Рішення

від 19.06.2017 по справі 210/4474/16-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4474/16-ц

Провадження № 2/210/480/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"19" червня 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Реви К.В.,

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Консалт про встановлення факту, що має юридичне значення, зміну причин звільнення, зобов'язання повернути трудову книжку, стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні та у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2016 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся представник позивача ОСОБА_2, - ОСОБА_3 (доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №004-06-00300 від 02 вересня 2016 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1823 від 17 березня 2008 року (а.с.6, 7) із вищевказаним позовом, котрий в подальшому 04 травня 2017 року було уточнено, та позивач відмовилася від частини позовних вимог (а.с.93-94, 96-97).

Уточнені позовні вимоги представником позивача вмотивовано тим, що позивач ОСОБА_2 з 02 грудня 2013 року працювала у відповідача на посаді оператора інформаційно-комунікаційних мереж, що підтверджується довідкою з місця роботи, трудовою книжкою та індивідуальними відомостями про застраховану особу. Згідно наказу відповідача, позивач отримала відпустку у зв'язку із вагітністю та пологами. Копія наказу у позивача відсутня. 23 червня 2014 року позивач народила дитину, - ОСОБА_4, який проживає з позивачем, знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою з місця проживання. Чоловік позивача залишив її одну з маленькою дитиною, в 2016 році позивачу припинили виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років, тому позивач втратила засоби до існування та 28 липня 2016 року звернулась до відповідача із проханням звільнити її за власним бажанням та розрахуватись із нею з одночасним поверненням трудової книжки. Проте в усному порядку відповідач повідомив позивачу, що він і так її звільнив, не вказуючи при цьому причини звільнення, не повернув трудову книжку, не провів остаточний розрахунок. Позивач з метою захисту своїх інтересів зверталась до поліції, яка повідомила позивачу, що даний спір носить цивільний характер, тому його належить вирішувати в судовому порядку. Також позивач зверталась до прокуратури, яка, в свою чергу, направила скаргу позивача до інспекції з питань праці, яка притягнула керівництво відповідача до відповідальності. Позивачу не було видано належним чином оформлену трудову книжку (її позивачу взагалі видано не було), що позбавляє позивача можливості працевлаштуватись.

Вказує на те, що відповідачем порушено норми чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача. Позивач не може в теперішній час довести факт її роботи у відповідача у вказаний період, що позбавляє її можливості збільшити її страховий стаж для збільшення пенсії. Всупереч нормам КЗпП України трудова книжка позивачеві в день звільнення не була видана, не видана і по теперішній час, розрахунок із нею не проведено. Заяву про звільнення позивач подала 28 липня 2016 року, та просила звільнити її протягом 10 днів, які сплили 07 серпня 2016 року, коли відповідач повинен був повернути позивачу трудову книжку та провести із нею остаточний розрахунок, чого виконано не було.

Зазначає, що за відсутності трудової книжки позивач позбавлена можливості працевлаштуватись, в теперішній час позивач одна виховує та утримує маленьку дитину, їй припинена виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Місце роботи у відповідача було основним місцем роботи позивача, відповідач на протязі декількох місяців не виплачує позивачу заробітну плату, не виплачує її і до теперішнього часу. Позивач вимушена звертатися до правоохоронних органів, центру з надання безоплатної правової допомоги, до адвоката, до суду за захистом своїх прав, що ще більше спричиняє їй моральних страждань. Звичайний спосіб життя позивача змінився, вона втратила нормальні життєві зв'язки, втратила почуття довіри до людей, порушення її законних прав з боку відповідача вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, адже вона повинна позичати в інших людей кошти для виживання, щоб віддати борги іншим людям, у яких брала в борг раніше, хоча при наявності в неї трудової книжки могла б працевлаштуватись та отримувати заробітну плату. Спричинену їй моральну шкоду позивач оцінює в 50000,00 гривень, виходячи з розрахунку, що ця сума допоможе їй забути пережиті страждання.

Посилається на ті обставини, що позивач побоюється, що в трудовій книжці відповідач за значить таку причину звільнення, що вона не зможе працевлаштуватись на іншу роботу, тому вона ставить питання про зміну формулювання причини звільнення. Позивач просить змінити формулювання причини звільнення на, - за власним бажанням .

На підставі вищевикладеного просить задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі, та винести рішення, котрим змінити формулювання звільнення на, - ст.36 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України) з 05 травня 2017 року ; зобов'язати ТОВ Партнер Консалт негайно видати позивачеві ОСОБА_2 належним чином оформлену її трудову книжку; стягнути з ТОВ Партнер Консалт на користь позивача ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50000,00 гривень.

Присутня у судовому засіданні позивач ОСОБА_2 надала пояснення по суті справи, уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві, просила суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник відповідача, - ТОВ Партнер Консалт до зали суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення в засобах масової інформації, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності, або про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, приймаючи до уваги вимоги ч.1 ст.157 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновків, що уточнені позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Так, згідно положень ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав, це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів (ст.57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України, обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст.ст.10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

З наявних письмових матеріалів справи, пояснень позивача, судом встановлено, що матеріалами справи взагалі не підтверджено факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ Партнер Консалт , в тому числі факт її звільнення з підприємства, що є підставою зміни формулювання звільнення у трудовій книжці.

Так, з копії наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача ОСОБА_2 вбачається, що 02 грудня 2013 року на підставі наказу №4-к від 02 грудня 2013 року, позивача було прийнято на посаду оператора інформаційно-комунікаційних мереж ТОВ Партнер Консалт (а.с.8).

З копії довідки за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ Партнер Консалт вбачається, що позивач ОСОБА_2 працює у ТОВ Партнер Консалт з 02 грудня 2013 року на посаді оператора інформаційно-комунікаційних мереж (а.с.9).

З копії довідки про доходи вбачається, що сукупний дохід позивача ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року складав 1250,00 гривень (а.с.10), з котрого в дохід держави відраховувалися податки (а.с.11).

Однак, вказані вище докази суд вважає неналежними, та недопустимими, оскільки вони є не завіреними належним чином, а джерело їх походження суду не відомо.

Крім того, однією із вимог, котрі позивач ОСОБА_2 ставить перед судом, є зміна формулювання підстави звільнення у трудовій книжці, при цьому, відомості про звільнення позивача з підприємства в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою суду від 21 листопада 2016 року було задоволено клопотання позивача та її представника, витребувано від ТОВ Партнер Консалт належним чином завірені копії наказу про прийняття на роботу ОСОБА_2, наказу про її звільнення, довідку про середньоденний та середньомісячний заробіток ОСОБА_2 за весь період роботи, по дату звільнення включно. Однак вказана ухвала суду залишилася без виконання.

Крім того, позивачем ОСОБА_2 заявлялися клопотання про виклик та допит свідків до зали суду, котрі б могли підтвердити обставини, викладені у позовній заяві, однак їх явку забезпечено не було, за викликами суду останні не з'явилися.

Згідно положень ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

За вказаних вище обставин, враховуючи недоведеність позивачем ОСОБА_2 заявлених вимог, суд не знаходить підстав для їх задоволення, а тому відмовляє у позові.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.21, 38, 40, 97, 235, 237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року №9, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Консалт про встановлення факту, що має юридичне значення, зміну причин звільнення, зобов'язання повернути трудову книжку, стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні та у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди, - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та вразі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 23 червня 2017 року.

Суддя: Н. Ю. Вікторович