Постанова

від 23.10.2017 по справі 11/384-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 11/384-06 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Карабаня В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі№ 11/384-06 Господарського суду Харківської області за позовомАкціонерного товариства "Концерн Авек та Ко" доХарківської міської ради за участюКомунального підприємства "Харківський метрополітен" провизнання права власності, за участю представників сторін: від позивача: Руденко Є.Д., Каганець А.В., від відповідача: Грєнков І.В., від третьої особи: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Концерн Авек та Ко" у вересні 2006 року звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом, у якому просить визнати за ним право власності на самочинно побудовані торгівельні об'єкти торгівельної зони із місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торгівельно-виставочного комплексу): літ.А-2, літ.Б-1, літ.В-1, літ.Г-1, літ.Д-1, літ.Е-1, літ.Ж-1, літ.З-1, які розташовані по вул. Академіка Павлова у м. Харкові.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2006 у справі № 11/384-06 (суддя Черленяк М.І.) позов задоволено. Визнано право власності за Акціонерним товариством "Концерн Авек та Ко" на самочинно побудовані торгівельні об'єкти торгівельної зони з місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торгівельно-виставочного комплексу): літ.А-2, літ.Б-1, літ.В-1, літ.Г-1, літ.Д-1, літ.Е-1, літ.Ж-1, літ.З-1, які розташовані по вул. Академіка Павлова у м. Харкові.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 11/384-06 (у складі колегії суддів: головуючий-Барбашова С.В., Білецької А.М., Гребенюк Н.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2006 у справі № 11/384-06 скасовано, і прийнято нове рішення про відмову у позові. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 70, код ЄДРПОУ 22649344) на користь Комунального підприємства Харківський метрополітен (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29, код ЄДРПОУ 04805918) 28050,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 11/384-06, Публічне акціонерне товариство "Концерн Авек та Ко" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 11/384-06 скасувати, і передати справу № 11/384-06 на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко" про заміну позивача у справі № 11/384-06 Публічне акціонерне товариство "Концерн Авек та Ко" на правонаступника Приватне акціонерне товариство "Концерн Авек та Ко".

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Харківської міської ради від № 105/04 позивачу 23.06.2004 надано земельну ділянку по вул. Академіка Павлова загальною площею 6,1121 га в оренду для будівництва тимчасової торговельної зони із місцями для зберігання товарів та автотранспорту.

Між Акціонерним товариством "Концерн Авек та Ко" та Харківською міською радою Харківської області 14.09.2004 укладено договір № 66163/04 оренди землі, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 14.09.2004 за № 66163/04.

Позивач за рахунок власних коштів на відведеній йому земельній ділянці самовільно побудував торгівельну зону із місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торговельно-виставочного комплексу): літ. А-2 загальною площею 40,2 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 22,2 кв.м., літ. В-1 загальною площею 1294,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 1266,9 кв.м., літ. Д-1 загальною площею 1502,3 кв.м., Літ. Е-1 загальною площею 1386,6 кв.м., літ. Ж-1 загальною площею 1187,7 кв.м., Літ. 3-1 загальною площею 1245,1 кв.м.

Загальна будівельна вартість будівель (без споруд інженерної інфраструктури) становить 3104759,33 грн.

Як стверджує позивач, будівництво зазначеного торгівельного майданчика здійснено будівельними організаціями, які мають відповідні ліцензії на проведення будівельних робіт, відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до технічного висновку ПП "Приватагросервіс" (ліцензія АА № 485355) про стан будівельних конструкцій та можливості збереження і подальшої експлуатації самовільно збудованих торгівельних об'єктів збудовані павільйони та магазини торгівельної зони придатні для експлуатації за призначенням. Порушень екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших норм або правил не виявлено. Будівельні стандарти додержані.

Крім цього позивачем зазначено, що Державним управлінням екології та природних ресурсів у Харківський області (лист від 31.01.2006 № 07-25-111), Харківською міською санітарно-епідеміологічна станцією (лист від 16.02.2006 № 3-1/1482), Головним управлінням МНС України у Харківський області (лист від 15.02.2006 № 030/142/1071) погоджено збереження та подальшу експлуатацію об'єктів торгівельної зони із місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торгівельно-виставочного комплексу).

Відсутність заперечень на збереження та подальшу експлуатацію об'єктів торгівельної зони підтверджено наданим до позовної заяви повідомленням Харківського міського управління земельних ресурсів листом від 03.02.2006 за № 314.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на об'єкти самочинно побудованого нерухомого майна.

Харківська міська рада Харківської області щодо про визнання за Акціонерним товариством "Концерн Авек та Ко" права власності на самочинно побудоване нерухоме майно категорично заперечувала, вважаючи позовні вимоги безпідставними.

Розглянувши позовні вимоги, судом першої інстанції, відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 48 Закону України "Про власність" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243, прийнято рішення про визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна.

Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з рішенням суду першої інстанції та вважає його передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін; інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Харківський метрополітен", як особа, яка не брала участі у справі проте вважає, що прийнятим рішенням порушено її права, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій зазначає, що з кінця жовтня 2016 і по час звернення до суду у тунелях метрополітену на перегоні "Академіка Барабашова - Академіка Павлова" з'явилися течі води із потраплянням її на поверхню колії та обладнання. Вжиті спеціалістами КП Харківський метрополітен заходи із посилення гідроізоляції тунелю не призвели до позитивних результатів, наявна на цій ділянці за тунельна дренажна система не виконує свою функцію.

Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" зазначено, що дренажну систему побудовано одночасно із будівництвом Салтівської лінії метрополітену, з метою забезпечення організованого відведення ґрунтових вод від підземних споруд лінії. Довжина затунельної дренажної системи складає близько 600 метрів, систему розташовано на відстані від 20 до 75 метрів від тунелю для контролю за її роботою та технічного обслуговування на поверхню виведено 11 колодязів.

З метою огляду стану цієї системи, 29.12.2016 проведено комісійне обстеження траси та колодязів, що знаходяться біля станції метро "Академіка Павлова" на території торгівельного центру.

В результаті обстеження виявлено, що п'ять із одинадцяти колодязів засипані ґрунтом і доступ до них неможливий, у зв'язку з чим на ділянці довжиною близько 300 метрів проаналізувати стан системи та відновити її працездатність неможливо. Подальше насичення притунельного ґрунту водою може призвести до порушень графіку руху поїздів на Салтівській лінії метрополітену.

Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" звернулося до Харківської міської ради з листами від 30.12.2016 № 16/2187/01-09, 20.01.2017 № 16/95/01-09 щодо проведення перевірки дотримання ПАТ "Концерн Авек та Ко" вимог земельного та містобудівного законодавства при використанні земельних ділянок відповідно до план-схеми розміщення за тунельної дренажної системи із прив'язкою до місцевості.

Листом Харківської міської ради № 2830/0/226-17 Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" 17.03.2017 проінформовано, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради відповідно до статті 189 Земельного кодексу України вжито заходи самоврядного контролю, за результатами яких встановлено наступне.

На земельну ділянку по вул. Академіка Павлова у м. Харкові обліковується договір від 14.09.2004 № 66163/04 оренди землі, відповідно до якого земельну ділянку загальною площею 6,1121 га надано в оренду АТ "Концерн Авек та Ко" для будівництва тимчасової торговельної зони із місцями для зберігання товарів та автотранспорту (1 пусковий комплекс торговельно-виробничого комплексу), (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту, строком до 01.06.2029.

У межах вказаного договору оренди землі знаходяться самовільно побудовані нежитлові будівлі, на які за АТ Концерн Авек та Ко рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2006 у справі № 11/384-06 визнано право власності.

Крім цього встановлено, що колодязі затунельної дренажної системи № 1 та № 5 розташовані у межах даної земельної ділянки, за якою обліковується договір від 14.09.2004 № 66163/04 оренди землі.

Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 20.01.2017 земельна ділянка, яку надано ПАТ "Концерн Авек та Ко" площею 6,1121 га забудована та використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Вказаним актом обстеження на місцевості встановлено фактичну наявність колодязів за тунельної дренажної системи № 1 та № 5 не виявилося можливим, оскільки колодязі засипані ґрунтом, земляним насипом та перекриті залізобетонною плитою відповідно.

Відповідно до пункту 9.4. Інструкції з поточного утримання штучних споруд метрополітенів, затвердженої Міністерством шляхів та сполучень СРСР від 06.06.1985, оглядові колодязі повинні постійно бути очищені та доступні для користування ними у будь-яку пору року. Забороняється захаращувати оглядові колодязі будь-якими предметами та проведення технічних робіт у технічних зонах та зонах, прилеглих до технічних зон метрополітену.

Скаржник вважає, що доступ до колодязів обмежено у зв'язку із розміщенням на земельній ділянці площею 6,1121 га по вул. Академіка Павлова у м. Харкові, яка використовується ПАТ "Концерн Авек та Ко" відповідно до договору від 14.09.2004 № 66163/04 оренди землі, об'єктів самочинного будівництва, право власності на які визнано за ПАТ "Концерн Авек та Ко" на підставі рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2006.

Суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" не є учасником спірних правовідносин, тому скаржник належним чином обґрунтував існування правового зв'язку між ним і сторонами у справі, оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2006 про визнання права власності на самочинно збудоване майно порушує права метрополітену, оскільки доступ до колодязів затунельної дренажної системи № 1 та № 5 відсутній внаслідок самовільної забудови ПАТ "Концерн Авек та Ко" земельної ділянки за вказаною адресою, у зв'язку з чим порушуються інтереси КП Харківський метрополітен шляхом ймовірних порушень графіку руху поїздів на Салтівській лінії внаслідок подальшого насичення притунельного ґрунту.

Крім цього у разі виникнення аварій на тунельній дренажній системі, Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" позбавлене можливості вжити заходів для їх швидкого виявлення, локалізації та повної ліквідації, що може призвести до створення загрози розладу нормального режиму роботи Комунального підприємства Харківський метрополітен ; до виникнення не передбачуваних економіко-екологічних наслідків для територіальної громади міста Харкова.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за ПАТ "Концерн Авек та Ко" права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з огляду на наступне.

Поняття самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною у регулюванні спірних правовідносин, унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Тобто в окремих випадках норми статті 376 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво, права власності на це будівництво за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує щодо визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або на нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України, стаття 1 Господарського процесуального кодексу України). У зв'язку з цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (мало місце звернення до компетентного державного органу про прийняття об'єкта до експлуатації).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач у спорах про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно повинен довести обставини, що складають фактичну підставу такого позову: наявність права позивача на земельну ділянку, на якій збудоване спірне майно; наявність самочинно збудованого майна; відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво нерухомого майна (у випадку, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування).

У вирішенні питання про відповідність самочинно збудованого майна будівельним нормам і правилам господарським судам у кожній справі необхідно враховувати вид і призначення відповідного майна, наявність спеціальних вимог до нерухомого майна, що використовується у виробничій діяльності.

Для встановлення факту відповідності (невідповідності) збудованої, або реконструйованої будівлі проекту і вимогам будівельних норм і правил, придатності будівлі до експлуатації, для визначення вартості різного роду будівельних робіт господарський суд може призначити будівельно-технічну експертизу.

Задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно повинно ґрунтуватися на підтвердженій відповідними доказами сукупності обставин: позивач має право власності або право користування земельної ділянки; власник земельної ділянки надав позивачу дозвіл на будівництво спірного нерухомого майна і не заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване на його земельній ділянці нерухоме майно; самочинно збудоване майно, що є предметом спору, відповідає будівельним нормам і правилам та придатне для експлуатації за призначенням; визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не порушує прав інших осіб.

Задовольняючи позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, господарський суд повинен перевірити, чи не порушує це прав і законних інтересів інших осіб, у тому числі, суміжних землекористувачів, чи не створює самочинно збудоване майно загрози життю і здоров'ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує права третіх осіб.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції вказані обставини не перевірено та не оцінено, що є порушенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем не дотримано порядок набуття права власності та не додержано встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення об'єкта в експлуатацію.

Жодних доказів про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт із будівництва спірних об'єктів та вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку ПАТ "Концерн Авек та Ко" суду не надано і матеріали даної справи таких документів не містять.

Статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено порядок вирішення питань забудови земельної ділянки, який не дотримано позивачем.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про планування і забудову територій" проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється відповідно до вихідних даних на проектування із дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 28-1 Закону України "Про планування і забудову територій" для організації будівництва та підготовки будівельного майданчика до початку виконання будівельних робіт із будівництва об'єкта замовник може отримати дозвіл на виконання підготовчих робіт.

Відповідно до статті 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифікату відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю із урахуванням частини четвертої цієї статті.

Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву, до якої додаються: проектна документація на будівництво об'єкта, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку та акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, генпроектувальною організацією, замовником, страховою компанією (якщо об'єкт застрахований).

Відповідно до статті 24 Закону України "Про основи містобудування" державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами.

Матеріали даної справи не містять інформації про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт із будівництва об'єктів та вводу їх в експлуатацію.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Визнання у судовому порядку права власності на об'єкт будівництва не позбавляє позивача обов'язку доведення факту введення його в експлуатацію, що позивачем не здійснено відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції встановлено, що рішенням ХХІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" від 23.06.2004 № 105/04 позивачу надано земельну ділянку по вулиці Академіка Павлова загальною площею 61121 кв.м. (у тому числі, земельна ділянка, що раніше надавалась АТ "Концерн АВЕК та Ко" площею 41604 кв.м.) в оренду для будівництва тимчасової торговельної зони із місцями для зберігання товарів та автотранспорту (1 пусковий комплекс торговельно-виставочного комплексу) до 01.06.2007 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкта до 01.06.2029.

Проте рішенням Харківської міської ради Харківської області позивачу не надано дозвіл на збереження тимчасової торгівельної зони з місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торговельно-виставочного комплексу): літ.А-2, літ.Б-1, літ.В-1, літ.Г-1, літ.Д-1, літ.Е-1, літ.Ж-1, літ.З-1 на земельній ділянці по вул. Академіка Павлова в м. Харкові.

Всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано суду жодних доказів щодо надання Харківською міською радою Харківської області дозволу на збереження самочинно побудованих тимчасової торгівельної зони із місцями для зберігання товарів і автотранспорту на земельній ділянці по вул. Академіка Павлова у м. Харкові.

Крім цього позивачем не виконано вимоги передбачені підпунктом 4.1. Рішення XXII сесії Харківської міської ради Харківської області XXIV скликання від 23.06.2004 № 105/04 "Про надання фізичним та юридичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", оскільки до справи не надано доказів виконання позивачем технічних умов управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку по пайовій участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста; доказів одержання позивачем архітектурно-планувального завдання на розробку робочих проектів. Позивачем не підтверджено, що ним розроблено та погоджено у встановленому порядку робочий проект на будівництво спірних об'єктів та одержано в інспекції Державного Архітектурно-будівельного контролю Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин дозвіл на виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Вирішення питань пов'язаних із самочинним будівництвом на території міста Харкова, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані об'єкти та будівництво яких розпочато самостійно здійснюється відповідно до Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом , затвердженого рішенням XXII сесії Харківської міської ради Харківської області IV скликання від 28.09.2005 № 188/05.

Порядок поширюється на всі підприємства, установи та організації, всіх суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, громадян, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво на території міста Харкова.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що приймаючи оскаржуване рішення судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності та безпідставно у порушення встановленого порядку державного управління у сфері містобудування, встановленого порядку та основних засад регулювання відносин права власності і забезпечення безпеки сторонніх осіб у процесі використання нерухомого майна за цільовим призначенням, визнано право власності на самочинно побудовані торгівельні об'єкти торгівельної зони із місцями для зберігання товарів і автотранспорту (1 пусковий комплекс торгівельно-виставочного комплексу): літ.А-2, літ.Б-1, літ.В-1, літ.Г-1, літ.Д-1, літ.Е-1, літ.Ж-1, літ.З-1, які розташовані по вул. Академіка Павлова в м. Харкові, за Акціонерним товариством "Концерн Авек та Ко".

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог АТ "Концерн Авек та Ко" до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинно побудовані спірні об'єкти, які розташовані за адресою: вул. Академіка Павлова - відсутні.

Позивачем надано суду апеляційної інстанції висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 767/05-17 від 29.05.2017, яким встановлено, що об'єкти торговельно-виставочного комплексу: літ. А-2 загальною площею 40,2 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 22,2 кв.м., літ. В-1 загальною площею 1294,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 1266,9 кв.м., літ. Д-1 загальною площею 1502,3 кв.м., літ. Е-1 загальною площею 1386,6 кв.м., літ. Ж-1 загальною площею 1187,7 кв.м., літ. 3-1 загальною площею 1245,1 кв.м., розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова (договір оренди № 66163/04 від 14.09.2004) право власності на які належить ПАТ "Концерн Авек та Ко" не розташовані над затунельною дренажною системою, яка належить КП "Харківський метрополітен", і не перешкоджають доступу до дренажної системи.

Проте зазначені у висновку обставини жодним чином не стосуються предмета позову, не мають значення для вирішення даного спору по суті та не впливають на результати вирішення спору, тому судом апеляційної інстанції правомірно відхилені.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 11/384-06 Господарського суду Харківської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 11/384-06 Господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн Авек та Ко" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 11/384-06 Господарського суду Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 11/384-06 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Нєсвєтова Н.М. Карабань В.Я.