Ухвала

від 09.10.2019 по справі 696/1693/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 696/1693/15-ц

провадження № 61-19663св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - дочірнє сільськогосподарське підприємство Агрокомплекс ,

треті особи: відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янського районного управління юстиції Черкаської області ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року у складі судді Романова Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК Україна) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс (далі - ДСП Агрокомплекс ), треті особи: відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янського районного управління юстиції Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,60 га, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області. 16 вересня 2010 року між нею та ДСП Агрокомплекс було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Позивач передала відповідачу вказану земельну ділянку у строкове платне користання, а ДСП Агрокомплекс прийняло вказану земельну ділянку в стані, придатному для її цільового використання, про що в день підписання договору було складено акт прийому-передачі земельної ділянки. Після укладення договору оренди землі та підписання акта прийому-передачі відповідач забрав всі примірники договору оренди землі з метою проведення державної реєстрації договору. Примірник договору оренди землі та акта прийому-передачі відповідач так і не повернув їй. Після закінчення дії вказаного договору вона направила відповідачу листа про те, що не бажає в подальшому продовжувати дію договору оренди землі, однак відповідач по закінченню строку дії договору оренди продовжує користуватись її земельною ділянкою та відмовляється в добровільному порядку повернути цю земельну ділянку їй з тих підстав, що державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки він здійснив не в 2010 році, а в 2013 році, тому договір оренди землі дійсний до

2018 року.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила визнати припиненим договір оренди землі від 16 вересня 2010 року

№ 167, укладений між нею та ДСП Агрокомплекс з 16 вересня 2015 року та зобов`язати відповідача повернути їй спірну земельну ділянку у десятиденний термін після набуття судовим рішенням законної сили.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 22 березня

2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2017 року, позов задоволено.

Визнано припиненим договір оренди землі від 16 вересня 2010 № 167, укладений між ОСОБА_1 та ДСП Агрокомплекс щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7121885000:03:000:0529 площею 2,60 га, що розташована на території Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області з

16 вересня 2015 року.

Як наслідок припинення договору оренди землі від 16 вересня 2010 року № 167 зобов`язати ДСП Агрокомплекс повернути ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,60 га, з кадастровим

№ 7121885000:03:000:0529, що розташована на території Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що моментом укладення спірного договору оренди землі є 16 вересня 2010 року, а строк дії договору відповідно до його умов становить 5 років, та відповідно закінчується 16 вересня 2015 року, а у момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору. Також зазначено, що оскільки відповідачем було порушено умови укладеного між сторонами договору щодо місячного терміну проведення ним державної реєстрації спірного договору, та через три роки після його підписання, а саме 04 грудня 2013 року, було проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, то такі дії є зловживання правом та порушенням умов договору, що в свою чергу призвело до порушення прав та законних інтересів власника землі на використання земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДСП Агрокомплекс , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ДСП Агрокомплекс на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2017 року .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Кам'янського районного суду Черкаської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу № 696/1693/15-ц передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не з`ясували обставин, які мають значення для справи, у зв`язку з чим ухвалили незаконні судові рішення. Вказано, що довіреність, видана на представництво інтересів позивача видана на ім`я ОСОБА_2 є нікчемною, оскільки її не було внесено до реєстру довіреностей, вона не містить чіткої адреси позивача, особа, яка її посвідчила не мала відповідних повноважень на це. Судами не було перевірено чи отримував відповідач листи про небажання продовжувати строк дії спірного договору оренди землі, оскільки на момент звернення позивача до суду ДСП Агрокомплекс не отримувало від неї жодного листа. Звертає увагу на упередженість суду першої інстанції, оскільки він безпідставно задовольняв будь-які клопотання представника позивача щодо витребування документів та не реагував на її неприйнятну поведінку у судовому засіданні. У оскаржуваних судових рішеннях не відображено правову позицію та заперечення відповідача по суті спору. Судами не було враховано, що положеннями укладеного договору оренди землі було передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації, яка відбулась у серпні 2013 року, тому початок перебігу строку його дії почався саме з моменту державної реєстрації такого договору. Також зазначало, що оскільки ДСП Агрокомплекс продовжувало користуватись земельною ділянкою та заявляло про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, то суди не законно визнали оспорюваний договір припиненим.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі, яка переглядається, судами установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею

2,60 га, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право власності (а. с. 7 том 1).

16 вересня 2010 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ДСП Агрокомплекс (орендарем), з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, строком на 5 років на умовах платності було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,60 га.

Згідно пункту 19 вказаного Договору (інші умови передачі земельної ділянки в оренду) орендар (власник) повинен за власний рахунок виготовити невід`ємні частини договору: план земельної ділянки, кадастровий план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання передачі земельної ділянки, нотаріально посвідчений договір оренди (за бажанням сторін), у місячний термін провести державну реєстрацію договорів оренди в Кам`янському відділі регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах .

16 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ДСП Агрокомплекс було підписано акт прийому-передачі зазначеної земельної ділянки (а. с. 66 том 1).

Реєстрацію іншого речового права на підставі договору оренди, укладеного між сторонами, проведено реєстраційною службою Кам`янського районного управління юстиції Черкаської області 19 листопада 2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 70 (зворот), 204 том 1).

11 серпня 2015 року позивач звернулася до директора ДСП Агрокомплекс з повідомленням про наміри припинити оренду належної їй земельної ділянки, так як вважала, що термін договору закінчується 18 вересня 2015 року та просила повернути її впродовж 10 днів у встановленому порядку. Дана обставина підтверджується рекомендованим листом від 15.08.2015 (а. с. 26-27 том 1).

Однак, відповідач земельну ділянку не повернув, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

При цьому ДСП Агрокомплекс продовжило використовувати спірну земельну ділянку, вважаючи, що договір оренди є дійсним до 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року із змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 1 Закон України Про оренду землі у редакції, чинній на начас виникнення спірних правовідносин, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Отже з аналізу вказаних норм вбачається, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Викладені висновки узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України викладеному 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17.

Отже, якщо закон містить вимогу державної реєстрації договору як умову набуття ним чинності, то договір набуває чинності саме з моменту його відповідної реєстрації, однак суди першої та апеляційної інстанцій на вказані норми законодавства уваги не звернули та дійшли неправильного висновку вважаючи, що договір оренди землі є укладеним саме з моменту його підписання сторонами, а державна реєстрація такого договору є лише моментом набуття цим договору юридичної сили, оскільки такі висновки судів суперечить як вимогам законодавства так і самим умовам договору.

Зокрема, судами було встановлено, що пунктами 8 та 45 договору оренди землі від 16 вересня 2010 року № 167, що був підписаний між позивачем та ДСП Агрокомплекс було передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 5 років, договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а пунктом 19 передбачено, що орендар повинен здійснити державну реєстрацію договору у місячний термін.

01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від

11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

У місячний строк державну реєстрацію договору оренди землі відповідач не здійснив, однак 19 листопада 2013 року ДСП Агрокомплекс було все ж таки здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди за цим договором, тому договір оренди землі набув чинності саме з 19 листопада

2013 року (дата державної реєстрації права оренди відповідача, яке передбачене цим договором), у зв`язку з чим у його сторін з цього моменту виникли договірні права та обов`язки відповідно до законодавства, що діяло на момент здійснення такої державної реєстрації права. Враховуючи це, вимога про припинення цього договору є правильним способом захисту прав позивача.

Якщо зміни, внесені в законодавство, передбачають скасування державної реєстрації договору як обов`язкової умови набуття ним чинності але вводять обов`язкову умову реєстрації права, щодо набуття якого такий договір укладається, то за умови невиконання вимоги щодо державної реєстрації такого договору на момент набрання чинності зазначеними змінами в законодавство, такий договір набуває чинності з моменту реєстрації відповідного права за умови відсутності явно виражених заперечень контрагента на момент відповідної реєстрації. В договорі оренди від 16 вересня 2010 рокуйого сторонами визначено, що він набуває чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з моменту реалізації саме такої умови цього договору (домовленості сторін договору, а не вимоги статті 210 ЦК України). Позивач на момент здійснення відповідачем його права оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди від 16 вересня 2010 рокуне відкликав своєї згоди на узгоджені умови (що підтверджується підписом позивача) цього договору. Зазначені зміни, внесені в законодавство, фактично ототожнюють державну реєстрацію договору оренди та відповідну реєстрацію права оренди на підставі такого договору, тому державна реєстрація відповідачем права оренди є достатньою умовою виконання вимоги про державну реєстрацію договору оренди, враховуючи, що державну реєстрацію договору оренди станом на

19 листопада 2013 року вже неможливо було здійснити. Тому договір оренди землі від 16 вересня 2010 рокув силу визначених його сторонами умов та зазначених норм права набув чинності саме з моменту державної реєстрації речового права - права оренди відповідача - 19 листопада 2013 року, а отже, строк в 5 років закінчується з 19 листопада 2018 року.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкових судових рішень по суті позовних вимог . Отже, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню. Верховний Суд, враховуючи зазначене, матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, прийняв рішення визнати договір оренди від 16 вересня 2010 року припиненим з 19 листопада 2018 року.

Також колегія суддів дійшла висновку, що оскільки до набрання чинності внесених змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень , тобто до 01 січня 2013 року реєстрації підлягали не речові права, а документи, які засвідчували факт набуття цих прав, то з 01 січня 2013 року цей Закон передбачав виключно державну реєстрацію права, а не державну реєстрацію правочину чи іншого документу, який посвідчує набуття права власності чи іншого речового права, тому зміни внесені в законодавство фактично ототожнюють державну реєстрацію договору оренди та відповідну реєстрацію права оренди на підставі такого договору, тому державна реєстрація відповідачем права оренди є достатньою умовою виконання вимоги про державну реєстрацію договору оренди, враховуючи, що державну реєстрацію договору оренди станом на 19 листопада 2013 року вже неможливо було здійснити.

Вказаний висновок відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року справа № 696/1880/15-ц (провадження № 61-6742св18).

Таким чином, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що державна реєстрація відповідачем речового права - права оренди є достатньою умовою виконання орендарем вимоги договору оренди щодо державної реєстрації договору оренди, оскільки здійснення державної реєстрації речового права - права оренди полягає саме у визнанні правочину і здійсненні його правового захисту, а тому такий правочин не може бути визнаний судом нечинним.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги ДСП Агрокомплекс на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 09 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ДСП Агрокомплекс , треті особи: відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янського районного управління юстиції Черкаської області, про визнання договору оренди припиненим та повернення земельної ділянки , колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що ДСП Агрокомплекс не виконало передбачений законом і договором обов`язок щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі, оскільки проведення 19 листопада 2013 року державної реєстрації речового права - права оренди на підставі вказаного договору оренди не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може й впливати на момент набрання чинності цим договором оренди землі(справа № 696/1879/15-ц, провадження № 61-4762св18).

Таким чином, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що оскільки орендарем не було здійснено державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі, а лише державну реєстрацію речового права, то такий правочин не може бути чинним.

Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду.

Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 403 , 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 696/1693/15-ц (провадження № 61-19663св18) за позовом ОСОБА_1 до дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс , треті особи: відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янського районного управління юстиції Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2017 року .

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик