Постанова

від 14.06.2017 по справі 911/613/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа№ 911/613/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Прогресор

на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2017

у справі № 911/613/16 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Білоцерківелектроремонт

до Приватного підприємства Прогресор

про стягнення 414 232,80 грн

за участю представників:

від позивача: представник Дмитренко Г.В. (довіреність № 01/10 від 18.01.2017);

від відповідача: представник Волько А.І. (довіреність б/н від 23.02.2017)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Білоцерківелектроремонт (далі - ПрАТ Білоцерківелектроремонт ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства Прогресор (далі - ПП Прогресор ) про стягнення 414 232,80 грн збитків, завданих пожежею в орендованому відповідачем приміщенні.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПП Прогресор на користь ПрАТ Білоцерківелектроремонт 170 757,60 грн збитків, 2 561,36 грн судового збору та 1 252,65 грн витрат за проведення судової експертизи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, ПП Прогресор звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 поновлено ПП Прогресор строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 24.05.2017.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 24.05.2017, в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 31.05.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів, а розгляд справи відкладено на 14.06.2017.

У судовому засіданні 14.06.2017 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

14.06.2017 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2011 між ПрАТ Білоцерківелектроремонт (у тексті договору - орендодавець) та ПП Прогресор (у тексті договору - орендар) було укладено договір оренди виробничого приміщення №5, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкову оренду виробниче приміщення, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49 для використання в виробничих цілях. Загальна площа приміщення, що здається в оренду складає 200 кв.м.

На виконання вказаного договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщення в оренду від 01.11.2011 (додаток №2), згідно з яким орендар прийняв приміщення за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49 (а.с. 20, т. 1).

У подальшому договір оренди на вказане приміщення між сторонами переукладався. Так, 01.05.2014 між ПрАТ Білоцерківелектроремонт (у тексті договору - орендодавець) та ПП Прогресор (у тексті договору - орендар) було укладено договір оренди виробничого приміщення №12 (надалі - договір), в якому п. 1 договору залишився в тій же редакції.

Відповідно до п. 3.1 договору від 01.05.2014 строк оренди становить один рік з моменту передачі об`єкта орендарю.

Якщо жодна сторона у строк одного місяця до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на наступний рік (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що останній вступає в силу 01.05.2014.

Згідно з п. 4.1 договору розмір орендної плати складає 3 000,00 грн, в тому числі ПДВ на місяць. Розмір орендної плати підлягає періодичному перегляду.

На дату припинення дії договору оренди відповідач зобов`язаний звільнити приміщення та підготувати його до передачі позивачу. При передачі приміщень складається акт прийому-передачі, який підписується сторонами. Приміщення повинні бути передані позивачу у стані, в якому були передані в оренду з урахуванням нормального природного зносу (п. 5.1. - 5.3. договору).

На виконання вказаного договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщення в оренду від 01.05.2014 (додаток №2), згідно з яким орендар прийняв приміщення за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49 (а.с. 24, т. 1).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, факт отримання відповідачем від позивача в оренду вказаного приміщення також підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі №911/1510/16, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016, за позовом ПрАТ Білоцерківелектроремонт до ПП Прогресор про стягнення 93 600,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, у вказаній постанові апеляційною інстанцією встановлено, що відповідачем не повернуто позивачеві орендоване приміщення за актом приймання-передачі, як того вимагають умови договору та вимоги чинного законодавства, тому суд задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки в розмірі подвійної оплати за користування орендованим майном за період з 01.05.2015 по 30.04.2016.

Як встановлено місцевим господарським судом у даній справі, 30.07.2014 в орендованому відповідачем приміщенні сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 31.07.2014 та протоколом огляду, складеним слідчим СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 30.07.2014 (а.с. 30-34, т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що директор ПП Прогресор зобов`язувався відновити орендоване приміщення, яке згоріло 30.07.2014, в повному обсязі в термін до 30.05.2015, що підтверджується розпискою від 01.08.2014 (а.с. 42, т. 1).

Оскільки у зазначений строк ремонтно-відновлювальні роботи орендованого приміщення відповідачем не виконані, то ПрАТ Білоцерківелектроремонт звернулося до ПП Прогресор з претензією вих. №01/267 від 15.12.2015, в якій зазначило, що завдані відповідачем позивачеві збитки складають 414 232,80 грн та просило перерахувати вказану суму на розрахунковий рахунок позивача (а.с. 43, т. 1).

Однак, з огляду на те, що вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, ремонтно-відновлювальні роботи орендованого приміщення відповідачем у повному обсязі здійснені не були, позивач був вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним позивачем наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме, протиправність поведінки при виконанні договору оренди виробничого приміщення №12 від 01.05.2014, завдані збитки, причинний зв'язок між ними, вину відповідача та, враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 170 757,60 грн.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і в апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що позивачем не доведено наявність вини ПП Прогресор у виникненні та поширенні пожежі, що сталася в орендованому у ПрАТ Білоцерківелектроремонт приміщенні, а також причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та завданими збитками.

Крім того, апелянт вказував на те, що ПП Прогресор було здійснено ремонт орендованого приміщення, вартість якого становить 398 989,20 грн, однак ця обставина не була врахована при здійсненні судової експертизи та ухваленні рішення місцевим господарським судом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до п. п. 1, 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди (в редакції згідно з рекомендаціми президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 N04-5/239), вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, за правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди), за яким, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови п. 2.2 договору, згідно якого відповідач зобов`язується утримувати об`єкт у належному стані з урахуванням чинних санітарних норм, правил та вимог; забезпечити пожежну безпеку об`єкта, додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду, утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв`язку; забезпечити належне утримання інженерних комунікацій (водопроводу, каналізації, електричних мереж); самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт приміщень та внутрішніх інженерних мереж протягом строку оренди.

Отже, при розгляді даного спору колегія суддів виходить з того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з укладеного між сторонами договору, а тому даний спір підпадає під правове регулювання глави 58 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Статуту відповідача, затвердженого засновником 01.09.2009 (державна реєстрація від 04.09.2009) із змінами до статуту, затвердженими рішенням засновника 15.09.2011 (державна реєстрація 15.09.2011) метою та предметом діяльності ПП Прогресор в тому числі є виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей; виробництво лаків та фарб (уключає виробництво фарб, емалей, лаків, мастик ґрунтовок та інших не вогнетривких шпаклівок, розчинників та розріджувачів, художніх та друкарських фарб; не включає барвники та пігменти, чорнила та туш) (п. 5.4 та п. 5.5 Статуту відповідача).

Разом з тим, відповідно до п. 6. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697, у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди.

Згідно з п. 2.2 договору відповідач зобов`язується забезпечити пожежну безпеку об`єкта, додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду, утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв`язку; забезпечити належне утримання інженерних комунікацій (водопроводу, каналізації, електричних мереж); самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт приміщень та внутрішніх інженерних мереж протягом строку оренди.

Тобто, саме на орендаря покладено обов'язок по забезпеченню протипожежного стану об'єкту, що, зокрема, узгоджується і з п. 6 розділу І Правил пожежної безпеки в України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендуючи дане приміщення у позивача з листопада 2011 року та займаючись виготовленням, фасуванням та реалізацією легкозаймистих рідин (лакофарбові вироби, розріджувачі, тощо) не виконав приписи Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, не здійснив встановлені чинним законодавством заходи щодо дотримання пожежної безпеки при роботі з легкозаймистими речовинами, що підтверджується постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі №810/7055/13-а, яка набрала законної сили.

Так, Київським окружним адміністративним судом розглянуто справу №810/7055/13-а за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ПП Прогресор про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації та заборони використання виробничих приміщень відповідачем за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49.

Позовні вимоги в адміністративній справі обґрунтовані тим, що за результатами проведеної позапланової перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту ПП Прогресор складено акт №895 від 12.12.2013, яким встановлено порушення вимог чинного законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, а саме, ПП Прогресор не виконано вимоги припису №634 про усунення поршень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, що був винесений за результатами попередньої перевірки.

ПП Прогресор проти адміністративного позову заперечував та вказав, що у підприємства відсутні обігові кошти для встановлення відповідного обладнання, вказане приміщення є орендованим. Також ПП Прогресор зазначив, що звернувся до керівництва ПрАТ Білоцерківелектроремонт з проханням розірвати договір оренди приміщення за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49. Крім того, зазначив, що відповідач має намір звільнити орендоване приміщення у короткий термін.

Як встановлено Київським окружним адміністративним судом у справі №810/7055/13-а за результатами позапланової перевірки щодо виконання вимог припису №634 від 05.08.2013 складено акт №895 від 12.12.2013, яким встановлено, що ПП Прогресор даний припис не виконано та порушення вимог чинного законодавства не усунуто, а саме: у виробничих приміщеннях не виконано монтаж автоматичної пожежної сигналізації, чим порушено вимоги п. 6.1.2 Правил пожежної безпеки в Україні; не забезпечене обслуговування автоматичної пожежної сигналізації організацією, яка має ліцензію на право здійснення такого виду діяльності, чим порушено вимоги п. 6.1.3, 6.1.4 Правил пожежної безпеки в Україні; не виведено сигнал від приймально-контрольного приладу автоматичної установки пожежної сигналізації на пульт централізованого нагляду пожежного спостереження, чим порушено вимоги п. 6.1.28 Правил пожежної безпеки в Україні; між виробничим і побутовим приміщенням не встановлено протипожежні двері з дотриманням нормованої межі вогнестійкості, що мають сертифікати відповідності, чим порушено вимоги п. 4.2.1, 5.10 Правил пожежної безпеки в Україні; в воротах виробничого та складського приміщення не влаштовано хвіртку з висотою порогу не більше 0,1 м, чим порушено вимоги п. 4.2.1, 5.10 Правил пожежної безпеки в Україні; не розроблено проектну документацію на переобладнання приміщення котельні під виробництво та розлив лакофарбових матеріалів, розчинників, автомобільної косметики, чим порушено вимоги п. 4.2. Правил пожежної безпеки в Україні; у виробничому приміщенні не виконано ремонт, а в складському - монтаж внутрішнього протипожежного водопроводу, чим порушено вимоги п. 6.3.2.3 Правил пожежної безпеки в Україні; приміщення виробничого цеху не забезпечено другим евакуаційним виходом, чим порушено вимоги п. 4.3.1 Правил пожежної безпеки в Україні; керівник (відповідальна особа за протипожежний стан) не пройшли навчання з питань пожежної безпеки в організаціях, які мають відповідну ліцензію на право здійснення даного виду робіт, чим порушено вимоги п. 3.18 Правил пожежної безпеки в Україні; електророзподільні коробки в приміщеннях будівлі не закрито кришками з негорючого матеріалу, чим порушено вимоги п. 5.1.14 Правил пожежної безпеки в Україні; з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо), місця з'єднання жил проводів і кабелів, а також з'єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків, струм втрат ізоляції стиків повинен бути не більше струму втрат ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів, чим порушено вимоги п. 5.1.7 Правил пожежної безпеки в Україні; посадова особа не пройшла підготовку на обласних курсах ЦО згідно графіку, затвердженого начальником ЦО, чим порушено вимоги ст. 11 Правил пожежної безпеки в Україні; не розроблено ідентифікацію щодо визначення потенційної небезпеки на підприємстві, з урахуванням усіх чинників небезпеки, чим порушено вимоги п. 7-12 Правил пожежної безпеки в Україні.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі №810/7055/13-а позов задоволено, застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації виробничих приміщень ПП Прогресор за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49; заборонено ПП Прогресор використовувати орендовані виробничі приміщення за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення приписів вказаної постанови, відповідач повторно уклав договір оренди виробничого приміщення площею 200 кв.м за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49 та продовжував використовувати вказане приміщення у своїх господарських цілях.

Так, 12.12.2013 відповідач звернувся до позивача з листом вих. №8, в якому просив з 12.02.2014 розірвати договір оренди виробничого приміщення №5 від 01.11.2011 у зв`язку з важким фінансовим становищем та неспроможністю відповідача виконати умови припису Білоцерківського районного відділу ГУ ДСНС України в Київській області вих. №634 від 05.08.2013, на що позивач дав свою згоду, що підтверджується листом вих. №01/390 від 12.12.2013.

Проте, доказів звільнення орендованого приміщення 12.02.2014 та повернення об`єкту оренди від відповідача позивачеві суду не надано і, як було зазначено вище, 01.05.2014 сторони повторно уклали договір оренди саме цього виробничого приміщення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі №810/7055/13-а не є належним доказом вини відповідача у виникненні пожежі, оскільки позивач зініціював укладення нового договору оренди №12 від 01.05.2014, тобто позивач проігнорував вимоги постанови і продовжував здавати в оренду дані приміщення відповідачу.

Колегією суддів відхиляються такі доводи апелянта, оскільки згідно вказаної постанови саме до відповідача були застосовані заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації виробничих приміщень та заборони їх використовувати, а тому саме на відповідачеві лежить обов'язок по виконанню судового рішення.

При цьому, колегія суддів враховує надані представником позивача у судовому засіданні пояснення, згідно яких позивач не був повідомлений про наявність такої постанови, оскільки не був учасником судового процесу у зазначеній адміністративній справі, а відповідач під час укладання нового договору оренди про наявну заборону його не повідомив.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказана постанова не є доказом вини відповідача, а свідчить про порушення відповідачем вимог чинного законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність протиправної поведінки відповідача, а саме, порушення відповідачем визначених договором зобов'язань щодо дотримання правил пожежної безпеки під час експлуатації об'єкта оренди.

При цьому, посилання апелянта на те, що зазначена постанова Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі №810/7055/13-а не має відношення до правовідносин, які виникли між сторонами на підставі договору оренди виробничого приміщення №12 від 01.05.2014, укладеного пізніше, є безпідставними, оскільки така свідчить про порушення відповідачем Правил пожежної безпеки в Україні при використанні останнім у виробничих цілях приміщення за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49, наданого в оренду позивачем як за вказаним договором, так і за договором оренди виробничого приміщення №5 від 01.11.2011.

Разом з тим, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як було зазначено вище, 30.07.2014 в орендованому відповідачем приміщенні сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 31.07.2014 та протоколом огляду, складеним слідчим СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 30.07.2014 (а.с. 30-34, т. 1).

Судом першої інстанції також встановлено, що 31.07.2014 позивачем видано наказ №7.1-в Про наслідки пожежі у виробничому приміщенні ПрАТ Білоцерківелектроремонт 30.07.2014 , яким для оцінки масштабів аварійності конструкцій та в цілому матеріального збитку, нанесеного підприємству внаслідок грубого порушення правил експлуатації та недотримання протипожежних норм з боку ПП Прогресор створено комісію, до складу якої увійшли працівники позивача та ремонтно-будівельної організації Райкомунсервіс (а.с. 36, т. 1).

Зазначеною комісією складено акт обстеження технічного стану приміщень та будівлі котельної ПрАТ Білоцерківелектроремонт , в якому зазначено, що, як встановлено комісією, пожежа сталася внаслідок незабезпечення орендарем приміщень і робочих місць вентиляцією, а також засобами пожежогасіння та в результаті грубого порушення правил пожежної безпеки при роботі з легкозаймистими речовинами. При розфасовці і розливі цих речовин у виробничому приміщенні утворилась критично недопустима концентрація парів, стався вибух і загоряння як речовин, так і великої кількості картонних коробок, поліетиленових пляшок, якими вщент було заповнене виробниче приміщення (а.с.37-38).

Як було встановлено слідчим СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області та інспектором 1-ДПРЗ (м. Біла Церква) ГУ ДСНС України у Київській області, пожежа відбулась у виробничо-складському приміщенні, орендованому відповідачем, останній спеціалізується на виготовленні та фасуванні легкозаймистих рідин (лакофарбові вироби, розріджувачі, тощо).

Оскільки у даному приміщенні знаходилась значна кількість легкозаймистих рідин та речовин, дана обставина сприяла швидкому та інтенсивному поширенню вогню по приміщенню та споруді вцілому, у зв'язку зі знаходженням осередку пожежі в центрі приміщення, де знаходилось технологічне обладнання, на якому перероблялися легкозаймисті рідини та речовини.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до акта про пожежу від 31.07.2014, складеного інспектором групи запобігання надзвичайним ситуаціям 1-ДПРЗ (м. Біла Церква) ГУ ДСНС України у Київській області, пожежа була виявлена о 17:03 год, у робочий час, коли на підприємстві відповідача перебували працівники, зокрема, ОСОБА_1, який внаслідок вказаної пожежі зазнав тілесних ушкоджень, що підтверджується поясненнями останнього, відображеними в постанові слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області про закриття кримінального провадження від 26.08.2014.

З вказаної постанови також вбачається, що слідчим СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області були відібрані пояснення від директора відповідача Черненка В.М., який зазначив, що відповідач займається оптовою торгівлею, а саме реалізацією розріджувачів для фарб, тосолу, перетворювачів іржі, рідини біо- та деревозахисту; підприємство відповідача розташоване на території заводу Білоцерківелектроремонт за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49, згідно договору оренди нежитлових приміщень; дозволу на початок роботи з відділу пожежного нагляду відповідач не отримував, оскільки відповідачем не виконано припис по усуненню недоліків; з СЕС розміщення свого підприємства відповідач не погоджував, будь-яких інших дозвільних документів не отримував.

Колегія суддів бере до уваги, що кримінальне провадження по факту пошкодження майна ПП Прогресор та отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 внаслідок вказаної пожежі було закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях складу кримінальних правопорушень, оскільки останній отримав тілесні ушкодження з власної необережності, а тому у нього відсутні будь-які претензії.

У постанові про закриття кримінального провадження від 26.08.2014 також зазначено, що згідно звіту про причину виникнення пожежі на ПП Прогресор , наданого 1-ДПРЗ (м. Біла Церква) ГУ ДСНС України у Київській області орієнтовною причиною пожежі є коротке замикання електричної мережі (а.с. 35, т. 1).

Разом з тим, колегія суддів враховує надані позивачем під час апеляційного провадження докази проведення перевірок стану електромереж ПрАТ Білоцерківелектроремонт , а саме, акти здійснення заходів з державного енергетичного нагляду (контролю), проведених Білоцерківським відділенням Державної інспекції з енергетичної і теплової енергії в Київській області.

Так, відповідно до Акта №08/21-27-061-А від 16.12.2013 було проведено плановий захід з державного нагляду на енергетичному об'єкті ПрАТ Білоцерківелектроремонт за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49, який не віднесений до високого та середнього ступенів ризику.

За результатами здійсненого нагляду державним інспектором зроблено висновок, що експлуатація електроустановок споживачем в цілому проводиться згідно з вимогами Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.20106 №258, інших чинних нормативних документів та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, а також в частині забезпечення належного технічного стану своїх електроустановок згідно законодавства України не викликає явну небезпеку для людей чи для самої установки та не створює надзвичайних та аварійних ситуацій в електричних мережах підприємства.

Однак, оскільки по окремих пунктах нормативно-правових актів і нормативно-технічної документації власник (споживач) не в повній мірі забезпечив організацію технічної експлуатації електроустановок , керівнику ПрАТ Білоцерківелектроремонт для усунення недоліків видано Припис №08/21-27-061 від 16.12.2013. При цьому, допускається подальша експлуатація електрогосподарства з одночасним усуненням недоліків у терміни, вказані в приписі.

В подальшому, як вбачається з Актів №08/21-24-016-А від 23.04.2014 та №08/21-24-017 від 11.07.2014, було проведено позапланові заходи з державного нагляду на енергетичному об'єкті ПрАТ Білоцерківелектроремонт за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченко, 49, предметом яких була перевірка виконання розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених за результатами здійснення заходів з державного нагляду у споживачів незначного ступеню ризику, а саме, Припису від 16.12.2013 №08/21-27-061.

За результатами вказаних перевірок встановлено, що вимоги Припису від 16.12.2013 №08/21-27-061 позивачем було виконано в повному обсязі.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що будь-яких повідомлень щодо неналежного технічного стану електричних мереж чи виявлення інших обставин відхилення від затверджених норм і правил позивачем в орендованому приміщення відповідачем заявлено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вищевказані дії позивача були спрямовані на дотримання вимог чинного законодавства щодо утримання в належному технічному стані належних йому енергоустановок та енергомереж станом на день виникнення пожежі.

Крім того, з огляду на вищезазначені умови договору оренди (п. 2.2 договору), колегія суддів дійшла висновку, що під час експлуатації об'єкта оренди саме на ПП Прогресор було покладено відповідальність за належне використання об'єкта оренди, зокрема, забезпечення належного утримання інженерних комунікацій (водопроводу, каналізації, електричних мереж).

У ході судового розгляду справи інших причин виникнення пожежі, таких як, занесення стороннього джерела запалювання, встановлено не було, належних та допустимих доказів, які б підтверджували такі обставини відповідачем у розумінні статей 32, 34 ГПК України не надано.

Колегія суддів зазначає, що хоча точну причину виникнення пожежі не було встановлено, однак, були встановлені обставини, що свідчать про порушення Правил пожежної безпеки України, які могли стати причиною пожежі, та які пов'язані саме з експлуатацією даного приміщення.

Отже, зібраними у даній справі доказами у їх сукупності підтверджується наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та збитками позивача, а саме, порушення правил пожежної безпеки при роботі з легкозаймистими речовинами відповідачем є причиною виникнення та розповсюдження пожежі, внаслідок якої було пошкоджено майно, що є власністю позивача.

З огляду на викладене, з урахуванням усіх фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що саме неналежне виконання орендарем, ПП Прогресор , обов'язків за договором оренди щодо дотримання правил пожежної безпеки під час експлуатації об'єкта оренди стало причиною заподіяння позивачеві збитків у зв'язку з пожежею, яка мала місце 30.07.2014.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказані збитки позивача є прямими, оскільки стали безпосереднім, невідворотним наслідком пожежі, яка виникла внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань.

В обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і апеляційного перегляду справи зазначає, що позивачем не доведено, що поширення пожежі в орендованому приміщенні відбулося з вини відповідача або внаслідок неналежної експлуатації останнім приміщення.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апелянта з огляду на наступне.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Разом з цим, як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Так, статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди , як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на те, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини у виникненні пожежі та завданні позивачу відповідних збитків, колегія суддів виходить з того, що вказана пожежа виникла саме з вини ПП Прогресор внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

При визначенні розміру заподіяних позивачу збитків, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Визначаючи розмір збитків, заподіяних відповідачем, позивач посилався на дефектний акт, акт на виконання робіт та договірну ціну від 20.07.2015, складені ТОВ Райкомунсервіс , відповідно до яких вартість ремонту приміщення, яке постраждало внаслідок пожежі 30.07.2014 становить 414 232,80 грн (а.с. 39-41, т. 1).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач наголошує на тому, що ним було здійснено ремонт орендованого приміщення на суму 398 989,20 грн, на підтвердження чого надано договір на виконання робіт №77/1108/14Р від 11.08.2014, укладений між відповідачем (у тексті договору - замовник) та ТОВ Аквафлок (у тексті договору - підрядник), Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року, Локальний кошторис на будівельні роботи №23-1-1 на ремонт виробничого приміщення, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (а.с. 98-109, т. 1).

Поряд з цим, ухвалою суду першої інстанції від 17.08.2016 у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої винесено наступні питання: які пошкодження об'єкта (будівлі), загальною площею 200,0 кв.м, розташованого по вул. Павліченко, 49 у м. Біла Церква, переданого на підставі укладеного між ПрАТ Білоцерківелектроремонт та ПП Прогресор договору оренди виробничого приміщення №12 від 01.05.2014 (далі - об'єкт), виникли внаслідок пожежі, яка сталась 30.07.2014; яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок пожежі, яка сталась 30.07.2014, на об'єкті; який розмір завданої матеріальної шкоди об'єкту, нанесений унаслідок виникнення пожежі 30.07.2014.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи №29-16 від 31.12.2016, проведеної судовим експертом Бойко М.В., пошкодження об'єкта (будівлі), загальною площею 200,0 кв.м, розташованого по вул. Павліченко, 49 у м. Біла Церква, переданого на підставі укладеного між ПрАТ Білоцерківелектроремонт та ПП Прогресор договору оренди виробничого приміщення №12 від 01.05.2014, виникли внаслідок пожежі, яка сталась 30.07.2014 та зазначені в таблиці №9 дослідницької частини висновку.

Експертом встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення вказаних пошкоджень становить 284 596,00 грн, а розмір завданої матеріальної шкоди об'єкту - 170 757,60 грн.

Дослідивши та оцінивши зазначений висновок судової будівельно-технічної експертизи за правилами ст. 42 ,43 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд приймає його як належний та допустимий доказ, що підтверджує розмір заподіяних збитків з огляду на наступне.

Заперечуючи результати вказаної експертизи відповідач зазначав, що експертом при визначенні розміру збитків не надано аналіз об`єкту оренди до пожежі та не надано характеристики ремонтним роботам по усуненню наслідків пожежі, проведених відповідачем.

Однак, суд першої інстанції правомірно відхилив вказані доводи, враховуючи те, що такі спростовується висновком експерта, в якому надано оцінку здійсненим на замовлення відповідача ремонтним роботам по усуненню наслідків пожежі в орендованому приміщенні.

Так, з вказаного висновку вбачається, що експертом було досліджено умови договору на виконання робіт №77/1108/14Р від 11.08.2014, Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року, Локальний кошторис на будівельні роботи №23-1-1 на ремонт виробничого приміщення, та при натурному обстеженні встановлено, що на зазначеному об'єкті дослідження виконувались ремонтно-будівельні роботи по відновленню елементів конструкцій об'єкта, які були знищені/пошкоджені внаслідок пожежі. При цьому, були виявлені певні невідповідності відомостей, внесених до вказаної фінансово-звітної документації, окремі ремонтно-будівельні роботи виконані неякісно (а.с. 127-133, т. 2).

Крім того, у відповідності до вимог нормативних документів у галузі будівництва, зокрема, ДСТУ БД.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , експертом зазначено, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок пожежі, яка сталась 30.07.2014 на об'єкті, здійснюється за розрахунковим методом за допомогою автоматизованого комплексу АВК-5 та становить 284 596,00 грн.

За характерними ознаками технічного стану досліджуваної будівлі, експертом встановлено, що фізичний стан її конструктивних елементів до пожежі, яка сталася 30.07.2014, був задовільний, елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії, а фізичний знос становив близько 40% (а.с. 135-136, т. 2).

Враховуючи процент зносу конструктивних матеріалів, що підлягають відновленню після пожежі, виходячи з вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення вказаних пошкоджень, експертом на підставі Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, розраховано розмір матеріальної шкоди об'єкту, нанесеної внаслідок пожежі 30.07.2014, яка становить 170 757,60 грн (284 596,00 грн - 284 596,00 грн х 0,4).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, вважає, що розмір збитків, заподіяних ПрАТ Білоцерківелектроремонт в результаті пожежі 30.07.2014 в сумі 170 757,60 грн підтверджується належним доказом.

При цьому, доводи апелянта щодо упередженості експерта, оскільки за висновками останнього вартість необхідних ремонтно-будівельних робіт та розмір завданої матеріальної шкоди разом становлять суму позову, колегія суддів вважає надуманими та безпідставними, з огляду на те, що вказані суми експертом встановлено не одночасно. Так, спочатку із застосуванням розрахункового методу за допомогою автоматизованого комплексу АВК-5 експертом було встановлено вартість ремонтно-будівельних робіт, а в подальшому з вказаної вартості було вирахувано відсоток фізичного зносу та розраховано розмір матеріального збитку.

Крім того, розмір матеріального збитку, встановлений за результатами судової будівельно-технічної експертизи є значно меншим за ціну позову.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги вище встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову частково у сумі 170 757,60 грн.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Київської області від 27.02.2017 у справі №911/613/16 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ПП Прогресор - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 96, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Прогресор на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі №911/613/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі №911/613/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/613/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська