Рішення

від 04.07.2017 по справі 910/8195/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.07.2017Справа №910/8195/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/8195/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівська фармацевтична компанія , м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко , с. Софіївська Борщагівка, Київська область,

про стягнення 1 133 373,87 грн.,

за участю представників:

позивача - Левенцова В.В. (довіреність від 10.04.2017 №б/н);

відповідача - Бачинської А.Ю. (довіреність від 01.06.2017 №б/н);

третьої особи - Беніцької В.І. (довіреність від 21.03.2017 № б/н).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації (далі - Бюро) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівська фармацевтична компанія (далі - Компанія) про стягнення з відповідача 1 133 373,87 грн. заборгованості, що утворилася в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 18.11.2014 №419 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 15.06.2017; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (далі - Товариство).

12.06.2017 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що на виконання Договору та договору поруки від 27.03.2017 № б/н (далі - Договір поруки), поручителем (Компанія) сплачено товариству з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (далі - Центр) 1 100 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.04.2017 №4712 та №1039 про, що Товариство було повідомлено; разом з тим, залишок заборгованості у сумі 33 373,87 грн. сплачено Товариству 26.04.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 26.04.2017 №4746.

Позивач 13.06.2017 подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 розгляд справи було відкладено на 04.07.2017 у зв'язку з неявкою представників третьої особи.

04.07.2017 Бюро подало суду письмові пояснення, в яких заперечило проти доводів відповідача.

04.07.2017 третя особа подала суду: письмові пояснення, в яких заперечила проти доводів відповідача, просила позовні вимоги задовольнити; документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.07.2017 заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомитися із поясненнями поданими позивачем і третьою особою.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні на 10 хвилин для надання можливості представнику Компанії ознайомитися із поясненнями.

Після ознайомлення із поясненнями представник відповідача повторно заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості письмово підготувати заперечення на подані пояснення.

Представники позивача та третьої особи заперечили проти відкладення судового розгляду.

Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки представник відповідача ознайомився зі змістом пояснень та має можливість усно подати заперечення на викладене позивачем та третьою особою.

Крім того, відповідно до статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Отже, відкладення є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник позивача у судовому засіданні 04.07.2017 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору; проти позову заперечив; просив відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи підтримав позицію позивача та просив позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 04.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасникам процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Компанією (покупець) і Товариством (постачальник) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), інше (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину Договору (пункт 1.2 Договору);

- поставка товару здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною покупцем або на умовах самовивозу (пункт 2.1 Договору);

- строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних (пункт 4.1 Договору);

- розрахунки за товар здійснюються в безготівковій або готівковій формі відповідно до законодавства (пункт 4.2 Договору);

- суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладних, які не сплачені та строк оплати яких настав (пункт 4.3 Договору);

- покупець зобов'язаний прийняти, а також оплатити товар у строк, вказаний у накладних (пункт 5.2 Договору);

- Договір набирає сили з моменту його підписання та діє по 31.12.2014. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний календарний рік (пункт 8.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним, не розірвано.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений третьою особою та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи (товарно-транспортні накладні), що на виконання умов Договору Товариство за період з 17.02.2017 по 18.03.2017 поставило Компанії товар на загальну суму 1 133 373,87 грн.

Відповідач прийняв товар без зауважень щодо кількості та якості; доказів протилежного суду не подано.

Слід зазначити, що у товарно-транспортних накладних було визначено строк оплати - 28 днів з моменту одержання товару.

Оскільки вказані накладні датовані у період з 17.02.2017 по 18.03.2017, то строк оплати вже настав по всім накладним за вказаний період, а по останнім накладним - 15.04.2017.

Отже, у відповідача виникла заборгованість перед третьою особою у сумі 1 133 373,87 грн.

Разом з тим, 21.03.2017 Бюро (фактор) та Товариством (клієнт) був укладений договір надання послуги факторингу № Ф240317/6 (далі - Договір факторингу), за умовами якого:

- фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 1 133 373,87 грн. (далі - кошти) у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за Договором до Компанії (далі - боржник) в розмірі 1 133 373,87 грн. (далі - сума відступленої грошової вимоги) (пункт 1.1 Договору факторингу);

- детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначені у додатку № 1 та додатку № 2 до Договору факторингу (пункт 2.1 Договору факторингу);

- Договір факторингу вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін (пункт 6.1 Договору факторингу);

- строк Договору факторингу складає 1 рік та починає свій перебіг з моменту, визначеного у пункті 6.1 Договору факторингу та закінчується 21.03.2018 (пункт 6.2 Договору факторингу).

Договір факторингу підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір факторингу у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним, не розірвано.

Таким чином, Договір факторингу є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, укладений позивачем та третьою особою правочин за своєю правовою природою є договором факторингу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання Договору факторингу третя особа передала позивачу товарно-транспортні накладні за період з 17.02.2017 по 18.03.2017, які підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму 1 133 373,87 грн.

Отже, у Бюро виникло право вимоги до Компанії на суму 1 133 373,87 грн. за Договором.

11.05.2017 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення від 10.05.2017 № 21/03 про відступлення права вимоги за Договором і з вимогою сплатити заборгованість у триденний строк з дати отримання вказаного повідомлення.

Факт надсилання повідомлення підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 11.05.2017.

Проте, Компанія у визначений строк грошові кошти Бюро не перерахувала.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність заборгованості, виходячи з такого:

- 02.01.2017 Центром (постачальник) і Товариством укладено договір постачання № 4/17 (далі - Договір постачання), відповідно до якого Центр зобов'язується поставити та передати у власність Товариства лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного призначення, косметичні засоби (далі - товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а Товариство зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору постачання;

- станом на 14.04.2017 заборгованість третьої особи перед Центром за поставлений товар становила 7 654 172,37 грн.;

- 27.03.2017 Центром (кредитор) і Компанією (поручитель) укладено Договір поруки, відповідно до якого відповідач зобов'язався відповідати перед кредитором (Центр) за виконання боржником (Товариство) своїх зобов'язань за Договором постачання в сумі 1 100 000 грн.;

- відповідно до пункту 2.3 Договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за основним договором поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники;

- 18.04.2017 відповідач отримав вимогу Центру про сплату коштів у сумі 1 100 000 грн.;

- про надходження вимоги кредитора відповідачем було повідомлено боржника (третю особу) листом від 20.04.2017;

- на виконання Договору поруки та Договору постачання поручителем (Компанія) було сплачено Центру 1 100 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.04.2017 № 4712 та № 1039;

- відповідно до частини другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання;

- таким чином, станом на 21.04.2017 існувала заборгованість Товариства перед Компанією у сумі 1 100 000 грн.;

- 24.04.2017 відповідачем було направлено на адресу третьої особи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої Компанія заявила про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором та Договором поруки (Договором постачання) на суму 1 100 000 грн. Вказана заява отримана Товариством 27.04.2017;

- частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони;

- аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить стаття 601 ЦК України;

- Договір факторингу від 21.03.2017, проте повідомлення про відступлення права грошової вимоги направлено Компанії лише 10.05.2017;

- оскільки відповідача не було повідомлено своєчасно про укладення Договору факторингу, виконання Компанією обов'язку за Договором є належним виконанням;

- залишок заборгованості у сумі 33 373,87 грн. було сплачено третій особі 26.04.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 4746;

- таким чином, зобов'язання щодо сплати коштів у сумі 1 133 373,87 грн. за Договором Компанією виконані в повному обсязі, а тому підстав для задоволення позову немає.

Позивач і третя особа заперечували проти доводів відповідача та просили суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення боргу у сумі 1 100 000 грн., виходячи з такого.

Так, подані відповідачем платіжні доручення від 21.04.2017 № 4712 на суму 770 000 грн. та № 1039 на суму 330 000 грн. містять призначення платежу такого змісту: Оплата за медтовар зг.накл № б/н від 21.04.2017р. в т.ч. ПДВ 20 % 128333.33грн. ; Оплата за медтовар зг.накл № б/н від 21.04.2017р. в т.ч. ПДВ 20 % 55000.00грн. .

Таким чином, вказані платіжні доручення не є належним доказом виконання умов Договору поруки.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача та третьої особи про те, що Договір поруки був укладений з порушенням інтересів і прав Товариства як боржника за Договором постачання, оскільки пункт 8.2 вказаного правочину містить чітку заборону без письмової згоди передавати права за Договором постачання (жодна із сторін не має права передавати свої права за Договором постання третій стороні без письмової згоди іншої сторони).

З огляду на викладене, відсутні підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 100 000 грн. у розумінні статті 601 ЦК України.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 1 100 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до стягнення грошових коштів у сумі 33 737,87 грн., то в цій частині позову слід відмовити, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 26.04.2017 відповідач перерахував третій особі грошові кошти у сумі 33 373,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.04.2017 № 4776.

У свою чергу, Компанію було повідомлено про укладення Договору факторингу 11.05.2017.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, сплата відповідачем на користь третьої особи 33 373,87 грн. є належним виконанням у розумінні статті 516 ЦК України, а тому підстав для стягнення вказаної суми з Компанії на користь Бюро немає.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівська фармацевтична компанія (02166, м. Київ, просп. Лісовий, буд. 39-А; ідентифікаційний код: 36655448) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації (04119, м. Київ, вул. Якіра, 10-А, офіс 12; ідентифікаційний код: 39704618): 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) грн. заборгованості та 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 07.07.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук