Рішення

від 29.06.2017 по справі 760/19975/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/6688/16

760/19975/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Букіній О.М.

при секретарі - Швидченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

21.11.2016 Позивач звернувся до з позовом та уточнивши позовні вимоги просить поновити його на посаді заступника директора ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС , стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 30 453, 84 грн., зобов'язати відповідача зробити нарахування та сплатити з цієї суми податок з фізичних осіб та єдиний соціальний внесок; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 000,00грн.

В обґрунтування позову зазначив, що він 01 червня 2011 працював на посаді заступника директора ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС .

Зазначає, що з директором товариства Цигановим Ю.В. склалися неприязні відносини, тому 01.04.13 за п. 4. ст. 40 КЗпП України позивача було звільнено з роботи.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31.08.15 по справі № 2-1537/15 позивача було поновлено на роботі.

Добровільно відповідач відмовився виконати рішення суду від 31.08.15, тому Відділом державної виконавчої служби Переяслав - Хмельницького РУЮ було відкрито виконавче провадження № 510047146 та зобов'язано директора ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС Циганова Ю.Г. поновити позивача на роботі.

Позивач зазначає, що відповідачем на виконання рішення суду від 31.08.2015 був виданий наказ №1 від 06.06.16 з 01.04.13 про поновлення позивача на роботі.

Проте, позивач стверджує, що незважаючи на виданий відповідачем наказ, позивача поновлено на роботі не було.

В обґрунтування чого посилався на те, що відповідачем не було внесено у трудову книжку запис про поновлення на роботі, згідно з ч. 3 п. 10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом № 58 від 29.07.1993 Міністерства праці України (в редакції від 04.11.2014 року), згідно відповіді Переяслав-Хмельницького відділення Броварської ОДПІ податкових розрахунків сум доходу нарахованого на користь платників податку і сум отриманого з них доходу за 2016 рік, як інформація відносно ОСОБА_1, як працівника ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС в 2016 році відсутня.

Разом з цим, посилається, що його не було допущено до роботи, відповідних виплат, як по рішенню суду так і з часу видання наказу про його поновлення не виплачено, за фактичним місцем знаходженням відповідача, відповідна будівля відсутня.

Посилається, що незважаючи на те, що його не було поновлено на роботі та відповідно він не був працівником відповідача, 22.07.2016 року поштою позивач отримав наказ про майбутнє звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з скороченням штату.

31.10.2016 позивач поштою отримав наказ №3-о від 18.10.2016 про звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що його звільнення здійснене відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки він не був працівником відповідача, т.я. його не було поновлено на роботі.

Крім того, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України роботодавець зобов'язаний був персонально попередити про вивільнення не пізніше ніж за два місяця, проте цього зроблено не було.

З огляду на викладене вище, позивач просив поновити його на займаній посаді з 18.10.2016 та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.06.2016 року по 29.06.2017 у розмірі 30 453, 84 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати встановленої законом, а також моральну шкоду у розмірі 1000 ,00 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог.

Зазначив, що позивача на підставі рішення суду від 31.08.2015 року, 01.04.2013 поновлено на займаній посаді, на підставі чого було видано наказ №1 від 06.06.16. Відповідні записи до трудової книжки позивача внесено не було за її відсутністю на підприємстві.

Разом з цим пояснив, що позивач до роботи не приступив, хоча був повідомлений про необхідність з'явитися на роботу за фактичним місцем знаходження відповідача.

Зазначає, що вивільнення позивача з підстав передбачених п.1 ст.40 КЗпП України проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та виходячи з виробничої необхідності, оскільки підприємство є збитковим.

Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 24 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14.09.2006 №137-V, передбачено, що усі працівники мають право на захист у випадках звільнення.

Згідно п.24 частини ІІ Європейської соціальної хартії, з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу. З цією метою Сторони зобов'язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.

Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Судом встановлено, що наказом №3 від 01.06.2011 ОСОБА_1, прийнятий на посаду замісника директора ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС з 01 червня 2011 року з посадовим окладом 1000 грн. на місяць (а.с.5).

Наказом відповідача за №6 від 01.10.2013 позивача звільнено з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 31.08.2015 року позов ОСОБА_1 до ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, задоволено частково.

Даним рішенням позивача поновлено на посаді заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС з 01 квітня 2013 року, стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18000,00 грн.

В порядку примусового виконання вказаного вище рішення суду, відповідачем був виданий наказ №1 від 06.06.2016 про поновлення позивача з 01.04.2013 року.

Судом встановлено, що не зважаючи на те, що відповідачем видано наказ про поновлення позивача на роботі, фактично поновлення позивача не відбулося.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами по справі, відповідний запис до трудової книжки позивача про його поновлення відповідачем проведено не було, що є порушенням п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом №58 від 29.07.1993 Міністерства праці України (в редакції від 04.11.2014 р).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи місцезнаходженням ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС є : Київська область, с. Соснова, вул. Леніна, 64 ( а.с. 41-42).

Як вбачається з матеріалів справи фактичне місце знаходження ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС є :Київська область, м.Переяслав-Хмельницький, вул. Шкільна, 45/1(а.с.80).

Листом від 04.07.2016 року за № 2/7 відповідач повідомив позивача про необхідність з'явитися на роботу за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Шкільна, 45/1 ( а.с.80).

Разом з тим, позивач не погодився на такі зміни, вважаючи їх такими, що не узгоджуються з приписами ст. 32 КЗпП України.

Проте, з'явившись за фактичним місцем знаходженням товариства, відповідний будинок та юридична особа були відсутні.

Вказані обставини підтверджуються тим, що відповідно до листа Виконкому Переяслав-Хмельницької міськради в м.Переяслав-Хмельницький Київської області будинок за поштовою адресою: м.Переяслав-Хмельницький, вул. Шкільна, 45/1 -відсутній (а.с.105).

Крім того, відповідно до листа Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 28.11.2016 року за № 525/10/10-17-00 вбачається, що ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС не подавало до Переяслав-Хмельницького відділення Броварської ОДПІ податкових розрахунків сум доходу нарахованого на користь платників податку і сум отриманого з них доходу за 2016 рік, а тому інформація відносно ОСОБА_1, як працівника ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС в 2016 році відсутня.

Аналізуючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що після видання наказу про поновлення позивача, останній як працівник ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС , не рахувався та відповідно позивач фактично з 06.06.2016 року не був допущений до роботи.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що він у період з 06.06.2016 року перебував у вимушеному прогулі, а відтак має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом № 2 від 18.07.2016 року Про скорочення штату працівників з18.10.2016 на підприємстві була введена нова організаційно-штатна структура та був затверджений новий штатний розклад, що потягло за собою скорочення штату працівників: заступника директора, бухгалтера, оператора трубної лінії ( а.с. 10).

Даний наказ позивач отримав поштою 22.07.2016 р.( а.с. 12).

Наказом № 3-о від 18.10.2016 р., позивача звільнено з посади заступника директора з 18.10.2016 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України ( а.с.14).

Наказ про звільнення позивач отримав 31.10.2016 р. ( а.с.16).

Згідно п. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових зборів при розгляді трудових спорів, пов'язаних зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом законодавства, що регулюють вивільнення працівника, зокрема чи є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу; власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Крім того, відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган повинен запропонувати працівникові роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає - іншу роботу (як вакантну посаду, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантну посаду, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров'я. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Строк попередження про майбутнє звільнення має бути не меншим 2-х місяців. З цього випливає, що обов'язок власника або уповноважений ним органу пропонувати працівникові іншу роботу також діє на протязі всього терміну дії попередження, а не лише при врученні такого попередження.

Виходячи з вимог чинного законодавства, з роботи може бути звільнений лише працівник, який працює на відповідному підприємстві, установі чи організації.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач не був поновлений на роботі на підставі наказу №1 від 06.06.2016 р., у зв'язку з чим, останній не вважається та не був працівником відповідача на час винесення оскаржуваного наказу.

За таких обставин, суд не може погодитися з діями відповідача щодо звільнення позивача, як працівника ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС , з підстав передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що під час здійснення вивільнення з підстав передбачених ч.1 ст.40 КЗпП України, відповідачем було порушено процедуру, оскільки останнього не було попереджено персонально за два місяці до майбутнього вивільнення.

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1 ст. 235 КЗпП України).

З огляду на те, що відповідачем не доведено дотримання вимог чинного законодавства при звільненні позивача, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи з підстав передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України не можна вважати законним, а тому позивач підлягає поновленню на роботі з 18.10.2016 року.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як встановлено вище судом, позивач перебував у вимушеному прогулі з 06.06.2017 року , оскільки фактично не був поновлений та допущений до роботи.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.06.2016 -29.06.2017 у розмірі 29 9889,68 грн., виходячи з наступного розрахунку.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На вимогу суду, відповідач не надав довідку про середньомісячну заробітну плату позивача посилаючись на відсутність підстав для її нарахування та відсутності працівника на робочому місці.

З огляду на викладене вище, суд приймає наявні у справі докази, зокрема, які встановлені рішенням суду від 31.08.2015 та не оспорювалися відповідачем по справі.

З матеріалів справи вбачається, що середній заробіток позивача за січень, лютий 2013 становить 1500 ,00 грн., тобто середньомісячний заробіток складає 1500,00 грн., а середньоденний 75,00 грн. ( 1500,00 грн.+1500,00 грн./ 40 робочих днів у січні та лютому=75 грн.).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з 06.06.2016-29.06.2017 р.р. становить 29 989, 68 грн. : 75,00 грн. х 26 роб. днів у червні та жовтні 2016 = 1950,00 грн., з липня по листопад 2016 х 5 місяців х 1500, 00 грн.=7500,00 грн.

Відповідно до ЗУ Про державний бюджет України на 2016 рік з 01.12.2016 року мінімальний розмір заробітної плати становить 1 600,00 грн., а відповідно до ЗУ Про державний бюджет на 2017 рік з 01.01.2017 року -3200, 00 грн., при цьому погодинна плата становить 19, 34 грн.: 1600,00 грн.+ 16 000, 00 грн. ( 3 200,00 грн.х 5 міс.) + 2939, 68 грн. (19,34 грн. х 8 год. х 19 робочих днів ).

Таким чином, 1950,00 грн. +7500,00 грн.+1600,00 грн.+16 000,00 грн. +3 403, 84 грн.= 29 989, 68 грн.

Виходячи з вимог чинного законодавства, при виплаті коштів буде враховано необхідність сплати коштів до державного бюджету в якості податків та обов'язкових соціальних платежів.

За таких обставин, підстав для зобов'язання відповідача зробити нарахування та сплатити з цієї суми податок з фізичних осіб та єдиний соціальний внесок додаткового застереження не потребує , а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За правилом ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

З урахуванням обставин справи, суд вважає, що позивачу спричинено моральну шкоду, а тому враховуючи перенесені позивачем моральні страждання, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача в частині завдання йому моральних страждань і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог в розмірі 200,00 грн.

Оскільки позивач дізнався про звільнення його з роботи 31.10.2016, отримавши поштою копію наказу відповідача(а.с.16) , а звернувся до суду з позовом 21.11.2016 строк, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України не пропущено.

З огляду на викладене вище, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора ТОВ УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС , з 18.10.2016 року.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 1102, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 49-2, 233, 235, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 р. № 9 зі змінами, ст.ст.10, 11, 57- 61, 88, 208, 215, 218, 367 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної, задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС з 18.10.2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС (Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, с. Соснова, вул. Леніна, буд.64, код ЄДРПОУ 37323186) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.06.2016 по 29.06.2017 у розмірі 29 989, 68 грн. , моральної шкоди 200 ,00 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІПЛАСТ-ПЛЮС (Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, с. Соснова, вул. Леніна, буд.64, код ЄДРПОУ 37323186) на користь держави судовий збір у розмірі 1102, 40 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі піддати негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: