Рішення

від 13.06.2017 по справі 910/16847/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.2017Справа №910/16847/15

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Курдельчук І.Д., судді Привалов А.І. та Сівакова В.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16847/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інтайм Фінанс , м. Київ,

до приватного акціонерного товариства Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу , м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - дочірнє підприємство Торговий дім Тодак , м. Київ,

про стягнення 6 108 395,86 грн.,

за участю представників:

позивача - Лавринович В.О. (довіреність від 15.09.2016 № б/н);

відповідача - Штеплюк Ю.Б. (довіреність від 06.02.2017 № 7/1);

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство ОТП Банк (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу (далі - Завод), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - дочірнього підприємства Торговий дім Тодак (далі - Підприємство), про стягнення з відповідача заборгованості 6 108 395,86 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання кредитної лінії № 07-141/28-2 від 28.03.2007 (далі - Кредитний договір)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 було порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 замінено позивача у справі № 910/16847/15 Банк на процесуального правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інтайм Фінанс (далі - Компанія).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 було призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі до надання висновків судової експертизи.

29.12.2016 центр судових експертиз Альтернатива подав суду висновок судової будівель-технічної експертизи від 28.12.2016 № 89/16 (далі - Висновок № 89/16) та матеріали справи № 910/16847/15.

Розпорядженням від 25.01.2017 № 05-23/265 Керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16847/15 у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюком Л.Д.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи № 910/16847/15 головуючим суддею було визначено Курдельчука І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 колегією суддів було прийнято справу № 910/16847/15 до провадження; поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 08.02.2017.

02.02.2017 Компанія подала суду заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд: в рахунок погашення заборгованості Заводу перед Компанією за Договором із змінами та доповненнями у сумі 5 127 828,93 грн., яка складається з 4 000 000 грн. заборгованості за кредитом та 1 127 828,93 грн. заборгованості за відсотками, звернути стягнення не предмет іпотеки за Договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж. В., зареєстрованого в реєстрі за №1367, шляхом визнання права власності Компанії на:

- нежилий будинок-виробничий корпус З-2, площею 3 931,10 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська/Скляренка, будинок 5/7 (Літера З ), за ринковою вартістю 1 989 121 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять одна) грн. з ПДВ;

- нежилий будинок - виробничий корпус Б-3, площею 2 496,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська/Скляренка, будинок 5/7 (Літера Б ), за ринковою вартістю 3 196 341 (три мільйони сто дев'яносто шість тисяч триста сорок одна) грн. з ПДВ.

08.02.2017 відповідач подав суду: заперечення на заяву про зміну підстав позову; клопотання про призначення по справі судової експертизи та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.02.2017 було оголошено перерву до 07.03.2017 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

02.03.2017 позивач подав суду заперечення по справі, в яких Компанія заперечила проти проведення повторної експертизи.

06.03.2017 позивач подав суду пояснення на заперечення відповідача на заяву про заміну предмету позову.

07.03.2017 Компанія подала суду документи для долучення до матеріалів справи.

07.03.2017 відповідач подав суду: додаткові заперечення; клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 07.03.2017 судом було розглянуто клопотання про призначення по справі повторної судової експертизи та відмовлено у його задоволенні.

Також, судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову як таку, що відповідає вимогам статті 22 ГПК України.

У судовому засіданні 07.03.2017 було оголошено перерву до 21.03.2017 відповідно до статті 77 ГПК України.

20.03.2017 позивач подав суду додаткові пояснення по справі.

21.03.2017 відповідач подав суду: додаткові документи по справі та клопотання про призначення по справі повторної судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу; проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - Інститут); зупинено провадження у справі.

28.04.2017 від Інституту надійшов лист, в якому заступник директора Голікова Т.Д. повідомив про необхідність оплати вартості експертизи та погодження строку проведення експертизи у зв'язку із можливістю її виконати Інститутом у строк понад три місяці. Також, до вказаного листа було додано клопотання від б/д № б/н судового експерта Стадника В.С., в якому судовий експерт просив надати сторони документи, необхідні для проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 було поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 23.05.2017

Також, суд надіслав до Інституту лист, в якому просив надіслати матеріали справи № 910/16847/15 протягом двох днів з моменту отримання листа.

Інститут отримав вказаний лист 13.05.2017, проте станом на 23.05.2017 матеріали справи № 910/16748/15 суду не надіслав.

17.05.2017 та 22.05.2017 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

22.05.2017 позивач подав суду повідомлення про зміну свого місцезнаходження.

У зв'язку із неповерненням Інститутом матеріалів справи № 910/16748/15 судове засідання, призначене на 23.05.2017, не відбулося.

25.05.2017 від Інституту до суду надійшов лист від 18.05.2017 № 6996/6997/17-42 з матеріалами справи № 910/16847/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 розгляд справи було призначено на 13.06.2017.

У судовому засіданні 13.06.2017 колегією суддів було розглянуто клопотання судового експерта.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання судового експерта щодо погодження строку проведення Інститутом судової експертизи у строк понад три місяці, виходячи з такого.

Підставою для призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи став висновок від 15.03.2017 № 14497 (далі - Висновок № 14497) експертного оціночно-будівельного дослідження, відповідно до якого вартість об'єктів дослідження була визначена у сумі 34 259 849 грн., що у шість разів більша, ніж була визначена судовим експертом у Висновку № 89/16.

Судом з'ясовано, що Висновок № 14497 був складений в результаті проведення дослідження, яке тривало три дні, у свою чергу, Інститут наразі потребує для проведення аналогічного дослідження строк до 90 днів.

Таким чином, Висновок № 14497 викликає обґрунтовані сумніви у його достовірності, а тому підстави для проведення повторної експертизи відпали.

Крім того, слід зазначити, що судовий експерт у клопотанні про витребування документів просив витребувати у сторін ті докази, що вже наявні в матеріалах справи, що у свою чергу, спричиняє затягування розгляду спору.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Отже, проведення повторної судової експертизи в даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

У судовому засіданні 13.06.2017 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив повністю.

Представник третьої особи у судове засідання 13.06.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.06.2017 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

У судовому засіданні 13.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.03.2017 Банком (кредитор) і Заводом (позичальник) було укладено Кредитний договір (зі змінами та доповненнями), за умовами якого:

- Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у Кредитному договорі (пункт 1.1 Кредитного договору);

- позичальник зобов'язаний своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку і строки, визначені в Кредитному договорі (пункт 1.4 Кредитного договору);

- Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі, та такий день вважатиметься днем припинення Кредитного договору (пункт 8.2 Кредитного договору).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, укладений Банком та Заводом Кредитний договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Слід зазначити, що Банком і Заводом були укладені зокрема такі договори до Кредитного договору: від 26.08.2010 № 10; від 31.03.2011 № 11; від 22.04.2011 № 12; від31.01.2012 № 13; від 29.02.2012 № 14; від 29.03.2012 № 15; від 25.04.2012 № 16; від 31.10.2012 № 17; від 31.10.2012 № 18; від 31.01.2013 № 19; від 29.03.2013 № 20.

Судом встановлено, що Банк виконав зобов'язання передбачені Кредитним договором і надав позичальнику кредит, що не перевищує ліміт фінансування - 5 400 000 грн. (Суб-ліміт 1).

Згідно з договором від 29.03.2013 № 19 сторони дійшли згоди, що в будь-якому випадку позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 26.04.2013 за таким графіком:

- до 29.03.2013 (включно) - вся фактична заборгованість позичальника за кредитом в розмірі, що не перевищує 3 400 000 грн.;

- до 26.04.2013 (включно) - вся фактична заборгованість позичальника за кредитом.

Згідно з пунктом 11 (виконання боргових зобов'язань за ініціативою Банку) договору від 25.04.2012 № 16 виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснене позичальником протягом 7 (семи) банківських днів з дати пред'явлення Банком позичальнику відповідної письмової вимоги про це.

Станом на 16.03.2015 заборгованість Заводу перед Банком не погашена та складала 6 108 395,86 грн., що складається з: заборгованість за кредитом - 4 000 000 грн. (сума простроченого до сплати кредиту); заборгованість за відсотками - 975 938,52 грн. (сума простроченої заборгованості); сума пені за прострочення виконання зобов'язань - 1 018 410,97 грн. (сума заборгованості по штрафним санкціям).

В якості забезпечення виконання зобов'язання позичальника за Кредитним договором, Банком (іпотекодержатель) та Заводом (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № PL 07-158/28-2 зі змінами та доповненнями (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1367 (заборона відчуження зареєстрована за № 1368 та №1369), за умовами якого:

- предметом іпотеки за Договором іпотеки є:

А) нежилий будинок-виробничий корпус 3-2, площею 3 931,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська/Скляренка, будинок 5/7 (Літера З ), та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації серія НБ №010007500 11.08.2003 на підставі наказу Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 29.07.2003 №880-В та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01.10.2003 в реєстровій книзі №14-3-182 за реєстровим №849-з;

Б) та нежитловий будинок - виробничий корпус Б-3, площею 2496, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська/Скляренка, будинок 5/7 (Літера Б ), та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації серія НБ №010007378 09.07.2003 на підставі наказу Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 07.07.2003 № 767-В та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 22.03.2003 в реєстровій книзі №14-3-181 за реєстровим №849-з (пункт 3.1 Договору іпотеки);

- заставна вартість предмету іпотеки складає 6 724 491,30 грн. (пункт 3.3 Договору іпотеки);

- за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: (а) всі боргові зобов'язання, не сплачені іпотекодавцем, і (б) вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за Договором іпотеки, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за Договором іпотеки (пункт 6.1 Договору іпотеки);

- Договір іпотеки набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення і діє до припинення боргових зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань іпотекодавця за Договором іпотеки (пункт 9.1 Договору іпотеки).

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із статтею 1 Закону України Про іпотеку (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

Отже, укладений Банком та відповідачем за Договір іпотеки за своєю правовою природою є іпотечним договором.

Слід зазначити, що Банком і Заводом було укладено договори, якими вносилися зміни та доповнення до Договору іпотеки.

У зв'язку з тим, що відповідачем зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не були виконані, Банк 16.04.2015 направив відповідачу іпотечне повідомлення від 16.04.2015 № 73-12-12-4-10/1915 за Договором іпотеки, в якому вимагав виконати зобов'язання протягом 30 (тридцяти) днів з моменту її направлення.

Іпотечне повідомлення було вручене відповідачу 14.05.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, в порушення умов Договору іпотеки та вимог чинного законодавства України, Завод не здійснив погашення всієї суми заборгованості у встановлені строки.

Враховуючи викладене, Банк звернувся із позовом про звернення стягнення за Кредитним договором на предмет іпотеки.

Під час розгляду даної справи, 02.02.2016 Банком як первісним кредитором та Компанією як новим кредитором було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором (далі - Договір відступлення права вимоги), за умовами якого:

- первісний кредитор передає у повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за Кредитним договором із наступними змінами та доповненнями, а саме: первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги виконання боржником боргових зобов'язань за Кредитним договором в розмірі 5 127 828,93 грн., яка складається з 4 000 000 грн. заборгованості за кредитом та 1 127 828,93 грн. заборгованості за відсотками (пункт 2.1 Договору про відступлення права вимоги);

- новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Кредитного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Договору про відступлення права вимоги (пункт 2.2 Договору про відступлення права вимоги);

- датою відступлення прав за Кредитним договором є дата зарахування на рахунок Банку суми, що зазначена в пункті 3.1 Договору про відступлення права вимоги (пункт 2.4 Договору про відступлення права вимоги);

- Договір про відступлення права вимоги набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення їх печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги (пункт 8.1 Договору про відступлення права вимоги).

02.02.2016 Банком як первісним іпотекодержателем та Компанією як новим іпотекодержателем було укладено договір про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., зареєстровано в реєстрі №1367, який, в свою чергу, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком А.В. зареєстровано в реєстрі за № 150 (далі - Договір відступлення прав за Договором іпотеки), за умовами якого:

- первісний іпотекодержатель передає та відступає новому іпотекодержателю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за Договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет іпотеки. За цим договором новому іпотекодержателю переходять всі права первісного іпотекодержателя як стороні за Договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання цим договором та відповідно до норм чинного законодавства (пункти 1.2 та 1.3 Договору відступлення прав за Договором іпотеки);

- права за Договором іпотеки вважаються уступленими з моменту укладення відповідного Договору уступки та його нотаріального посвідчення. В свою чергу згідно із пунктом 4.5 Договору уступки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками, та нотаріального посвідчення, тобто 02.03.2016 (пункт 2.3 Договору відступлення прав за Договором іпотеки).

Банком 02.02.2016 в повному обсязі було отримано грошові кошти від Компанії на виконання умов Договору відступлення права вимоги, а тому з 02.02.2016 Компанія є кредитором відповідача за Кредитним договором та має право вимагати від Заводу сплати заборгованості за Кредитним договором в розмірі 5 127 828,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 замінено позивача у справі № 910/16847/15 Банк на процесуального правонаступника - Компанію.

З метою визначення вартості предмета іпотеки було призначено судову експертизу.

У Висновку № 89/16 судовим експертом було визначено, що ринкова вартість предмета іпотеки складає 5 185 462 грн.

Позивач просить суди звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору

Відповідно до частини першої статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, статей 33, 36, частини першої статті 37 Закону, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України (від 11.12.2013 № 6-124цс13; від 19.08.2014 № 3-43гс-14).

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості приватного акціонерного товариства Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 5/7; ідентифікаційний код 14307340) перед товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інтайм Фінанс (04050, м. Київ, вул. Січових стрільців, 77; ідентифікаційний код 39692262) за договором про надання кредитної лінії від 28.03.2007 № CL 07-141/28-2 із змінами та доповненнями у сумі 5 127 828,93 грн., яка складається з 4 000 000 грн. заборгованості за кредитом та 1 127 828,93 грн. заборгованості за відсотками, звернути стягнення не предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.03.2007 №РL 07-158/28-2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., зареєстрованого в реєстрі за №1367, шляхом визнання права власності товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інтайм Фінанс (04050, м. Київ, вул. Січових стрільців, 77; ідентифікаційний код 39692262) на:

- нежилий будинок-виробничий корпус З-2, площею 3 931,10 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська/Скляренка, будинок 5/7 (Літера З ), за ринковою вартістю 1 989 121 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять одна) грн. з ПДВ;

- нежилий будинок - виробничий корпус Б-3, площею 2 496,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська/Скляренка, будинок 5/7 (Літера Б ), за ринковою вартістю 3 196 341 (три мільйони сто дев'яносто шість тисяч триста сорок одна) грн. з ПДВ.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 5/7; ідентифікаційний код 14307340) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інтайм Фінанс (04050, м. Київ, вул. Січових стрільців, 77; ідентифікаційний код 39692262) 73 800 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 19.06.2017.

Головуючий суддя І.Д. Курдельчук

Суддя А.І. Привалов

Суддя В.В. Сівакова