Рішення

від 26.06.2017 по справі 308/5682/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5682/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, справу за позовною заявою Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування рішень Ужгородської міської ради, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок до земель комунальної власності,-

встановив:

Позивач керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування рішень Ужгородської міської ради, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок до земель комунальної власності.

Позов обґрунтовують тим, що Ужгородською місцевою прокуратурою в ході здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42015070030000163 від 25.11.2015, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави з метою захисту інтересів територіальної громади міста Ужгорода. Так, встановлено, що рішенням ІV сесії V скликання Ужгородської міської ради № 866 від 17.10.2008, приватному підприємству Олком Віп затверджено проект відведення та надано в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1755 га для будівництва та обслуговування торгово-офісних приміщень та автомийки по вул. Баб'яка. На підставі вказаного рішення між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ПП Олком Віп 10.12.2008 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1755 кв. м. для будівництва та обслуговування торгово-офісних приміщень та автомийки по вул. Баб'яка. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2110100000:23:001:0009. У подальшому п. 7.6 рішення Ужгородської міської ради Про регулювання земельних відносин №1637 від 27.10.2010 ПП Олком Віп припинено право користування земельної ділянки потреб 0,1755 га по вул. Баб'яка та скасовано договір оренди земельної ділянки від 15.12.2008. Пунктами 7.7 та 7.8 вказаного рішення громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 0,088 га кожному у власність в м. Ужгороді по вул. Баб'яка для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд.

Пунктом 1.2 рішенням V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 №1649 громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 затверджено проекти відведення земельних ділянок площами 0,088 га кожному у власність в м. Ужгороді по вул. Баб'яка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Позивач вказує, що фактично договір оренди припинено лише 19.09.2011, коли між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ПП Олком Віп було укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди від 10.12.2008. Тобто на момент надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою та їх затвердження спірні земельні ділянки перебували у користуванні ПП Олком Віп , що є порушенням ст.. 116 Земельного кодексу України.

Позивач вважає, що вищевказані рішення прийняті всупереч вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 50, 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

ОСОБА_8 генерального плану міста Ужгорода від 2004 року, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради № 313 від 04.06.2004, який діяв на момент виділення у власність вищезазначених земельних ділянок дана територія визначена як зелені зони загального користування. Тобто, цільове призначення даної земельної ділянки - рекреаційне.

Водночас, у технічних документаціях із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:23:001:0020) та ОСОБА_5 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:23:001:0021) вказано, що земельні ділянки належать до категорії земель будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що суперечить фактичному цільовому призначенню даних земельних ділянок.

Інформація Управління Держземагенства в Ужгородському районі від 20.07.2015, відповідно до форми державної статистичної звітності №6-зем Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності про те, що земельні ділянки по вул. Баб'яка (до їх відведення громадянам у власність) були ураховані у рядку 58, а саме дані про інші заклади, установи, організації та у графі 42 - дані про землі, які використовуються в комерційних цілях - не відповідає закріпленому генеральним планом міста та фактичному цільовому призначенню вказаних ділянок.

Враховуючи, що при виділенні земельні ділянки враховані як землі житлової та громадської забудови (код використання - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), фактично відбулась безпідставна зміна цільового призначення земельних ділянок із грубим порушенням вимог земельного законодавства України.

Так, відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на час прийняття Ужгородською міською радою оспорюваних рішень, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Водночас, Ужгородською міською радою рішення про зміну цільового призначення вказаних ділянок не приймались.

Крім цього, згідно листа Ужгородської міської ради від 27.08.2015 № 1859/03-20, документи, що стали підставою для прийняття рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 №1649, в Ужгородській міській раді відсутні. Більш того, як зазначено вище, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі проекту землеустрою, а не технічної документації із землеустрою.

Однак, згідно інформації Управління Держземагенства в Ужгородському районі від 20.07.2015 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул. Баб'яка в м. Ужгороді Закарпатської області (за кадастровим номером 2110100000:23:001:0020та 2110100000:23:001:0021) на зберігання до Державного фонду документації із землеустрою не передані, що також свідчить про відсутність таких.

Натомість, розроблялись та погоджувались технічні документації із землеустрою (всупереч наданого міською радою дозволу на розроблення проектів землеустрою) щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:23:001:0020) та ОСОБА_5 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:23:001:0021). Однак, це суперечить законодавству, яке діяло на той час (зокрема, статтям 50 та 56 Закону України Про землеустрій ).

ОСОБА_8 ст. 25 Закону України Про землеустрій (у редакції від 10.12.2009), документацією із землеустрою в тому числі є: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. ОСОБА_8 ст. 50 Закону України Про землеустрій , проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Відповідно до ст. 56 вказаного закону, при передачі земельних ділянок у власність чи користування та зміні цільового призначення земельних ділянок за проектами землеустрою щодо їх відведення технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не розробляється. З аналізу викладених норм вбачається, що при наданні земельних ділянок, а також при зміні цільового призначення, обов'язковою є розробка саме проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а не технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 (у редакції, що діяла станом на 2010 рік), визначено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, якщо земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення. Як вже було встановлено вище, цільове призначення ділянок фактично змінено.

Водночас, в ході опрацювання вказаних технічних документацій із землеустрою встановлено, що такі під час прийняття рішення Ужгородської міської ради пункту 1.2 рішенням V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 №1649 взагалі були відсутні, а сама документація була складена заднім числом після прийняття вказаного рішення.

Позивач зазначає, що без формування земельної ділянки як об'єкта права щодо останньої не могло бути прийняте рішення про відведення, оскільки такої земельної ділянки, в розумінні ст. 79 Земельного кодексу України та ст.ст. 179, 181, 182 Цивільного кодексу України - не існує.

Про те, що ділянки на момент прийняття пункту 1.2 рішенням V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 №1649, не були сформовані в натурі, свідчать декілька обставин. По-перше, на той час ці ділянки складали одну, яка мала кадастровий номер 2110100000:23:001:0009 та до 19.09.2011 перебувала в оренді ПП ОлкомВіп . По-друге, обидвом земельним ділянкам присвоєно кадастрові номера 01.08.2012 року (про що свідчать відповідні печатки, проставлені на титульних сторінках технічних документацій). Отже, земельні ділянки можуть вважатися сформованими в натурі лише з цієї дати. Варто зазначити, що у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності ОСОБА_5, наявна довідка №2231/02-22 від 08.11.2010 про присвоєння кадастрового номеру на земельні ділянку, яка розташована в м. Ужгород, згідно якої на підставі рішення Ужгородської міської ради Про регулювання земельних відносин № 1637 від 27.10.2010 земельній ділянці, виданій ОСОБА_5, присвоєно кадастровий номер 2110100000:23:001:0021. Водночас, як вже зазначалось, фактично кадастровий номер цій ділянці присвоєно лише 01.08.2012. Крім цього, навіть якщо б кадастровий номер ділянці був присвоєний 08.11.2010, це все одно свідчило би про незаконність пункту 1.2 рішенням V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 №1649, адже ділянка повинна була бути сформована до прийняття рішення про її відведення.

Крім цього, допущено порушення Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою рішень про відведення ділянок). Так, відповідно до ст. 9 вказаного закону, обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Однак, державна експертиза проектів землеустрою не проводилась (оскільки такі й не розроблялись). У наявних технічних документаціях із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:23:001:0020) та ОСОБА_5 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:23:001:0021) також відсутні відомості про проведення державної експертизи.

Відповідно до ст. 40 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , правопорушенням у сфері державної експертизи є реалізація проектних рішень щодо об'єктів, які підлягають обов'язковій державній експертизі, до одержання позитивних висновків державної експертизи. Особи, винні в порушенні законодавства у сфері державної експертизи, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Під час відведення в оренду земельної ділянки приватному підприємству Олком Віп площею 0,1755 га для будівництва та обслуговування торгово-офісних приміщень та авто мийки по вул. Баб'яка, кадастровий номер 2110100000:23:001:0009, шляхом поділу якої були сформовані спірні ділянки, така експертиза проводилась.

Так, згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 10.10.2008 № 677/08, проект землеустрою кадастровий номер 2110100000:23:001:0009 не в повній мірі відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а тому повертається на доопрацювання. Зокрема, у висновку експертизи вказано на необхідність долучення акту обстеження зелених насаджень (що також є підтвердженням того, що ці землі є саме зеленими зонами, а не землями з якимось іншим цільовим призначенням). Також вказано на необхідність уточнення категорії земель у висновку екології. Одночасно варто додати, що незважаючи на негативний висновок експертизи та необхідність доопрацювання проекту землеустрою, вказані у експертизі недоліки усунуті не були, та всупереч ст. 40 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , такий був затверджений.

Тобто, непроведення державної експертизи землевпорядної документації під час відведення земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідчить не тільки про порушення передбаченої законодавством процедури такого відведення, а й про фактичне позбавлення можливості відповідних органів державного контролю надати оцінку порушенням земельного законодавства при зміні цільового призначення землі.

Також, виділення вказаних земельних ділянок з метою будівництва та обслуговування житлового будинку суперечить ч.2 ст.52 Земельного кодексу України, згідно якої на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Будівництво авто мийки або житлових будинків на землях загального користування, безперечно, перешкодить використанню цих земель як рекреаційних.

Крім цього, рішення про відведення земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийнято всупереч п.1 ч.3 ст.83 Земельного кодексу України, відповідно до якого землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Як вже зазначалось, спірні земельні ділянки відносяться до зелених зон загального користування. Незважаючи на це, вони були передані у приватну власність.

Крім того, вказує позивач, що згідно інформації управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, за діючим генпланом міста Ужгорода, нова проектована житлова забудова на території між бетонним парканом ПАТ Модуль та вул. Баб'яка не передбачена. Детальний план забудови вищевказаної території не розроблявся, на ділянках існують обмеження містобудівного характеру (червоні лінії вул. Баб'яка та охоронні зони інженерних мереж, що підтверджується також викопіюванням з Генплану).

Відповідно до примітки п.1.3 ДБН В.2.3-5-2001 Вулиці та дороги населених пунктів , розміщення і будівництво наземних об'єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об'єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

ОСОБА_8 ст. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Прийняття оспорюваних рішень суперечить принципам діяльності, встановленим ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а саме законності та верховенства права.

Підтвердженням незаконності оспорюваних рішень є також негативний висновок за результатами проведеної перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, викладений у довідці з питань дотримання вимог земельного законодавства Ужгородською міською радою при передачі у власність земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 із зміною цільового призначення площами 0,088 га (за кадастровими номерами - 2110100000:23:001:0020, 2110100000:23:001:0021) по вул. Баб'яка в м. Ужгород (біля ОСОБА_9 Модуль М ) від 08.02.2016. Дана довідка складена на підставі доручення, наданого прокурором у рамках кримінального провадження №42015070030000163 від 25.11.2015 та отримана Ужгородською місцевою прокуратурою листом №04/149 від 16.02.2016.

На підставі п. 1.2 рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 №1649 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оформили право власності на земельні ділянки площами 0,0880 га по вул. Баб'яка. Так, ОСОБА_5 був виданий державний акт на право власності серії ЯК № 638537, ОСОБА_6 - ЯК №638536.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Однак, вищезазначені рішення Ужгородської міської ради прийняті всупереч інтересів територіальної громади міста Ужгорода, оскільки ними заподіяно шкоду, яка полягає у незаконному вибутті земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:23:001:0020 та 2110100000:23:001:0021 з комунальної власності, зменшенні площі зелених зон загального користування.

Водночас встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:23:001:0021 була відчужена ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 27.03.2013 ОСОБА_7, яка у подальшому 03.07.2014 продала вказану ділянку громадянину ОСОБА_2 Аналогічна ситуація склалась з земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:23:001:0020, яка відчужена ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 27.03.2013 ОСОБА_7, та у подальшому - 03.07.2014 перепродана громадянину ОСОБА_2

Тобто, на даний час фактичним володільцем земельної ділянки є громадянин ОСОБА_2, хоча власником залишається територіальна громада міста Ужгорода.

ОСОБА_8 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивач вказує, що спосіб реалізації Ужгородською місцевою радою права власності територіальної громади міста Ужгорода від імені територіальної громади повинен відповідати вимогам, передбаченим Конституцією та законами України. Таким чином, волевиявлення територіальної громади міста Ужгорода як власника нерухомого майна на відведення земельних ділянок могло мати місце тільки за умови неухильного дотримання вимог законодавства Ужгородською міською радою при прийнятті спірних рішень. Водночас, прийняття оскаржуваних рішень не може свідчити про наявність волі власника землі (територіальної громади) на вибуття з комунальної власності землі, оскільки ці рішення прийняті з грубими порушеннями законодавства, а їх суть суперечить інтересам територіальної громади.

Враховуючи, що ОСОБА_2 заволодів земельними ділянками площами 0,088 га у м. Ужгороді по вул. Баб'яка, кадастрові номера 2110100000:23:001:0021 та 2110100000:23:001:0020, незаконно, справжнім власником земельних ділянок є територіальна громада міста Ужгорода, спірні земельні ділянки, які на даний час перебувають у володінні ОСОБА_2, підлягають витребуванню на користь територіальної громади міста Ужгорода з використанням правового механізму, закріпленого ст. ст. 387, 388, 1212 ЦК України.

ОСОБА_8 ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення про державну реєстрацію прав власності може бути скасоване судом.

Таким чином, державна реєстрація переходу права власності на земельні ділянки площами 0,088 га у м. Ужгороді по вул. Баб'яка, кадастрові номера 2110100000:23:001:0021 та 2110100000:23:001:0020, ОСОБА_2, також підлягає скасуванню, а саме підлягають скасуванню рішення про державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 6210559 від 03.07.2014 та рішення про державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 6211008 від 03.07.2014.

Пунктами 1.67 та 1.74 рішення ХХVІІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 №1882 громадянину ОСОБА_2 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 0,088 га у власність в м. Ужгороді по вул. Баб'яка, кадастрові номера 2110100000:23:001:0021 та 2110100000:23:001:0020 відповідно, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Баб'яка, б/н, зі зміною цільового призначення.

Приймаючи п.п. 1.67 та 1.74 рішення ХХVІІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 №1882, якими громадянину ОСОБА_2 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 0,088 га у власність в м. Ужгороді по вул. Баб'яка, кадастрові номера 2110100000:23:001:0021 та 2110100000:23:001:0020 відповідно, Ужгородська міська рада припустилась тих же самих порушень, які мали місце при наданні цих ділянок у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зокрема нею відбулась незаконна зміна цільового призначення земельних ділянок, які фактично належать до земель рекреаційного призначення.

Також, проігноровано вимоги ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , згідно якої обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Крім цього, відповідно до висновків Державної інспекції сільського господарства, при відведенні земельних ділянок застосовано нечинний нормативний акт - Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.01.2008 №643.

Так, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 0,088 га у власність в м. Ужгороді по вул. Баб'яка, кадастрові номера 2110100000:23:001:0021 та 2110100000:23:001:0020 відповідно, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Баб'яка, б/н, зі зміною цільового призначення отримали позитивні висновки Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (від 09.12.2014 за №3237, №3238) та Управління Держземагенства в Ужгородському районі (від 17.12.2014 за № 31-709-03.03416/2-14, №31-709-.03-3418/2-14), згідно яких на спірні земельні ділянки встановлено обмеження охоронних зон навколо інженерних комунікацій (охоронна зона каналізації), зону особливого використання земель (червона лінія вул. Баб'яка). ОСОБА_8 висновків, обмеження (обтяження) встановлені у відповідності до Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.01.2008 №643 - коди 01.06.01, 01.01.08, коли на час відведення Перелік обмежень щодо використання земельних ділянок, визначений додатком 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року та не відповідає вказаним кодам Класифікатора.

Підтвердженням протиправності п.п. 1.67 та 1.74 рішення ХХVІІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 №1882, є й довідка з питань дотримання земельного законодавства Ужгородською міською радою при передачі у власність земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 з зміною цільового призначення площами по 0,088 га (за кадастровими номерами 2110100000:23:001:0020, 2110100000:23:001:0021) по вул. Баб'яка в м. Ужгород (біля ПАТ Модуль М ). Враховуючи, що спірні земельні ділянки ОСОБА_2 отримав в результаті недійсних правочинів, а зміна цільового призначення відбулась з порушеннями, вказані п.п. 1.67 та 1.74 рішення ХХVІІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 №1882 також підлягають скасуванню.

Позивач вказує, що строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, Ужгородською місцевою прокуратурою не пропущено. Так, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про вищезазначені порушення законодавства, які є підставою для пред'явлення позову, Ужгородській місцевій прокуратурі стало відомо в ході здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42015070030000163 від 25.11.2015, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, а саме після надходження листа Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 16.02.2016 №04/149. Додатком до цього листа є довідка з питань дотримання вимог земельного законодавства Ужгородською міською радою при передачі у власність земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 із зміною цільового призначення площами 0,088 га (за кадастровими номерами - 2110100000:23:001:0020, 2110100000:23:001:0021) по вул. Баб'яка в м. Ужгород (біля ОСОБА_9 Модуль М ) від 08.02.2016. Відтак, моментом початку перебігу позовної давності слід вважати 16.02.2016.

У даному випадку прокурором встановлено та визначено поважні причини та необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави та територіальної громади міста Ужгорода, оскільки Ужгородською міською радою, яка відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування повинна захищати права територіальної громади, останні порушуються внаслідок незаконного відведення земель рекреаційного призначення, а також зміни їх цільового призначення.

На підставі вищенаведеного позивач просить скасувати пункти 7.7 та 7.8 рішення Ужгородської міської ради Про регулювання земельних відносин №1637 від 27.10.2010 щодо надання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 0,088 га у власність в м. Ужгороді по вул. Баб'яка для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, п.1.2 рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 №1649 щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок площами 0,088 га ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у власність в м. Ужгороді по вул. Баб'яка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також п.1.67 та п.1.74 рішення ХХVІІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 №1882 щодо затвердження громадянину ОСОБА_2 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 0,088 га у власність в м. Ужгороді по вул. Баб'яка, кадастрові номера 2110100000:23:001:0021 та 2110100000:23:001:0020 відповідно, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Баб'яка, б/н, зі зміною цільового призначення. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 6210559 від 03.07.2014, та рішення про державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 6211008 від 03.07.2014. Витребувати земельні ділянки площею 0,0880 га (2110100000:23:001:0020) та 0,0880 га (2110100000:23:001:0021) по вул. Баб'яка в м. Ужгороді б/н, вартістю 1 501 852 (один мільйон п'ятсот одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) гривні кожна, від ОСОБА_2 та повернути такі до земель комунальної власності.

03.03.2017 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій зазначає, що пункт 5 прохальної частини позову вважати викладеним у наступній редакції: 5. Витребувати земельні ділянки площею 0,0880 га (2110100000:23:001:0020) та 0,0880 га (2110100000:23:001:0021) по вул. Баб'яка в м. Ужгороді б/н, вартістю 1 501 852 (один мільйон п'ятсот одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) гривні кожна, які 24.06.2016 об'єднані в одну земельну ділянку площею 0,1760 га за кадастровим номером 2110100000:23:001:0063 від ОСОБА_2 та повернути такі до земель комунальної власності .

В судовому засіданні представник позивача прокурор Губаль О.О. позов з наведених у ньому мотивів підтримав, просив суд такий задовольнити.

Представник Ужгородської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. На адресу суду надійшло клопотання про визнання позову повністю та розгляд справи за відсутності їх представника.

Представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову Ужгородської місцевої прокуратури заперечила, зазначив що такий є безпідставним, просила суд відмовити в задоволенні таких в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення подані до суду.

Треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення справи до суду не надходило

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ч.2 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. ч.4. ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, в судовому засіданні встановлено, що рішенням ІV сесії V скликання Ужгородської міської ради № 866 від 17.10.2008, приватному підприємству Олком Віп затверджено проект відведення та надано в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1755 га для будівництва та обслуговування торгово-офісних приміщень та автомийки по вул. Баб'яка. На підставі вказаного рішення між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ПП Олком Віп 10.12.2008 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1755 кв. м. для будівництва та обслуговування торгово-офісних приміщень та автомийки по вул. Баб'яка. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2110100000:23:001:0009.

В матеріалах справи наявний Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП Олком ВІП , що знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул.Баб'яка, №б/н Закарпатської області для заключення договору оренди для будівництва торгово-офісних приміщень та автомийки, а також рішення IV сесії V скликання Ужгородської міської ради від 17.10.2008 року №866, згідно пункту 1.50. якого Приватному підприємству ОЛКОМ ВІП затверджено проект відведення та надання в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,1755 га для будівництва торгово-офісних приміщень та автомийки по вул.Баб'яка.

Відповідно до відомостей зазначених в довідці форми 6-зем, від 07.11.2007р. № 244, яка міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП Олком ВІП площею 0,1755 га, що знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул. Баб'яка б/н, для будівництва торгово-офісних приміщень та автомийки, вбачається, що така земельна ділянка відноситься до категорії земель комерційного призначення, рядок форми 6-зем 1.11.6 (іншої), графа 42 та 42.8.

У подальшому п. 7.6 рішення Ужгородської міської ради Про регулювання земельних відносин №1637 від 27.10.2010 ПП Олком Віп припинено право користування земельної ділянки площею 0,1755 га по вул. Баб'яка та скасовано договір оренди земельної ділянки від 15.12.2008.

Пунктами 7.7 та 7.8 вказаного рішення Ужгородської міської ради Про регулювання земельних відносин №1637 від 27.10.2010 року щодо надання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дозволу на підготовку проектів відведення земельних ділянок площами 0,088 га. для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по вул.. Баб'яка (у власність).

Пунктом 1.2 рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 року №1649 щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_5 та ОСОБА_6 площами 0,088 га. у в м.Ужгороді по вул.. Баб'яка.

ОСОБА_8 листа Ужгородської міської ради від 27.08.2015 № 1859/03-20, документи, що стали підставою для прийняття рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 №1649, в Ужгородській міській раді відсутні.

ОСОБА_8 листа Ужгородської міської ради в від 27.02.2017 року №28/21-16 повідомляють, що у зв'язку з кадровими змінами у виконавчих органах міської ради документи на підставі яких було прийнято п.1.2. рішення Ужгородської міської ради від 04.11.2010 року за №1649 відсутні.

ОСОБА_8 генерального плану міста Ужгорода від 2004 року, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради № 313 від 04.06.2004, який діяв на момент виділення у власність вищезазначених земельних ділянок дана територія визначена як зелені зони загального користування.

На підставі п. 1.2 рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 №1649 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оформили право власності на земельні ділянки площами 0,0880 га по вул. Баб'яка. Так, ОСОБА_5 був виданий державний акт на право власності серії ЯК № 638537, ОСОБА_6 - ЯК №638536.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:23:001:0021 була відчужена ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 27.03.2013 ОСОБА_7, яка у подальшому 03.07.2014 продала вказану ділянку громадянину ОСОБА_2

Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:23:001:0020, була відчужена ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 27.03.2013 ОСОБА_7, та у подальшому - 03.07.2014 перепродана громадянину ОСОБА_2.

Пунктами 1.67 та 1.74 рішення ХХVІІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 №1882 громадянину ОСОБА_2 затверджено громадянину ОСОБА_2 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,088 га у власність в м.Ужгороді по вул.. Баб'яка, кадастрові номера 2110100000:23:001:0021 та 2110100000:23:001:0020 відповідно, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Баб'яка, б\н, зі зміною цільового призначення

Рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 09.11.2015 року № 1181 Про затвердження містобудівної документації було затверджено містобудівну документацію Генеральний план (коригування) м. Ужгорода , виконану Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто імені ОСОБА_10 у 2011 році та рекомендовану до затвердження ДП Укрдержбуд експертиза і історико-архітектурний опорний план, розроблений Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень та погоджений Міністерством культури України року № 643/3/61 -15 як невід'ємну частину генерального плану. Пунктом 2 даного рішення затверджено містобудівну документацію План зонування території м. Ужгорода , виконану Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто імені ОСОБА_10 .

Відповідно до затверджених вказаним рішення Ужгородської міської ради Генерального плану (коригування) м. Ужгорода та Плану зонування території м. Ужгорода спірні земельні ділянки по вул.Баб'яка, б/н, в м.Ужгороді, площею 0,0880 га кадастровий номер 2110100000:23:001:0020, та площею 0,0880 га, кадастровий номер 2110100000:23:001:0021 відносилися до зони Г-6 -торгівельні зони.

Рішенням І сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 10.03.2016 року за №119, згідно пункту 1 якого втратило чинність рішення XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 09.11.2015 року №1181 Про затвердження містобудівної документації . Пунктом 2 рішення Ужгородської міської ради від 10.03.2016 року за №119 було затверджено: - Коригування генерального плану м.Ужгорода , виконану Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто імені ОСОБА_10 і історико-архітектурний опорний план м.Ужгорода Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів , розроблений Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень як невід'ємну частину генерального плану; План зонування території м. Ужгорода , виконану Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто імені ОСОБА_10 .

Відповідно до даної містобудівної документації спірні земельні ділянки по вул.Баб'яка, б/н, в м.Ужгороді, так само відносяться до зони Г-6 - торгівельні зони, та позначені на плані під позначкою 165 - Торгово-офісні та сервісно-розважальні комплекси.

Пунктом 8 рішення Ужгородської міської ради від 10.03.2016 року за №119 про встановлення мораторію на прийняття рішень Ужгородською міською радою щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою, затвердження проектів землеустрою, зміни цільового призначення земельних ділянок стосовно зеленої зони загального користування по вул.Бабяка, б/н, біля ПАТ Модуль М , загальною площею 0,18 га, мораторій введений виключно стосовно земельних ділянок, які перебувають у власності територіальної громади міста Ужгорода та не надані у власність та/або користування фізичним і юридичним особам.

24 червня 2016 року була затверджена Технічна документація із землеустрою щодо об'єднання земельної ділянки гр.ОСОБА_2 площею 0,1760 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка знаходиться в м.Ужгород, вул.Баб'яка б/н, Закарпатської області.

ОСОБА_8 даної технічної документації земельні ділянки площею 0,0880 га (2110100000:23:001:0020) та 0,0880 га (2110100000:23:001:0021) були об'єднані в земельну ділянку площею 0,1760 га.

ОСОБА_8 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-2101415782016 від 24.06.2016 року право власності на новостворену земельну ділянку площею 0,1760 га зареєстровано за гр.ОСОБА_2 за кадастровим номером 2110100000:23:001:0063.

На теперішній час, на спірних земельних ділянках відповідачем побудовано цілісний майновий комплекс, а саме: автомийку самообслуговування.

Будівництво здійснено у відповідності до приписів Закону України Про регулювання містобудування на підставі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03.12.2015 року за №187/20-16 та проектної документації.

Об'єкт будівництва введений в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 10.05.2016 року №ЗК142161312110.

Відповідно до довідки Управління містобудування та архітектури від 20.05.2016 року за №20-25/102 об'єкту будівництва присвоєно адресу: м.Ужгород, вул.Баб'яка, будинок 15г.

21 травня 2016 року проведена державна реєстрація права власності за гр.ОСОБА_2 на новостворений об'єкт нерухомого майна: автомийка самообслуговування, загальною площею 40,2 кв.м. за адресою: м.Ужгород, вул.Баб'яка, будинок 15г, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.05.2016 року №59952056.

ОСОБА_8 інформації Управління Держземагенства в Ужгородському районі від 20.07.2015 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул. Баб'яка в м. Ужгороді Закарпатської області (за кадастровим номером 2110100000:23:001:0020та 2110100000:23:001:0021) на зберігання до Державного фонду документації із землеустрою не передані

ОСОБА_8 довідки від 08.02.2016 року з питань дотримання вимог земельного законодавства Ужгородською міською радою при передачі земельних ділянок гр.. ОСОБА_2 із зміною цільового призначення площами по 0,088 га. за кадастровим номером 2110100000:23:001:0020 та 2110100000:23:001:0021 по вул.. Бабяка в м.Ужгород, старшим державним інспектором сільського господарства Закарпатської області - начальником управління контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_11 здійснено перевірку пов'язаною з використанням та охороною земель, згідно з якою рішення Ужгородської міської ради про передачу земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 площами 0,088 га. у в м.Ужгороді по вул.. Баб'яка за кадастровим номером 2110100000:23:001:0020 та 2110100000:23:001:0021 прийняті всупереч пункту а частини 3 статті 83, ст.. 39, 51, 118, 186-1 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття рішень. А пункти 1.67 та п.1.74 рішення XXVII сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 року №1882 щодо затвердження громадянину ОСОБА_2 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,088 га у власність в м.Ужгороді по вул.. Бабяка, кадастрові номера 2110100000:23:001:0021 та 2110100000:23:001:0020 відповідно, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Баб'яка, б\н, зі зміною цільового призначення, прийнято всупереч пункту а частини 3 статті 83, ст.. 39, 51 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття рішень.

ОСОБА_8 інформації управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, за діючим генпланом міста Ужгорода, нова проектована житлова забудова на території між бетонним парканом ПАТ Модуль та вул. Баб'яка не передбачена. Детальний план забудови вищевказаної території не розроблявся, на ділянках існують обмеження містобудівного характеру (червоні лінії вул. Баб'яка та охоронні зони інженерних мереж, що підтверджується також викопіюванням з Генплану).

Відповідно до примітки п.1.3 ДБН В.2.3-5-2001 Вулиці та дороги населених пунктів , розміщення і будівництво наземних об'єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об'єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

ОСОБА_8 із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За визначенням ст. 50 ЗК України землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, відносяться до земель рекреаційного призначення.

ОСОБА_8 ст. 51 ЗК України до складу земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст і інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

ОСОБА_8 ст. 25 Закону України Про землеустрій (у редакції від 01.08.2010), є види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень; в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_8 ст. 50 Закону України Про землеустрій , проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Відповідно до ст. 56 вказаного закону, при передачі земельних ділянок у власність чи користування та зміні цільового призначення земельних ділянок за проектами землеустрою щодо їх відведення технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не розробляється.

Крім цього, відповідно до ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою рішень про відведення ділянок), обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відомостей про проведення державної експертизи проектів землеустрою суду не надано. У наявних технічних документаціях із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:23:001:0020) та ОСОБА_5 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:23:001:0021) відсутні відомості про проведення державної експертизи.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, ділянка виділялася за рахунок земель громадської та житлової забудова не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Посилання на рішення Ужгородської міської ради від 17.10.2008 року №866 в частині пункту 1.50. щодо затвердження проекту землеустрою, є неприйнятними.

Реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин мав право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677, та Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502 (постанова втратила чинність 20.02.2013 року).

Пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 (у редакції, що діяла станом на 2010 рік), визначено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, якщо земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Відповідно до зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502 і який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, проект відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної державної адміністрації для прийняття рішення.

Сільська, селищна, міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту. Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

В судовому розгляді не встановлено факту дотримання Ужгородською міською радою вказаного Порядку.

Всупереч ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації та ч.9 ст.118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації при виділенні спірних земельних ділянок у власність проведена не була, тому суд приходить до висновку про порушення міською радою земельного законодавства при передачі спірної ділянки у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Доводи представника відповідача з посиланням на ст.51 ЗК України не свідчать про набуття відповідачем спірної земельної ділянки у власність відповідно до вимог закону.

Суд враховує, що пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що до 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.

Доказів того, що відведені земельні ділянки були заплановані під громадську та житлову забудову суду надано не було.

ОСОБА_8 фотокопії Генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради №313 від 04.06.2004 року, вказані спірні земельні ділянки по вул.. Баб'яка відносяться до зелених насаджень загального користування.

Таким чином, оскаржувані пункти рішень Ужгородської міської ради, прийнято всупереч вимогам земельного законодавства.

У відповідності до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні і інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) екологічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України Про охорону земель визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

ОСОБА_8 ст. 4 Закону України від 19.06.2003 року Про державний контроль за використанням та охороною земель , об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України (ст. 2 Закону).

Таким чином, порушення вимог закону при передачі у власність особі земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

В обґрунтування позову прокурор посилався на порушення вимог земельного законодавства органом місцевого самоврядування - Ужгородською міською радою при передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_9 та на порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до суду з даним позовом.

За приписами ч.2 ст. 45 ЦПК України у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або про відсутність у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор в такому разі набуває статусу позивача.

За ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Крім того, приймаючи рішення по справі, суд враховує те, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ч.1 ст. 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин). Відповідно до частини першої статті 125, частини першої статті 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття радою рішення) право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на земельні ділянки виникло з моменту отримання ними державного акта та його державної реєстрації.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності і зміна їх цільового призначення відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

У подальшому вказану проекти із землеустрою затверджуються відповідними радами та вже на підставі цих рішень оформлюється право власності на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 ЗК України).

Також слід зазначити, що моментом виникнення прав власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають тільки з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

ОСОБА_8 із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Таким чином, державна реєстрація на право власності на земельні ділянки посвідчують право власності й здійснюється на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а тому вважаю, що у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі рішення про державну реєстрацію право власності на земельні ділянки.

Такий самий по суті висновок міститься й у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа №6-92цс13), а також і суд касаційної інстанції в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2012 року та від 3 грудня 2012 року, від 2 липня 2012 року та від 10 вересня 2012 року.

Також аналогічною є правова позиція ВСУ у справі №6-93цс13, згідно якої визначено право приватної власності на землю засвідчується на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність такого безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Висновок про те, що держаний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано, міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-12цс13) та від 23 жовтня 2013 року (справа № 6-93цс13).

Відповідно до положень ст. ст. 2,3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 р. №1952-ІV Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч.2. ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта, який посвідчував його право власності, та оскільки право власності у відповідача ОСОБА_2 виникло на підставі незаконних рішень Ужгородської міської ради, то скасуванню підлягають рішення про державну реєстрацію прав Відповідача на земельні ділянки.

Частинами 1,2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Тобто, рішення органу, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що випливає з ч.3 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Отже, після визнання недійсним та скасування правочину про передачу у власність земельної ділянки, яка в подальшому на виконання даного недійсного правочину була передана шляхом відчуження третій особі, належним способом захисту порушеного права власності є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року № 6-170цс14, від 25 червня2014 року № 6-67цс14 та від 13 травня 2015 року № 6-67цс15.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. У контексті цієї норми під майном розуміється ціла низка інтересів економічного характеру.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій пропорційності , використаний судом у справі, яка переглядається, передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), повязаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому в питаннях оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 05 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 05 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 04 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 06 листопада 2008 року).

Тому, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.(Постанова ВСУ в справі № 6-2902цс15 від 03 лютого 2016 року).

Суд вважає, що право власності у даних спірних правовідносинах набуто без законних підстав, крім того предмет такого права є національним багатством, а тому таке право підлягає відновленню.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння ОСОБА_2 відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв'язку з порушенням органом державної влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 388 ЦК України якщо майно набуте безвідплатно у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, тобто незалежно від обставин, зазначених у частині 1 статті 388 ЦК України.

ОСОБА_8 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Представники відповідача вказують про присутність прокурора під час прийняття рішення Ужгородською міською радою від 04.11.2010 року на засіданні сесії міської ради.

Разом з тим, судом встановлено, що під час прийняття рішення Ужгородською міською радою від 04.11.2010 року на засіданні сесії міської ради прокурор міста участі не приймав, що підтверджується витягом з протоколу 32 пленарного засідання чергової 5 сесії міської ради п ятого скликання від 04.11.2010р.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Відповідно до положення частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом 01.06.2016 рок у межах строку позовної давності, оскільки для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

Крім того, з прийнятого міською радою рішення не можна упевнено судити про наявність порушення законодавства, яке можна було встановити лише при системній і детальній перевірці землевпорядної документації, що прокуратурою і було здійснено в ході здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42015070030000163 від 25.11.2015, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, а тому про порушення прав і інтересів держави прокурору стало відомо саме під час перевірки, що свідчить про необґрунтованість доводів представників відповідача ОСОБА_2 щодо пропуску строку позовної давності.

Враховуючи наведене та встановлені під час судового розгляду справи обставини, надавши оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд приходить до висновку що позов Ужгородської місцевої прокуратури є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Виходячи з вимог статті 88 ЦПК України та з відповідачів на користь прокуратури слід стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору (а.с. 1, 2, 105) в рівних частках з кожного.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 64, 88, 169, 212, 213, 214, 215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування рішень Ужгородської міської ради, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок до земель комунальної власності - задовольнити.

Скасувати пункти 7.7. та 7.8. рішення Ужгородської міської ради Про регулювання земельних відносин №1637 від 27.10.2010 року щодо надання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дозволу на підготовку проектів відведення земельних ділянок площами 0,088 га. для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по вул.. Баб'яка (у власність).

Скасувати пункт 1.2 рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04.11.2010 року №1649 щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_5 та ОСОБА_6 площами 0,088 га. у в м.Ужгороді по вул.. Баб'яка.

Скасувати пункти 1.67 та п.1.74 рішення XXVII сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 року №1882 щодо затвердження громадянину ОСОБА_2 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,088 га у власність в м.Ужгороді по вул.. Баб'яка, кадастрові номера 2110100000:23:001:0021 та 2110100000:23:001:0020 відповідно, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Баб'яка, б\н, зі зміною цільового призначення.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 6210559 від 03.07.2014 року та рішення про державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 6211008 від 03.07.2014 року

Витребувати земельні ділянки площею 0,0880 га (2110100000:23:001:0020) та 0,0880 га (2110100000:23:001:0021) по вул. Баб'яка в м. Ужгороді б/н, вартістю 1 501 852 (один мільйон п'ятсот одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) гривні кожна, які 24.06.2016 об'єднані в одну земельну ділянку площею 0,1760 га за кадастровим номером 2110100000:23:001:0063 від ОСОБА_2 та повернути такі до земель комунальної власності.

Стягнути з Ужгородської міської ради на користь Ужгородської місцевої прокуратури судовий збір у розмірі 24250,28 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Ужгородської місцевої прокуратури судовий збір у розмірі 24250,28 гривень.

Скасувати арешт накладений ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.07.2016 р. про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_12