Постанова

від 22.06.2017 по справі 810/1594/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 року № 810/1594/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ ВІВА ТЕК до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІВА ТЕК звернулося до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2016 №0008471404.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято без врахування фактичних обставин справи та з порушенням закону, а результати документальної позапланової виїзної перевірки, оформлені Актом № 976/10-02-14-04/39359654/97 від 29.11.2016 року (далі - Акт перевірки), є необ'єктивними, необґрунтованими, не відповідають фактичним даним та не містять обґрунтованих доказів щодо порушення позивачем вимог закону.

Представник відповідача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача за результатами якої складено акт від 29.11.2016 № 976/10-02-14-04/39359654/97.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства TOB ВІВА ТЕК у фінансово - господарських відносинах з TOB Підлога - Бетон за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року встановлено порушення:

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 56700 грн;

- порушення п.198.1, п. 198,3, ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за червень 2015 року на суму 63000 грн.

За результатами перевірки Білоцерківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2016 №0008461404, яким позивачу визначено (збільшено) суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 56700,00 грн., та податкове повідомлення-рішення 14.12.2016 №0008471404, яким позивачу визначено грошове зобов'язання податку на додану вартість в розмірі 78750,00 грн., з яких 63000,00 грн. за основним платежем та 15750,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 14.12.2016 №0008461404 та №0008471404, позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у Київській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.17 № 954/10/10-36-10-01-04 скаргу позивача частково задоволено, зокрема, скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.12.2016 №0008461404, а податкове повідомлення-рішення від 14.12.2016 №0008471404 залишено без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2016 №0008471404, позивачем подано скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 25.04.17 № 8808/6/99.99.11.01.02.25 скаргу позивача залишено без задоволення а податкове повідомлення-рішення від 14.12.2016 №0008471404 - без змін.

Вважаючи, що оскаржуване рішення є протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як слідує з акту перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на інформації щодо його контрагента TOB Підлога - Бетон , а саме: згідно матеріалів досудового розслідування, які знаходяться в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630 від 08.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209. ч.3 ст.212, ч.4 ст.190, ч.2 ст.205 КК України, а саме протоколів допиту свідка ОСОБА_1 - засновника, директора та головного бухгалтера TOB Підлога-Бетон про непричетність до TOB Підлога -Бетон , ОСОБА_2 під час допиту у якості свідка зазначила, що ніколи не являлася та не являється на даний час директором, головним бухгалтером або засновником TOB Підлога-Бетон . Фінансово-господарську діяльність TOB Підлога-Бетон ніколи не проводила та не мала наміру проводити. Враховуючи протокол допиту свідка ОСОБА_1 та те, що адреса, визначена в первинних документах, виданих TOB Підлога Бетон на користь TOB „ВІВА ТЕК", не відповідає дійсності, первинні документи вважаються недійсними та відсутніми, а такі операції мають формальний характер, тобто безтоварними по ланцюгу постачання.

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Так, з матеріалів справи слідує, що у перевіряємий період ТОВ ВІВА ТЕК та TOB ПІДЛОГА-БЕТОН , яке є платником податку на прибуток на загальних умовах, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, уклали Договір про надання послуг від 02.06.15 № 020615.

Відповідно до умов Договору Замовник (Товариство) доручає Виконавцеві (TOB ПІДЛОГА-БЕТОН ), а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у цьому Договорі. Об'єктом маркетингових досліджень за цим Договором є товари Замовника та товари, які Замовник планує реалізовувати в майбутньому, перелік яких наведений у додатку 1 до Договору, зокрема: тарілка-піддон зі спіненого полістиролу, стрейч - плівка ПЕ, стрейч - плівка ПВХ, біг-беги, мішки поліпропіленові з нанесенням друку, поліетиленова рукавна плівка низького тиску, поліетиленова рукавна плівка високого тиску, поліпропіленовий вкладиш в залізничний вагон.

За фактом проведеної роботи та на виконання умов Договору сторони склали акт про приймання наданих послуг від 30.06.2015 та позивачем отримано Звіт про виконання Договору.

Звіт за кожним видом вищевказаної продукції має наступну структуру і включає в себе такі розділи, як титульний аркуш, зміст, список використаних у звіті скорочень, підсумкове повідомлення для керівництва, введення, аналіз продукції та основних виробників, географія виробництва, аналіз конкуренції між найбільшими виробниками України на оптовому і роздрібному ринках продажу та оцінка рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміка зміни цін, асортимент продукції (товару), політика ціноутворення, аналіз імпорту та експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційні споживачі та кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінка ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки і рекомендації за результатами проведеного дослідження, додатки та ілюстрації.

Відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ ПІДЛОГА-БЕТОН від 17.07.15 оплата за придбані послуги здійснювалась шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ ВОЛЬФ КОМПАНІ відповідно до платіжного доручення №294 від 17.07.15 та підтверджується банківською випискою, всі документи були надані до перевірки, що не заперечується відповідачем.

Також, за фактом здійснення господарської діяльності Товариством отримано від ТОВ ПІДЛОГА-БЕТОН податкову накладну від 15.07.15 № 9 , яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних, що також не заперечується контролюючим органом.

Дані обставини підтверджуються актом перевірки.

Із викладеного слідує, що між ТОВ ПІДЛОГА-БЕТОН та позивачем відбувались реальні відносини, які підтверджуються первинними та бухгалтерським документами.

Посилання контролюючого органу на пояснення директора ТОВ ПІДЛОГА-БЕТОН відносно того, що вона не мала і не має відношення до фінансово-господарської діяльності, не приймаються судом до уваги з урахуванням наступного.

Згідно із статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Таким чином, пояснення керівників підприємств-контрагентів та інформація із кримінального провадження є лише одним із засобів доказування в кримінальному провадженні, однак вони не є єдиним та належним доказом, який встановлює відповідні юридичні факти, у тому числі й щодо непричетності до господарської діяльності, чи проведення безтоварних операцій, оскільки таким доказом може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.07.2015 у справі № К/800/61969/13 та ухвалі від 30.11.2015 у справі № К/800/5195/14.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Тобто, в силу кримінального - процесуального законодавства України матеріали, отримані при проведенні досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

У свою чергу, а ні під час перевірки, а ні під час судового розгляду відповідач не посилається на вирок суду по кримінальному провадженню №12015000000000630.

Крім того, представник відповідача у письмовому клопотанні від 22.06.2017 року зазначив, що кримінальне провадження №12015000000000630 на даний час перебуває на стадії досудового розслідування.

Таким чином, пояснення керівника підприємства є лише одним із засобів доказування у справі, однак, вони не є єдиним та належним доказом, який встановлює відповідні юридичні факти, у тому числі й щодо нікчемності правочинів, оскільки таким доказом може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на час укладання та виконання правочинів контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Оцінюючи правомірність висновків акту перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат відповідних сум по відносинах із постачальниками, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що позивач здійснював свою діяльність в межах правового поля, а висновки контролюючого органу є безпідставними.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по вказаних господарських відносинах, тому висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у сумі 1684,00 грн. (платіжне доручення від 05.03.2017 № 139), доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 14, 69-72, 86, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14.12.2016 №0008471404.

Стягнути на користь ТОВ ВІВА ТЕК (ідентифікаційний код 39359654) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області сплачений згідно платіжного доручення від 05.03.2017 № 139, судові втрати у сумі 1684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.