Ухвала

від 13.02.2018 по справі 910/8195/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/8195/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2017

(головуючий - Плюшко І.А. судді - Малетич М.М., Сибіга О.М.)

та постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 (головуючий - Пашкіна С.А., судді - Калатай Н.Ф., Жук Г.А.)

у справі № 910/8195/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська фармацевтична компанія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."

про стягнення 1133373,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулося до Верховного Суду України з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі №910/8195/17 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 ст. 111 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до пп. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, заяви про перегляд Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В обґрунтування підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (стаття 601 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 203 Господарського кодексу України), що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 02.08.2017 у справі № 917/1728/16 та від 15.06.2017 у справі № 910/14226/15.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти рішення у тих справах, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Приймаючи постанову від 28.11.2017, про перегляд якої подано заяву у цій справі, Вищий господарський суд України, пославшись на статті 512, 516, 555, 556, 601 Цивільного кодексу України, частину 3 статті 203 Господарського кодексу України, погодився з висновком апеляційного суду про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, оскільки зобов'язання щодо сплати коштів за договором поставки товару припинилось зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви ТОВ "Фрам Ко".

Під час розгляду справи № 910/8195/17, господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору поставки від 18.11.2014 № 419, ТОВ "Фрам Ко" як постачальник поставило ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" товар на загальну суму 1133373,87 грн.

21.03.2017 ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" як фактором та ТОВ "Фрам Ко" як клієнтом укладено договір надання послуги факторингу № Ф240317/6, за умовами якого сторони погодили, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 1133373,87 грн у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором до ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" в розмірі 1133373,87 грн. У ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" виникло право вимоги до ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" на суму 1133373,87 грн за договором.

27.03.2017 ТОВ "Медичний цент М.Т.К." та ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" укладено договір поруки, відповідно до якого ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" зобов'язується відповідати перед кредитором (ТОВ "Медичний центр М.Т.К.") за виконання боржником ТОВ "Фрам Ко" своїх зобов'язань за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 в сумі 1100000 грн.

На виконання договору поруки від 27.03.2017 та договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" (поручитель) на вимогу ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." виконано зобов'язання ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.", а тому до відповідача, в сулу частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України перейшли права кредитора за договором постачання від 02.01.2017.

24.04.2017 ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" направило на адресу ТОВ "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 1100000 грн, у якій ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки товару № 419 від 18.11.2014 та за договором поруки від 27.03.2017 на суму 1100000 грн., яка отримана ТОВ "Фрам Ко" 27.04.2017.

Судами встановлено, що повідомлення про відступлення права грошової вимоги направлено ТОВ "Чернігівська фармацевтична компанія" за договором факторингу 10.05.2017, тобто після виконання відповідачем зобов'язання третій особі та після вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, у справі № 910/8195/17 позивач повідомив відповідача про перехід до нього прав кредитора, у зв'язку з укладенням договору факторингу, після того як зобов'язання було виконане відповідачем на користь третьої особи-1.

У постанові від 02.08.2017 у справі № 917/1728/16, копію якої додано для порівняння, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за договором на використання місць на опорах, з огляду на те, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором оплатив вартість наданих послуг частково та з порушенням строків, а сума, заявлена до заліку зустрічних однорідних вимог, не зарахована у зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт підписаних відповідачем, про що позивач листом повідомив відповідача. Оскільки позивач не зарахував вимоги відповідача як зустрічні однорідні, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на момент винесення рішення сума основного боргу відповідачем позивачу не сплачена та підлягає стягненню.

У справі № 917/1728/16 позивач не зарахував вимоги відповідача як зустрічні однорідні, у зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт підписаних відповідачем.

У постанові від 15.06.2016 у справі № 910/14226/15 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання наказу суду у цій справі таким, що не підлягає виконанню, керуючись статтями 124 Конституції України, 115, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні заяви суди виходили з того, що визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, законом пов'язується з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред'явлення до виконання).

У справі № 910/14226/15 відповідач просив визнати недійсним судовий наказ та провести зарахування зустрічних вимог після винесення судом рішення про стягнення заборгованості та відкриття ліквідаційної процедури щодо позивача (банку).

Отже, порівняння змісту постанов Вищого господарського суду України у справах №№ 917/1728/16, 910/14226/15 зі змістом постанови Вищого господарського суду України у справі № 910/8195/17, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Наведені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на наявність різних встановлених обставин та підстав позовних вимог, за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення про задоволення або відмову у задоволенні позову.

За таких обставин підстави для допуску справи № 910/8195/17 до провадження Верховного Суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, підпунктом 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції яка діє з 15.12.2017, ст.ст. 111 16 , 111 21 ГПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи №910/8195/17 до провадження Верховного Суду.

2. Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Мамалуй

Л. Стратієнко