Рішення

від 22.06.2017 по справі 906/260/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2017 р. Справа № 906/260/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Рудик В.Р., посвідчення № 033462 від 18.05.2015

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №52 від 10.05.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 21.04.2017;

ОСОБА_3, довіреність від 15.05.2017. (в судовому засіданні 16.05.2017).

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі

1. Паволоцької сільської ради

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Претор"

про стягнення 1593935,43 грн.

На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" спір вирішено у більш тривалий строк ніж встановлено ч.3 ст. 69 ГПК України.

Прокурором подано позов про стягнення з відповідача на користь Паволоцької сільської ради збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) в розмірі 1593935,43 грн.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 97-99).

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с. 3 т.2). Вказує, що внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо реєстрації договору оренди землі, держава не отримала доходи, які повинна була одержати у разі належного виконання договору оренди.

У своїх поясненнях повідомив, що вимоги суду щодо надання проекту землеустрою на земельну ділянку площею 49,7 га виконати неможливо та проект надати не може, оскільки відповідно до листа відділу у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до архіву даний проект не надходив.

Представники відповідача проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях (а.с. 47-53 т.1, 9-10 .2 ).

Перший позивач - Паволоцька сільська рада повноважного представника в судове засідання на направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.08.2014 наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки вирішено:

- затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами ТОВ "Претор" на території: Попільнянського район, Паволоцької сільської ради;

- надати в оренду ТОВ "Претор" земельну ділянку, загальною площею 49.7000 та (кадастровий номер 1824784800:04:000:0269), зі зміною цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (11.01) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 17 років, розташовану на території: Попільнянського району, Паволоцької сільської ради;

- встановити річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4 (чотири) відсотки від її нормативної грошової оцінки.

- приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав (а.с. 31).

На виконання зазначеного наказу, 31.12.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області (орендодавець, позивач-2) Товариством з обмеженою відповідальністю "Претор" (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі № 456/06 (а.с. 21-26).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець, на виконання наказу Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 28 серпня 2014 року № 6-1281/14-14-СГ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку зі зміною цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області (за межами населених пунктів).

Пунктом 2.1 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 49,7000 га. Кадастровий номер 1824784800:04:000:0269.

Згідно п. 2.5. договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 20 790 462.20 грн. відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, затвердженої Рішенням двадцять четвертої сесії Попільнянської районної ради Житомирської області шостого скликання від 30 квітня 2014 року № 395 та набирає чинності 01.01.2015 року.

За умовами п.3.1 договору, договір укладено на 17 (сімнадцять) років. Право оренди виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 4.1 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 7 (семи ) кратного розміру земельного податку, що становить 238861,91 грн. за рік, а з дати набрання чинності рішення щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України - 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 831618,49 грн. за 1 рік.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що орендна плата вноситься до місцевого бюджету орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 (тридцяти) календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За приписами п. 6.1 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розробленого проекту землеустрою щодо відведення

Приписами п. 6.4 договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації права оренди земельної ділянки відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за актом її приймання-передачі.

У пункті 9.4 сторони передбачили обов'язки орендаря, серед яких, зокрема:

- у двомісячний строк після підписання сторонами договору зареєструвати право оренди у встановленому законодавством порядку.

- у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

У прикінцевих положеннях зазначено, що договір є укладеним після підписання сторонами, право оренди підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Прокурор, звертаючись з позовом вказує, що орендар свій обов'язок, передбачений п. 9.4 договору щодо державної реєстрації права оренди у 2-х місячний строк не виконав, внаслідок чого держава в особі територіальної громади не отримала коштів, передбачених п. 4.1 договору.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі, державі в особі Паволоцької сільської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області завдано збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 1593935,43 грн. (69301,54 грн. (розмір щомісячної плати ) *23), на яку позивачі мали право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання ТОВ "Претор" .

Розрахунок вказаних збитків прокурором здійснено за період з 01.03.2015 (оскільки за умовами договору останній мав бути зареєстрований до 28.02.2015) по 31.01.2017, виходячи з встановленої договором щорічної плати в сумі 831618,49 грн. за 1 рік ( 69301,54 грн. в місяць).

При цьому прокурор зазначає, що порушення інтересів держави в даному випадку полягає у недоотриманні місцевим бюджетом та державою безпосередньо, орендної плати за договором оренди земельної ділянки у сумі більш ніж 1,5 мільйона гривень (упущеної вигоди внаслідок порушення орендарем - ТОВ "Претор", своїх обов'язків визначених договором).

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що прокурором безпідставно зроблено висновок про завдання збитків позивачам у вигляді неотриманих доходів. Зокрема вказує, що прокурор заявляючи дану вимогу про відшкодування упущеної вигоди, не вказує в чому полягала вина відповідача, який причинний зв'язок між діями відповідача та упущеною вигодою , не наводить будь-яких доказів на обґрунтування того, що дії відповідача є єдиною і достатньою підставою недоотриманого доходу, а також не надає доказів реальної можливості отримання упущеної вигоди.

Відповідач зазначає, що не здійснював реєстрації права оренди та не отримував земельну ділянку за актом приймання-передачі в користування.

Вказує, що договір оренди земельної ділянки № 456/06 від 31.12.2014 не набув чинності, тобто є неукладеним.

Разом з тим зазначає, що відповідач сплачує земельний податок за договором № 190 від 20.08.2007 (а.с. 221-224 т.1) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 199,7363 га.

Звертає увагу, що позивачам не подавалась інформації до органів ДФС про укладення договору оренди земельної ділянки площею 49,7 га з цільовим призначенням - землі промисловості.

Крім того, зазначає, що позивач, а саме Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, як сторона договору не позбавлений права звернутись до відповідних органів для реєстрації договору оренди землі № 456 /06 від 31.12.2014.

Прокурор не погоджуючись із запереченнями відповідача зазначає, що в оренді у відповідача на підставі договору оренди від 20.08.2007 №190, укладеного із Попільнянською районною державною адміністрацією, перебувала інша земельна ділянка площею 199,73 та, без присвоєння кадастрового номеру.

Згідно розпорядження голови Попільнянської районної державної адміністрації №475 від 23.08.2012 за клопотанням ТОВ Претор частково припинено право користування товариству на земельну ділянку площею 49,7 га (із земельної ділянки площею 199,73 га), а також надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 150,04 га.

Земельна ділянка із кадастровим номером 1824784800:04:000:0269 площею 49,7 га фактично сформована шляхом виділу та зміни цільового призначення частини земельної ділянки площею 199,73 га.

Крім того, згідно даних Публічної кадастрової карти України, а також відзиву ТОВ Претор на позовну заяву вбачається, що із земельної ділянки площею 199,73 га виділено земельну ділянку площею 150,0363 га із кадастровим номером 1824784800:04:000:0270.

Проте, у подальшому розпорядженням голови Попільнянської райдержадміністрації № 71 від 02.03.2016 розпорядження № 475 від 23.08.2012 визнано таким, що втратило чинність у частині щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 150,04 га.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що договір оренди земельної ділянки від 20.08.2007 №190 припинив свою дію, оскільки наразі відсутній предмет оренди, а у користуванні відповідача перебуває лише земельна ділянка площею 49,7 га, кадастровий номер 1824784800:04:000:0269 за договором оренди землі № 456/06 від 31.12.2014, хоча відповідач ухиляється від реєстрації договору оренди вказаної земельної ділянки.

За таких обставин доводи відповідача щодо неможливості реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 49,7 га до моменту припинення дії договору оренди від 20.08.2007 №190 є безпідставними, оскільки останній припинено за клопотанням відповідача ще у 2012 році.

Разом з тим, прокурор вважає, що орендодавцем вжито всіх заходів з метою передачі у оренду Т0В Претор земельної ділянки площею 49,7 га. Укладаючи договір №456/06 від 31.12.2014, сторони погодили, що обов'язок його реєстрації покладено на ТОВ Претор . Умов щодо зобов'язання орендодавця вживати додаткових заходів з метою виконання ТОВ Претор цього обов'язку договір не містить.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що для отримання упущеної вигоди необхідною є також наявність доходу ТОВ Претор від використання земельної ділянки та вольової дії останнього по перерахуванню орендної плати є безпідставними.

Вказує, що у разі якби договір оренди земельної ділянки був належним чином зареєстрований, позивач звертався б до суду із позовом про стягнення орендної плати. Однак, оскільки договір не зареєстрований внаслідок винної протиправної бездіяльності відповідача, у позивача виникає право на стягнення упущеної вигоди - тобто коштів, які б він отримав у разі належного виконання орендарем своїх зобов'язань за договором.

Оредовадець, передавши земельну ділянку в оренду відповідачу, мав законні очікування щодо отримання прибутку у вигляді орендної плати саме від ТОВ "Претор".

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу у зв'язку порушенням відповідачем свого зобов'язання щодо реєстрації договору оренди землі від 31.12.2014 № 456/06.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, право на стягнення збитків з відповідача, заподіяних державі в особі другого позивача обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови договору оренди землі від 31.12.2014, а саме п. 9.4 договору щодо реєстрації останнього у 2-місячний строк.

Внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо реєстрації вищевказаного договору державі в особі територіальної громади завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, яку прокурор пов'язує з неотриманням орендної плати за землю згідно договору оренди землі № 456/06 від 31.12.2016.

При цьому прокурор вважає, що договір оренди землі № 456/06 від 31.12.2016 в частині зобов'язань відповідача щодо здійснення реєстрації договору оренди набув чинності саме з моменту підписання його сторонами.

Стаття 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 31.12.2014), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Стаття 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частинами 1,3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

За таких обставин, договір оренди землі, що є предметом розгляду даного спору, підлягав державній реєстрації і саме з моменту державної реєстрації є таким, що укладений.

Відсутність реєстрації права оренди вказує на неукладеність договору та відповідно на відсутність будь-яких прав та обов'язків по такому договору.

Крім того, варто зауважити, що будь-яку із сторін договору не може бути зобов'язано здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема свободі договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 7 ст. 16 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

З огляду на викладені приписи чинного на момент укладення договору оренди землі законодавства, суд зауважує, що позивач, як сторона договору оренди землі № 456/06 від 31.12.2014 також наділений правом на звернення до державного реєстратора з метою державної реєстрації права оренди земельної ділянки за вказаним договором.

Разом з тим, слід вказати, нормами ст. 156 ЗК України визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. № 284 передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За приписами п. 2 Положення, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Згідно із ст. 1 Закону від 19.06.03 р. № 963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, що свідчать про фактичне її використання за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання її у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в такому випадку визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу на, затвердженого Постанови КМУ від 25 липня 2007 р. N 963.

За вказаних обставин вимога прокурора про стягнення з відповідача завданих збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок невиконання зобов'язань щодо реєстрації договору оренди землі суперечить нормам Земельного законодавства, оскільки Земельним кодексом України чітко передбачено випадки та порядок здійснення розрахунку завданої шкоди, зокрема, за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Нарахування ж прокурором збитків у вигляді упущеної вигоди, розрахунок якої здійснено виходячи із норм договору, який є неукладеним щодо розміру орендної плати, яку мав сплатити відповідач до місцевого бюджету в разі реєстрації її договору, суперечить нормам ЦК, ЗК, зокрема загальним принципам цивільних правовідносин щодо свободи договору.

При цьому прокурор безпідставно вважає, що договір оренди землі № 456/06 від 31.12.2014, а саме п. 9.4 останнього набув чинності з моменту його підписання, оскільки нормами чинного законодавста чітко передбачено, що договір оренди землі набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Виключень щодо порядку набрання чинності окремих умов такого договору не передбачено.

Вимоги прокурора про стягнення упущеної вигоди базуються на договорі про намір і на розрахунку можливого прибутку. Однак прокурором та позивачами не доведено реальність намірів та можливість реального отримання заявленої в позові суми як прибутку.

Крім того, як вже зазначалось вище, орендодавець (позивач-1) також не вчиняв будь-яких дій направлених на реєстрацію договору оренди землі та, як наслідок, отримання від відповідача орендної плати за договором.

За вказаних обставин наведені прокурором розрахунок упущеної вигоди є теоретичними, побудованим на можливих очікуваннях отримання певного доходу.

За вказаних обставин позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, суд не досліджує правові питання щодо припинення чи продовження дії договору оренди № 190 від 20.08.2007, зокрема питання щодо поділу земельної ділянки, яка є предметом даного договору та сплати земельного податку за останню, оскільки вказані питання не стосуються предмету спору у даній справі.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.06.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу 1 (рек. з повід)