Постанова

від 18.09.2017 по справі 910/16847/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа№ 910/16847/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Зеленіна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

позивача Лавринович В.О.

відповідача Штемплюк Ю.Б.

третьої особи Штемплюк Ю.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 по справі №910/16847/15 (головуючий суддя Курдельчук І.Д., судді: Привалов А.І., Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс"

до Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Торговий дім "Тодак"

про стягнення 6 108 395,86 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 по справі №910/16847/15 позов задоволено повністю.

В рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" за договором про надання кредитної лінії від 28.03.2007 № CL 07-141/28-2, зі змінами та доповненнями, у сумі 5 127 828,93 грн, яка складається з 4 000 000 грн заборгованості за кредитом та 1 127 828,93 грн заборгованості за відсотками, звернуто стягнення не предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.03.2007 №РL 07-158/28-2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., зареєстрованого в реєстрі за №1367, шляхом визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" на:

- нежилий будинок-виробничий корпус З-2, площею 3 931,10 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська/Скляренка, будинок 5/7 (Літера "З"), за ринковою вартістю 1 989 121 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять одна) грн. з ПДВ;

- нежилий будинок - виробничий корпус Б-3, площею 2 496,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська/Скляренка, будинок 5/7 (Літера "Б"), за ринковою вартістю 3 196 341 (три мільйони сто дев'яносто шість тисяч триста сорок одна) грн. з ПДВ.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" 73800,00 грн судового збору.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Зеленін В.О., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 29.08.2017.

18 серпня 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав клопотання про призначення повторної будівельно-технічної експертизи.

28 серпня 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 розгляд справи відкладено до 05.09.2017.

Розпорядженням від 04.09.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А.у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 04.09.2017, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 по справі №910/16847/15 до свого провадження.

05 вересня 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник позивача подав заперечення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 розгляд справи відкладено до 18.09.2017.

18 вересня 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник позивача подав додаткові документи по справі.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про призначення повторної будівельно-технічної експертизи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 15.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Дослідивши наявний в матеріалах справи висновок судової експертизи №89/16 від 28.12.2016, колегія суддів прийшла до висновку, що він є таким, що відповідає поставленим питанням та складений з дотриманням норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, відповідно, суд не вбачає необхідності у призначенні повторної експертизи для вирішення спору.

Твердження апелянта щодо необґрунтованого заниження вартості іпотечного майна, визначеної вищезазначеною судовою експертизою, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки вартість майна в розмірі 34259849 грн, визначена Київським експертно-дослідним центром, на замовлення Дочірнього підприємства "Торговий дім "Тодак", а не судовою експертною установою.

Крім того, належне виконання судової експертизи №89/16 підтверджується рецензією Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 28.08.2017, яку суд приймає до уваги, як висновок спеціаліста в галузі спеціальних знань.

В судове засідання 18.09.2017 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

28 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (в подальшому Публічне акціонерне товариство ОТП Банк ) (кредитор) та відповідачем (позичальник) укладено договір про надання кредитної лінії №CL 07-141/28-2 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у Кредитному договорі .

Згідно з п. 1.4 кредитного Договору позичальник зобов'язаний своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку і строки, визначені в Кредитному договорі.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі. Такий день вважатиметься днем припинення Кредитного договору (пункт 8.2 Кредитного договору).

В подальшому, між банком та позичальником укладено додаткові угоди до Кредитного договору, а саме: від 26.08.2010 № 10; від 31.03.2011 № 11; від 22.04.2011 № 12; від31.01.2012 № 13; від 29.02.2012 № 14; від 29.03.2012 № 15; від 25.04.2012 № 16; від 31.10.2012 № 17; від 31.10.2012 № 18; від 31.01.2013 № 19; від 29.03.2013 № 20.

На виконання умов Кредитного договору банк надав позичальнику кредит, що не перевищує ліміт фінансування - 5 400 000 грн. (Суб-ліміт 1).

Згідно з договором від 29.03.2013 № 19 сторони дійшли згоди, що в будь-якому випадку позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 26.04.2013 за таким графіком:

- до 29.03.2013 (включно) - вся фактична заборгованість позичальника за кредитом в розмірі, що не перевищує 3 400 000 грн.;

- до 26.04.2013 (включно) - вся фактична заборгованість позичальника за кредитом.

Згідно з пунктом 11 (виконання боргових зобов'язань за ініціативою Банку) договору від 25.04.2012 № 16 виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснене позичальником протягом 7 (семи) банківських днів з дати пред'явлення Банком позичальнику відповідної письмової вимоги про це.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 16.03.2015, заборгованість Заводу перед Банком не погашена та складала 6 108 395,86 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 4 000 000 грн. (сума простроченого до сплати кредиту); заборгованість за відсотками - 975 938,52 грн. (сума простроченої заборгованості); сума пені за прострочення виконання зобов'язань - 1 018 410,97 грн. (сума заборгованості по штрафним санкціям).

З метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника за Кредитним договором між Банком (іпотекодержатель) та Заводом (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № PL 07-158/28-2 зі змінами та доповненнями (далі - Договір іпотеки).

Відповідно до умов Договору іпотеки предметом іпотеки є:

А) нежилий будинок-виробничий корпус 3-2, площею 3 931,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська/Скляренка, будинок 5/7 (Літера "З"), та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації серія НБ №010007500 11.08.2003 на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 29.07.2003 №880-В та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01.10.2003 в реєстровій книзі №14-3-182 за реєстровим №849-з;

Б) та нежитловий будинок - виробничий корпус Б-3, площею 2496, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська/Скляренка, будинок 5/7 (Літера "Б"), та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації серія НБ №010007378 09.07.2003 на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 07.07.2003 № 767-В та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 22.03.2003 в реєстровій книзі №14-3-181 за реєстровим №849-з (пункт 3.1 Договору іпотеки).

Згідно з п. 3.3 Договору іпотеки заставна вартість предмету іпотеки складає 6 724 491,30 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: (а) всі боргові зобов'язання, не сплачені іпотекодавцем, і (б) вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за Договором іпотеки, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за Договором іпотеки.

Договір іпотеки набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення і діє до припинення боргових зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань іпотекодавця за Договором іпотеки (пункт 9.1 Договору іпотеки).

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним Договором, в частині повернення кредитних коштів, Банк 16.04.2015 направив відповідачу іпотечне повідомлення від 16.04.2015 № 73-12-12-4-10/1915 за Договором іпотеки (вручене відповідачу 14.05.2015), в якому вимагав виконати зобов'язання протягом 30 (тридцяти) днів з моменту її направлення.

Проте, в порушення умов Договору іпотеки та вимог чинного законодавства України, відповідач не здійснив погашення всієї суми заборгованості у встановлені строки.

02 лютого 2016 року між Банком, як первісним кредитором та Компанією, як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором (далі - Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором).

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором первісний кредитор передає у повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за Кредитним договором із наступними змінами та доповненнями, а саме: первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги виконання боржником боргових зобов'язань за Кредитним договором в розмірі 5 127 828,93 грн., яка складається з 4 000 000 грн. заборгованості за кредитом та 1 127 828,93 грн. заборгованості за відсотками.

Згідно з п. 2.2 договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Кредитного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 2.4 договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором датою відступлення прав за Кредитним договором є дата зарахування на рахунок Банку суми, що зазначена в пункті 3.1 Договору про відступлення права вимоги.

Договір про відступлення права вимоги набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення їх печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги (пункт 8.1 договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором).

02 лютого 2016 року між Банком, як первісним іпотекодержателем, та Компанією як новим іпотекодержателем, укладено договір про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., зареєстровано в реєстрі №1367, який, в свою чергу, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком А.В. зареєстровано в реєстрі за № 150 (далі - Договір відступлення прав за Договором іпотеки).

Відповідно до умов договору відступлення прав за Договором іпотеки первісний іпотекодержатель передає та відступає новому іпотекодержателю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за Договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет іпотеки. За цим договором новому іпотекодержателю переходять всі права первісного іпотекодержателя, як стороні за Договором забезпечення, в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання цим договором та відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з п. 2.3 договору відступлення прав за Договором іпотеки права, за Договором іпотеки, вважаються уступленими з моменту укладення відповідного Договору уступки та його нотаріального посвідчення. В свою чергу, згідно з пунктом 4.5 Договору уступки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками та нотаріального посвідчення, тобто 02.03.2016.

Місцевим господарським судом встановлено, що 02.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" в повному обсязі сплатило Банку кошти за Договором відступлення права вимоги.

В зв'язку зі зміною кредитора в зобов'язанні ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 замінено позивача по справі №910/16847/15 на процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс".

Згідно з заявою про зміну предмету позову (яка відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом) позивач просить, в рахунок погашення заборгованості в сумі 5 127 828,93 грн, перед Компанією за Договором №CL 07-141/28-2 від 28.03.2007, із змінами та доповненнями, звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, шляхом визнання права власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Твердження апелянта щодо невірно обраного позивачем способу захисту порушених прав, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку", в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною третьою статті 36 зазначеного Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з пунктом 6.4. Договору іпотеки, при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення з вказівкою про загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення боргових зобов'язань. У випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов'язань у строк, передбачений в іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов'язань, вказаному в іпотечному повідомленні. При цьому, іпотекодержатель зобов'язаний реалізувати предмет іпотеки протягом одного року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов'язань та інших фактичних вимог. Залишок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, після погашення боргових зобов'язань, інших фактичних вимог та відшкодування всіх витрат, повертається іпотекодавцю відповідно до чинного законодавства.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, статей 33, 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 по справі №910/16847/15.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 по справі №910/16847/15 залишити без змін.

2.Матеріали справи №910/16847/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

В.О. Зеленін