Постанова

від 07.10.2016 по справі 804/3877/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2016 р. Справа № 804/3877/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріДраготі С.А. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Васюченка М.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі-ФОП ОСОБА_5, платник, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008201304 від 07.06.2016р. про визнання суми завищення бюджетного відшкодування за січень 2016 року в сумі 98 458, 97 грн. та штрафних санкцій 49 229, 50 грн.;

зобов'язання Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області виконати покладені на відповідача Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок ФОП ОСОБА_5 у розмірі 98 458, 97 грн.

Представник позивача, що прибула у судове засідання позов підтримала та надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Так, представник позивача зазначив, що висновки податкового органу, відображені в акті перевірки щодо безпідставності заявлення ФОП ОСОБА_5 бюджетного відшкодування з ПДВ не є нормою законодавства, є необгрунтованими та такими, що не підтверджено жодними доказами, а фактично є лише суб'єктивною думкою перевіряючих контролюючого органу, у зв'язку з чим прийняте на підставі даного акту та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована тим, що фахівцями Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за підсумками якої податковим органом встановлено факт порушення платником п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у вигляді безпідставного заявлення ФОП ОСОБА_5 бюджетного відшкодування з ПДВ у декларації з ПДВ за травень 2015 року-січень 2016р. в сумі 98 458, 97 грн. Представник відповідача зауважив, що твердження ФОП ОСОБА_5 не спростовують виявленого в ході перевірки порушення норм податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно та скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходячи із системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) зареєстровано як як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу-підприємця у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради від 24.01.2007р. згідно Свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_3 (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2 224 000 0000 041591).

До основних видів економічної діяльності позивача (за КВЕД) належить:

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі- ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська, податковий орган, контролюючий орган, відповідач) від 26.01.2007р. (ІПН платника податку на додану вартість НОМЕР_1).

У період з 20.04.2016р. по 26.04.2016р. (термін перевірки продовжувався з 27.04.2016р. згідно наказу №339 від 26.04.2016р., з 29.04.2016р. згідно наказу №350 від 28.04.2016р., з 05.05.2016р. згідно наказу №353 від 04.05.2016р.) згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та п. 5.1 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визнання достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку №1238 від 27.12.2010р. відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України на підставі наказу №326 від 20.04.2016р. фахівцями ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі-ПДВ) за червень 2015р. - січень 2016р.

За підсумками проведеної перевірки податковим органом складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5, рнокпп НОМЕР_1, з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2015р. - січень 2016р. №1517/04-61/13-04/НОМЕР_1 від 16.05.2016р. (далі - акт перевірки).

Так, у даному акті в ході проведеної перевірки контролюючий орган дійшов до висновку про порушення платником п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у вигляді безпідставного заявлення ФОП ОСОБА_5 бюджетного відшкодування з ПДВ у декларації з ПДВ за травень 2015 року-січень 2016р. в сумі 98 458, 97 грн.

Враховуючи виявлені в ході проведеної перевірки порушення підприємством норм Податкового кодексу Украни, на підставі акта перевірки відповідачем сфоромовано податкове повідомлення-рішення №0008201304 від 07.06.2016р., яким ФОП ОСОБА_5 зменшено бюджетного відшкодування з ПДВ згідно декларації з ПДВ за січень 2016 року за №9021805328 від 22.02.2016р. на 98 458, 97 грн. та застосовано до платника штрафні санкції у розмірі 49 229, 50 грн.

Правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення за №0008201304 від 07.06.2016р. є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податокового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність №996-XIV від 16.07.1999р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІУ.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (стаття 9 Закону №996-XIV), як:

-назву документа (форми);

-дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум податку на додану вартість (ПДВ) до складу податкового кредиту або бюджетного відшкодування необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

При цьому - будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті податку на додану вартість) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару, роботи, послуги суму податку на додану вартість при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму понесених витрат.

З урахуванням цього з огляду на доводи податкового органу, якими він мотивує правомірність донарахувань, перевірки підлягає фактичне виконання поставок друк. фарби на адресу позивача від контрагентів.

Дотримання норм цивільного чи господарського права під час укладення договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції та правильності відображення її результатів у податковому обліку.

З огляду на зафіксовані податковим органом факти суд перевіряє обставини стосовно руху активів на шляху від покупця до постачальника у процесі виконання спірних операцій, з'ясувавши, яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, а також встановити посадових осіб постачальника та покупця, безпосередньо задіяних у такому процесі.

Виходячи з норм податкового законодавства, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, підтвердження фактичного виконання умов укладених, платником податку договору, мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкові накладні, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійсненої господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р., первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх форальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, надані позивачем до суду документи, втрачають силу первинних документів, не можуть слугувати належним підтвердженням права позивача на формування податкової звітності за наслідками господарських операцій, оскільки вказані операції не породжують наслідків, ними обумовлених, зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що в ході перевірки контролюючим органом в результаті звірки даних, зазначених у розрахунках бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів позивача, що підтверджують факт оплати платником сум податку сплачену постачальникам товарів/послуг загальна сума ПДВ складає 132 276, 00 грн.

Перевіркою визначення частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої ФОП ОСОБА_5, яка підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено наступе.

Основними сумами, що відображені в перевіряємому періоді в податковому кредиті, зокрема загальна сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування становить 132 276, 00 грн. заявлена підприємством внаслідок здійснення наступних витрат:

- Придбання автошин (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування - 44 972, 12 грн.);

- Придбання запчастин (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування - 52 302, 02 грн.);

- Автостоянка (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування - 4085,03 грн.);

- Книжки Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування - 29 618, 11 грн.);

- Оформлення віз (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування -130, 00 грн.);

- Шиномонтаж (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування -691, 00 грн.);

- Ремонт тахографа (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування -313, 00 грн.);

-Обслуговування ПК (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування - 164,72 грн.).

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 20 травня 2006 року N 488 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2006 р. за N 712/12586 Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шин, передача шин в експлуатацію та\або запас відображається в карточці обліку пробігу (наработки) шини. Форма цього документа приведена в додатку до п. 7.1 експлуатаційних норм середнього ресурса шин колісних транспортних засобів та спеціальних машин, виконаних на колісних: шассі. В карточці обліку щомісячно відображаються дані про пробігу шини, її технічний стан, обліковується сумарний пробіг до списання та інформація про попереднє використання (поновлення зношеного протектора, ремонт та інше).

При цьому, використані автошини підпадають під термін отходів, бо не мають подальшого використання за місцем їх виникнення та підприємець повинен утілізувати або знищити (ст. 1 Закона України Про відходи від 05.03.1998 г. № 187/98-ВР).

Контролюючим органом в ході перевіки було встановлено та не спростовано позивачем, що ФОП ОСОБА_5 не веде облік шин та документи про утилізацію відпрацьованих шин у платника також відсутні, що в свою чергу унеможливлює доведення факту списання шин в межах встановлених законодавством норм.

Крім того, у відповідності до наданих до перевірки ФОП ОСОБА_5 документів, а саме: видаткових накладних та актів виконаних робіт (послуг) немає можливості дослідити як та ким здійснювався ремонт автомашин.

Зокрема, акти списання запчастин, придбаних у ТОВ INTER CARS UKRAINE та ФОП ОСОБА_7 виписані однією датою в кінці кожного місяця.

При виконанні робіт ТОВ"Авто комплект"(код ЄДРПОУ 30531896) по калібровці цифрового тахографа із заміною елемента живлення на загальну суму 1200 грн. (в т.ч. ПДВ - 200 грн.) згідно акта здачі-прийняття робіт №А-0626 у м.Дніпропетровську відповідачем було встановлено, що автомобіль №АЕ0705ВК у період з 18.06.2015р. по 25.06.2015р. знаходився в рейсі згідно ЦМР 045684 по маршруту м. Запоріжжя-Фінляндія.

При виконанні комплексного ремонту ФОП ОСОБА_8.(рнокпп НОМЕР_2) місцем складання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) є м. Мукачево. Документи, що підтверджують знаходження автомашин в м.Мукачево у позивача відсутні.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відсутність реального здійснення господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості наміру платників податків - учасників відповідної операції.

Обставинами, які свідчать про необґрунтованість податкової вигоди є наступні: неможливість реального здійснення контрагентами-постачальниками зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження, майна або обсягу матеріальних ресурсів, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, що є економічно необхідною умовою для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результаті в відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів; відсутність товаротранспортної накладної підтверджуючої факт транспортування товару; отримання матеріалів перевірок інших платників податків, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на. органи державної податкової служби; - первинні документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р.

На підставі вище викладеного, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів, не має можливості встановити, що придбані товари, отримані послуги використовувались у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з чим відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ, зокрема не знайшли свого підтвердження здійсненні позивачем витрати на загальну суму 98 458, 97 грн., зокрема:

- Придбання автошин (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування - 44 972, 12 грн.);

- Придбання запчастин (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування - 52 302, 02 грн.);

- Шиномонтаж (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування -691, 00 грн.);

- Ремонт тахографа (сума ПДВ ,що заявлена до бюджетного відшкодування -313, 00 грн.).

Відповідно до п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, за комплексним аналізом наведених норм та економічним змістом законодавства в ході перевірки ДПІ вв АНД районі м.Дніпропетровська встановлено, що позивачем в порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту податкової декларації за травень 2015-січень 2016 року придбання товарів (послуг), що не використовувались у межах господарської діяльності платника податку, у результаті чого безпідставно завищено від'ємне значення різниці, між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22) декларації за травень 2015-січень 2016 року у сумі 98 458, 97 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності заявлення ФОП ОСОБА_9 бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ за травень 2015 року у розмірі 17 455, 00 грн., оскільки позивачем не доведено у встановленому законом порядку реальності витрат підприємством щодо придбання ТМЦ (автошини та запчастини) і використання їх у межах господарської діяльності платника та стосовно отримання послуг (шиномонтаж та ремонт тахографа) на загальну суму 98 458, 97 грн.

Оцінюючи докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення №0008201304 від 07.06.2016 року, прийняте відповідачем на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач діяв в порядку, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв'язку з чим підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0008201304 від 07 червня 2016 року - відсутні.

З огляду на вищевикладене, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2016 року

Суддя Р.А. Барановський