Постанова

від 07.06.2017 по справі 910/9222/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа№ 910/9222/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Шаповал Д.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Бєгунов А.І. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транс-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016р.

у справі №910/9222/16 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транс-Інвест"

про стягнення 438 889,84 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" про стягнення 410 334,33 грн. основного боргу, 26 322,51 грн. пені та 2 233,00 грн. 3% річних та витрат на правову допомогу в сумі 44 194,00 грн. (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що в порушення умов Договору оренди №2 від 17.02.2015р. відповідач (орендар) належним чином не здійснював взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2016р. у справі №910/9222/16 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" 370 859,15 грн. основного боргу, 17 015,93 грн. пені, 1 493,56 грн. 3% річних, 2 000,00 грн. витрат по сплаті послуг адвоката та 5 840,53 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Компанія Транс-Інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення в частині задоволення позову скасувати, в іншій частині -залишити без змін.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також на неповне встановлення обставин справи.

На думку скаржника, умовами Договору не визначений строк оплати орендних платежів, рахунки на здійснення платежів орендодавцем не надавалися, внаслідок чого відповідач не може вважатися боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідач також стверджував, що у зв'язку з припиненням строку дії Договору припинилося і право користування орендованим майном, а відтак, припинився і його обов'язок по сплаті орендної плати. Орендоване майно було повернуто орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі, але судом першої інстанції неправомірно відхилено такі доводи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2016р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Калатай Н.Ф., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транс-Інвест прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.10.2016р.

30.09.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник вказував на необґрунтованість апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

04.10.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення стягнення з ТОВ "Компанія "Транс-Інвест" на підставі наказу господарського суду м. Києва №910/9222/16 від 19.08.2016р.

26.10.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту приймання-передачі орендованого майна від 01.09.2015р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

02.11.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові документи до справи.

02.11.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи.

02.11.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.11.2016р.

14.11.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про експертизу.

14.11.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання з вільними та умовно-вільними зразками підпису директора підприємства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016р. у справі № 910/9222/16 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі № 910/9222/16 зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експертів. Матеріали справи № 910/9222/16 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

15.11.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення проти клопотання про призначення експертизи та клопотання про призначення експертизи.

28.11.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків.

13.01.2017р. до відділу документального забезпечення суду надійшла справа № 910/9222/16 з листом та клопотанням експертів про необхідність надання додаткових матеріалів для проведення комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів №21827/16-32/21828/21829/16-33.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р. апеляційне провадження у справі № 910/9222/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транс-Інвест" поновлено та призначено судовий розгляд на 25.01.2017р.

20.01.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення та клопотання про надання додаткових доказів у справі.

25.01.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові документи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. провадження у справі № 910/9222/16 зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експертів, матеріали справи №910/9222/16 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

19.05.2017р. до відділу документального забезпечення суду надійшла справа № 910/9222/16 з висновком експертів №21827/16-32/21828/21829/16-33 від 13.05.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.06.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці, змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 17.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транс-Інвест" (орендар) укладено Договір оренди №2 (Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає у тимчасове володіння та користування орендарю будівельне обладнання: щити опалубки та комплектуючі до них у кількості 82,08 м.кв. Перелік комплектуючих для зборки вказаний у накладній на відпуск.

Майно передається в робочому та придатному для його цільового використання стані (п. 1.2. Договору).

Зі змісту пункту 2.1. Договору випливає, що орендоване майно повинно бути передано протягом 10 днів з моменту підписання даного Договору по акту приймання-передачі орендованого майна.

Згідно пункту 3.1. Договору вартість оренди майна встановлена з розрахунку плати 842,15 грн. в день, в т.ч. ПДВ, і сплачується за час фактичного перебування орендованого майна у розпорядженні орендаря.

Відповідно до п. 3.2. Договору акт приймання-передачі орендованого майна, підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для розрахунку з орендодавцем за фактично надані послуги. Орендна плата сплачується попередньо в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Поряд з цим, згідно з п. 8.1., Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.03.2015р.

Крім того, згідно з п. 4.1.5, 4.1.6 Договору орендар зобов'язаний повернути орендоване майно у строк 3-х робочих днів з моменту закінчення строку дії Договору, а також у разі встановлення факту передачі майна у користування третім особам, або на вимогу орендодавця у справному та придатному для його цільового використання стані, з урахуванням амортизаційного зносу. Орендодавець, у свою чергу, зобов'язаний своєчасно надати майно у користування орендарю у справному та придатному для його цільового використання стані.

31.03.2015р. сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, якою продовжили строк дії Договору до 31.08.2015р.

На виконання умов Договору і до сплати орендодавцем орендних платежів за весь час оренди, орендодавець передав орендарю щити опалубки та комплектуючі до них у кількості 82,08 м.кв., що підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 17.02.2015р., підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень та скріпленим печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив орендодавцю 27 583,60 грн. із призначенням платежу: "за оренду згідно договору №2 від 17.02.2015р., у т.ч. ПДВ 20% - 4 597,27 грн." 10.12.2015р. згідно з платіжним дорученням №775.

Інші наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 774 від 10.12.2015р., № 1018 від 30.04.2015р., № 1214 від 04.09.2015р., № 773 від 10.12.2015р., та банківська виписка від 28.05.2015р. в якості доказу виконання договору не приймаються, оскільки підставою перерахування коштів зазначені інші договори оренди.

Неодноразово, претензіями №22/04 від 22.04.2016р., №2 від 16.06.2016р., №3 від 20.07.2016р., позивач звертався до орендаря з вимогами сплатити заборгованості.

Проте, вказані претензії орендарем залишені без задоволення, заборгованість оплачена не була.

Звертаючись з позовом, позивач зазначав, що за час користування орендованим майном орендар не сплачував передбаченої договором орендної плати, внаслідок чого, за розрахунками позивача, заборгованість за період користування майном з 17.02.2015р.-20.07.2016р. становить 410 334,33 грн.

За несвоєчасність виконання грошових зобов'язань позивач нарахував 26 322,51 грн. пені та 2 233,00 грн. 3% річних за період з 04.05.2016р.-27.07.2016р.

У добровільному порядку, вказував позивач, заборгованість погашена не була.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1,2 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідач, заперечуючи вимоги позову, зазначав, що ним за актом приймання-передачі від 01.09.2015р. орендоване майно було повернуто орендодавцю. Також у апеляційній скарзі ним було вказано, що стягнення плати за користування майном після закінчення строку оренди є неправомірним.

Відхиляючи твердження скаржника про повернення ним орендованого майна орендодавцю, колегія суддів враховує наступне.

За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів складено висновок №21827/16-32/21828/21829/16-33 від 13.05.2017р., яким встановлено, що в акті приймання-передачі орендованого майна від 01.09.2015р., за договором оренди №2 від 17.02.2015р. (а.с. 80 т.2) підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" виконано не Бичковим Борисом Олександровичем, а іншою особою. Досліджуваний відтиск печатки від імені ТОВ "Будінтерсервіс" та вільний зразок печатки, нанесені одним і тим же рельєфним кліше печатки імені ТОВ "Будінтерсервіс", але не тим, яким нанесені експериментальні зразки та вільні зразки печатки, тобто вони нанесені двома різними кліше печатки ТОВ "Будінтерсервіс".

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів.

Враховуючи наведене, колегія суддів не приймає до уваги Акт приймання-передачі від 01.09.2015р. як належний та допустимий доказ в порядку процесуального законодавства, а тому заперечення відповідача про повернення ним орендодавцю майна є недоведеними.

Посилання апелянта на неправомірність нарахування орендних платежів після закінчення строку дії Договору відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки за умовами договору орендар сплачує орендні платежі і несе ризики знищення чи пошкодження майна за час фактичного користування об'єктом оренди.

У апеляційній скарзі скаржник вказував, що позивач не має права на отримання орендних платежів у зв'язку з неналежністю йому права власності на передане в оренду скаржнику майно.

Такі доводи колегією суддів відхиляються з тих мотивів, що підставою отримання плати за передане скаржнику майно є укладений між сторонами договір, правомірність якого є законною презумпцією, яка може бути спростована лише судом за позовом особи, яка вважає себе власником майна.

Згідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції приймаючи рішення, встановив, що умовами договору оренди не визначені строки сплати орендних платежів, а тому момент виникнення обов'язку з оплати встановлював за правилами частини 2 статті 530 ЦК України. Так, 22.04.2016р. позивач звернувся до орендаря з претензію № 22/04 від 22.04.2016р. про оплату заборгованості по орендній платі в сумі 325 383,05 грн., що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 22.04.2016р. зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500923303.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Відповідно до якого ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Згідно з даними інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500923303 повернуто органом поштового зв'язку 25.05.2016р. за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання. У зв'язку з цим днем пред'явлення позивачем претензії № 22/04 від 22.04.2016р. відповідачу є 25.05.2016р., тож з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України моментом виникнення заборгованості є 01.06.2016р. включно.

Позивач 17.06.2016р. звернувся до орендаря із претензією №2 про сплату заборгованості по орендній платі за 485 днів користування в сумі 370 859,15 грн., що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 17.06.2016р. зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500945420.

На підставі відомостей інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укопошта" встановлено, що поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500945420 повернуто органом поштового зв'язку 21.07.2016р. за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання, у зв'язку з чим, днем пред'явлення позивачем претензії №2 відповідачу є 21.07.2016р., тож з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України орендар повинен оплатити заборгованість по орендній платі за 485 днів в сумі 370 859,15 грн. у строк до 28.07.2016р. включно.

Посилаючись на претензію №3 від 20.07.2016р. за 520 днів в сумі 410 334,33 грн., що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 20.07.2016р. зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500957267, позивачем збільшено позовні вимоги, проте згідно з даними інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" відносно поштового повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500957267 на час розгляду справи судом першої інстанції, відмітка як про вручення його відповідачу, так і про його повернення була відсутня.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 370 859,15 грн., а в іншій частині - задоволенню не підлягають через відсутність у позивача матеріально-правових підстав для стягнення боргу за договором за невиконання відповідачем грошового зобов'язання, строк виконання якого є таким, що не настав.

Доводи апелянта про ненадання позивачем рахунків на оплату оренди, або інших документів колегією відхиляються, оскільки умовами договору такого обов'язку орендодавця не встановлено.

Заявляючи вимоги про стягнення боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 26 322,51 грн. пені та 2 233,00 грн. 3% річних.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За умовами пункту 7.1. Договору у разі прострочення оплати орендних платежів пеня стягується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, з урахуванням направлених позивачем вимог відповідачу про оплату в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, апеляційний суд погоджується з правильністю розрахунку місцевого господарського суду, тож вимоги про стягнення 17 015,93 грн. пені та 3% річних 1 493,56 грн. є такими, що ґрунтуються на нормах законодавства України і тому підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі, зокрема, в частині покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пунктах 6.3, 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надано до матеріалів справи: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Шаповал Дмитра Володимировича серії КС № 5549/10 від 24.12.2015р., Договір про надання правової допомоги № 30/03/16-1 від 30.03.2016р., ордер Серії КС № 215320 від 30.03.2016р., Акт № 1 здачі-приймання наданих послуг від 01.07.2016р., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 01.07.2016р. про сплату послуг адвоката в сумі 34 769,00 грн., Акт № 2 здачі-приймання наданих послуг від 20.07.2016р., квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 20.07.2016р. на суму 9 425,00 грн.

Вирішуючи питання про віднесення на відповідача витрат позивача за послуги адвоката, господарський суд має врахувати , чи є розмір таких витрат співрозмірним порівняно з ціною позову.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Перевіривши співрозмірність заявлених витрат за послуги адвоката на відповідність вказаним критеріям, врахувавши ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, судова колегія вважає, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є неспіврозмірними та завищеними із ціною позову, а тому підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2 000,00 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Посилання скаржника про те, що копія заяви позивача про збільшення позовних вимог на адресу відповідача не надходила, спростовується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист від 27.07.2016р. наявними в матеріалах справи.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транс-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016р. у справі №910/9222/16 залишає без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та судової експертизи (враховуючи оплату позивачем, згідно до платіжного доручення №901 від 29.12.2016р. на суму 6 385,80 грн.) покладаються на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транс-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016р. у справі №910/9222/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016р. у справі №910/9222/16 - залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" (01601, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 27; код ЄДРПОУ 38465370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" (50045, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Купріна, будинок 125А; код ЄДРПОУ 32097567) 6 385 (шість тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 80 коп. витрат по оплаті вартості проведення судової експертизи.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 910/9222/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Пономаренко