Постанова

від 10.10.2017 по справі 910/9222/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Справа № 910/9222/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Владимиренко С.В. - головуючого,

Демидової А.М.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Компанія Транс - Інвест"

на постанову Київського апеляційного господарського

суду від 07.06.2017 року

у справі № 910/9222/16 господарського суду

міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будінтерсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Компанія Транс - Інвест"

про стягнення 438 889,84 грн.

за участю представників:

позивача - Шаповал Д.В., Малиновська В.Д.

відповідача - Безвершенко О.О.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 410 334,33 грн. основного боргу, 26 322,51 грн. пені та 3% річних в сумі 2 233 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 44 194 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2016 року у справі №910/9222/16 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Смірнової Л.Г., Пономаренка Є.Ю.), позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" 370 859,15 грн. основного боргу, 17 015,93 грн. пені, 3% річних у розмірі 1493,56 грн., 2000 грн. витрат по сплаті послуг адвоката та 5 840,53 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права. Скарга мотивована тим, що умовами договору не визначено строку оплати орендних платежів, рахунки на здійснення платежів орендодавцем не надавалися, внаслідок чого відповідач не може вважатися боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання. Також наполягав на тому, що внаслідок закінчення строку дії договору припинилося і право користування орендованим майном, а відтак, припинився і його обов'язок по сплаті орендної плати, а орендоване майно повернуто орендодавцю за актом приймання-передачі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" заперечує проти доводів викладених у ній, зазначаючи про їх безпідставність і необґрунтованість, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транс-Інвест" (орендар) укладено договір оренди № 2, відповідно до якого орендодавець передає у тимчасове володіння та користування орендарю будівельне обладнання: щити опалубки та комплектуючі до них у кількості 82,08 кв.м.

Згідно пунктів 3.1., 3.2., 8.1. договору вартість оренди майна встановлена з розрахунку плати 842,15 грн. в день, в т.ч. ПДВ, і сплачується за час фактичного перебування орендованого майна у розпорядженні орендаря. Акт приймання-передачі орендованого майна, підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для розрахунку з орендодавцем за фактично надані послуги. Орендна плата сплачується попередньо в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця. Строк дії договору (з урахуванням додаткової угоди №1) до 31.08.2015 року.

За умовами пунктів 4.1.5, 4.1.6 договору орендар зобов'язаний повернути орендоване майно у строк 3-х робочих днів з моменту закінчення строку дії договору, а також у разі встановлення факту передачі майна у користування третім особам, або на вимогу орендодавця у справному та придатному для його цільового використання стані, з урахуванням амортизаційного зносу. Орендодавець, у свою чергу, зобов'язаний своєчасно надати майно у користування орендарю у справному та придатному для його цільового використання стані.

Орендодавцем передано орендарю щити опалубки та комплектуючі до них у кількості 82,08 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 17.02.2015 року.

Відповідач, в свою чергу, 10.12.2015 року платіжним дорученням №775 сплатив орендодавцю 27 583,60 грн. з призначенням платежу: "за оренду згідно договору №2 від 17.02.2015р., у т.ч. ПДВ 20% - 4 597,27 грн.".

Водночас, судами попередніх інстанцій обгрунтовано не прийнято до уваги інші платіжні доручення № 774 від 10.12.2015 року, № 1018 від 30.04.2015 року, №1214 від 04.09.2015 року, № 773 від 10.12.2015 року та банківську виписку від 28.05.2015 року, в яких підставою перерахування коштів зазначені інші договори оренди.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 22/04 від 22.04.2016 року, №2 від 16.06.2016 року, №3 від 20.07.2016 року про сплату заборгованості, які залишені без задоволення.

У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати заборгованості в розмірі 410 334,33 грн. за період користування майном з 17.02.2015 року по 20.07.2016 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення її з відповідача у примусовому порядку. Також за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань просив стягнути 26 322,51 грн. пені та 3% річних у розмірі 2 233 грн. за період з 04.05.2016 року - 27.07.2016 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав про повернення ним майна орендодавцю за актом приймання-передачі від 01.09.2015 року, а крім того зауважив на неправомірності стягнення плати за користування майном після закінчення строку оренди.

В силу статей 525, 526, 611, 625, 759, 762, 764 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Відповідно до якого ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, вірно встановивши, що оскільки умовами договору оренди не визначено строків сплати орендних платежів, позивач правильно дотримався приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 22.04.2016 року позивач звернувся до орендаря з претензію № 22/04 про оплату заборгованості по орендній платі в сумі 325 383,05 грн.

Згідно з даними інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500923303 повернуто органом поштового зв'язку 25.05.2016 року за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання. Відтак, днем пред'явлення позивачем претензії № 22/04 від 22.04.2016 року відповідачу є 25.05.2016 року, внаслідок чого, враховуючи вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, моментом виникнення заборгованості правильно визначено 01.06.2016 року.

В подальшому 17.06.2016 року позивач звернувся до орендаря з претензією №2 про сплату заборгованості по орендній платі за 485 днів користування в сумі 370 859,15 грн., що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 17.06.2016 року зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500945420.

На підставі відомостей інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укопошта" встановлено, що поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500945420 повернуто органом поштового зв'язку 21.07.2016 року за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання, внаслідок чого, враховуючи вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, останнім днем сплати заборгованості правильно визначено до 28.07.2016 року.

Посилаючись на претензію № 3 від 20.07.2016 року за 520 днів в сумі 410 334,33 грн., що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 20.07.2016 року зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500957267, позивачем збільшено позовні вимоги, проте, як встановлено місцевим господарським судом, згідно з даними інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" відносно поштового повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5004500957267 на час розгляду справи судом першої інстанції, відмітка як про вручення його відповідачу, так і про його повернення відсутня.

За вказаних обставин суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 370 859,15 грн. та відмову у задоволенні решти позову за відсутності у позивача матеріально-правових підстав для стягнення боргу за договором за невиконання відповідачем грошового зобов'язання, строк виконання якого є таким, що не настав.

Водночас, судами першої й апеляційної інстанцій правильно спростовано доводи скаржника щодо повернення орендарем орендованого майна орендодавцю, які не підтверджені належними доказами.

Так, з метою з'ясування даного факту було призначено судово-почеркознавчу та технічну експертизи акта приймання-передачі від 01.09.2015 року, за результатми якої складено висновок №21827/16-32/21828/21829/16-33 від 13.05.2017 року, за яким підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" виконано не Бичковим Борисом Олександровичем, а іншою особою. Досліджуваний відтиск печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" та вільний зразок печатки, нанесені одним і тим же рельєфним кліше печатки імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс", але не тим, яким нанесені експериментальні зразки та вільні зразки печатки, тобто вони нанесені двома різними кліше печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс".

Також підставно спростовано посилання відповідача на неправомірність нарахування орендних платежів після закінчення строку дії договору через його невідповідність статті 764 Цивільного кодексу України, оскільки за умовами договору орендар сплачує орендні платежі і несе ризики знищення чи пошкодження майна за час фактичного користування об'єктом оренди.

Крім того, судами попередніх інстанцій перевірено правильність здійсненого позивачем розрахунку та правильно вказано про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої пунктом 7.1. договору щодо стягнення пені, та обов'язку щодо сплати інфляційних втрат і 3 % річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, внаслідок порушення відповідачем строків оплати, обумовлених вказаним договором.

При цьому, суди врахували момент настання виконання зобов'язань, передбачений частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, та дійшли вірного висновку про підставність задоволення позовних вимог про стягнення 17 015,93 грн. пені та 3% річних 1493,56 грн.

Судові витрати в частині покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу також обгрунтовано задоволено судами попередніх інстанцій у розмірі співрозмірному задоволеним позовним вимогам розмірі 2 000 грн. з урахуванням наявності свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю у Шаповала Дмитра Володимировича серії КС № 5549/10 від 24.12.2015 року, договору про надання правової допомоги № 30/03/16-1 від 30.03.2016р., ордеру серії КС №215320 від 30.03.2016р., акта № 1 здачі-приймання наданих послуг від 01.07.2016 року, квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 01.07.2016 року про сплату послуг адвоката в сумі 34 769 грн., акта № 2 здачі-приймання наданих послуг від 20.07.2016 року, квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 20.07.2016 року на суму 9 425 грн. та з дотриманням положень частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України і роз'яснень, викладених у пунктах 6.3, 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно яких витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати орендних платежів, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, якими перевірено розрахунки, правильно застосовано норми Цивільного кодексу України та задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат, нарахованих за спірний період.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов'язку відповідача сплатити позивачу заявлений розмір коштів не заслуговують на увагу у зв'язку з ненаданням останнім доказів на підтвердження спростування позовних вимог.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс - Інвест" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року у справі № 910/9222/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук