Ухвала

від 23.06.2017 по справі 916/133/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"23" червня 2017 р. Справа № 916/133/17

Суддя господарського суду Одеської області Петров В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська торгівельна компанія» про прийняття додаткового рішення (ухвали) по справі № 916/133/17 за позовом Малого колективного підприємства „Трубопроводбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська торгівельна компанія» про стягнення заборгованості в сумі 458565,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Мале колективне підприємство „Трубопроводбуд» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська торгівельна компанія» (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, прийнятої судом) про стягнення 229000 грн. основного боргу, що виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки № 26 від 20.05.2015 р. щодо оплати у повному обсязі поставленого в період з 12.06.2015 р. по 27.02.2016 р. товару у встановлений строк, а також 136824,34 грн. пені, 24243,56 грн. 3% річних та 68497,85 грн. втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2017 р. позовну заяву Малого колективного підприємства „Трубопроводбуд» прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 916/133/17 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2017 р. у справі № 916/133/17, залишеним без постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 р., позов Малого колективного підприємства „Трубопроводбуд» задоволено частково, а саме на користь останнього стягнуто з ТОВ „Одеська торгівельна компанія» основний борг в сумі 150000 грн., 3% річних в сумі 24243,56 грн., інфляційні втрати в сумі 68 497,82 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3776,12 грн. Також судом припинено провадження в частині позовних вимог МКП „Трубопроводбуд» до ТОВ „Одеська торгівельна компанія» про стягнення основного боргу в сумі 9000 грн., в задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

30 березня 2017 р. господарським судом Одеської області на виконання вказаного рішення господарського суду Одеської області у справі № 916/133/17 видано наказ про його примусове виконання щодо стягнення з ТОВ „Одеська торгівельна компанія» на користь МКП „Трубопроводбуд» основного боргу в сумі 150000 грн., 3% річних в сумі 24243,56 грн., інфляційних втрат в сумі 68 497,82 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 3776,12 грн.

25.05.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеська торгівельна компанія» звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-2831/17) в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на протиправність дій вказаного ВДВС з винесення постанови від 16.05.2016 р. про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом по справі № 916/133/17 не за місцезнаходженням боржника (скаржника).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2017 р. по справі № 916/133/17 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська торгівельна компанія» прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд скарги призначено в засіданні суду на 15.06.2017 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2017 р. по справі № 916/133/17 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська торгівельна компанія» на дії Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області по справі № 916/133/17 задоволено та скасовано постанови Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області від 16.05.2107 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 53945753 та про арешт коштів боржника в межах виконання наказу господарського суду Одеської області від 30.03.2017 р. по даній справі.

22.06.2017 р. ТОВ „Одеська торгівельна компанія» подано до господарського суду Одеської області заяву про прийняття додаткового рішення (ухвали) про стягнення на користь заявника 1684,00 грн. судових витрат за подачу скарги на дії Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області. В обґрунтування вказаної заяви ТОВ „Одеська торгівельна компанія» вказує, що при задоволенні скарги судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених заявником за розгляд вказаної скарги.

Разом з тим судом з'ясовано, що при зверненні ТОВ „Одеська торгівельна компанія» до господарського суду зі скаргою на дії Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-2831/17 від 25.05.2017 р.) скаржником було сплачено судовий збір в розмірі 1684,00 грн. згідно квитанції № ПН1046 від 25.05.2017 р.

Наразі в ст. 88 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету .

Додаткове рішення є засобом виправлення неповноти судового рішення. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. При цьому неповнота судового рішення шляхом прийняття додаткового рішення (ухвали) не може бути виправлена щодо позовних вимог, з яких судом прийнято рішення. Така неповнота може бути усунена лише в процедурі перегляду рішення. Тобто додаткове рішення (ухвала) не можуть стосуватися тих вимог, щодо яких суд ухвалив рішення.

Прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК (п. 13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 "Про судове рішення").

Згідно п. 4.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами і доповнен.), якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 ГПК має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання. Таке рішення (ухвалу, постанову) може бути прийнято з питань розподілу сум судового збору або їх повернення і в тому разі, якщо відповідна вимога у розгляді справи з якихось причин не заявлялася.

Так, порядок розподілу судових витрат визначено в ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилами статті 49 ГПК України розподіл сум судового збору здійснюється у позовному провадженні, а також у непозовному провадженні, як-от у справах про банкрутство, про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів тощо (п. 4.11 Постанови Пленуму ВГСУ № 7).

Разом з тим слід зазначити, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів розглядаються господарським судом в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України із дотриманням загальних правил, встановлених для порядку оформлення і подачі заяв учасників судового процесу.

Як зазначено в п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змін. і доповн.), скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У відповідності з п. 9.13 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому оскільки виконання рішення господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором (п. 9.3. Постанови Пленуму ВГСУ №9).

Так, подана ТОВ „Одеська торгівельна компанія» до господарського суду скарга на дії Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-2831/17 від 25.05.2017 р.) не підлягала оплаті судовим збором. Отже, сплата заявником судового збору в розмірі 1684,00 грн. згідно квитанції № ПН1046 від 25.05.2017 р. за подачу скарги є безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим вказана сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

Серед наведених в ст. 88 ГПК України випадків, коли суд має право винести додаткове рішення, ухвалу, зазначено невирішення питання саме про повернення судового збору з бюджету у встановлених законом випадках.

В ст. 7 Закону України „Про судовий збір» (із змін. та доповн.) передбачені підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Зокрема, згідно положень вказаної статті Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

В п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змін. та доповн.) зазначено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в ухвалі про припинення провадження у справі з підстав, наведених у статті 80 ГПК (крім випадків якщо провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК ).

Між тим повернення сплаченого заявником збору у спірному випадку не охоплюється наведеними вище підставами за ст. 7 Закону України „Про судовий збір» .

За таких обставин, питання про повернення сплаченого заявником помилково судового збору в розмірі 1684,00 грн. згідно квитанції № ПН1046 від 25.05.2017 р. за подачу скарги не можу бути вирішено у процесуальному порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК України.

В свою чергу, з огляду на таке, відсутні підстави для винесення додаткового судового рішення щодо повернення понесених ТОВ „Одеська торгівельна компанія» вищевказаних судових витрат.

Наразі, як вказано в п. 5.3. вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7, у разі наявності підстав для повернення судового збору, відмінних від тих, які передбачені статтею 7 Закону, це питання вирішується у позасудовому порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. N 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".

За таких обставин, суд зазначає, що заявник наділений правом вирішити питання щодо повернення помилково сплаченого ним судового збору згідно вказаного Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Таким чином, господарський суд Одеської області вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська торгівельна компанія» про прийняття додаткового рішення (ухвали ) по справі № 916/133/17 з огляду на відсутність належних правових підстав.

Керуючись ст.ст. 86, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська торгівельна компанія» про прийняття додаткового рішення (ухвали) у справі № 916/133/17 за позовом Малого колективного підприємства „Трубопроводбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська торгівельна компанія» про стягнення заборгованості в сумі 458565,75 грн.

Суддя В.С. Петров