Ухвала

від 14.06.2017 по справі 696/1693/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/23/17

Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19,23

ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого

ОСОБА_2

суддів

ОСОБА_3, ОСОБА_4

при секретарі

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрокомплекс» на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрокомплекс», треті особи без самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Кам'янському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янського РУЮ Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулась до суду із указаним позовом до ДСП «Агрокомплекс», яким, після подальших уточнень, просила суд визнати припиненим договір оренди землі від 16.09.2010 №167, укладений між ОСОБА_6 та ДСП «Агрокомплекс», щодо земельної ділянки з кадастровим №7121885000:03:000:0529, яка розташована на території Райгородської сільської ради Кам’янського району Черкаської області з 16.09.2015 та, як наслідок припинення вказаного договору оренди землі, зобов’язати ДСП «Агрокомплекс» повернути ОСОБА_6 вказану земельну ділянку у десятиденний термін після набрання судовим рішенням законної сили. Посилається на те, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим № 7121885000:03:000:0529 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №157051 від 28.10.2004), площею 2,60 га, яка розташована в адмінмежах Райгородської сільської ради Кам'янського району Черкаської області.

У 2010 році між нею та ДСП «Агрокомплекс» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Позивач передала відповідачу вказану земельну ділянку у строкове платне використання, а ДСП «Агрокомплекс» прийняло вказану земельну ділянку в стані придатному для її цільового використання, про що в день підписання договору було складено акт прийому-передачі земельної ділянки.

Відповідач після укладення (підписання) трьох примірників договору оренди та акту, забрав усі примірники з метою проведення їх державної реєстрації, після чого й досі примірники договору з усіма невід'ємними частинами до нього та акт позивачу не повернув. В установленому законом порядку до закінчення дії договору позивач направила листа відповідачу, в якому зазначила, що не бажає в подальшому продовжувати дію вищевказаного договору оренди, так як умови використання її земельної ділянки є неприйнятними та вважає ДСП «Агрокомплекс» недобросовісним користувачем.

Проте, відповідач по закінченню строку дії договору оренди продовжує користуватись земельною ділянкою та відмовляється в добровільному порядку повернути її, так як здійснив державну реєстрацію вищевказаного договору оренди земельної ділянки не в 2010 році, а в 2013 році, а тому має намір використовувати земельну ділянку протягом 5 років з часу державної реєстрації договору оренди землі, тобто до 2018 року.

Зазначені обставини стали фактичним підставами для звернення з даним позовом до суду.

Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вказує на те, що довіреність, видана на представництво інтересів позивачки ОСОБА_7 є нікчемною, оскільки її не внесено до реєстру довіреностей, вона не містить чіткої адреси позивача, особа, яка її посвідчила (секретар Райгородської сільської ради), не мала відповідних повноважень, оскільки видала довіреність на право розпорядження нерухомим майном. Суд не врахував, що крім позивачки спадкоємцями особи з якою укладався спірний договір були також інші особи. Листів про небажання продовжувати строк дії спірного договору відповідач від позивачки не отримував. Згідно постанови від 18.03.2015 ВСУ у справі №4цс-15 наявність повідомлення власника землі, направленого орендареві, про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини не має наслідків у розумінні ст. 33 ЗУ «Про оренду землі». Суд безпідставно задовольняв клопотання представника позивача щодо витребування документів та не реагував на її неприйнятну поведінку у судовому засіданні. У рішенні судом не відображено правову позицію та заперечення відповідача по суті спору. Суд не врахував, що саме позивач у 2013 році здійснив державну реєстрацію оспореного договору, що й визначило початок перебігу строку його дії у розумінні п.46 договору про те, що він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. Суд не врахував, що норми законодавства щодо обов‘язкової державної реєстрації договорів оренди землі, які втратили чинність у 2013 році, зберегли актуальність для договорів, укладених до набрання чинності відповідним нормативно-правовим актом. Суд не врахував, що правові норми 2013 року не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли у 2010 році. Відповідач, надіславши позивачу відповідний лист із проектом додаткової угоди, належним чином реалізував своє переважне право на продовження строку дії договору оренди землі. Суд помилково не надав перевагу правовим висновкам ВСУ, які винесені пізніше ніж ті, які застосував суд при вирішенні даної справи. У даному випадку також має місце пролонгація орендних правовідносин між сторонами з підстав того, що відповідач-орендар фактично продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії відповідного договору за відсутності письмової відмови орендодавця у продовженні таких правовідносин. Суд безпідставно встановив нікчемність додаткової угоди до договору оренди, яка підтверджувала пролонгацію орендних правовідносин між сторонами у справі. Судом не враховано рішення ЄСПЛ у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Рисовський проти України» з твердженнями про те, що сама по собі наявність порушень у діях органів державної влади не може бути підставою для порушення прав особи, яка замовила відповідну адміністративну послугу в цього державного органу; потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як орендар, не реалізував належним чином своє право на продовження орендних правовідносин щодо земельної ділянки позивача, що свідчить про припинення строку дії відповідних правовідносин з часу припинення строку дії первісного договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_6 згідно державного акта про право власності серії ЯБ №157051 від 28.10.2004 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,60 га, кадастровий №7121885000:03:000:0529, що розташована в адмінмежах Райгородської сільської ради Кам‘янського району.

Відповідно до договору оренди землі від 16.09.2010 №167 (спірний договір), укладеного між ОСОБА_6, як орендодавцем, та ДСП «Агрокомплекс», як орендарем, позивачка передала відповідачу у строкове платне користування вказану вище земельну ділянку строком на 5 років.

Згідно п.19 цього договору оренди орендар повинен, зокрема, у місячний термін провести державну реєстрацію договору в Кам‘янському відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при державному комітеті України по земельних ресурсах.

16.09.2010 між сторонами у справі підписано акт прийому-передачі земельної ділянки за спірний договором оренди землі.

З заявою про державну реєстрацію прав за спірним договором відповідач звернувся до реєстратора 19.11.2013 року (т.1.а.с.70).

04.12.2013 рішенням №8647357 (т.1 а.с.70) здійснено державну реєстрацію прав за спірним договором оренди землі. У подальшому 11.08.2015, тобто незадовго перед закінчення строку дії спірного договору оренди землі, позивачка звернулась до відповідача із повідомленням про припинення оренди за цим договором та просила повернути належну їй земельну ділянку.

Також додатковою угодою від 02.03.2015 до спірного договору оренди землі його сторони погодили, зокрема, те, що термін дії договору продовжено на 3 роки до 19.11.2018 (п.1 додаткової угоди).

Проведеною у справі судово-почеркознавчою експертизою (висновок експертів від 17.05.2017) встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 у графі «орендодавець» у рядку «підпис» у додатковій угоді від 02.03.2015 до договору оренди землі №167 від 16.09.2010 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів не ОСОБА_6, зокрема, навмисно зміненим почерком, а іншою особою з наслідуванням її підпису.

При цьому, додаткова угода до спірного договору оренди землі, не є предметом позову у даній справі, вимоги про визнання її недійсною не заявлялися та судом першої інстанції не розглядалися, суд при винесенні рішення взагалі виходив з того, що вона є неукладеною, відповідно не породжує жодних прав та обов’язків, з чим також погоджується і колегія суддів.

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов’язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Однак, договір оренди відповідачем згідно до умов договору зареєстровано так і не було, натомість, в зв’язку зі зміною законодавства у грудні 2013 році відповідачем було проведено реєстрацію свого речового права - права оренди земельної ділянки.

З правової позиції ВСУ від 19.02.2014 року по справі № 6-162цс13 вбачається, що частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

При цьому, Закон України «Про оренду землі», в редакції, чинний на момент проведення відповідачем державної реєстрації речових прав на оренду, не пов’язував строк дії договору оренди землі з моментом державної реєстрації самого договору чи державної реєстрації права на оренду землі.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм матеріального права, колегія суддів констатує, що оскільки відповідачем було порушено умови укладеного між сторонами договору щодо місячного терміну проведення ним державної реєстрації спірного договору, та через три роки після підписання спірного договору - 04.12.2013 відповідачем було проведено вже державну реєстрацію своїх речових прав на нерухоме майно, що колегія розцінює як зловживання правом та порушення умов договору, що в свою чергу призвело до порушення прав та законних інтересів власника землі на використання земельної ділянки, тому, колегія вважає, що строк дії спірного договору закінчився на момент звернення з даним позовом до суду (26.10.2015), адже строк дії договору становить 5 років (п.8 спірного договору оренди землі), відповідно, суд першої інстанції мав підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору оренди землі припиненим та про витребування землі.

На момент звернення з даним позовом до суду земельну ділянку позивачці не повернуто, а відповідач продовжував нею користуватися. Однак в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, представники позивачки пояснили суду, що відповідач покинув земельну ділянку, тому наразі позивачка фактично нею користується за цільовим призначенням, що, у свою чергу, відповідачем не оспорюється в установленому законом порядку.

Судом першої інстанції вірно дано правову оцінку доводам стороні та визначено відсутність визначених спеціальним законом, а саме: вимогами ст. 33 Закону України «Про оренду землі» підстав визнавати вказаний договір оренди поновленим, у світлі вищевикладеного та того, що додатковий договір оренди землі позивачкою не підписувався, а отже є неукладеним.

В цілому доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Отже рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 22.03.2016 у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 22.03.2016 у даній справі слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрокомплекс», треті особи без самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Кам'янському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янського РУЮ Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим – залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :