Постанова

від 19.06.2017 по справі 906/1365/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19" червня 2017 р. Справа № 906/1365/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.

за участю представників сторін:

позивача- не з'явився;

відповідача- Орєхов Р.В. (довіреність 08.04.2017р.);

третьої особи- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Публічного акціонер-ного товариства Всеукраїнський акціонерний банк на рішення господарського суду Житомир-ської області від 03.05.2017р. у справі №906/1365/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Романівсервіс

смт.Романів Житомирської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_1 м.Житомир

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу за-явлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний Банк (на-далі в тексті - Банк) звернулося до господарського суду Житомирської області із позовом до Това-риства з обмеженою відповідальністю Романівсервіс (надалі в тексті - Товариство) (з урахуван-ням заяви від 06.01.2016р. про уточнення позовних вимог) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно вартістю 2 578 000 грн., визначеною оцінювачем у Звіті про експертну незалежну оцінку майна, а саме: комплекс, частина майнового комплексу зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 1 183,10 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: частину будинку комбінату ПОН загальною площею 464,3 м 2 , адмінбудинок загальною площею 670,4 м 2 , гараж загальною площею 48,4 м 2 , в рахунок погашення 8 471 107 грн. 75 коп. заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №21 від 09.07.2007р.(т.1, арк.справи 3-8; т.2, арк.справи 142).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.09.2015р. прийнято позов Банку до розгляду та порушено провадження у справі №906/1365/15, також залучено участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи на стороні Відповідача, яка не заявляє са-мостійних вимог на предмет спору.(т.1, арк.справи 1).

Справа вже розглядалася господарським судами.

Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 27.01.2016р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2016р. - у зв'язку з про-пуском строку позовної давності Банку відмовлено у позові до Товариства про звернення стягнення на предмет іпотеки.(т.2, арк.справи 244-248; т.3, арк.справи 154-166).

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017р. судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу №906/1365/15 направлено на новий розгляд до господарського суду Житомирської області. Підставою скасування вказаних судових актів стало те, що при вирішенні спору судами не було досліджено питання наявності/відсутності підстав вва-жати, що в межах даної справи відбулось переривання перебігу позовної давності шляхом пред'-явлення позову до Корольовського районного суду м.Житомира у справі №296/1995/13-г, по якій 03.04.2014р. апеляційним судом Житомирської області прийнято рішення; не було з'ясовано пи-тання наявності доказів направлення Позивачем вимоги №40/1 від 10.06.2010р. про наявність за-боргованості за кредитним договором №211 та/або її отримання адресатами, а також повноважен-ня особи на підписання наведеної вимоги, тоді як Позивач під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції заперечував взагалі про наявність вказаного листа від 10.06.2010р. №40/1. (т.2, арк.справи 253-258).

За наслідками повторного розгляду даної справи господарський суд Житомирської області (суддя Машевська О.П.) рішенням від 03.05.2017р. відмовив Банку в задоволенні позову до Това-риства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно.(т.4, арк.справи 54-60).

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що законом встановлено право Позивача задово-льнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у зв'язку з неналежним виконання боржником до-говірних зобов'язань щодо повернення кредиту, тому суд вважає помилковим обраний Банком спо-сіб звернення стягнення на майно, а саме за рішенням суду, вимогу про задоволення якого остан-ній заявив, посилаючись на ст.37 Закону України Про іпотеку та п.7.4 Іпотечного договору, які містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Суд першої інстанції зазначив, що через необґрунтованість позовних вимог, приписи щодо пропуску Позивачем строку позовної давності, на які посилається Відповідач, в даному випадку, не впливають на результат вирішення спору.(т.4, арк.справи 59-60).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Банк подав скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, у якій просить рішення місцевого господарського суду від 03.05.2017р. у да-ній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.(т.4, арк.справи 72-75).

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за неправильно-го застосування норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування усіх істот-них обставин справи. Зазначає, що іпотекодержатель вправі звернутися за захистом свого поруше-ного права до суду у будь-який час у встановленому законом порядку. При цьому, застереження у договорі іпотеки щодо набуття права власності на майно передане в іпотеку майно не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду для набуття права власності на таке майно. Крім то-го, вказує, що у зв'язку із зверненням з позовом до Корольовського районного суду м.Житомира у 2010 році про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та Товарист-ва строк позовної давності перервався, а тому заява Відповідача у даній справі про застосування строку позовної давності безпідставна.(т.4, арк.справи 73-75).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Банку, справу призначено до розгляду.(т.4, арк.справи 70).

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 19.06.2017р. представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав свої пояснення, зазначив, що апеляційна скарга Банку фактично цитує оспорюване рішення та не спростовує висновків суду. Крім того, зауважує, що Банк не реалізував свого права на реєстрацію нерухомого майна переданого в іпотеку, а тому об-рав неналежний спосіб захисту, оскільки жодне його право не порушене.

Позивач та Третя особа не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоч про час та місце розгляду були повідомлені у встановленому порядку.(т.4, арк.справи 90-91, 93-95). Натомість 16.06.2017р. на електронну адресу суду від Банку надійшло клопотання про відкладен-ня розгяду справи та призначення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, яке обґрунтоване тим, що на даний час обмежене фінансування на відрядження представників, а ухва-лу суду Банк отримав 09.06.2017р., а юридичному відділу її передано 12.06.2017р., а тому було не-достатньо часу для подання клопотання щодо проведення судового засідання в режимі відеокон-ференції.

Колегія суддів порадившись на місці відхилила вказане клопотання, з огляду на те, що ух-валою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 06.06.2017р. - явка предс-тавників сторін не визнавалась обов'язковою (т.4, арк.справи 70), а матеріалів справи достатньо для розгляду справи, крім того, представник Відповідача заперечив проти відкладення розгляду спра-ви, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, на-явні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріаль-ного та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк (в подальшо-му назва банку змінена на Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк ) та ОСОБА_1-позичальник уклали кредитний договір від 09.07.2007р. № 21 (надалі в тексті - Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого Банк надає позичальнику кредит в сумі 200 000 доларів США, зі сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору у роз-мірі 13% річних, з терміном повернення кредиту до 08.08.2017р. включно.(т.1, арк.справи 13-22). Надання кредиту здійснюється окремими частинами - траншами.(п.1.1.4 Кредитного договору).

Згідно з п.п.1.1-1.6, 2.1-2.3 Кредитного договору, позичальник зобов'язувався забезпечити повернення кредиту зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штра-фних санкцій (п.3.3 Кредитного договору та графіку погашення заборгованості - додатку №1).

Кредитодавець має право призупинити надання траншів/кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі у разі наявності простроченої про-тягом більше 5 банківських днів заборгованості за траншами/кредитом, нарахованими процента-ми та комісіями, передбаченими цим договором. (п.п.2.11, 2.11.1 Кредитного договору).

Відповідно до п.3.2.7 Кредитного договору, кредитодавець має право звернути стягнення на предмет застави у разі неповернення позичальником кредиту в обумовлений цим договором строк, несплати процентів, комісій, щтрафних санкцій згідно з умовами цього договору.

Пунктом 4.5 Кредитного договору сторони погодилися, що кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, вимагати пога-шення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кре-дитодавцем у письмовій вимозі. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим до-говором дія договору припиняється. Якщо до дня, зазначеного у письмовій вимозі кредитодавця, позичальник не погасив заборгованість у повному обсязі, кредитодавець має право на позасудове звернення стягнення на предмет застави/іпотеки.

У відповідності до п.7.5 Кредитного договору, у разі настання обставин, визначених пункта-ми п.п.2.10.3, 3.2.4, 4.5, 5.2 цього договору, термін повернення кредиту вважається таким, що нас-тав і, відповідно, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії, штрафні санкції у розмірах та на умовах, що визначені цим договором.

Матеріалами справи стверджено, що до Кредитного договору сторони уклали ряд додатко-вих угод:

- від 09.07.2007р. додаткова угоду №1, якою погоджено надання кредитодавцем траншу кредиту в сумі 167 500,00 дол.США на строк до 08.07.2017р. (т.1, арк.справи 23).

- від 11.07.2007р. додаткова угода №2, якою погоджено надання кредитодавцем траншу кредиту в сумі 10 000,00 дол.США на строк до 08.07.2017р.(т.1, арк.справи 31).

- від 13.07.2007р. додаткова угода №3, якою погоджено надання кредитодавцем траншу кредиту в сумі 22 500,00 дол.США на строк до 08.07.2017р. (т.1, арк.справи 35).

- 21.05.2008р. додаткова угода №4, якою процентну ставку за користування кредитом вста-новлено у розмірі 15% річних.(т.1, арк.справи 39).

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір та додаткові угоди до нього підписа-но уповноваженим представником Банку і ОСОБА_1, скріплено відтиском печатки Банку. (т.1, арк.справи 22, 23,31,35,39).

Матеріали справи свідчать, що 09.07.2007р. з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором №21 від 09.07.2007р. - Банк-іпотекодер-жатель та Закрите акціонерне товариство Дзержинськсервіс -іпотекодавець уклали Іпотечний до-говір (т.1, арк.справи 42-50), за умовами якого ЗАТ Дзержинськсервіс передає, а іпотекодержа-тель приймає в іпотеку нерухоме майно:

Нежитлову нерухомість - комплекс, частину майнового комплексу зі всіма об'єктами функ-ціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 1 183,10 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: час-тину будинку комбінату ПОН загальною площею 464,3 м 2 , адмінбудинок, загальною площею 670,4 м 2 , гараж загальною площею 48,4 м 2 .(надалі - предмет іпотеки).

Зазначене нерухоме майно належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право влас-ності від 18.07.2003р.у, виданого Виконкомом Дзержинської селищної ради на підставі рішення виконкому Дзержинської селищної ради від 04.07.2003р. №9 (витяг 15008938 про державну реєст-рацію від 22.06.2007р.). Земельна ділянка, на якій знаходиться нежитлова нерухомість знаходить-ся в постійному користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею ЖТ 33, виданого Дзержинською селищною Радою народних депутатів від 02 лютого 1998р.

Відповідно до п.4.1.5 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини) воно не буде виконане.

Згідно з п.4.1.6 Іпотечного договору, у разі порушення позичальником зобов'язання за кре-дитним договором чи іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших обов'язків іпо-текодавця/позичальника, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'я-зання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до п.6.2, 6.3 Іпотечного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання (яким в розумінні п.1.2 договору іпотеки є зобов'язання позичальника за кредитним договором) в цілому або в частині, а також, у інших випадках, перед-бачених цим договором, кредитним договором або чинним законодавством, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим дого-вором та чинним законодавством; іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпо-теки свої вимоги, передбачені кредитним договором та цим договором, у повному обсязі.

Відповідно до п.7.2 Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійсню-ється на підставі:

- рішення суду;

- виконавчого напису нотаріуса;

- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку та умовами цього договору;

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку та умовами цього договору.

Іпотекодержатель, відповідно до п.7.3 договору іпотеки, має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, в передбачених п.7.2 цього договору.

У п.7.4 Іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудо-вому порядку, на підставі цього договору шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволен-ня вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов: у випадку набуття іпотекодержа-телем права звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець підписанням цього іпотечно-го договору підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотеко-держатель для здійснення такої оцінки. Витрати щодо здійснення такої оцінки предмета іпотеки несе іпотекодавець.

Іпотечний договір містить застереження, що його підписанням іпотекодавець засвідчує на-дання іпотекодержателю права прийняття ним одностороннього рішення про перехід права влас-ності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмета іпотеки у власність) у випад-ку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору, Кредитного договору та вимог чинного законодавства України. Іпотекода-вець підписанням цього договору також засвідчує, що для реєстрації права власності іпотекодер-жателя на предмет іпотеки не вимагається наявності будь-яких інших документів, крім цього до-говору та пиcьмового рішення іпотекодержателя про перехід до нього права власності на предмет іпотеки.

Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у вла-сність мають силу правовстановлюючих документів та надають право іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Право власності на предмет іпотеки пе-реходить до іпотекодержателя у порядку передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 7.5 Іпотечного договору деталізовано вимоги, які іпотекодержатель має право за-довольнити за рахунок предмета іпотеки, які включають, зокрема, сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами до-говору, що обумовлює основне зобов'язання.

Іпотечний договір підписано уповноваженими представниками, скріплено відтисками пе-чаток сторін, а також 09.07.2007р. посвідчено державним нотаріусом Дудкою В.М. Романівської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №1074.(т.1, арк.справи 50).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору, Банк перера-хував ОСОБА_1, кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами: №2769 від 10.07.2007р., №2960 від 10.07.2007р., №3479 від 11.07.2007р., №4352 від 13.07.2007р.(т.1, арк. справи 51-54).

Матеріали справи свідчать, що 30.09.2011р. загальними зборами акціонерів ЗАТ Дзержин-ськсервіс , оформленими протоколом №2/2011, затверджено Передавальний акт передачі активів, капіталу, зобов'язань ЗАТ Дзержинськсервіс до ТзОВ Романівсервіс станом на 30.09.2011р. (надалі - Передавальний акт), згідно якого всі майнові права, грошові кошти, зобов'язання та інші права та обов'язки згідно передавального акту у зв'язку з перетворенням ЗАТ Дзержинськсервіс переходять до його правонаступника ТзОВ Романівсервіс за наступним переліком, зокрема, на аркуші 4 вказано:

Державною виконавчою службою Романівського районного управління юстиції, керую-чись ст.ст. 3, 18, 20, 24 Закону України Про виконавче провадження відкрито виконавче провад-ження з виконання: виконавчого листа №2-614/11 виданого Корольовським районним судом 27.07. 2011р., борг складає 1 909 525,83 грн., постанова ВП №2817090 від 10.08.2011р. Зазначений борг сформовано за рахунок забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору №21 від 09.07.2007р., за яким ОСОБА_1 є позичальником. В забезпечення виконання ОСОБА_1зобов'язань за Кредитним договором було укладено Іпотечний договір з ПАТ Всеукраїнсь-кий Акціонерний Банк від 09.07.2007р. згідно якого ЗАТ Дзержинськсервіс виступив майновим поручителем перед банком .(т.1, арк.справи 112-119). Крім того, як вбачається із Статуту ТзОВ Романівсервіс - товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ Дзержинськсер-віс .(т.1, арк.справи 217-231).

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання з повного та своєчасного погашення креди-ту ОСОБА_1 не виконала. Так, матеріалами справи стверджено, що останній платіж за Кредитним договором здійснено 16.02.2009р. згідно з розрахунком Банку та заявою ОСОБА_1.(т.1, арк.справи 40, 176).

Матеріали справи також містяь:

- вимогу Банку до ОСОБА_1 та ЗАТ Дзержинськсервіс вимогу, яка вбачається з листа №40/1 від 10.06.2010р., де зазначено, що станом на 02.11.2009р. заборгованість ОСОБА_5 перед Банком складає 1 907 705 грн. 83 коп., з яких 1 531 752 грн. 30 коп. заборгованість за кредитом, 268 487 грн. 67 коп. заборгованість за відсотками, 107 465 грн. 85 коп. шрафні санкції та комісійні. Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідком порушення ОСОБА_1 зобов'язань щодо чергової частини суми кредиту є право Банку достроково вимагати повернення всієї суми за-боргованості по кредиту. При цьому Банк повідомляє, що строк виконання зобов'язань за Кредит-ним договором №21 від 09.07.2007р. є таким, що настав, та просить сплатити за боргованість на протязі 30-ти днів.(т.2, арк.справи 240). Крім того, суд першої інстанції встановив, що довіреністю від 09.06.2010р. представника Банку - ОСОБА_6 (дійсна до 09.06.2011р.) упов-новажено від імені Банку підписувати, подавати та отримувати будь-які документи (заяви, довідки тощо), а також виконувати інші дії, пов'язані з цією довіреністю, при веденні справ банку, у тому числі пов'язаних з представництвом інтересів банку в усіх без винятку підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форми власності чи підпорядкування (т.4, арк.справи 27). При цьо-му, копія вказаної вимоги досліджувалася у цивільної справи №2-614/11 за позовом Банку до ОСОБА_1 та ЗАТ Дзержинськсервіс про стягнення боргу за кредитним договором.

- заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 29.04.2010р. у справі № 2-614/11, яким стягнуто на користь Банку з ОСОБА_1 та ЗАТ Дзержинськсервіс в солі-дарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 1 907 705 грн. 83 коп. Рішення су-ду набрало чинності 10.05.2011р.(т.2, арк.справи 96-97).

- ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 26.10.2011р., якою заочне рішен-ня Корольовського районного суду м.Житомира про стягнення боргу за кредитним договором ска-совано та призначено справу до розгляду.(т.2, арк.справи 103-104).

- заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19.11.2013р. у справі № 296/1995/13-ц, яким задоволено позовні вимоги ПАТ ВіЕйБі Банк до ОСОБА_1, ЗАТ Дзержинськсервіс про стягнення заборгованості. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 та ЗАТ Дзержинськсервіс в солідарному порядку на користь ПАТ ВіЕйБі Банк 1 907 705 грн. 83 коп. заборгованості за кредитним договором №21 від 09.07.2007р. та 1 820 грн. понесених судо-вих витрат.(т.2, арк.справи 101-102).

- рішення апеляційного суду Житомирської області від 03.04.2014р. у справі №296/1995/13-ц, яким рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19.11.2013р. в частині стягнення з ТОВ Романівсервіс у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та судового збору скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову до ТзОВ Романівсервіс відмовле-но. В частині стягнення боргу з ОСОБА_1 рішення залишено без змін.(т.1, арк.справи 98-192).

- лист Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юс-тиції у Житомирській області №14733/20/33-05 від 29.12.2015р., яким Банку повідомлено, що ви-конавче провадження №28191054 стосовно виконання виконавчого листа Корольовського район-ного суду м.Житомира №2-614/11 від 27.07.2011р. про стягнення з ОСОБА_1 та ЗАТ Дзержинськсервіс та користь ПАТ ВіЕйБі Банк 1 909 525 грн. 83 коп. перебувало на виконан-ні в період з 10.08.2011р. по 31.11.2011р. При цьому, будь-яких стягнень на користь Банку не про-водилося.(т.2, арк.справи 232).

- звіт про незалежну оцінку майна - комплексу, частини майнового комплексу, загальною площею 1 183,1 м 2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 складеного ТзОВ Кредитне брокерське агенство станом на 30.11. 2015р.; ринкова вартість даного майна (предмета іпотеки) згідно звіту становить 2 578 000 грн. без ПДВ.(т.2, арк.справи 176-219).

- подану ТзОВ Романівсервіс 02.11.2015р. суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.(т.1, арк.справи 179-182).

Оскільки заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 224 749,06 доларів США, що еквівалентно 8 471 107 грн. 75 коп. та складається з:191 230,00 дол.США забор-гованості за кредитом; 33 519,06 дол.США відсотків за користування кредитом, а всього 224749,06 доларів США, в еквіваленті за курсом НБУ 22,623411 грн. за один долар США, станом на 26.08. 2015р. - заборгованість по тілу кредиту та відсотках становить 5 084 590,36 грн.; штрафних санк-цій за несвоєчасне погашення кредиту 3 386 517 грн. 39 коп.(т.1, арк.справи 40-41) - Банк вважає, що повинен захистити своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий ЗАТ Дзержинськсервіс (правонаступник - ТОВ Романівсервіс ) згідно Іпотечного договору від 09.07.2007р., шляхом визнання права власності на предмет іпотеки і тому звернувся до суду із по-зовом.(т.1, арк.справи 3-8).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права влас-ності на предмет іпотеки.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з того, що з моменту укладення Договору кредитування, 09.07.2007р. між Банком та Третьою особою виникли кредитні відносини, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під дефініцію статті 1054 ЦК України, коли за кредитним дого-вором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язу-ється повернути кредит та сплатити проценти.

Також з матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення 09.07.2007р. Іпотечного до-говору між сторонами у справі виникли відносини застави, оскільки за своїми ознаками вони під-падають під визначення застави, наведене у ст.572 ЦК України: коли в силу застави кредитор (заста-водержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпечено-го заставою - одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кре-диторами цього боржника, якщо інше не встановлено договором.

Правовідносини щодо договорів іпотеки здійснюються з урахуванням приписів ст.ст.572-593 ЦК України та вимог Закону України Про іпотеку .

Так, відповідно до ч.6 ст.3 Закону України Про іпотеку , у разі порушення боржником ос-новного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо прі-оритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її ви-никнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Аналогічно врегульовано наслід-ки невиконання основного зобов'язання і ст.589 ЦК України.

Кожна сторона, в силу ст.33 ГПК України, повинна довести ті обставини, на які вона поси-лається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи справу колегія суддів приймає до уваги, що через неналежне виконання пози-чальником зобов'язань за Договором кредитування - Банк звернувся до іпотекодавця з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, Банк визначив спосіб звернення стягнен-ня на предмет іпотеки, а саме - визнання за Банком права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів зауважує, що частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено право кожної особи має захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.16 ЦК України. Так, спо-собами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочи-ну недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до по-рушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи безділь-ності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого са-моврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений дого-вором або законом.

Аналогічно врегульовано способи захисту свого порушеного права у статті 20 Господарсь-кого кодексу України (надалі в тексті ГК України). Так, кожний суб'єкт господарювання та спожи-вач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'-єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або част-ково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта гос-пода-рювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених зако-ном; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів гос-подарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; при-судження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санк-цій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-госпо-дарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими спосо-бами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юри-дичні особи мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчіс-тю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних зако-ном інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобіган-ня правопорушенням.

Переглядаючи рішення у даній справі, апеляційний суд звертає увагу, що чинним законодав-ством встановлено право особи звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Обґрунтовуючи позов та апеляційну скаргу Банк зазначає, що як іпотекодержатель вправі звернутися за захистом свого порушеного права до суду у будь-який час у встановленому законом порядку. При цьому, застереження у договорі іпотеки щодо набуття права власності на передане в іпотеку майно не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду для набуття права Влас-ності на таке майно. Крім того, вказує, що у зв'язку із зверненням з позовом до Корольовського районного суду м.Житомира у 2010 році про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ТзОВ Романівсервіс строк позовної давності перервався, а тому заява Від-повідача про застосування строку позовної давності є безпідставною.(т.4, арк.справи 73-75).

Розглядаючи даний спір, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.3 ст.33 Закону України Про іпотеку (в редакції, чинній на момент укладення Іпотечного договору, надалі в тексті - Закон) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого на-пису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ст.36 Закону зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко-держателя, що міститься в іпотечному договорі або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвід-ченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звер-нення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, може передбачати: передачу іпотеко-держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в по-рядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на неру-хоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який пе-редбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.(ст.37 Закону).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержате-ля на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержа-теля або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на пред-мет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.(ч.1 ст.37 Закону із змінами 2008 року).

З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу, що сторони у п.7.4 Договору іпотеки аналогічно погодили порядок переходу права власності на нерухоме майно до Банку, а саме іпоте-кодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набут-тя на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Іпотекодержатель має пра-во односторонньо прийняти рішення про перехід до нього права власності на предмет іпотеки (придбання предмета іпотеки у власність). Іпотекодавець погодився із тим, що не вимагається ная-вності будь-яких інших документів, крім цього договору та пиcьмового рішення іпотекодержате-ля про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, для реєстрації права влас-ності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Сторони також погодили, що для подання заяви про реєстрацію права власності на предмет іпотеки необхідні лише Договір іпотеки та письмове рі-шення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність, які мають силу правовста-новлюючих документів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаним вище засте-реженням сторони в Іпотечному договорі самостійно визначили яким саме чином відбувається пе-рехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя. При цьому, особливістю такого способу переходу права власності шляхом реєстрації предмета іпотеки за іпотекодержателем є позасудовий порядок.

Разом з тим, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст.39 Зако-ну, яка передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпо-теки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335, 344 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності - не породжує, а підт-верджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також в разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що існує три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стя-гнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захис-ту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотеко-держателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотеко-держателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що і в позовній заяві, і в апеляційній скарзі Банк посилається на порушення права, однак бажає задоволити свої вимоги про звернення стягнення на предмет іпо-теки саме шляхом визнання права власності на предмет іпотеки. Разом з тим, матеріали справи не містять як доказів прийняття Банком письмового рішення про придбання предмету іпотеки, так і доказів реалізації ним передбаченого не лише п.7.4 Іпотечного договору, а й статті 37 Закону Ук-раїни Про іпотеку права власності на іпотечне майно в позасудовому порядку. Відсутні також до-кази вчинення Відповідачем або іншою особою перешкод в реєстрації Позивачем права власності на предмет іпотеки, а тому колегія суддів вважає необґрунтованим твердження Банку про порушен-ня його права, позаяк останній не довів, яке саме право порушено та не вказав якими діями Відпо-відач порушив право Позивача як заставодержателя.

Стосовно застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із вимогами ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах яко-го особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Зага-льна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починає-ться від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про осо-бу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи .(ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05. 2013р. №10 - перш ніж застосовувати позовну давність, суду слід з'ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли та-кі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Дослідивши, наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що права особи не порушені і позов безпідставний, а тому немає необхідності досліджувати факт перери-вання строку позовної давності та надання оцінки заяві Відповідача.

З мотивів викладених вище, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інс-танції про безпідставність позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на предмет іпотеки і відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищезазначене, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про не-правомірність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм мате-ріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без за-доволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк на рішення господарського суду Житомирської області від 03.05.2017р. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3 . Справу №906/1365/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Розізнана І.В.