Ухвала

від 24.05.2017 по справі 817/3442/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2017 р. м. Київ К/800/13002/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 у справі № 817/3442/13-а за позовом Обслуговуючого кооперативу Міськжитлобуд-ХХІ до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2013 у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу Міськжитлобуд-ХХІ до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.02.2014 скасував постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2013. Прийняв нову постанову. Позов задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 23.09.2013 №0004432342 по збільшенню грошового зобов'язання по податку на додану вартість та штрафним санкціям на суму 128517,50грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області 06.03.2014 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.03.2014 відкрив касаційне провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 18.10.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області прийнято до свого провадження.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2013.

На обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на підставі наказу №202 від 22.08.2013 та направлень від 22.08.2013 №840/17-16-22-01 та №841/17-16-22-01, проведено позапланову виїзну документальну перевірку обслуговуючого кооперативу МІСЬКЖИТЛОБУД - XXI з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПАТ Рівнебуд за червень 2013 року, за результатами якої складено акт №667/17-16-22-01/34580727 від 10.09.2013.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, а саме: занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 47879,00грн, та порушення пункту 44.1 статті 44 розділу І, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ПАТ Рівнебуд на загальну суму ПДВ 54935,00грн.

На підставі акта перевірки, з урахуванням заперечень позивача, ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0004432342 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 128517,50грн, у тому числі 102814,00грн. за основним платежем та 25703,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Обслуговуючим кооперативом МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI (повірений) та членом кооперативу ОСОБА_1 (довіритель) укладено Договір доручення № 12 від 06.09.2011, згідно якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: створити систему економічної і соціальної самодопомоги члену ОК МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI для покращення його житлових умов, шляхом направлення переданих довірителю коштів на будівництво частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (S= 83,9 кв. м), за ціною 3424,00грн. за 1 кв. м, загальною вартістю 287274,00грн.

На виконання умов даного Договору членом кооперативу ОСОБА_1 у вересні 2011 року внесено кошти в сумі 287274,00грн. Податок на додану вартість на підставі виписаної вищенаведеної податкової накладної в загальній сумі 47879,00грн. в повному обсязі віднесений ОК МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI до складу податкових зобов'язань у вересні 2011 року у сумі 47879,00грн.

Відповідно до платіжного доручення №1348 від 18.07.2012 ОК МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI повернуто дані кошти. ОСОБА_1

Згідно декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року, відповідно до розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість ОК МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI зменшило податкові зобов'язання з ПДВ по ОСОБА_1 на 47879,00грн.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку (підпункт а підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

Оскільки повернення коштів ОСОБА_1 відбулося на підставі платіжного доручення № 1348 від 18.07.2012, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав право зменшити суму податкових зобов'язань саме за липень 2012 року. Поданий позивачем розрахунок коригування податкових зобов'язань за червень 2013 року, призвів до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 47879,00грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем проведено коригування податкових зобов'язань з дотриманням вимог статті 50 Податкового кодексу України. Крім того, перевірка проводилась відповідно до Наказу ДПІ за №202 від 22.08.2013 та направлень від 22.08.2013 №840/17-16-22-01 та №841/17-16-22-01 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПАТ Рівнебуд , а тому обставини стосовно Договору доручення № 12 від 06.09.2011, укладеного між позивачем та членом кооперативу ОСОБА_1 не могли бути предметом перевірки і підставою для винесення податкового повідомлення-рішення в цій частині.

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Обслуговуючим кооперативом МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI (замовник) та ПАТ Рівнебуд (генеральний підрядник) укладено Договір генерального підряду по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_2 № 03/08 від 04.04.2008.

За умовами даного договору замовник доручає, а генеральний підрядник зобов'язується виконати будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, в термін 18 місяців з дня отримання дозволу на будівництво, згідно наданої замовником проектно-кошторисної документації, і здати його в експлуатацію. Строк початку будівництва об'єкта встановлено на другий квартал 2008 року. Планове закінчення об'єкта будівництва та введення його в експлуатацію - ІІ квартал 2009 року. У випадку здійснення замовником неналежного чи несвоєчасного фінансування генеральний підрядник одержує право переносити визначений даним договором термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Позивач зазначає, що сторони домовились, що вартість житлового будинку визначається із розрахунку вартості 1 м. кв. загальної площі житлового будинку, що складає 3150грн. Договірна вартість будівництва виконаних робіт генеральним підрядником по житловому будинку складає 7613500,00грн, і є договірною. Договірна ціна складається з вартості БМР визначених актами та формами №2-КБ та довідки виконаних робіт №3 - КБ та інших витрат, оформлених актами наданих послуг.

Умовами договору зокрема передбачено, що генеральний підрядник для виконання будівельних робіт по будівництву об'єкта залучає спеціалізовані організації та укладає з ними відповідні договори. Приймання робіт, виконаних залученими генеральним підрядником субпідрядними організаціями, здійснюється шляхом оформлення актів приймання виконаних робіт - типова форма №2 - КБ, у двох примірниках і подається субпідрядниками генеральному підряднику, а генеральним підрядником - замовнику. Аналогічним чином оформляються і подаються довідки про вартість виконаних підрядних робіт - форми №3-КБ.

Обслуговуючим кооперативом МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI до податкового кредиту за червень 2013 року включено податкову накладну отриману від ПАТ Рівнебуд № 55 від 30.06.2012 на загальну суму з ПДВ 336786,72грн, ПДВ - 56131,12грн.

Судом першої інстанції встановлено, що одним із субпідрядників по будівництву житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 у червні 2012 року було ТОВ Консоль і К (код ЄДРПОУ 37302134), яким виконано БМР на загальну суму 329610,72грн., в т.ч. ПДВ - 54935,12грн., про що свідчать акти приймання виконання будівельних робіт за червень 2012 року (КБ -2) та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2012 року.

При цьому надані позивачем первинні облікові документи у будівництві N КБ-2 Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року та N КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2012 року не містили в собі відомостей стосовно дати їх складення. Доводи позивача, що первинні документи які надавалися ним на обґрунтування позовних вимог є чернетками та надані помилково, спростовуються актом позапланової виїзної перевірки ПАТ Рівнебуд з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ Консоль і К від 16.09.2013 №679/17-16-22-01/01273310.

Під час перевірки ПАТ Рівнебуд були використанні документи, які підприємство надало на письмовий запит ДПІ у м. Рівному, зокрема довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2012 року форми КБ-3, акт виконаних будівельних робіт за червень 2012 року форми КБ-2в, довідка про вартість будівельних робіт за червень форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за червень форми КБ-2в, які також не містили в собі інформації стосовно дати їх складення. Такі ж документи ПАТ Рівнебуд , як генпідрядник, надавав ОК МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ на виконання умов договору, що спростовує доводи позивача, про наявність чернеток вищезазначених документів.

Відтак, за висновками суду першої інстанції первинні облікові документи, які були надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3, не відповідають статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року N 554 Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві , відповідно до яких дата складення документа є невід'ємною частиною форми вищезазначених облікових документів у будівництві.

Крім того, операції між позивачем та ПАТ Рівнебуд в частині отриманих товарів (робіт, послуг) у червні 2012 року у ТОВ Консоль і К , не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності і технічного персоналу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням.

Позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 55 від 30.06.2012, отриманої від ПАТ Рівнебуд у зв'язку із виконанням БМР.

Дані бухгалтерського обліку та первинні документи свідчать, що роботи з оздоблення фасаду житлового будинку по АДРЕСА_2 виконані за рахунок внесків асоційованих членів Кооперативу, виконані у повному обсязі та є в наявності на даному об'єкті. Крім того, даний факт підтверджується декларацією про готовність об'єкту до експлуатації. Таким чином, операції позивача з ПАТ Рівнебуд у червні 2012 року здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

1. Щодо коригування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у червні 2013 року за операціями повернення авансового платежу ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №1348 від 18.07.2012.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції, що оскільки це питання не було підставою проведення перевірки, донарахування податкових зобов'язань є безпідставним.

Процедурні порушення допущені контролюючим органом при проведенні перевірки не можуть сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за її наслідками податкового повідомлення-рішення, за умови доведеності фактів порушення податкового законодавства особою, що перевірялася. Допущені контролюючим органом порушення щодо проведення перевірки підлягають оцінці з огляду на те, наскільки вони вплинули на встановлення обставин відображення тих чи інших господарських операцій в податковому обліку.

За загальними нормами якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (пункт 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку (абзац а підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

Оскільки покупець не є платником ПДВ, то йому податкова накладна та розрахунок коригування до податкової накладної не видаються (пункт 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379).

Таким чином, на дату повернення попередньої оплати постачальник - платник ПДВ має право на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, нарахованих раніше за першою подією (коли домовленості щодо постачання товарів були в силі). На дату повернення передоплати виписується розрахунок коригування до податкової накладної.

Податковим кодексом визначено звітний період, коли необхідно відобразити зменшення податкових зобов'язань з ПДВ - це податковий період, протягом якого був проведений перерахунок, що стало підставою для прийняття судом першої інстанції рішення про відмову в позові в цій частині.

Разом з тим статтею 50 Податкового кодексу України платнику податків надано право самостійно виправити помилки допущені у раніше поданій ним податковій декларації.

Дотримання позивачем вищезазначених вимог закону, якими регулюється порядок коригування податкових зобов'язань платника податку - постачальника, порядку виправлення помилок, що містяться у раніше поданій декларації, які самостійно виявлені платником, а також чи призвели такі дії позивача до заниження сум, що підлягали перерахуванню до бюджету, судом першої інстанції не з'ясовувалось.

2. Щодо формування позивачем податкового кредиту за червень 2013 року за операціями з ПАТ Рівнебуд , колегія суддів вважає, що як судом першої, так і судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, оскільки за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій між позивачем та ПАТ Рівнебуд , з огляду на не підтвердження реального виконання робіт ТОВ Консоль і К та наявності узгоджених дій позивача та постачальника з метою одержання незаконної податкової вигоди .

Володіючи інформацією щодо наявності у суді кримінальної справи №569/15948/13-к відносно директора та засновників ТОВ Консоль і К ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2, 3 статі 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 208, частиною 2 статті 205, частиною 1, 4 статті 358, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України судами попередніх інстанцій належної оцінки зазначеній обставині не надано. Судами не з'ясовано які докази містяться в кримінальній справі на підтвердження факту фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю Консоль і К та які мали бути оцінені в сукупності з наданими позивачем, для вирішення питання щодо реального виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Консоль і К робіт на будівництві житлового будинку за адресою АДРЕСА_2.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 у справі № 817/3442/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий:

---

Т.М.Шипуліна

Судді:

---

Л.І.Бившева

---

І.Я.Олендер