Постанова

від 14.06.2017 по справі 911/3301/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа№ 911/3301/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14.06.2017

розглядаючи апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 27.12.2016 (повний текст складено 16.01.2017)

у справі № 911/3301/16 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

до Української міської ради Обухівського району Київської області

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоінвест"

про визнання недійсними рішень та договору оренди -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.12.2016 у справі №911/3301/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 27.12.2016 у справі №911/3301/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В. судді Гончаров С.А., Власов Ю.Л. поновлено заступнику прокурора Київської області строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №911/3301/16 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі №911/3301/16 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл, відповідно до якого справу №911/3301/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

31.05.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.06.2017.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоінвест" та Української міської ради на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких відповідач-1,-2 просять апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення - без змін.

06.06.2017 та 09.06.2017 представниками відповідача-1,-2, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано додаткові пояснення щодо строків позовної давності, які долучено судом до матеріалів справи.

14.06.2017 прокурором, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано додаткові пояснення, які також долучено судом до матеріалів справи.

Прокурор приймав участь в судових засіданнях, підтримував вимоги апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 27.12.2016 у справі №911/3301/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів-1,-2 приймали участь в судових засіданнях, заперечували щодо доводів апеляційної скарги, надавали пояснення та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Української міської ради Обухівського району від 13.11.2008 "Про дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" попередньо погоджено місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 4,2 га для надання в оренду ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" для будівництва набережної та інших об`єктів транспортної інфраструктури в районі вул. Будівельників та берега ріки Стугна в м. Українка та надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування вказаної земельної ділянки, орієнтовною площею 4,2 га.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоінвест" були отримані висновки відповідних державних органів, які наявні в матеріалах справи.

Рішенням Української міської ради Обухівського району від 10.12.2009 "Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та про надання ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки" затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, наміченої до відведення в оренду ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест"; надано дозвіл ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" на основі затверджених матеріалів попереднього погодження розробити проект із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 4,12 га для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком по вулиці Будівельників в м. Українка.

ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" було отримано висновки державних органів для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які наявні в матеріалах справи.

Рішенням Української міської ради від 11.02.2010 "Про затвердження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" в оренду для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком по вулиці Будівельників в м. Українка в районі вулиці Будівельників в межах Української міської ради" та надання цієї земельної ділянки в оренду" затверджено проект землеустрою та надано ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" в оренду строком на 15 років земельну ділянку орієнтовною площею 4,1185 га для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком по вулиці Будівельників в м. Українка в межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

26 лютого 2010 р. на виконання рішення ради від 11.02.2010 між Українською міською радою (орендодавець) та ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Українська міська рада надала, а ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" прийняло в строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, що знаходиться в м. Українка в районі вулиці Будівельників, в межах Української міської ради, загальною площею 4,1185 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком, кадастровий номер земельної ділянки- 3223151000:01:029:0007.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що його укладено на 15 років, починаючи з дати його реєстрації.

Договір від 26.02.2010 посвідчений нотаріально, а саме нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 625. Договір зареєстрований в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі від 26.03.2010 р. вчинено запис за № 041098600011.

26.02.2010 Українською міською радою та ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" (орендар) підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Українська міська рада передала, а ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" прийняло в оренду земельну ділянку загальною площею 4,1185 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком, кадастровий номер земельної ділянки- 3223151000:01:029:0007.

В подальшому, рішенням Української міської ради від 29.12.2011 "Про розгляд клопотання ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" щодо вилучення частини земельної ділянки орієнтованою площею 1,15 га із орендованої земельної ділянки площею 4,1185 га" надано дозвіл ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" на розроблення відповідної документації із землеустрою щодо встановлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди орієнтованою площею 2,9685 га із земельної ділянки площею 4,1185 га (кадастровий номер - 3223151000:01:029:0007) для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення.

Рішенням Української міської ради від 09.02.2012 "Про згоду на поділ орендованої ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" земельної ділянки на дві земельні ділянки" надано згоду на поділ земельної ділянки площею 4,1185 га, кадастровий номер - 3223151000:01:029:0007, яку орендує ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.02.2010 р., на дві земельні ділянки:

1) перша земельна ділянка площею 1,1500 га для будівництва дошкільного навчального закладу на 280 місць в районі вулиці Будівельників в м. Українка;

2) друга земельна ділянка площею 2,9685 га для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення в районі вулиці Будівельників в м. Українка.

Оскаржуваним рішенням Української міської ради від 14.06.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" з урахуванням змін, внесених рішенням Української міської ради від 11.10.2012 р., затверджено "Технічну документацію із землеустрою щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки"; припинено право користування ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" земельною ділянкою площею 1,1500 га, віднесено її до категорії земель житлової та громадської забудови та переведено її в землі запасу Української міської ради (п. 1 рішення); внесено зміни до рішення Української міської ради від 11.02.2010 "Про затвердження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест"; внесено зміни у п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 6.1 договору оренди земельної ділянки від 26.02.2010 р.

28.11.2012 між Українською міською радою (орендодавець) та ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" (орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. від 26.02.2010 р. за реєстровим № 625, відповідно до п. 1 якого сторони внесли зміни у п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 6.1 договору оренди земельної ділянки від 26.02.2010.

Відповідно до п.п. 1.1 договору оренди в редакції договору від 28.11.2012. Українська міська рада надала, а ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" прийняло в строкове, платне володіння та користування земельні ділянки, що знаходиться в м. Українка в районі вулиці Будівельників, в межах Української міської ради, одну земельну ділянку площею 2,8489 га, кадастровий номер 3223151000:01:029:0010, другу земельну ділянку площею 0,1196 га кадастровий номер 3223151000:01:029:0011, цільове призначення (використання) земельних ділянок для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення.

Договір від 28.11.2012 посвідчений нотаріально, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4918. Договір зареєстрований в Відділі Держкомзему у м. Українка, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012 за №3223100141000178.

У жовтні 2016 заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави до Української міської ради Обухівського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоінвест" про визнання недійсними рішень та договору оренди.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оскаржувані рішення Української міської ради Обухівського району та укладений на їх підставі договір оренди земельної ділянки та зміни до нього не відповідають вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, оскільки передача в оренду відповідачу 2 земельних ділянок відбулась без проведення конкурсу, що є порушенням ст. 124 Земельного кодексу України. Крім того, в змісті рішення міської ради не зазначено підставу, передбачену ч. 2 ст. 134 ЗК України, відповідно до якої товариство отримало в користування земельну ділянку без обов`язкового проведення торгів. Посилаючись на ч. 1 ст. 21, ст. 393 ЦК України, ст. ст. 152, 155 ЗК України прокурор просить визнати недійсними рішення Української міської ради від 11.02.2010 та від 14.06.2012 з подальшими змінами, внесеними рішенням від 11.10.2012 та з посиланням на ст. 215, ст. 203 ЦК України просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Українською міською радою Обухівського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоїнвест". В позовній заяві прокурор також зазначає, що ним не пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду, оскільки про порушення вимог ст. 134 ЗК України під час передачі в оренду земельної ділянки відповідачу 2 прокуратурі стало відомо з листів Державної інспекції сільського господарства в Київській області № 02-1-09/1851 від 23.07.2015 р. та № 02-1-09/2688 від 12.10.2015 р.

В суді першої інстанції представником відповідача-1,-2 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до позовної заяви заступника прокурора.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент прийняття оскаржуваних рішень Земельним кодексом України, чи іншим законом не визначений порядок проведення земельних торгів, що унеможливило реалізацію норм ч. 2 ст. 124, ст. 134 ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України, а тому посилання прокурора на порушення Українською міською радою вимог ст. 124 Земельного кодексу України є помилковим. Крім того, прокурором не доведено факту порушення інтересів держави, що є окремою підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 27.12.2016 у справі №911/3301/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню та прийняття нового рішення про відмову в позові, з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що судовий захист цивільних прав та інтересів може здійснюватись шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приписами ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Вказаним нормам кореспондує ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування , згідно з якою акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-162цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Української міської ради 53 сесії 5 скликання від 11.02.2010 передано ТОВ УІБК УКРЖИТЛОІНВЕСТ в користування земельну ділянку. На підставі спірного рішення від 11.02.2010 між Українською міською радою Обухівського району Київської області та ТОВ УІБК УКРЖИТЛОІНВЕСТ укладено договір оренди земельної ділянки №625 від 26.02.2010, який породжує для орендаря відповідні правові наслідки.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги стосуються визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору оренди земельної ділянки і одночасний розгляд та скасування яких породжує правові наслідки для ТОВ УІБК УКРЖИТЛОІНВЕСТ , при цьому їх скасування надасть можливість відновити порушене право власника земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Аналогічні положення містить ст. 1 Земельного кодексу України.

Аналіз зазначених приписів законодавства вказує на те, що землі державної та комунальної форми власності водночас належать усьому Українському народу, а тому перебувають під особливою охороною держави, інтереси якої щодо земель прямо встановлено Конституцією та Земельним кодексом України.

Разом із тим, інтереси держави стосуються також дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, про що свідчить зміст ст. 15 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

У зв'язку із зазначеним, порушення вимог законодавства України при розпорядженні землями державної та комунальної власності є підставою для захисту інтересів держави прокурором.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до абз. 2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 7 від 23 березня 2012 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Так, відповідно до п. 4 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 1-1/99 інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Відповідно до п.п. б), в), г) ч. 1 ст. 5 Земельного кодексу України основними принципами земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, встановивши наявність порушення вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної власності, які описані у позовній заяві з посиланням на відповідні законодавчі норми, прокурор в силу положень ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру був зобов'язаний вжити заходів прокурорського реагування, зокрема представницького характеру.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону чи конкурсу.

Відповідно до ст. 3 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.

Нормами ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Проведення земельних торгів визначені главою 21 ЗК України.

Так, згідно зі ст. 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону.

Статтею 136 ЗК України передбачено, що органи державної влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної або комунальної власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису), визначають перелік таких земельних ділянок для продажу на земельних торгах окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта.

Добір земельних ділянок державної або комунальної власності для формування переліку, зазначеного в частині першій цієї статті, здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. При доборі земельних ділянок враховуються маркетингові дослідження, інвестиційна привабливість, звернення громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельна ділянка, у тому числі та, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди) державної або комунальної власності, виставляється на земельні торги окремим лотом після: а) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками; б) визначення вартості лота, при чому вартість земельної ділянки дорівнює її нормативній грошовій оцінці; в) виготовлення технічного паспорта об'єкта продажу.

У технічному паспорті містяться відомості про: а) розміри земельної ділянки; б) місце розташування (адресу); в) форму власності (державна чи комунальна); г) грошову оцінку земельної ділянки або прав на неї (оренди, суперфіцію, емфітевзису) та оцінку розташованого на ній об'єкта нерухомого майна і стартову ціну лота; ґ) природний і господарський стан земельної ділянки; д) цільове призначення земельної ділянки; е) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; є) інвентаризаційний опис будівель і споруд (для забудованої земельної ділянки).

Технічний паспорт об'єкта продажу (лота), умови його продажу, у тому числі (у разі необхідності) вимоги щодо граничних термінів забудови земельної ділянки, розміру відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, визначення розміру пайової участі (внеску) у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, затверджуються органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Положення про технічний паспорт об'єкта продажу (лота), який виставляється на земельні торги, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Технічний паспорт об'єкта продажу (лота) та документація із землеустрою, необхідна для підготовки земельної ділянки до аукціону, виготовляються на замовлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи державних органів приватизації, відповідно до їх повноважень щодо продажу земель, та після укладення договору купівлі-продажу об'єкта продажу (лота) передаються безоплатно покупцю цього об'єкта продажу (лота).

Згідно з ст. 137 ЗК України земельні торги проводяться не раніше 30 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про об'єкт продажу (лот), а також розміщення на земельних ділянках рекламних щитів з офіційною інформацією про виставлення на земельні торги земельних ділянок.

Офіційна інформація про об'єкт продажу (лот) повинна містити відомості про: а) розміри земельної ділянки; б) цільове призначення, а для містобудівних потреб - також види використання (пріоритетні та допустимі); в) умови продажу та стартову ціну; г) місце і час проведення торгів; ґ) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; д) найменування та адресу установи, прізвище та посаду, номер телефону особи, в якої можна ознайомитися з технічним паспортом об'єкта продажу (лота).

Організатором земельних торгів є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, чи державний орган приватизації, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу, або державний виконавець відповідно до рішення суду. Проведення земельних торгів здійснює юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земельних торгів, на підставі договору з відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, чи державним органом приватизації.

Організатор земельних торгів має право відмовитися від їх проведення не пізніше, ніж за 10 днів до їх проведення з обов'язковою публікацією офіційної інформації про скасування земельних торгів із зазначенням причини скасування.

Земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Вищенаведеними нормами законодавства визначено порядок та підстави набуття права на оренду земельної ділянки, при цьому, право на оренду земельної ділянки набувається згідно вимог статті 134 Земельного кодексу України лише на конкурентних засадах (земельних торгах).

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України (чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Судом встановлено, що земельні ділянки, яка передана відповідачу-1 на підставі договору оренди, є ділянками з цільовим призначенням (використанням) - для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком, а тому необхідною умовою для їх передачі в оренду мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди.

Отже, земельні ділянки, передані в оренду ТОВ УІБК УКРЖИТОЛІНВЕСТ за кадастровими номерами 3223151000:01:029:0010 та 3223151000:01:029:0011, не відноситься до земельних ділянок, які згідно із приписами ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могли передаватись в оренду інакше як із земельного аукціону.

Крім того, в змісті рішення міської ради не було зазначено підставу, передбачену ч. 2 ст. 134 ЗК України , відповідно до якої товариство отримало в користування земельну ділянку без обов'язкового проведення торгів.

На підставі зазначеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 3-22гс14.

Таким чином, наявні у даній справі документи та наведені вище фактичні обставини свідчать, що обраний прокурором спосіб захисту порушених інтересів держави відповідає змісту норм чинного законодавства.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду розглянувши наявні матеріали справи, дійшла висновку, що рішення Української міської ради від 11.02.2010 та 14.06.2012 було прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 74 Закону України Про місцеве самоврядування , органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами.

Зважаючи на обставини справи та положення законодавчих актів, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно із ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Однак, незважаючи на правомірність позовних вимог про визнання недійсними рішень Української міської ради від 11.02.2010 та 14.06.2012, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском прокурором строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої було заявлено відповідачами.

Згідно із ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має в розумінні чинного ГПК України та законодавства привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу, зокрема, особою в інтересах якої він звернувся.

Таким чином, дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави; у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Позовну заяву на захист інтересів держави прокурор подав до суду у жовтні 2016. У тексті позовної заяви прокурором зазначено, що про порушення вимог ст. 134 ЗК України під час передачі в оренду земельної відповідачу-1 прокуратурі стало відомо лише з листів Державної інспекції сільського господарства в Київській області № 02-1-09/1851 від 23.07.2015 та № 02-1-09/2688 від 12.10.2015, а тому строк позовної давності прокуратурою не пропущений.

Однак, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком прокуратури, з огляду на наступне.

Заступником прокурора Київської області подано до Господарського суду Київської області позовну заяву - 05.10.2016, що підтверджується відбитком штампу на поштовому конверті, яка зареєстрована в суді першої інстанції -10.10.2016.

Як вбачається із витягів журналу реєстрації запрошених на пленарні засідання сесії Української міської ради від 11.02.2010, 09.02.2012, 15.03.2012, прокурор був присутнім на засіданні Української міської ради і нарівні із депутатським корпусом володів усіма документами, що розглядались на пленарному засіданні, отже про прийняття оспорюваного рішення прокуратура міста Києва була обізнана безпосередньо з 11.02.2010.

Крім того, на виконання вимоги прокурора Обухівського району від 06.12.2010 №7956-вих.10 щодо постійного щомісячного надання всіх рішень ради та виконкому, зокрема у сфері земельних відносин, з метою їх вивчення прокуратурою, Українська міська рада супровідним листом від 27.06.2012 вих. № 1491/0/3-12 надала нарочно прокуратурі Обухівського району всі рішення 25 сесії від 14.06.2012, які прийняті у бюджетній та земельній сфері, про що свідчить штамп прокуратури з підписом уповноваженої особи від 27.06.2012.

Отже, з рішенням Української міської ради від 14.06.2012 прокурор був обізнаний - 27.06.2012.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

В силу ч. 1 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Отже, згідно із вимогами чинного законодавства нагляд за додержанням законодавства, зокрема й у сфері земельних відносин, має здійснюватися прокурорами не епізодично, а постійно.

Таким чином, оскільки підтверджено, що позивач з 11.02.2010 знав про прийняття першим відповідачем спірного рішення, то трирічний строк позовної давності сплив 11.02.2013.

Твердження скаржника про початок перебігу позовної давності з дня отримання прокуратурою листів Державної інспекції сільського господарства в Київській області № 02-1-09/1851 від 23.07.2015 та № 02-1-09/2688 від 12.10.2015, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки та обставина, що прокурор був присутнім на пленарному засіданні першого відповідача, свідчить про обізнаність прокурора про прийняття оскаржуваного рішення міської ради та про початок перебігу позовної давності з цього дня.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі 922/1657/15.

Прокурор із клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не звертався, не зазначав обставин, які б могли бути підставами для відновлення строку позовної давності з поважних причин.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави хоча і є обґрунтованими та доведеними, проте не підлягають задоволенню в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Апеляційний господарський суд враховує судову практику та правову позицію Верховного Суду України стосовно того, що пропуск позовної давності є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 27.12.2016 у справі № 911/3301/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2013 у справі № 910/6313/13.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 27.12.2016 у справі № 911/3301/16 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 27.12.2016 у справі №911/3301/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Справу №911/3301/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова