Постанова

від 12.06.2017 по справі 922/2310/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа № 922/2310/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Ремінний В.І. (дов. № 32-20-14-1938/0/19-17 від 26.01.2017)

1-ї третьої особи: не з'явився;

2-ї третьої особи: не з'явився;

3-ї третьої особи: ОСОБА_2 (дов. б/н від 23.10.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_3 (вх. №1466 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.17 у справі № 922/2310/16

за позовом Селянського (Фермерського) господарства "Горизонт", с. Перемога, Харківська обл.,

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Лозівська районна державна адміністрація Харківської області, м. Лозова, Харківська обл.,

2) Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталія Петрівна, смт. Пісочин, Харківська обл.,

3) Фізична особа ОСОБА_3, с. Петропілля, Лозівський район, Харківська обл.,

про визнання недійсними договорів та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство "Горизонт", с. Перемога, звернувся до господарського суду із позовом до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

1. Визнати недійсним договір оренди землі площею 15,9 га, кадастровий номер НОМЕР_2, серія та номер: б\н, виданий 02.02.2015, видавник: орендодавець - Головне управління Держземагенства у Харківській області, орендар - ОСОБА_3, частково.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний - номер: 19232029 від 10.02.2015 16:23:25, державного реєстратора Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської обл. Юдіною Оленою Миколаївною, яким зареєстровано договір оренди землі площею 15,9 га, кадастровий номер НОМЕР_2, серія та номер: б\н, виданий 02.02.2015, видавник: орендодавець - Головне управління Держземагенства у Харківській області, орендар - ОСОБА_3

3. Визнати недійсним договір оренди землі площею 33,2267 га , кадастровий номер НОМЕР_3, серія та номер: б/н, виданий 23.03.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області/ ОСОБА_3.

4. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29494466 від 04.05.2016 10:16:40, приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківська області Гаражою Наталією Петрівною, яким внесено відомості про державну реєстрації іншого речового права говору оренди землі площею 33,2267 га, кадастровий номер НОМЕР_3, серія та номер: б/н, виданий 23.03.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області/ ОСОБА_3.

5. Повернути земельну ділянку площею 3,3733 га, яка належала С(Ф)Г "Горизонт" на праві постійного користування і була передана ОСОБА_3 за договором оренди землі площею 15,9 га, кадастровий номер НОМЕР_2, серія та номер: б/н, виданий 02.02.2015, видавник: орендодавець - Головне управління Держземагенства у Харківській області, орендар - ОСОБА_3

6. Повернути земельну ділянку площею 33,2267 га, яка належала С(Ф)Г "Горизонт" на праві постійного користування і була передана ОСОБА_3 за договором оренди землі площею 33,2267 га, кадастровий номер НОМЕР_3, серія та номер: б/н, виданий 23.06.2016, видавник: - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області/ОСОБА_3

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі № 922/2310/16 (суддя Аюпова Р.М.) у задоволенні позову відмовлено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентсва у Харківській області №3474-СГ від 12.12.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду".

Визнано недійсним договір оренди землі площею 15,9 га, кадастровий номер НОМЕР_2, серія та номер: б\н, виданий 02.02.2015, видавник: орендодавець - Головне управління Держземагенства у Харківській області, орендар - ОСОБА_3

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 850-СГ від 10.02.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду".

Визнано недійсним договір оренди землі площею 33,2267 га, кадастровий номер НОМЕР_3, серія та номер: б/н, виданий 23.03.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області/ ОСОБА_3.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, не погодилась з прийнятим у справі рішенням та звернулась з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення господарського суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі № 922/2310/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити Селянському (фермерському) господарству "Горизонт" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт при цьому не погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність позивачем обставини передачі земельної ділянки від ОСОБА_6 до СФГ Горизонт на підставі договору про передачу земельної ділянки від 20.03.1998, протоколу № 7 від 23.03.1998 про внесення до статутного капіталу СФГ Горизонт земельної ділянки 36,6 га та протоколу № 12 від 22.01.2002 щодо внесення змін до п. 5.1 Статуту, посилаючись на те, що вказаний договір припинив свою дію ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті ОСОБА_6, а протокол № 7 від 23.03.1998 є похідним від договору. Також, апелянт вказує на те, що в Статуті СФГ Горизонт в редакції 2002 року зміни щодо передачі до статутного капіталу СФГ Горизонт спірної земельної ділянки не відображені та не були зареєстровані під час державної реєстрації 11.01.2005 року. Апелянт звертає також увагу, що статут СФГ Горизонт в редакції 2010 року, який є чинним на час розгляду справи, не містить будь-якого посилання на використання земельної ділянки 36,6 га (п. 6.1 Статуту), як це було передбачено п. 5.1 Статуту СФГ Горизонт в редакції 2002 року.

Крім того, апелянт посилається на те, що виходячи з положень ст.ст. 407, 1216, 1218, 1225 ЦК України, ст. 126 ЗК України, ст.ст. 19, 23 Закону України Про фермерське господарство , право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, без укладання договору про право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Апелянт посилається на те, що у СФГ Горизонт відсутні правові підстави для використання земельної ділянки, а видані головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області накази та укладені договори оренди жодним чином не порушують права СФГ Горизонт , оскільки останнє не зверталось після смерті ОСОБА_6 до органів виконавчої влади щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою та відповідних документів не отримувало. Також, на думку апелянта, відсутні правові підстави для визнання незаконними наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує доводи та позицію апелянта, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі № 922/2310/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити Селянському (фермерському) господарству "Горизонт" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач та треті особи (1, 2) в призначене судове засідання не з'явилися, причини їх неявки суду невідомі, про час та місце судового розгляду справи позивач та треті особи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Направлені на адресу позивача ухвали про призначення справи до розгляду повернулась до суду з позначкою пошти за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, та зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, судова колегія дійшла висновку, що учасникам процесу було створено належні умови для реалізації його процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третіх осіб (1, 2) в судовому засіданні 12.06.2017.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників апелянта та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, розпорядження Лозівської районної Ради народних депутатів Лозівського району Харківської області № 20 від 10.01.1996 року для ведення селянського фермерського господарства громадянину України ОСОБА_7 був виданий державний акт серії НОМЕР_4 від 16.03.1998, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_5 на право постійного користування земельною ділянкою площею 36,6 га, розташованою на території Миколаївської сільської Ради ( далі - земельна ділянка, спірна земельна ділянка).

20.03.1998 року на підставі договору про передачу земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства від 20.03.1998 ОСОБА_6 передав до статутного капіталу, створеного ним СФГ "Горизонт", вищезазначену земельну ділянку загальною площею 36,6 га (рілля), розташовану на території Миколаївської сільської ради, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі земельної ділянки, підписаного між сторонами 20.03.1998.

23.03.1998 року рішенням загальних зборів членів СФГ "Горизонт", оформленого протоколом № 7 від 23.03.1998, на підставі вищевказаного договору про передачу землі, внесено до статутного капіталу СФГ "Горизонт" земельну ділянку загальною площею 36,6 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради.

Рішенням загальних зборів членів СФГ "Горизонт", оформленого протоколом № 12 від 22.01.2002, внесені відповідні зміни до п.5.1 Статуту щодо передачі до СФГ "Горизонт" спірної земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року громадянин України - ОСОБА_6 помер, внаслідок чого були внесені відповідні зміни до Статуту СФГ "Горизонт" щодо зміни членів СФГ "Горизонт" та зареєстрована нова редакція статуту від 18.11.2010 року.

Як зазначає позивач у позові, з моменту отримання громадянином України - ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства земельної ділянки на підставі державного акту серії НОМЕР_4 обов'язки користувача земельної ділянки здійснює створене останнім ФГ, а не громадянин.

Даний факт позивач також обґрунтовує тим, що СФГ "Горизонґ" весь час, подавало, як податкову, так і статистичну звітність та сплачувало фіксований сільськогосподарський податок до податкової інспекції.

Також СФГ "Горизонт" щорічно зверталося до Управління Держкомзему для отримання довідок з державного земельного кадастру.

Так, відповідно до довідок Міськрайонного управління Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області від 23.01.2012 року, 04.02.2014 року, 04.02.2015 року, 03.02.2016 року, наданих СФГ "Горизонт" вбачається, що до складу земель, які знаходиться у користуванні СФГ "Горизонт" відносяться, зокрема, землі сільськогосподарського призначення 36,6 га для ведення фермерського господарства на підставі Державного акту на право постійного користування.

Позивач зазначає, що у 2016 році СФГ "Горизонт" здійснило підготовку земель для посіву сільськогосподарських культур, а в березні 2016 року йому стало відомо, що земельна ділянка, яка була в користуванні СФГ "Горизонт" вже належить на праві оренди іншій особі.

З відповіді Управління Держгеодакастру у Лозівському районі Харківської області від 27.05.2016 року № К-127/0-129/6-16, отриману на запит СФГ "Горизонт", вбачається, що відповідно до наказу Головного управління Держгеодастру у Харківській області вищевказана земельна ділянка передана в оренду фізичній особі для ведення фермерського господарства.

17.06.2016 позивачем отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта позивачу стало відомо, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19232029 від 10.02.2015 16:23:25, держаним реєстратором Лозівського міськрайонного управління юстиції, Харківська обл. Юдіною Оленою Миколаївною було зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 02.02.2015, орендодавець - Головне управління Держземагенства у Харківській області, орендар - ОСОБА_3 До земельної ділянки, яка перейшла в оренду ОСОБА_3 увійшло 3,3733 га земельної ділянки, якою користувалось СФГ "Горизонт".

Крім того, як зазначає позивач, йому стало відомо, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29494466 від 04.05.2016 10:16:40, приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківська обл. Гаражою Наталією Петрівною було внесено відомості про державну реєстрації іншого речового права - договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 23.03.2016, Видавник: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області/ ОСОБА_3.

Позивач вважає, що укладені договори оренди земельних ділянок між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3 від 02.02.2015 року та 23.03.2016 року, є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки при їх укладені порушено спеціальну процедуру надання земельних ділянок в оренду. Крім того, позивач зазначає, що акт на право постійного користування землею від 16 березня 1998 року, серія НОМЕР_4, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_6, який виданий на підставі розпорядження Лозівської районної Ради народних депутатів Лозівського району Харківської області від 10.01.1996 року ОСОБА_6 не скасований та не припиняє права постійного користування земельною ділянкою за СФГ "Горизонт".

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що з метою використання земельної ділянки (державний акт (серія НОМЕР_4 від 16.03.1998 р.) за цільовим призначенням - ведення селянського (фермерського) господарства, зазначена земельна ділянка була передана громадянином України ОСОБА_6 до створеного ним СФГ "Горизонт", що підтверджується договором про передачу земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства від 20.03.1998 до СФГ "Горизонт"; актом прийому-передачі спірної земельної ділянки; рішенням загальних зборів членів СФГ "Горизонт", оформлене протоколом № 7 від 23.03.1998р., рішенням загальних зборів членів СФГ "Горизонт", оформлене протоколом № 12 від 22.01.2002р. та Статутом СФГ "Горизонт", які є чинними на час розгляду справи та в судовому порядку не визнавались недійсними.

Крім того, встановивши, що з 20.03.1998 створене ОСОБА_6 СФГ "Горизонт" несе обов'язки землекористувача земельної ділянки, суд дійшов висновку щодо можливості переходу обов'язків власника чи землекористувача земельної ділянки до селянського (фермерського) господарства від громадянина, якому вона надавалась на підставі державного акту на право приватної власності чи користування землею.

Також, виходячи з положень ст.ст. 142, 149 ЗК України, судом встановлено, що позивач - СФГ "Горизонт" із заявою про добровільну відмову від земельної ділянки площею 36,6 га до органу місцевого самоврядування не звертався та державний акт на право постійного користування землею йому не повертав; земельна ділянка у позивача не вилучалася. Крім того, обставини зазначені в статті 141 ЗК України, з якими законодавець пов'язує припинення права користування земельною ділянкою, суд першої інстанції вважав в даному випадку також відсутніми.

Окрім цього, судом зазначено, що право землекористувача (позивача у справі) використовувати землі для ведення фермерського господарства, яке ґрунтувалось на підставі акту на постійне користування землею, становило "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу (див., mutatis mutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. the United Kingdom), заява № 44277/98, пункти 32-35). Оскільки позивача не було позбавлено належного йому державного акта на право користування землею, суд першої інстанції вважав, що передача належної йому спірної земельної ділянки третьої особи фактично "позбавило" його власності у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Враховуючи викладене, та встановивши, що надання ОСОБА_3 в оренду земельних ділянок, якими правомірно користувався позивач, є порушенням прав останнього мирно володіти своїм майном закріпленим в статті 321 ЦК України, ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні договори підлягають визнанню недійсними.

Разом з цим, враховуючи те, що скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, на виконання яких були укладені спірні договори оренди, потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача, беручи до уваги подання останнім відповідного клопотання, суд вважав за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати накази відповідача №3474-СГ від 12.12.2014р. та № 850-СГ від 10.02.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду". При цьому, у зв'язку із скасуванням наказів відповідача, спірні договори оренди, укладені на підставі цих наказів, визнані судом недійсними в повному обсязі на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, місцевий господарський суд вважав їх юридично неспроможними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що державну реєстрацію спірних договорів оренди покладено на Реєстраційну службу Лозівського міськрайоного управління юстиції Харківської області, яка не є відповідачем у справі.

Щодо вимог про повернення земельних ділянок загальною площею 36,6 га, які належали СФГ "Горизонт" на праві постійного користування і були передані ОСОБА_3 за спірними договорами оренди землі, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позовних в зазначеній частині з посиланням на те, що в прохальній частині позивачем не зазначено на користь кого необхідно повернути спірні земельні ділянки, а відтак вказані позовні вимоги не можуть бути задоволені судом.

Таким чином, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентсва у Харківській області №3474-СГ від 12.12.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнання недійсним договору оренди землі площею 15,9 га, кадастровий номер НОМЕР_2, серія та номер: б\н, виданий 02.02.2015, видавник: орендодавець Головне управління Держземагенства у Харківській області, орендар - ОСОБА_3;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 850-СГ від 10.02.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнання недійсним договору оренди землі площею 33,2267 га, кадастровий номер НОМЕР_3, серія та номер: б/н, виданий 23.03.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області/ ОСОБА_3.

Проте, з такими висновками не погоджується колегія суддів.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції на момент створення СФГ "Горизонт"), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією (ч. 1). Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником (ч. 2).

Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею видавався на ім'я фермера - фізичної особи зазвичай, голови селянського (фермерського) господарства.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей (ст. 47 ЗК України від 18.12.1990р.).

Згідно з ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства (ч. 1). Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії (абз.3 ч. 2).

З аналізу зазначеного правової норми, яка була чинна на момент виникнення права користування, ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства виділялись громадянам із земель запасу, а також земель, вилучених у сільськогосподарських товариств і наданих фермерським господарствам у постійне користування чи оренду або переданих у приватну власність.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст. 23 ЗК від 18.12.1990р.).

З матеріалів справи вбачається, що у 1998 громадянином України ОСОБА_6, на підставі розпорядження Лозівської районної Ради народних депутатів Лозівського району Харківської області від 10.01.1996 року, отримано державний акт (серія НОМЕР_4 від 16.03.1998) на право постійного користування земельною ділянкою, площею 36,6 га, яка розташована на території Миколаївської сільської Ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

В своїй позовній заяві позивач вказує, що з метою використання земельної ділянки за цільовим призначенням - ведення селянського (фермерського) господарства, зазначена земельна ділянка була передана громадянином України ОСОБА_6 до створеного ним СФГ "Горизонт" відповідно до протоколу загальних зборів членів СФГ Горизонт" № 7 від 23.03.1998, на підставі договору про передачу земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства від 20.03.1998, та внесена до складу земель, яким СФГ Горизонт" вільно володіє та користується.

Як зазначає позивач, СФГ Горизонт" відповідно до Статуту в редакції від 15.01.2002 користується земельною ділянкою площею 36,6 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області. Крім того, позивач стверджує, що до Статуту СФГ Горизонт" були внесені відповідні зміни і зареєстрована нова редакція Статуту від 18.11.2010 та з цього моменту СФГ Горизонт" продовжило вільно володіти та користуватися даною земельною ділянкою площею 36,6 га, сплачуючи при цьому необхідні податки та надаючи статистичну звітність щодо використання земельної ділянки 36,6 га на підставі державного акту на право постійного користування.

Позивачем надані до суду в якості доказів та обґрунтування своїх позовних вимог наступні документи:

копія статуту СФГ Горизонт в редакції 2002 року;

копія договору про передачу земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства від 20.03.1998 року підписаний сторонами та скріплений печаткою господарства;

копія акту прийму-передачі земельної ділянки від 20.03.1998 року підписаний сторонами та скріплений печаткою господарства;

копія довіреності від 18.03.1998 року, яка підписана та скріплена печаткою;

копія протоколу №7 загальних зборів від 23.03.1998 року підписаного та скріпленого печаткою;

копія протоколу №12 загальних зборів від 22.01.2002 року підписаного та скріпленого печаткою.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Однак, позивачем не надано до суду належних документальних доказів на підтвердження правомірного набуття та існування у нього права користування земельною ділянкою 36,6 га у відповідності до вимог закону.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до протоколу № 12 від 22.01.2002 внесено зміни до п. 5.1 Статуту щодо передачі до статутного капіталу СФГ Горизонт спірної земельної ділянки. Однак, відповідно до Статуту СФГ Горизонт в редакції 2002 року такі зміни не відображені, та не були зареєстровані під час державної реєстрації 11.01.2005. Будь-яких документів щодо змін до Статуту 2010 року позивач не надав.

Варто відзначити той факт, що Статут СФГ Горизонт в редакції 2002 року на момент розгляду справи втратив чинність на підставі державної реєстрації змін до установчих документів від 18.11.2010 року, відповідно до якої зареєстровано статут СФГ Горизонт в редакції 2010 року.

В свою чергу, зазначений Статут 2010 року, який зареєстровано після смерті ОСОБА_6, та є чинним на момент розгляду справи, не містить будь-яких посилань на використання земельної ділянки 36,6 га (п. 6.1 Статуту), як це було передбачено п. 5.1 Статуту СФГ Горизонт в редакції 2002 року.

Крім того, в перелічених вище документах, окрім статуту в редакції 2002 року, відображена печатка з наступною назвою Селянське (фермерське) господарство Горизонт із зазначенням коду, а на статуті СФГ Горизонт в редакції 2002 року відображена зовсім інша печатка з наступною назвою Фермерське господарство Горизонт без зазначення коду.

Враховуючи ту обставину, що станом на 20.03.1998 позивач мав назву саме Фермерське господарство Горизонт , яке створено ще в 1992 році, а не Селянське (фермерське) господарство Горизонт , тому існування печатки в нинішньому її вигляді не могло існувати в 1998 році.

За таких обставин договір про передачу земельної ділянки від 20.03.1998, а також протокол № 7 від 23.03.1998 про внесення до складу земель СФГ Горизонт земельної ділянки 36,6 га та протокол №12 загальних зборів від 22.01.2002 року не можуть вважатися правомірними підставами набуття СФГ Горизонт права користування на землю, яке існувало у ОСОБА_6 на підставі державного акту (серія НОМЕР_4 від 16.03.1998) на право постійного користування земельною ділянкою, площею 36,6 га, яка розташована на території Миколаївської сільської Ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Також, податкові декларації, сплачені податки та інші документи бухгалтерського обліку та статистичної звітності, не можуть вважатися доказами правомірного володіння та користування позивачем земельною ділянкою, оскільки відображають лише ведення бухгалтерського обліку, складеного самим позивачем.

Разом обставини справи свідчать про те, що між власником та землекористувачем права договір на користування спірною земельною ділянкою не укладався, ОСОБА_6 за життя не переоформив у встановленому законом порядку надане йому право постійного користування земельною ділянкою або право оренди, ані ОСОБА_8, ані СФГ Горизонт після смерті ОСОБА_9, не зверталися до органів виконавчої влади про оформлення права користування спірною земельною ділянкою та відповідних документів не отримували. Крім того, суд зазначає, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою надає особі лише право користування земельною ділянкою. Проте, оформлення прав на користування вказаною земельною ділянкою повинно відбуватись в порядку, передбаченому законом.

Щодо посилання суду на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, то таке посилання в даній справі є не доцільним з наступних підстав.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі ОСОБА_10 проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32)).

Тоді як в даному випадку, позивач не надав належних доказів на підтвердження існування у СФГ Горизонт права користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

До того ж, право постійного користування землею зберігається за фізичними особами які отримали таке право до прийняття діючого Земельного кодексу України, а спадкування права постійного користування на землю юридичною або фізичною особою діючим законодавством України не передбачено.

В зв'язку з цим, посилання позивача на те, що державний акт на право постійного користування землею виданий ОСОБА_6 не скасований, не впливає на юридичну оцінку обставин справи.

Правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. З Закону України Про оренду землі об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог,які встановлені 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19232029 від 10.02.2015 16:23:25, держаним реєстратором Лозівського міськрайонного управління юстиції, Харківська обл. Юдіною Оленою Миколаївною було зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 02.02.2015, орендодавець - Головне управління Держземагенства у Харківській області, орендар - ОСОБА_3 До земельної ділянки, яка перейшла в оренду ОСОБА_3 увійшло 3,3733 га земельної ділянки, якою користувалось СФГ "Горизонт".

Крім того, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29494466 від 04.05.2016 10:16:40, приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківська обл. Гаражою Наталією Петрівною було внесено відомості про державну реєстрації іншого речового права - договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 23.03.2016, Видавник: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області/ ОСОБА_3.

У частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для визнання договору недійсним.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Позивач вважає, що укладені договори оренди земельних ділянок між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3 від 02.02.2015 року та 23.03.2016 року є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки при їх укладені порушено спеціальну процедуру надання земельних ділянок в оренду.

Проте, зазначені твердження позивача є безпідставними, оскільки вказані договори оренди складені в письмовій формі, мають усі суттєві умови, як передбачено Законом України Про оренду землі . До того ж, на момент укладання спірних договорів були чинні норми статті 134 ЗК України в частині не проведення земельних торгів щодо земельних ділянок для фермерського господарства.

Згідно п. 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 Про деякі питання практики розгляду справ у справах, що виникають із земельних відносин для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту З Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677.

Отже, оскільки договори оренди укладалися на виконання наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, то без скасування таких наказів у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів оренди недійсними. Така думка викладена у Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин .

Так, скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області суд першої інстанції обґрунтував лише потребою у захисті прав та законних інтересів позивача, беручи до уваги відповідне клопотання в порядку ст. 83 ГПК України. Проте, позивачем не доведено, а судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано незаконність винесених наказів щодо передачі ОСОБА_3 земельних ділянок, що свідчить про відсутність у місцевого господарського суду підстав для визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держземагентсва у Харківській області №3474-СГ від 12.12.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду"; наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 850-СГ від 10.02.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду".

З огляду на приписи наведених норм права, з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними

- договору оренди землі площею 15,9 га, кадастровий номер НОМЕР_2, серія та номер: б\н, виданий 02.02.2015, видавник: орендодавець Головне управління Держземагенства у Харківській області, орендар - ОСОБА_3;

-договору оренди землі площею 33,2267 га, кадастровий номер НОМЕР_3, серія та номер: б/н, виданий 23.03.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області/ ОСОБА_3.

Що стосується позовних вимог в іншій частині про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельних ділянок, то вони задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від заявлених вимог про визнання недійсними спірних договорів, які заявлені безпідставно.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що виходячи з предмету та підстав позову, ОСОБА_3 повинна бути залучена в якості відповідача у справі, як сторона договорів щодо земельної ділянки, за якою виник спір, та які позивач просив визнати недійсними. А судом мало бути вирішено питання щодо підвідомчості даного господарського спору.

Проте, суд першої інстанції не забезпечив додержання процесуальних вимог, що також є підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийняття судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Як вбачається, оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 83, 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3, с. Петропілля, Лозівський район, Харківська обл. задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі № 922/2310/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Горизонт" (64633, Харківська область, Лозівський район, с. Перемога, код ЄДРПОУ 23005081) на користь ОСОБА_3 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 26502,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.