним у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2017р. у справі №910/11874/16 за позовом ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент" до ТОВ "БЦ Квартал М" про визнання договору позики (поворотньої безпроцентної фінансової допомоги) від 28.09.2012р. недійсним у задоволенні позову відмовлено.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вірно встановлено місцевим судом, Відповідач всупереч п.3.1. договорів позики своє зобов'язання зі своєчасного повернення суми позики в повному обсязі не виконав, зазначені кошти повернув частково на суму 100000,00 грн за договором від 28.09.2012р. та на суму 2585,55 грн. за договором №6 від 23.10.2012р., що не було спростовано Відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 497414,45 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що строк повернення позики за договорами від 28.09.2012р. та №6 від 23.10.2012р., відповідно до п.3.1. останніх та ст.530 Цивільного кодексу України настав, проте доказів, повернення позики в повному обсязі Відповідачем не надано, а тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості у сумі 497414,45 грн є обґрунтованими.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки підстави, на які посилається Відповідач у відзиві були розглянуті рішенням місцевого суду від 26.09.2016р., залишеним без змін постановою апеляційного суду від 01.12.2016р. та постановою касаційного суду від 28.02.2017р. у справі №910/11873/16, якими у задоволенні позову про визнання договору позики №6 (поворотньої безпроцентної фінансової допомоги) від 23.10.2012р. недійсним відмовлено, та рішенням місцевого суду від 13.09.2016р., залишеним без змін постановою апеляційного суду від 06.12.2016р. та постановою касаційного суду від 16.03.2017р. у справі №910/11874/16, якими у задоволенні позову про визнання договору позики (поворотньої безпроцентної фінансової допомоги) від 28.09.2012р. недійсним відмовлено.

Разом із тим, апеляційний суд вважає, що місцевим судом не були дотримані процесуальні права Відповідача на повідомлення його належним чином про час та місце засідання суду та розглянуто справу без участі представника Відповідача.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі було зупинено. Під час зупинення провадження Відповідач змінив юридичну адресу та місцезнаходження на адресу: м. Київ, пров. Вільямса Академіка, 6, корп. Д, оф.43, про що Відповідачем були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поновлюючи провадження у справі 29.12.2016р. місцевий суд направив ухвалу на адресу: пров. Червоноармійський, 14, м. Київ, 03039, за якою Відповідач на той час вже не знаходився. Поштове повідомлення повернулось 05.01.2017р. до місцевого суду без вручення Відповідачу з відміткою, що адресат вибув. У судове засідання 01.02.2017р. Відповідач не з'явився. Незважаючи на це, місцевий суд не перевірив за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження Відповідача, а розглянув справу за відсутності Відповідача.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що місцевим судом справу було розглянуто за відсутністю Відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду, що згідно з п.2 ч.3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування вказаного рішення.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017р. у справі №910/8539/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017р. у справі №910/8539/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" (03189, м. Київ, провулок Вільямса Академіка, будинок 6, корпус Д, офіс 43, ідентифікаційний код 36377178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Квартал М" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, ідентифікаційний код 38129500) заборгованість у сумі 497414 (чотириста дев'яносто сім тисяч чотириста чотирнадцять гривень) грн. 45 коп. та 7461 (сім тисяч чотириста шістдесят одну гривню) грн. 22 коп. судового збору.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Квартал М" (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, будинок 14, ідентифікаційний код 38129500) частину судового збору в розмірі 3788 (три тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень) грн.. 78 коп., сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом і перерахованого платіжним дорученням №36 від 04.05.2016р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко