Постанова

від 12.06.2017 по справі 11/384-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа № 11/384-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

секретар судового засідання - Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 21.04.2017)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 08-11/4550/2-16 від 27.12.2016)

заявника апеляційної скарги - ОСОБА_3 (довіреність № 09/736/01-09 від 12.05.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківський метрополітен , м. Харків (вх. № 1056Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2006 у справі № 11/384-06

за позовом Акціонерного товариства Концерн АВЕК та Ко , м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року Акціонерне товариство Концерн АВЕК та Ко , м. Харків (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської із позовом, в якому просило визнати за ним право власності на самочинно побудовані торгівельні об'єкти торгівельної зони з місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торгівельно-виставочного комплексу): літ.А-2, літ.Б-1, літ.В-1, літ.Г-1, літ.Д-1, літ.Е-1, літ.Ж-1, літ.З-1, які розташовані по вул. Академіка Павлова в м. Харкові.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2006 у справі №11/384-06 (суддя Черленяк М.І.) позов задоволено.

КП Харківський метрополітен з даним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями суддею-доповідачем у справі №11/384-06 визначено суддю Медуницю О.Є.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2017 для розгляду справи №11/384-06 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.04.2017 клопотання КП Харківський метрополітен про відновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, даний строк відновлено, а розгляд справи призначено на 26.04.2017 о 12:00 год.

18.04.2017 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4183), в якому повністю погоджується із доводами скаржника та просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі.

26.04.2017 Харківським апеляційним господарським судом оголошено перерву в розгляді справи до 22.05.2017 о 14:15 год.

Ухвалою суду від 22.05.2017 розгляд справи відкладено на 31.05.2017 о 9:30 год.

23.05.2017 позивач надав заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 5346), в яких просить апеляційну скаргу КП Харківський метрополітен залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2017 для розгляду справи №11/384-06 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., в зв'язку з відпусткою судді Медуниці О.Є.

Відповідно до пункту 9-2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (згідно з Постановою Вищого Господарського Суду № 6 від 10.07.2014), у разі зміни складу суду апеляційної інстанції, розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги.

31.05.2017 Харківським апеляційним господарським судом оголошено перерву в розгляді справи до 12.06.2017 о 12:45 год.

31.05.2017 позивач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 5719) про долучення до матеріалів справи висновку Експертного будівельного технічного дослідження № 767/05-17 від 29.05.2017.

Відповідач через канцелярію апеляційного господарського суду надав клопотання (вх. № 5757 від 01.06.2017) про залучення до у часті у справі №11/384-06 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Розглянувши дане клопотання та перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що за обставин даної справи клопотання Харківської міської ради про залучення до участі у справі третьої особи задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

За змістом пункту 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду; відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи. Ухвали про залучення до участі у справі третіх осіб або їх вступ у справу оскарженню в апеляційному та у касаційному порядку не підлягають.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Однак відповідачем не наведено обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7), а також те, що у справі, яка розглядається, на вказану особу буде покладено нові обов'язки та виникнуть нові права.

Колегія суддів також приймає до уваги те, що на момент прийняття рішення у справі державний контроль у сфері містобудування на території міста Харкова здійснювався Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Харкова, але враховуючи відсутність у справі будь-яких дозвільних документів на будівництво спірного об'єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, результати апеляційного розгляду даної справи жодним чином не вплинуть на права та обов'язки Інспекції, як контролюючого органу у сфері містобудування.

З огляду на наведене у сукупності колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для залучення до участі у справі №11/384-06 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства Харківський метрополітен , м. Харків (вх. № 1056Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2006 у справі № 11/384-06 підлягає задоволенню, виходячи з наступних правових підстав та фактичних обставин справи.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 № 105/04 позивачу було надано земельну ділянку по вул. Академіка Павлова загальною площею 6,1121 га в оренду для будівництва тимчасової торговельної зони з місцями для зберігання товарів та автотранспорту.

На підставі зазначеного рішення, між сторонами у справі 14.09.2004 укладено договір оренди землі за № 66163/04, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 14.09.2004 за № 66163/04.

Позивач за рахунок власних коштів на відведеній йому відповідачем земельній ділянці самовільно побудував торгівельну зону з місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торговельно- виставочного комплексу): літ. А-2 загальною площею 40,2 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 22,2 кв.м., літ. В-1 загальною площею 1294,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 1266,9 кв.м., літ. Д-1 загальною площею 1502,3 кв.м., Літ. Е-1 загальною площею 1386,6 кв.м., літ. Ж-1 загальною площею 1187,7 кв.м., Літ. 3-1 загальною площею 1245,1 кв.м.

Загальна будівельна вартість будівель (без споруд інженерної інфраструктури) становить 3 104 759,33 грн.

Як стверджує позивач, будівництво зазначеного торгівельного майданчика здійснювалось будівельними організаціями, які мають відповідні ліцензії на провадження будівельних робіт, відповідно до чинного законодавства України, а згідно технічного висновку ПП Приватагросервіс (ліцензія АА № 485355) про стан будівельних конструкцій та можливості збереження і подальшої експлуатації самовільно торгівельних об'єктів збудовані павільйони та магазини торгівельної зони придатні для експлуатації за призначенням. Порушень екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших норм або правил не виявлено. Будівельні стандарти додержані.

Крім того, позивач зазначив, що Державне управління екології та природних ресурсів в Харківський області (лист від 31.01.2006 №07-25-111), Харківська міська санітарно-епідеміологічна станція (лист від 16.02.2006 № 3-1/1482), Головне управління МНС України в Харківський області (лист від 15.02.2006 №030/142/1071) погодили збереження та подальшу експлуатацію об'єктів торгівельної зони з місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торгівельно-виставочного комплексу).

Відсутність заперечень на збереження та подальшу експлуатацію об'єктів торгівельної зони підтверджено позивачем наданим до позовної заяви повідомленням Харківського міського управління земельних ресурсів листом від 03.02.2006 за №314.

Враховуючи вищезазначене позивач звернувся до суду із вимогою про визнання за ним права власності на вищезазначені об'єкти самочинно побудованого нерухомого майна.

Відповідач проти позову про визнання за позивачем права власності на самочинно побудоване нерухоме майно категорично заперечував, вважаючи позовні вимоги безпідставними.

Розглянувши позовні вимоги суд першої інстанції із посиланням на положення статті 41 Конституції України, статті 376 Цивільного кодексу України та Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243, прийняв рішення про визнання за позивачем права власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із даними висновками місцевого господарського суду та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

КП Харківський метрополітен , як особа, яка не брала участі у справі та вважає прийняттям цього рішення свої права порушеними, з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що з кінця жовтня 2016 року і по теперішній час в тунелях метрополітену на перегоні ОСОБА_4 Барабашова - ОСОБА_4 з'явилися течі води з потраплянням її на поверхню колії та обладнання. Однак вжиті спеціалістами КП Харківський метрополітен заходи з посилення гідроізоляції тунелю не призвели до позитивних результатів, це говорить про те, що наявна на цій ділянці за тунельна дренажна система не виконує свою функцію.

Також, КП Харківський метрополітен послалось на те, що згадану дренажну систему побудовано одночасно з будівництвом Салтівської лінії метрополітену з метою забезпечення організованого відведення ґрунтових вод від підземних споруд лінії. Довжина затунельної дренажної системи складає близько 600 метрів, систему розташовано на відстані від 20 до 75 метрів від тунелю для контролю за її роботою та технічного обслуговування на поверхню виведено 11 колодязів.

З метою огляду стану цієї системи та з'ясування причин порушення її роботи 29.12.2016 проведено комісійне обстеження траси та колодязів, що знаходяться біля станції метро Академіка Павлова на території торгівельного центру, про що свідчить надана до справи копія відповідного акту (том 1 аркуш справи 151).

В результаті зазначеного обстеження виявлено, що п'ять з одинадцяти колодязів засипані грунтом і доступ до них неможливий, у зв'язку з чим на ділянці довжиною близько 300 метрів проаналізувати стан цієї та відновити її працездатність неможливо. Подальше насичення притунельного грунту водою може призвести до порушень графіку руху поїздів на Салтівській лінії метрополітену.

Враховуючи зазначене, КП Харківський метрополітен звернувся до Харківської міської ради з листами від 30.12.2016 № 16/2187/01-09 та від 20.01.2017 № 16/95/01-09 щодо проведення перевірки дотримання ПАТ Концерн АВЕК та Ко вимог земельного та містобудівного законодавства при використанні земельних ділянок згідно план-схеми розміщення за тунельної дренажної системи з прив'язкою до місцевості.

Листом-відповіддю Харківської міської ради КП Харківський метрополітен проінформовано, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради у відповідності до статті 189 Земельного кодексу України вжиті заходи самоврядного контролю, за результатами яких встановлено наступне.

На земельну ділянку по вул. Академіка Павлова у м. Харкові обліковується договір оренди землі від 14.09.2004 № 66163/04, відповідно до якого земельна ділянка загальною площею 6,1121 га надана в оренду АТ Концерн АВЕК та Ко для будівництва тимчасової торговельної зони з місцями для зберігання товарів та автотранспорту (1 пусковий комплекс торговельно-виробничого комплексу), (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту, строком до 01.06.2029.

В межах вказаного договору оренди землі знаходяться самовільно побудовані нежитлові будівлі, на які за АТ Концерн АВЕК та Ко рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2006 у справі № 11/384-06 визнано право власності.

Крім того, встановлено, що колодязі затунельної дренажної системи № 1 та № 5 розташовані в межах даної земельної ділянки, на яку обліковується договір оренди землі від 14.09.2004 № 66163/04.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 20.01.2017 земельна ділянка, яка надана ПАТ Концерн АВЕК та Ко площею, орієнтовно, 6,1121 га забудована та використовується для здійснення підприємницької діяльності, а саме, на земельній ділянці розташовані торгівельні павільйони, в яких здійснюється продаж галантереї, споживчих товарів та автомобільна стоянка.

У вказаному акті також зазначено, що обстеженням на місцевості встановити фактичну наявність колодязів за тунельної дренажної системи № 1 та № 5 на вбачалося можливим, так як вони засипані грунтом та земляним насипом з залізобетонною плитою відповідно.

Відповідно до пункту 9.4. Інструкції по поточному утриманню штучних споруд метрополітенів, затвердженої Міністерством шляхів та сполучень СРСР від 06.06.1985, оглядові колодязі повинні постійно бути очищені та доступні для користування ними у будь-яку пору року. Забороняється захаращувати оглядові колодязі будь-якими предметами та проведення технічних робіт в технічних зонах та зонах, прилеглих до технічних зон метрополітену.

Таким чином, скаржник вважає, що доступ до колодязів обмежено у зв'язку із розміщенням на земельній ділянці площею 6,1121 га по вул. Академіка Павлова у м. Харкові, яка використовується ПАТ Концерн АВЕК та Ко на підставі договору оренди землі від 14.09.2004 № 66163/04, об'єктів самочинного будівництва, право власності на які визнано за ПАТ Концерн АВЕК та Ко на підставі оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Колегія суддів вважає, що хоча КП Харківський метрополітен не є учасником спірних правовідносин, проте скаржник належним чином обґрунтував існування правового зв'язку між ним і сторонами у справі, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2006 про визнання права власності на самочинно збудоване майно порушує права метрополітену, оскільки доступ до колодязів затунельної дренажної системи № 1 та № 5 відсутній внаслідок самовільної забудови ПАТ Концерн АВЕК та Ко земельної ділянки за вказаною адресою, у зв'язку з чим порушуються інтереси КП Харківський метрополітен шляхом ймовірних порушень графіку руху поїздів на Салтівській лінії внаслідок подальшого насичення притунельного грунту. Більш того, у разі виникнення аварій на тунельній дренажній системі, підприємство позбавлене можливості вжити заходів для їх швидкого виявлення, локалізації та повної ліквідації, що може призвести до створення загрози розладу нормального режиму роботи КП Харківський метрополітен , а також до виникнення не передбачуваних економіко-екологічних наслідків для територіальної громади міста Харкова.

Колегія суддів апеляційної інстанції не будучи зв'язаною доводами апеляційної скарги та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, дійшла висновку, що за всіма обставинами даної справи правові підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно у судовому порядку відсутні.

Так, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Частиною першою і другою вказаної статті Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Тобто, в окремих випадках норми статті 376 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво, права власності на це будівництво за рішенням суду.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частинами першою та другою статті 331 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або на нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України, стаття 1 Господарського процесуального кодексу України). У зв'язку з цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (мало місце звернення до компетентного державного органу про прийняття об'єкта до експлуатації).

Відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач у спорах про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно повинен довести обставини, що складають фактичну підставу такого позову: наявність права позивача на земельні ділянку, на якій збудоване спірне майно; наявність самочинно збудованого майна; відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна (у випадку, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування).

У вирішенні питання про відповідність самочинно збудованого майна будівельним нормам і правилам господарським судам у кожній справі необхідно враховувати вид і призначення відповідного майна, наявність спеціальних вимог до нерухомого майна, що використовується у виробничій діяльності.

Для становлення факту відповідності (невідповідності) збудованої, або реконструйованої будівлі проекту і вимогам будівельних норм і правил, придатності будівлі до експлуатації, а також для визначення вартості різного роду будівельних робіт господарський суд може призначити будівельно-технічну експертизу.

Задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно повинно ґрунтуватись на підтвердженій відповідними доказами сукупності обставин: позивач має право власності або право користування земельної ділянки; власник земельної ділянки надав позивачу дозвіл на будівництво спірного нерухомого майна і не заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване на його земельній ділянці нерухоме майно; самочинно збудоване майно, що є предметом спору, відповідає будівельним нормам і правилам та придатне для експлуатації за призначенням; визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не порушує прав інших осіб.

Задовольняючи позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, господарський суд повинен перевірити, чи не порушує це прав і законних інтересів інших осіб, в тому числі, суміжних землекористувачів, чи не створює самочинно збудоване майно загрози життю і здоров'ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує права третіх осіб.

Втім, судом першої інстанції вищевказані обставини не перевірені та не оцінені, що є порушенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивачем не дотримано порядок набуття права власності та не додержано встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення об'єкта в експлуатацію.

Жодних доказів про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва спірних об'єктів та вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку ПАТ Концерн АВЕК та Ко ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано і матеріали даної справи таких документів не містять.

Статтею 24 Закону України Про планування і забудову територій (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення суду) встановлений порядок вирішення питань забудови земельної ділянки, який не було дотримано позивачем.

Відповідно до статті 28 Закону України Про планування і забудову територій проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Статтею 28-1 Закону України Про планування і забудову територій передбачено, що для організації будівництва та підготовки будівельного майданчика до початку виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта замовник може отримати дозвіл на виконання підготовчих робіт.

Відповідно до статті 30-1 Закону України Про планування і забудову територій прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.

Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву, до якої додаються: проектна документація на будівництво об'єкта, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку та акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, генпроектувальною організацією, замовником, страховою компанією (якщо об'єкт застрахований).

Крім того, відповідно до статті 24 Закону України Про основи містобудування (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами.

Матеріали даної справи не містять жодної інформації про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єктів та вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 10 Закону України Про архітектурну діяльність для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Визнання у судовому порядку права власності на об'єкт будівництва не позбавляє позивача обов'язку доведення факту введення його в експлуатацію, що в даному спірному випадку позивачем не було здійснено в порядку статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити те, що рішенням ХХІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів від 23.06.2004 № 105/04 позивачу було надано земельну ділянку по вулиці Академіка Павлова загальною площею 61121 кв.м. (в тому числі, земельна ділянка, що раніше надавалась АТ Концерн АВЕК та Ко площею 41604 кв.м.) в оренду для будівництва тимчасової торговельної зони з місцями для зберігання товарів та автотранспорту (1 пусковий комплекс торговельно-виставочного комплексу) до 01.06.2007 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту до 01.06.2029.

Водночас, даним рішенням Харківської міської ради позивачу не надавався дозвіл на збереження тимчасової торгівельної зони з місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торговельно-виставочного комплексу): літ.А-2, літ.Б-1, літ.В-1, літ.Г-1, літ.Д-1, літ.Е-1, літ.Ж-1, літ.З-1 на земельній ділянці по вул. Академіка Павлова в м. Харкові.

Позивачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано до суду першої інстанції жодних доказів щодо надання Харківською міською радою дозволу на збереження самочинно побудованих тимчасової торгівельної зони з місцями для зберігання товарів і автотранспорту на земельній ділянці по вул. Академіка Павлова в м. Харкові, зазначених у позовній заяві.

Також слід зазначити, що позивачем не виконані вимоги передбачені підпунктом 4.1. Рішення XXII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 23.06.2004 № 105/04 "Про надання фізичним та юридичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", оскільки у справі не міститься доказів виконання позивачем технічних умов управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку по пайовій участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста; доказів одержання позивачем архітектурно-планувального завдання на розробку робочих проектів. Позивачем також не підтверджено, що ним було розроблено та погоджено у встановленому порядку робочий проект на будівництво спірних об'єктів та одержано в інспекції Держархбудконтролю Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин дозвіл на виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 22 Закону України Про основи містобудування забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченого законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Вирішення питань, пов'язаних з самочинним будівництвом на території міста Харкова, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані об'єкти та будівництво яких розпочато самостійно здійснюється відповідно до "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом", затвердженого рішенням XXII сесії Харківської міської ради IV скликання від 28.09.2005 № 188/05.

Даний Порядок поширюється на всі підприємства, установи та організації, всіх суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а також громадян, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво на території міста Харкова.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вищезазначеним обставинам в їх сукупності не надав належної правової оцінки та безпідставно в порушення встановленого порядку державного управління в сфері містобудування, а також встановленого порядку та основних засад регулювання відносин права власності і забезпечення безпеки сторонніх осіб у процесі використання нерухомого майна за цільовим призначенням, визнав право власності на самочинно побудовані торгівельні об'єкти торгівельної зони з місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торгівельно-виставочного комплексу): літ.А-2, літ.Б-1, літ.В-1, літ.Г-1, літ.Д-1, літ.Е-1, літ.Ж-1, літ.З-1, які розташовані по вул. Академіка Павлова в м. Харкові, за позивачем.

Встановлені колегією суддів під час апеляційного розгляду даної справи обставини дають підстави дійти висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог АТ "Концерн АВЕК та Ко" до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинно побудовані спірні об'єкти, які розташовані за адресою: вул. ОСОБА_4 - відсутні.

Позивач надав суду апеляційної інстанції висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 767/05-17 від 29.05.2017, яким встановлено, що об'єкти торговельно-виставочного комплексу: літ. А-2 загальною площею 40,2 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 22,2 кв.м., літ. В-1 загальною площею 1294,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 1266,9 кв.м., літ. Д-1 загальною площею 1502,3 кв.м., літ. Е-1 загальною площею 1386,6 кв.м., літ. Ж-1 загальною площею 1187,7 кв.м., літ. 3-1 загальною площею 1245,1 кв.м., розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Харків вул. Академіка Павлова (договір оренди №66163/04 від 14.09.2004), право власності на які належить ПАТ Концерн АВЕК та Ко , не розташовані над затунельною дренажною системою, яка належить КП Харківський метрополітен , і не перешкоджають доступу до зазначеної дренажної системи.

Однак зазначені у висновку обставини жодним чином не стосуються предмета позову, не мають значення для вирішення даного спору по суті та не впливають на результати вирішення спору судом апеляційної інстанції, а тому колегією суддів відхиляються.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2006 у справі № 11/384-06 про визнання за позивачем права власності, прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим зазначене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Комунального підприємства Харківський метрополітен , м. Харків - задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за апеляційний перегляд справи відшкодовується скаржнику за рахунок позивача.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини першої статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківський метрополітен , м. Харків задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2006 у справі № 11/384-06 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Концерн АВЕК и Ко (61002, м. Харків, вул. Сумська, 70, код ЄДРПОУ 22649344) на користь Комунального підприємства Харківський метрополітен (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29, код ЄДРПОУ 04805918) 28050,00 грн. витрат по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.