Постанова

від 05.10.2017 по справі 911/3301/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року Справа № 911/3301/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В., суддіДанилова М.В., Сибіга О.М. розглянувши матеріали касаційних скаргПершого заступника прокурора Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "УКРЖИТЛОІНВЕСТ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі№ 911/3301/16 Господарського судуКиївської області за позовомЗаступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до 1.Української міської ради Обухівського району Київської області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "УКРЖИТЛОІНВЕСТ" провизнання недійсними рішень та договору оренди в засіданні взяли участь представники:

- відповідача 1:Шевель С.М. - відповідача 2:Рубан С.В. Степанов О.О. - ГПУКлюге Л.М. ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави до Української міської ради Обухівського району Київської області (відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоїнвест" (відповідач-2), в якому просить суд визнати недійсними рішення Української міської ради від 11.02.2010 р. "Про затвердження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" в оренду для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком в м. Українка в районі вулиці Будівельників в межах Української міської ради Обухівського району Київської області та надання цієї земельної ділянки в оренду", від 14.06.2012 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою та про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест", з подальшими змінами, внесеними рішенням від 11.10.2012 р. та договір оренди земельної ділянки, укладений між Українською міською радою Обухівського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоінвест", № 625 від 26.03.2010 р., який зареєстровано 26.03.2010 р., номер запису: № 041098600011, зі змінами, внесеними на підставі договору "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. від 26.02.2010 р. за реєстровим № 625" № 4918 від 28.11.2012 р., номер запису: 3223100141000178 та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.12.2016 (суддя: Рябцева О.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з мотивів не доведено факту порушення інтересів держави, оскільки прокурор лише констатує факт порушення законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень, та автоматично сприймає це як порушення інтересів держави, зазначаючи, що спірними відносинами порушено порядок передачі земельної ділянки в оренду, всупереч вимогам ст. 134 ЗК України, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, не розкриваючи при цьому змісту порушених інтересів держави, яким чином оскаржувані рішення порушують інтереси держави та які саме.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 (судді: Майданевич А.Г., Тищенко А.І., Іоннікова І.А.) рішення Господарського суду Київської області від 27.12.2016 скасовано.

Прийнято нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави є обґрунтованими та доведеними, проте не підлягають задоволенню в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "УКРЖИТЛОІНВЕСТ" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник доводить порушення норм ст.ст. 135-138 Земельного кодексу України, оскільки порядок проведення земельного аукціону не було врегульовано, тому такий аукціон не міг бути проведений, з огляду на що вважає, що міська рада діяла згідно законодавчо визначених повноважень; правова позиція Верховного Суду України, що вказана у постанові від 03.06.2014 № 3-22гс14 не може застосовуватися до спірної ситуації; прокурором не мотивовано порушення інтересів держави.

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду залишити скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Прокурор доводить неправильне застосування судом норм ст.ст. 256, 261, Цивільного кодексу України щодо наслідків спливу позовної давності, оскільки судом не враховано, що для обставин, передбачених ст. 261 ЦК України має значення не обізнаність прокурора про прийняття конкретного рішення, а об'єктивна можливість встановлення порушень вимог закону; прокурору стало відомо про факт порушення земельного законодавства лише після отримання інформації органу державного контролю - державної інспекції сільського господарства в Київській області.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Данилова М.В., Сибіга О.М. касаційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "УКРЖИТЛОІНВЕСТ" прийняті до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оскаржувані рішення Української міської ради Обухівського району та укладений на їх підставі договір оренди земельної ділянки та зміни до нього не відповідають вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, оскільки передача в оренду відповідачу 2 земельних ділянок відбулась без проведення конкурсу, що є порушенням ст. 124 Земельного кодексу України. Крім того, в змісті рішення міської ради не зазначено підставу, передбачену ч. 2 ст. 134 ЗК України, відповідно до якої товариство отримало в користування земельну ділянку без обов`язкового проведення торгів. Посилаючись на ч. 1 ст. 21, ст. 393 ЦК України, ст. ст. 152, 155 ЗК України прокурор просить визнати недійсними рішення Української міської ради від 11.02.2010 та від 14.06.2012 з подальшими змінами, внесеними рішенням від 11.10.2012 та з посиланням на ст. 215, ст. 203 ЦК України просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Українською міською радою Обухівського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоїнвест".

В позовній заяві прокурор також зазначає, що ним не пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду, оскільки про порушення вимог ст. 134 ЗК України під час передачі в оренду земельної ділянки відповідачу-2 прокуратурі стало відомо з листів Державної інспекції сільського господарства в Київській області № 02-1-09/1851 від 23.07.2015 р. та № 02-1-09/2688 від 12.10.2015 р.

В суді першої інстанції представником відповідача-1,-2 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Визнаючи вимоги позову обґрунтованими, апеляційний господарський суд керувався тими мотивами, що земельні ділянки, яка передана відповідачу-1 на підставі договору оренди, є ділянками з цільовим призначенням (використанням) - для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком, а тому необхідною умовою для їх передачі в оренду мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди; земельні ділянки, передані в оренду ТОВ "УІБК "УКРЖИТОЛІНВЕСТ" за кадастровими номерами 3223151000:01:029:0010 та 3223151000:01:029:0011, не відноситься до земельних ділянок, які згідно із приписами ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могли передаватись в оренду інакше як із земельного аукціону.

Крім того, в змісті рішення міської ради не було зазначено підставу, передбачену ч. 2 ст. 134 ЗК України, відповідно до якої товариство отримало в користування земельну ділянку без обов'язкового проведення торгів.

Зазначене дає підстави суду для висновку, що недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування господарської компетенції під час укладення договору оренди землі, а рішення Української міської ради від 11.02.2010 та 14.06.2012 було прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що позовну заяву на захист інтересів держави прокурор подав до суду у жовтні 2016, однак позивач з 11.02.2010 знав про прийняття першим відповідачем спірного рішення, а прокурору було відомо про такі рішення з 27.06.2012, тому суд визнав трирічний строк позовної давності таким, що сплив 11.02.2013.

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах касаційна інстанція погоджується з такими висновками апеляційного господарського суду, керуючись наступними мотивами.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, відповідно до наведених норм позовна давність це строк для захисту особою свого суб'єктивного матеріального права, якщо воно порушено.

Згідно з нормами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України, згідно яких початком перебігу строку є день, коли особа могла довідатися про порушення свого права.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа могла дізнатися про це порушення) моменти.

Як неодноразово вказував Верховний Суд України у практиці застосування норм про позовну давність: "… позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи …".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимоги прокурора Обухівського району від 06.12.2010 №7956-вих.10 щодо постійного щомісячного надання всіх рішень ради та виконкому, зокрема у сфері земельних відносин, з метою їх вивчення прокуратурою, Українська міська рада супровідним листом від 27.06.2012 вих. № 1491/0/3-12 надала прокуратурі Обухівського району всі рішення 25 сесії від 14.06.2012, які прийняті у бюджетній та земельній сфері, про що свідчить штамп прокуратури з підписом уповноваженої особи від 27.06.2012.

Отже, з рішенням Української міської ради від 14.06.2012 прокурор був обізнаний - 27.06.2012.

Позовну заяву на захист інтересів держави прокурор подав до суду у жовтні 2016, тобто за межами трирічного строку позовної давності.

З аналізу наведених норм права слід дійти висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведені мотиви, касаційна інстанція визнає правомірними висновки апеляційного господарського суду про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності.

В контексті доводів скарги прокурора, що момент початку перебігу позовної давності слід пов'язувати з отримання інформації від органу державного контролю - державної інспекції сільського господарства в Київській області касаційна інстанція зазначає наступне.

Закон (ст. 261 ЦК України) пов'язує момент початку перебігу позовної давності із об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про реальну можливість для особи дізнатися про порушення свого права або про особу порушника, а не із суб'єктивною поведінкою особи, яка стверджує про виникнення такої можливості. Відповідні об'єктивні обставини обізнаності прокурора було встановлено судом в спірному випадку, тому доводи прокурора, що лише після отримання інформації у 2015 році він об'єктивно отримав реальну можливість дізнатися про порушення права слід визнати такими, що не відповідають правильному застосуванню наведених норм про позовну давність.

Таким чином, доводи прокурора відхиляються, оскільки не спростовують правильності правових висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до заперечення цих висновків на підставі доведення інших обставин, що пов'язані із визначенням початку перебігу позовної давності, що виходить за межі касаційного перегляду.

Касаційна інстанція також відхиляє доводи скарги Тов "Українська інвестиційна будівельна компанія "УКРЖИТЛОІНВЕСТ" з тих мотивів, що в позові відмовлено з підстав пропуску позовної давності, застосування якої зумовлено, зокрема і заявою самого скаржника, тому оскаржуваним судовим актом права скаржника не порушуються; твердження скарги не впливають на правильність правових висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норм матеріального права про позовну давність.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "УКРЖИТЛОІНВЕСТ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі № 911/3301/16 Господарського суду Київської області залишити без зміни.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіМ.В. Данилова О.М. Сибіга